Статистика telegram channel - @moon_saturn_ukr

Наш проєкт переживав кілька реконструкцій. Часто для тих, хто є чи не першими, які починають писати про ще не розкриту для мас тему, старання супроводжуються "гойдалками" - від бажання залишити це до відчуття, що є відгук, завдяки якому можна звернути гори. Після кількох років спостережень я вивела для себе формулу "льоду": спостерігати, діяти, не піддаватися сторонньому впливу. Канал давав джерела, розбирав на деталі питання ролі Великої Матері.Хтось радо підхоплював це і ніс в маси, проте їм виявлялось достатньо кілька книг чи статей, щоб починати стверджувати щось і провалюватися на базових темах. Ми не дуже засмучуємося, бо так буде завжди, і для просунення теми "мода" теж буває корисною. Варто розуміти, що наша справа довга та плідна і є ті, хто продовжує, не здаючись, а є ті, хто обирає щось просте та комфортне, в будь-якій сфері. Мій підхід та підхід сестер для багато кого може здатися зарадикальним, а подача жорсткою. Та за цим стоїть своя історія кожної жінки, яка не побоялася піти в глибину - в більшості неприємну, тяжку, старалася щодня, щомісяця, продовжуючи працювати для себе, аби могти опісля працювати для інших. Тож тепер я хочу говорити про нас, жінок, що роблять велику справу, жінок, що навчилися відсікати зайве і "укорочувати вогонь". Про тих, хто розуміється в жіночій традиції, має власний блог, творчість, бізнес. Мені цікаве створення відвертих інтервʼю з жінками, мистецьких проєктів, кіл обміну досвідом без рожевих окулярів. Адже ті, хто стали на шлях повернення до витоку і воїтельки, і наставниці, і хранительки. Якщо вам є про що розповісти, чекаю у себе @kathr_richter Побачимося!

У скандинавській космології долю світу тримають не воїни і не боги-громовержці. Біля коріння Іґґдрасіля сидять три жінки — і саме їхні рішення визначають, як складеться життя людей і асів. У Прозовій Едді прямо сказано: “Вони визначають долі людей.”(Gylfaginning)Норни — верховна жіноча влада над порядком подійУ північній традиції вони не дружини богів і не їхні помічниці. Вони стоять вище самої божественної сили, бо працюють із тим, чому підкоряються навіть аси. У Völuspá сказано, що норни“різьблять закони, обирають життя, встановлюють орлог людям”. Тобто вони не виконують закон — вони його створюють.Їх не просять. До них ставляться як до незмінної інстанціїНавіть Одін, який жертвує оком за знання і висить на дереві заради рун, не намагається змусити норн змінити хід подій. У північних текстах взагалі немає сцени, де бог наказує норнам. Це важлива деталь культури: жіноча сила тут представлена як джерело структури реальності, а не як емоційна або домашня роль.Чому саме жіночий образУ скандинавському мисленні жінки часто пов’язані з пророкуванням, пам’яттю роду, магією seiðr і знанням прихованого. Вельви пророкують. Валькірії визначають, хто загине. Норни визначають, як складеться життя взагалі. Це одна лінія сили.Слово норн = завершене рішенняЇхня влада не виглядає як емоційний суд. Вона виглядає як зафіксований запис. Минуле — Урд, становлення —Верданді,наслідок — Скульд. Коли подія потрапляє в цю трійцю, вона вже вписана в тканину світу. Саме тому в північній етиці головна чеснота — не просити іншу долю, а прожити свою гідно. Бо там, де норни вже вирізали знак, сперечатися нема з ким.

