Приповістей 8:32-9:11 "Отже, сину, послухай мене. [34] Блаженний чоловік, який мене послухається, — людина, яка буде дотримуватися моїх доріг, яка щодня перебуває при моїх брамах, — несе варту при вході мого дому. [35] Адже мої виходи — це витоки життя, там готується милість від Господа. [36] А ті, які грішать проти мене — грішать проти власних душ: ті, котрі мене ненавидять, — люблять смерть. [1] Мудрість збудувала собі дім і поставила сім стовпів. [2] Вона заколола свої жертви, налила в посудину свого вина і накрила свій стіл. [3] Послала своїх слуг і гучними закликами запрошувала випити, проголошуючи: [4] Хто безумний, нехай заверне до мене. І тим, хто обділений розумом, вона сказала: [5] Заходьте і їжте мій хліб, пийте вино, яке я для вас налила… [6] Залиште безумство — і будете жити! Шукайте розуму, аби мати життя; формуйте розуміння знанням. [7] Хто повчає злих, — сам набереться ганьби, хто докоряє безбожному, — сам буде заплямований. [8] Не картай злих, щоб вони тебе не зненавиділи. Докоряй мудрому, — і він тебе буде любити. [9] Дай мудрому нагоду, і він стане ще мудрішим. Навчай праведного, і він усе більше буде сприймати. [10] Початок мудрості — страх Господній, і рада святих — розум. [10a] Знання закону — ознака здорового глузду. [11] Адже таким чином житимеш довго, і тобі примножуватимуться роки твого життя."
Приповістей 6:20-7:1 "Сину, дотримуйся настанов свого батька і не відкидай порад своєї матері. [21] Назавжди прикріпи їх до своєї душі, повісь на свою шию. [22] Коли йтимеш — веди її, і нехай буде вона з тобою! А як спатимеш, нехай тебе береже, щоб і коли встанеш, говорила з тобою. [23] Адже заповідь закону — це світильник і світло, а картання і повчання — дорога життя, [24] аби вберегти тебе від одруженої жінки — від підступності язика чужої. [25] Щоб тебе не поборола зваблива краса, щоб ти не був зведений своїми очима, не був захоплений її повіками. [26] Адже ціна повії — така, як однієї хлібини, та жінка вловлює дорогоцінні душі чоловіків. [27] Чи набере хто жару за пазуху, а одягу не попалить? [28] Або чи може хто ходити по палючому вугіллі, та не попекти ніг? [29] Так само з тим, хто входить до заміжньої жінки, — жоден з тих, хто торкнеться її, не залишиться невинним. [30] Не дивно, якщо кого зловлять, коли краде; адже краде, щоб наситити душу, яка голодує. [31] Та коли піймають, віддасть усемеро! Віддавши все своє майно, він визволить себе. [32] А перелюбник через брак розуму губить свою душу, [33] терпить біль і ганьбу — і його ганьба не зніметься повік. [34] Адже гнів її чоловіка сповнений ревнощів. Він не пощадить в день суду, [35] жодний викуп не втамує ворожнечі, не вгамується численними дарами. [1] Сину, зберігай мої слова, заповіді мої заховай біля себе. [1a] Сину, шануй Господа, і будеш сильним; окрім Нього, не бійся нікого."
Приповістей 5:1-15 "Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів, [2] щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі. [3] Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло, [4] однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч. [5] Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори. [6] Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі. [7] Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами. [8] Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, — [9] щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних; [10] щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів. [11] Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені, [12] і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори? [13] Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха. [14] Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло! [15] Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел."
Матвія 20:1-16 "Царство Небесне подібне до господаря, який вийшов якось вранці найняти робітників до свого виноградника. [2] Домовившись з робітниками по динарію за день, він послав їх до свого виноградника. [3] Вийшовши о третій годині, побачив інших, які стояли без діла на ринку, [4] і сказав їм: Ідіть і ви у виноградник — і дам вам по справедливості. [5] Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о дев’ятій годинах, зробив так само. [6] Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, які стояли, і каже їм: Чому ви стоїте тут без діла цілий день? [7] Кажуть йому: Бо нас ніхто не найняв. Він каже їм: Ідіть і ви у виноградник [мій — і одержите, що вам належить]. [8] Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших. [9] Ті, хто прийшов об одинадцятій годині, одержали по динарію. [10] А коли підійшли перші, то думали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію. [11] Відтак, одержавши, нарікали на пана, [12] кажучи: Оці останні попрацювали одну годину, а ти прирівняв їх до нас, які винесли тягар дня і спеку. [13] А він у відповідь сказав одному з них: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною? [14] Візьми своє і йди. Я хочу й цьому останньому дати так само, як і тобі; [15] хіба не можна мені зробити з моїм те, що я бажаю? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий? [16] Так останні будуть першими, а перші — останніми, [бо багато є покликаних, а мало вибраних]."
