Повідомлення telegram каналу - @natigorevna

В юності я любила 2 пісні:
1. Я люблю тебя до слез
2. Ах какая женщина
Слухаючи першу я уявляла справжнє кохання, таким як воно має бути, таким яким би я хотіла його бачити: найромантичнішим у світі, не красивими словами, а діями, щоб люблю до сліз, щоб все до було неважливим і беззмістовним. Можливо, що і білі квіти мої улюблені лише через цю пісню.
Але найбільше мене чіпляла одна фраза «все у нас с тобой только началось». Ця пісня була подарунком для дружини композитора на весілля і нею він описував своє кохання. І те уявлення, яке нам всім продавали про шлюб йшло в розріз з тим, що я чула в цій пісні, що життя після шлюбу лише починається, а не ним закінчується. Що любов не вмирає через 3 роки, що любов — це не іскра, це вічний вогонь, і лише ти вирішуєш чи горітиме він вічно чи найменший вітерець реальності його задує. І це дарувало мені надію, бо чим далі я йшла, тим більше бачила яке життя і люди жорстокі, зачесані об сірі будні.
Слухаючи другу я довго міркувала над тим, хто ж така та «ах какая женщіна». Довгий час я думала, що вона ідеальна: знаєте, та в якої всі сукні по фігурі, що таке зайві кілограми вона не знає, її зачіска завжди наче тільки з перукарні, зуби білі, губи напомажені, манікюр тільки-но з салону, вона не йде, а пише, грається серцями, наче кеглями жонглює. Але такі, зазвичай, під зовнішнім лоском приховують велику драму, розбите серце, невдоволеність життям, в них все життя розписано і кроку вправо чи вліво немає. Зовнішній лоск, що приховує внутрішню пустоту.
І лише недавно я зрозуміла яка вона ця жінка з пісні. Ця істина проста, як світ. Вона кохана. Просто кохана, настільки кохана, що він «пол не чуя под собою», він носить її всюди де б він не був. Навіть у снах. Але, на жаль, чоловіки володіють такою суперсилою, як руйнувати все до чого доторкаються, тому й носяться з цією жінкою лише в себе в голові, бо такі жінки знають свою цінність і обирають себе.