... >Спіралі трипільці часто позначали на тілі Богині. Вони також присутні на посуді, який має антропоморфну форму. Якщо їх розглядати як змії, то виникає питання, що вони символізували на тілі Богині? М. Гімбутас вважала, що вони символізують енергію Богині. На наш погляд, ці символи рухливості і мінливості передають не енергію Богині, а те, що вона є Богинею-Місяцем. Той факт, що на спіралі зображені в області статевого органу жінки, підкреслює їх зв‘язок із місяцем. Узагалі спіралі зображали частіше на сідницях, на нижній частині тіла Богині, що очевидно підкреслювало зв'язок місячного циклу жінки з циклом світила. Оскільки місяць давні люди ототожнювали зі зміями, то це ототожнення було перенесене і на Богиню. Зображення на Богині спіралей-змій демонструє зв'язок Богині з місяцем. Очевидно цей зв‘язок Богині зі зміями, опосередкований місяцем, був таким тісним, що сама Богиня і її сімейство набули вигляду зміїв. У кожному разі фактом є те, що в міфології і казках боги неоліту і енеоліту збереглись як правило у вигляді зміїв. Так, герой чарівних казок бореться з восьмичленним сімейством зміїв – трьома летючими зміями, їх жінками (невістками баби яги) з самою Ягою та іноді з її чоловіком. Це типова картина восьмичленних божеств місяця. В міфології часто фігурує герой-змієборець. У міфології шумерів ним є бог сонця Шамаш, який перемагає свою бабусю, водяне чудовисько Тіамат. Цілком очевидно, що і в казках і в міфології зафіксований перехід від культу жіночого божества до чоловічого, з одного боку, і перехід від культу місяця до культу сонця або Юпітера (індоєвропейці).

Виникає питання: чому ж саме юдеї, а не хтось інший із численних народів, що населяють прекрасну землю, так рішуче відвернулися від Богині та її великого світу? Адама відіслали на землю, що є порох («З праху ти вийшов, і в порох обернешся», Книга Буття, 3:19). А богиню сусідів із Ханаана називають «гидотою» (2 Книга Царів, 23:13). Звичайно, «немає іншого Бога на Землі, крім Ізраїлю» (2 Книга Царів, 5:15), і цей Бог, природно, їхній племінний бог Яхве: «Наш єдиний Господь!».<...>У своїй роботі «Мойсей і монотеїзм» Фройд задається питанням, чому, тоді як усі інші народи Східного Середземномор'я трактували свої міфи поетично, іудеї з ще більшою запопадливістю наполягали на конкретній (Фрейд називає її «релігійною») інтерпретації уявлень про Бога. Очевидна причина цього, я б сказав, полягає в тому, що і вони, і їхнє племінне божество не змогли зрозуміти, що водяна безодня (tehom), над якою сягав Елохім* у перших двох віршах першої Книги Буття**, це була не просто вода, а сама богиня першого моря, Тіамат (ti'amat). Їхня нездатність належним чином оцінити поетичність її присутності стала початком глобальної помилки, і в першу чергу нездатності зрозуміти самих себе. Саме її, космологічну дружину, потрібно було уважно слухати, особливо коли вони жбурляли Священною Книгою у своїх неслухняних дітей. ㅤㅤ*Елохім - єврейське загальне ім'я Бога, Божества.**«Земля ж була безвидна і порожня, і темрява над безоднею, і Дух Божий сягав над водою».(c) Кемпбелл Дж. "Богині: таємниці жіночої божественної сутності".

У слов’янській традиції веретено входило до кола предметів, що поєднували ремесло, ритуал і уявлення про долю. Етнографічні записи ХІХ — початку ХХ століття фіксують, що прядіння розглядали як дію, пов’язану з формуванням життєвої нитки людини. У матеріалах, записаних на Поліссі, згадується вірування:«Поки жінка пряде, доти рід не переводиться». Етнографи також занотовували застереження щодо внутрішнього стану під час роботи. На Волині говорили: «Не можна прясти в злості, бо нитка буде плутана, як думки». Веретено часто виступало оберегом. Його клали біля дитячої колиски або передавали нареченій як символ здатності вести господарство й підтримувати родову тяглість. Прядіння безпосередньо пов’язували з культом Макоші — покровительки жіночої праці, води, родючості та людської долі. У фольклорних текстах її називали хоанителькою ниток життя. У народних замовляннях збереглися звернення до неї: «Мокоше-матінко, напряди літа довгіЩоб нитка не рвалася і роду не цуралася». У багатьох регіонах існувала заборона прясти у дні, присвячені Макоші. Етнографічні записи Чернігівщини фіксують пояснення цієї традиції: «У Мокошин день не прядуть, бо вона сама нитки людські порядкує». Образ прядильниці в слов’янській міфології поступово отримав і магічне наповнення. У народних віруваннях існували уявлення про жінок, які через прядіння могли впливати на долю, здоров’я та життєві події. Таких персонажів іноді називали відьмами-прядильницями або нічними пряхами. У поліських записах етнографи згадують вірування про жінок, які прядуть у заборонений час — опівночі або у святкові дні. Їм приписували здатність «спрести» хворобу чи навпаки «скрутити» недугу. Зустрічається опис: «Відьма може вузол на нитці зав’язати — і людину скрутить ломотою» У народних легендах відьми-прядильниці часто виступають як хранительки знання про долю. Вони могли змінювати перебіг подій через вузли, розриви або навмисно нерівну нитку. Водночас у деяких регіонах їх сприймали не лише як загрозу, а і як посередниць між світом людей і потойбіччям. Подекуди ці образи перетиналися з міфологічними жіночими істотами, які прядуть людську долю. Етнографи фіксували повір’я, що в ніч перед великими святами можна почути, як невидимі пряхи працюють у покинутих хатах або лазнях. Їхню роботу пов’язували з передбаченням майбутніх подій у родині. Веретено у цих уявленнях ставало інструментом впливу на життєві процеси. Рівна нитка символізувала гармонійний перебіг подій, заплутана — труднощі, а розірвана — різкі зміни або втрати. Через образ прядіння народна культура пояснювала механізми долі, відповідальність за власні дії та зв’язок поколінь.

