Притча про важливість самооцінки

Одного разу два моряки відправилися в мандрівку світом, щоб знайти свою долю. Припливли вони на острів, де у вождя одного з племен було дві доньки. Старша красуня, а молодша не дуже. Один з моряків сказав своєму другові:– Усе, я знайшов своє щастя, залишаюся тут та одружуюся з донькою вождя.– Так, ти маєш рацію, старша донька вождя красуня, розумниця. Ти зробив правильний вибір – одружуйся.– Ти мене не зрозумів, друже! Я одружуюся з молодшою донькою вождя...– Ти з глузду зʼїхав? Вона же така... не дуже.– Це моє рішення, і я це зроблю. Друг поплив далі в пошуках свого щастя, а наречений пішов свататися. Треба сказати, що в племені був звичай давати за наречену викуп коровами. Хороша наречена коштує десять корів. Пригнав наречений десять корів і пішов до вождя.– Вождю, я хочу одружитися з твоєю дочкою й даю за неї десять корів!– Це хороший вибір. Моя старша донька красуня, розумниця, і вона варта десяти корів. Я згоден.– Ні, вождю, ти не зрозумів. Я хочу одружитися з твоєю молодшою донькою.– Ти що, жартуєш? Не бачиш, що вона така... не дуже?– Я хочу одружитися саме з нею.– Добре. Але як чесна людина я не можу взяти десять корів: вона того не варта. Я візьму за неї три корови. Не більше.– Ні, я хочу заплатити саме десятьма коровами. Вони одружилися. Пройшло декілька років – і друг, який мандрував уже на своєму човні, вирішив відвідати товариша, який залишився, та дізнатися, як він живе. Приплив, прогулюється берегом, а назустріч жінка неземної краси. Він її спитав, як знайти його друга. Вона показала. Приходить і бачить: сидить його друг, навкруги дітки бігають.– Як живеш?– Я щасливий. Раптом увійшла та сама дуже красива жінка.– Ось, познайомся: це моя дружина.– Як? Ти що, одружився ще раз?– Ні, це все та ж сама жінка.– Але як сталося так, що вона так змінилася?– А ти запитай її сам. Підійшов друг до жінки й питає:– Вибач за нетактовність, але я памʼятаю, яка ти була... не дуже. Що сталося, що ти стала такою прекрасною?– Просто одного разу я зрозуміла, що варта десяти корів.#притча