Запитання:Отець Сергій Скажіть будь ласка чи можна у великий піст споживати рибу.Відповідь:1 Коринтян 8:8-9 "Їжа не наближає нас до Бога, бо коли не їмо, нічого не втрачаємо, і коли їмо, нічого не набуваємо. [9] Та вважайте, щоби це ваше право якось не стало причиною спотикання для немічних."Та Римлян 14:1-8 "Слабкого у вірі приймайте без суперечок щодо переконань. [2] Адже один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть зелень. [3] Хто їсть, хай не зневажає того, хто не їсть. А хто не їсть, хай не осуджує того, хто їсть, бо і його Бог прийняв. [4] Хто ти такий, що судиш чужого раба? Перед своїм паном він або стоїть, або падає. Але він встоїть, тому що Бог має силу підтримати його. [5] Хтось відрізняє один день від іншого, а хтось вважає всі дні однаковими. Нехай кожний тримається свого власного переконання. [6] Хто розрізняє дні, — для Господа розрізняє. [І хто не розрізняє днів, — для Господа не розрізняє]. Хто їсть, — для Господа їсть, адже заносить подяку Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові. [7] Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. [8] Якщо живемо, — для Господа живемо; якщо вмираємо, — для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, — ми є Господні!"Піст це діло добровільне і не є дієтою, під час посту потрібно боротися проти своїх пристрастей.Головне не їжте один одного, будьте справжніми дітками Божими.Христос також сказав :Матвія 15:11 "не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину."1 Тимофія 4:4-5 "Адже всяке Боже творіння добре, і ніщо з того, що з подякою приймається, не підлягає відкиненню, [5] бо воно освячується Божим Словом і молитвою."Нууу і звичайно про рибу, а то скажите скільки цитат написав, але на запитання не відповів.😁Якщо з'їсте з подякою та молитвою то ангела за трапезою вам , їжте на славу Божу + на здоров'я 🙏🤗
Великий урок у житті... Йому не подобалося життя в будинку батька через постійні повчання. - Якщо вентилятор не потрібен, вимкни його! - Телевізор включений, а в кімнаті нікого немає. Вимкни його! - Закрий двері! - Досить витрачати стільки води! Синові дуже не подобалося, що батько турбував його такими дрібницями. Він дратувався, але був змушений терпіти до того дня, аж поки не вирішив влаштуватися на роботу. Перед тим, як піти на співбесіду, він сказав батькові: - Як тільки я знайду роботу, я поїду з міста. Я більше не хочу чути повчань.Батько нічого не відповів, а згодом дав тільки одну пораду: - Під час співбесіди на будь-які запитання відповідай впевнено і без вагань. Син прибув на місце розмови і звернув увагу на те, що при вході на воротах немає охоронців. Двері воріт були відчинені назовні, що, скоріш за все, заважало перехожим. Хлопець зачинив ворота й увійшов на територію. Він побачив доглянуту територію та гарні квіти по обидва боки доріжки, біля якоі лежав шланг, з котрого витікала вода. Напевно, садівник забув закрити кран. Вода вже лилася дорогою. Юнак взяв шланг і переніс його поряд із сухоцвітами. Пам‘ятаючи, що співбесіда мала відбуватися на другому поверсі будинку, молодий чоловік повільно піднімався сходами. Він помітив, що хоч і була вже десята година дня, але світло в коридорі горіло, мабуть, ще з минулої ночі. Він згадав попередження батька. - Чому ти виходиш із кімнати, не вимикаючи світло? Здавалося, він чув його голос. Роздратований, хлопець знайшов вимикач і вимкнув світло. Нагорі, у великій залі, він побачив людей, які сиділи й чекали на свою чергу. Він подивився на них і подумав, скільки ж багато кандидатів на одне місце, і задумався, чи має він шанс отримати цю роботу. Він нервово підійшов до зали і наступив ногою на килимок «Ласкаво просимо», поставлений перед дверима. При цьому хлопець звернув увагу, що килимок перекинутий догори ногами. Роздратований, він перевернув його належним чином. Звички важко зламати. Він бачив, як багато чоловіків заходили до кімнати для співбесіди і відразу виходили через інші двері. Тож він не зміг у них вияснити, що питали на інтерв'ю. Коли черга дійшла до юнака, він зупинився перед роботодавцем, очікуючи запитань. Управитель узяв у нього документи і, навіть не дивлячись на них, запитав: – Коли ви можете почати працювати? Хлопець приголомшено стояв і роздумував: «Це дивне питання. Хіба його слід задавати на співбесіді, яку важко пройти, щоб влаштуватися на роботу?» - Про що ви думаєте? - Запитав роботодавець - Ми тут нікому не ставимо запитань, тому що вважаємо, що через них неможливо оцінити здібності кандидата. Наш тест – оцінка людини іншим чином. Я провів кілька тестів на основі поведінки кандидатів і відстежив їх через мої камери спостереження. Ніхто з тих, хто прийшов сюди сьогодні, не зачинив двері, не вимкнув світло, не торкнувся шлангу, не повернув килимок… Ви були єдиним, хто це зробив. Тому з усіх кандидатів ми вирішили обрати для роботи саме вас». Він завжди боровся з дисципліною батька, але згодом зрозумів, що саме тому отримав першу роботу. Зникли нерви та злість на батька. Все, що кажуть нам батьки, є тільки для нашого блага, задля світлого майбутнього. Щоб стати цінною людиною, ми маємо прийняти повчання, виправлення та настанови, які усувають шкідливі звички. Батько для нас у 5 років - герой, у 20 - «предок», і тільки коли нам «за…» ми усвідомлюємо, що батько наш провідник у житті. В житті трапляється, що мами можуть піти до будинків своїх дітей, коли вони постаріють, але батько не знає, як це зробити. Немає сенсу завдавати болю батькам, поки вони живі, і потім оплакувати їх, коли їх вже немає. Завжди ставтеся до своіх батьків із повагою.