Про Дівію. Чому я з нею працюю і чим вона є насправдіПро Дівію часто говорять узагальнено — як про “місячну богиню”.Але це дуже спрощене уявлення, яке стирає суть.Дівія — не вигадка, не архетип “усіх місячних богинь одразу”.Це чіткий, український образ із власним характером, ритмом і правилами взаємодії. З яким працювали мої прабабусі- відьми, які робили не можливе з її благословенням. А ще вони казали, що жінці, яка забула свою природу, не можна спати при місячному світлі, а то Дівія почне штовхати жінку щось змінювати.. а це болісно для тих, хто не готовий. Я давно працюю з Дівією — і можу відповідально сказати:різниця між нею та місячними богинями інших культур — колосальна.Це не одна й та сама сила під різними іменами.✦ Що це за сила і як вона дієДівія не про дію напролом.Вона не стимулює, не “штовхає вперед”, не вимагає героїзму.Вона приходить тоді, коли: • людина виснажена • розум перевантажений • рішення не народжуються з логіки • внутрішній голос заглушений шумомЇї дія — зупинка без руйнування.Вона не ламає процеси — вона виводить із надриву.Саме тому багато людей спочатку не розуміють Дівію.Їм здається, що “нічого не відбувається”.А насправді відбувається найважливіше —повертається контакт із собою.✦ Чим вона може допомогти людиніДівія допомагає не всім і не завжди. Вона не універсальна — і в цьому її чесність.Вона може допомогти тобі, якщо: • ти готовий(а) зупинитися • ти не шукаєш швидких відповідей • ти хочеш відчути, а не довести • ти втомився жити “на автоматі”Вона не дає готових рішень.Вона дає відчуття правильного моменту.✦ Коли до неї можна звертатисяДо Дівії не звертаються в поспіху. Не звертаються “між справами”.Не звертаються з вимогою.Найкращий момент — коли: • ти не знаєш, що робити далі • ти відчуваєш внутрішню втому • ти готовий побути в тиші • ти не тиснеш на себе з відповіддюВона говорить шепотом.І якщо людина не зупиняється — вона просто не чує.✦ Чим її можна прогнівитиДівію не гнівлять помилки.Її гнівить зневага до душі.Вона відходить, коли: • її силу використовують для залежностей • емоціями маніпулюють • людину ламають, змушують жити не в своєму ритмі • внутрішній голос системно ігноруютьВона не карає.Вона прибирає свою присутність.І людина лишається без внутрішньої тиші.✦ Чому це не “та сама богиня, що в інших культурах”Я принципово наголошую на цьому.Дівія — українська місячна Богиня.Її шлях — поруч із нашою землею, родом, жіночим досвідом саме цієї культури.Вона не тотожна грецьким, римським, східним чи сучасним езотеричним образам Місяця.І коли їх зливають в “одну силу” — втрачається глибина.Саме тому ми в Перуниці не міксуємо традиції.Ми працюємо з тим, що має коріння.✦ Де ми говоримо про це глибшеЯ навчаю цьому в Академії Української Магії —там ми розбираємо Дівію не як образ,а як живу силу з чіткими правилами взаємодії.А в Громаді Української національної язичницької віри ми вже живемо в цій традиції —не теоретично, а практично, через ритм, тишу і внутрішню дисципліну.