Повторення 20:1 - 14 "Якщо ти вийдеш на війну проти своїх ворогів і побачиш коня та вершника, і народ, численніший від тебе, то не бійся їх, адже з тобою Господь, твій Бог, Який вивів тебе з Єгипетської землі. [2] І буде, — коли ти виступатимеш на війну, то нехай священик, підійшовши, промовить до народу [3] та скаже їм: Слухай, Ізраїлю! Ви сьогодні виступаєте на війну проти ваших ворогів; хай ваше серце не слабне, не бійтеся, не будьте пригноблені й не ухиляйтеся від їхнього обличчя, [4] адже це Господь, ваш Бог, Який іде з вами попереду, щоб разом з вами воювати проти ваших ворогів, аби врятувати вас. [5] Відтак нехай промовлять до народу писарі, кажучи: Чи є якийсь чоловік, який збудував новий дім, та не справив входин до нього? Нехай іде й повернеться до свого дому, щоб не загинув у бою, та інший чоловік не справив входин до нього. [6] Чи є якийсь чоловік, який насадив виноградник, та ще не насолоджувався ним? Нехай іде й повернеться до свого дому, щоб не загинув у бою, та інший чоловік не насолоджувався ним. [7] Чи є якийсь чоловік, який засватав жінку, та не взяв її? Нехай іде й повернеться до свого дому, щоб не загинув у бою, та інший чоловік не взяв її. [8] І нехай писарі продовжать промовляти до народу та скажуть: Чи є якийсь чоловік, який боїться, чи полохливий серцем? Нехай іде й повернеться до свого дому, щоб не наганяв страху на серце свого брата, як на своє. [9] І буде, — коли писарі закінчать говорити до народу, то поставлять воєначальників, які провадитимуть народ. [10] Якщо наблизишся до якогось міста, щоб воювати з ним, то викличеш їх із міста з миром. [11] Якщо вони дадуть відповідь тобі мирно й відкриють тобі ворота, то весь народ — ті, хто буде знайдений у ньому, — будуть тобі платниками данини та твоїми підвладними. [12] Якщо ж вони не піддадуться тобі і стануть до бою з тобою, то візьмеш його в облогу. [13] Господь, твій Бог, видасть його у твої руки, і ти вигубиш усіх його мешканців чоловічої статі, убивши мечем, [14] окрім жінок і майна. А всю худобу, усе, що буде в місті, усю здобич, забереш собі та їстимеш усі харчові припаси своїх ворогів, яких Господь, твій Бог, видає тобі. "#Бог#Ісус#Дух_Святий#Біблія#Християнство
В одному селі жив благочестивий священник. Він не шукав слави, не вимагав шани, а просто служив людям – молився за них, утішав у скорботі, навчав Божої правди. Але були ті, хто шанував його лише за рясу, і ті, хто бачив у ньому лише людину.Якось до храму прийшли двоє чоловіків. Перший підійшов, низько вклонився, поцілував руку й урочисто сказав:— Отче, я глибоко поважаю вас! Ви – свята людина!Другий просто підійшов, глянув у вічі й мовив:— Отче, я вас слухаю. Навчіть мене істини.Минув час. Перший чоловік, який так щиро вихваляв священника, одного дня почув чутки про нього. Він змінив ставлення, почав говорити погане й навіть перестав ходити до храму.Другий же продовжував приходити, слухати, вчитися й рости духовно.Священник усміхнувся та сказав до своїх учнів:— Ось у чому різниця між людською похвалою і справжньою повагою. Той, хто поважає лише образ, може легко змінити думку. А той, хто шукає істину, залишиться поруч навіть тоді, коли інші відвернуться.І промовив Христові слова: "Хто має вуха, нехай слухає!" (Мт. 11:15).Мораль:Справжня повага – це не красиві слова, а відкрите серце, готове чути, вчитися й змінюватися.
"І ось один, підійшовши, сказав Йому: Учителю [добрий], що доброго я маю робити, аби мати вічне життя? Ісус сказав йому: Чому питаєш Мене про добре? Добрий тільки Один Бог. Як хочеш увійти до життя, дотримуйся заповідей. Той питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька та матір і люби ближнього свого, як самого себе. Каже Йому юнак: Це все зберіг я [змалку], чого ще мені бракує? Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним і матимеш скарб на небесах, а тоді приходь і йди за Мною. Почувши ці слова, юнак із сумом відійшов, бо мав великі маєтки. А Ісус сказав Своїм учням: Запевняю вас, що важко багатому ввійти в Царство Небесне. І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. Почувши це, учні дуже здивувалися і сказали: То хто ж тоді може спастися? Поглянувши на них, Ісус промовив: Для людей це неможливо, а для Бога все можливе. Тоді Петро, звернувшись до Нього, сказав: Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде? А Ісус відказав: Запевняю вас, що ви, які пішли за Мною, у новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі Своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля. І кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, [або дружину], або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя. Багато перших будуть останніми, а останні — першими."Матвія 19:16 - 30#Бог#Ісус#Дух_Святий #Біблія#рекомендації #цьогодня
Одного разу авва Григорій розповів своїм учням дивну історію про одного священника, який сповідався в нього перед своєю смертю. Цей отець мав двох дітей – донечку і сина, між якими була велика різниця у віці. Закінчивши школу, юнак подався вчитися в Атени, де його незабаром жорстоко убили. Коли знайшли побите тіло хлопця, то виявилося, що нападники, скоївши злочин, зірвали із шиї золотий хрестик. Вбивць так і не розшукали, а тому справу було закрито. З того дня спливло багато часу. Вже виросла донька, у неї з’явився наречений. Хлопчина, хоч і був значно старшим за дівчину, подобався батькові.Якось він підійшов до священника і попросив посповідати його. Той з радістю погодився й одягнув єпитрахиль. Юнак схилив коліна і мовив:– Я дуже люблю вашу доньку, однак… Однак не можу одружитися з нею, бо… Бо не достойний її… Я – страшний вбивця! Колись в Атенах, будучи напідпитку, ми з друзями перестріли якогось юнака. Спочатку знущались над ним, потім довго мучили і вкінці холоднокровно вбили. Що більше, я підійшов до нього й здер із шиї натільний хрестик! Погляньте, отче, він і зараз при мені!Священник подивився на його долоню і вжахнувся – це був хрестик сина, якого він так любив. Отець мало не знепритомнів від пережитого шоку.– От бачите, я не можу взяти вашу доньку за жінку, бо не вартую цього! – сказав він.Тоді священник попросив Ісуса додати йому сил. Якусь мить отець ще помовчав, насупивши брови, а тоді тихенько сказав:– Як я можу не прийняти тебе у свій дім, якщо зараз сам Господь відкриває перед тобою двері Свого Небесного Царства?*Прочитавши цю історію, аж хочеться кинути все і бігти на вулицю проводити соціяльне опитування: «А як вчинив/вчинила би ти в такій ситуації?» Але навіщо? Більшість із нас ніколи ж не побуває в шкірі цього священника! Ніколи! І слава Богу! Ставити таке запитання людям, котрі здатні все своє життя ненавидіти рідного брата тільки за те, що в нього більше успіху чи грошей, просто некоректно! «Око за око, зуб за зуб; падлюзі по заслузі; собаці – собача смерть», – ось гасла, озброївшись якими, ми прямуємо стежками свого «старого заповіту»… Однак чому? Чому ми й досі звемося величним словом «християни»? Воістину, мав рацію Тарас, коли писав безсмертний свій «Кавказ»:«За кого ж Ти розп’явся,Христе, Сине Божий?За нас добрих, чи за словоІстини… чи, може,Щоб ми з Тебе насміялись?Воно ж так і сталось».Не інакше як насмішкою над Христом, Його кривавою жертвою і воскресенням є життя людей, які не вміють пробачати. Згадаймо слова Господа "Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших" (Мт. 6, 14-15). Тож недаремно щороку ми починаємо Великий піст - дорогу справжньої революції - саме зі слів: "Прости мені, брате/сестро! - Нехай тебе Бог простить. І я прощаю!"
TGLIST.COM.UA