Софія — це Богиня нашого часу🔥Відкривши її, ми відкриємо себе і свою справжню реакцію на ідею Божественного Жіночого принципу. Коли ця ідея зародиться в загальній свідомості, ми почнемо спостерігати сплеск творчої духовності, яка змете застарілі догми і нежиттєздатні духовні сценарії, в яких багато хто живе в даний час. Коли Софія знову буде ходити серед нас, храм кожного серця буде натхненний, тому що вона зможе побудувати свій будинок серед нас належним чином; досі вона спала практично в будь-якій духовній концепції, яку ви можете назвати.🔥Щоб заново відкрити Софію, ми повинні проникнути в змову професійних, ортодоксальних інтересів, щоб вивести її з підпілля і звільнити з лап тих, хто стверджує, що зацікавлений у володінні Мудрістю. Мудрість не є ні доброю, ні поганою, ні чоловічою, ні жіночою, ні християнською, ні язичницькою: вона — не особиста власність. Богиня Мудрості проникає в глибини наших потреб. Її просте існування настільки велике, що ми його не помічаємо. Дійсно, ми не знали ні про глибину наших потреб, ні про те, що якась втішна мудрість знаходиться поруч.🔥Однак Богиня Мудрості — не новачок у нашому феноменальному світі, тож як же сталося, що ми її не помітили? Західний світ був настільки зайнятий своїми справами, що лише у декількох незвичайних людей знайшлося час, щоб прокоментувати її існування. А якщо вони і говорили або писали про неї, то на такій роздутій езотеричній мові, що мало хто звертав на це увагу. (с) Caitlin Matthews. Sophia Goddess of Wisdom

Замітки про зовнішність Ліліт У шумерських, акадських і вавилонських текстах Ліліт не має зовнішності — це не жінка з тілом, а функція: ніч, вітер, хвороба, сексуальна загроза. Там немає ні волосся, ні кольорів, ні опису обличчя. У ранній юдейській традиції, в Талмуді та мідрашах, Ліліт уже постає як жіноча істота, і там вперше з’являється мотив довгого волосся. Волосся тут — не краса, а знак дикості, еротичної небезпеки й неконтрольованої жіночої сили. У Кабалі та Зохарі, починаючи з XIII століття, Ліліт пов’язують із вогнем суду, кров’ю, пристрастю та Сітра Ахра. Вона стає «вогняною», але це ще не портрет, а символ: мова йде про якість сили, а не про зовнішність. Реальний злам відбувається значно пізніше — у середньовічній демонології та особливо в XIX столітті. Романтизм і зокрема образ Lady Lilith у Россетті, закріплюють руде волосся як візуальний канон: автономна жінка, краса, загроза. З цього моменту художнє рішення починають сприймати як «традицію». У ХХ–ХХІ століттях руду, вогняну Ліліт активно підхоплює окультизм, феміністична міфологія та попкультура, бо червоний колір є найкоротшим кодом для всього комплексу її значень — ніч, кров, секс, вогонь, бунт і незалежність. Висновок простий: у давніх джерелах Ліліт не руда і тим паче — не готична вампірка брюнетка. Руде волосся — пізній, свідомо сконструйований образ, який прижився не випадково, а, тому що, точно передає суть архетипу.@moon_saturn_occ

Селена титаніда — не «ніжна богиня місяця» з пізніх поетичних уявлень. Вона — первісна сила, холодна і космічна. Її характер не людський, вона походить не з олімпійського порядку, а з доолімпійського шару буття, де немає моралі, співчуття чи етики — лише функція і влада. Вона не милує і не карає з емоційних причин. Її безжальність не активна, а структурна: їй байдуже. Саме це робить її верховною.«Селена, світлолика, що народилася від Гіперіона,і рух її вічний, як рух небес.»(с) Гесіод, Теогонія Вона не вступає в діалог із людиною — людина лише перебуває в зоні її впливу.Селена: не співчуває, але й не ненавидить, не пояснює, бо не зобов’язана; не реагує,вона просто присутня.«І сяє вона з темряви ночі, несучи світло без числа,не питаючи долі смертних, але бачачи їх усіх.»(с) Гомер, гімн до Селени (VII–VI ст. до н.е.) Її жорсткість не агресивна. Це жорсткість каменю, орбіти, циклу. Вона не змінює шлях, якщо хтось страждає під її світлом. Любов Селени (як у міфі з Ендіміоном) — показова: вона обирає сплячого, нерухомого, позбавленого волі. Це не романтика, а демонстрація контролю. Жива людина для неї надто шумна.(с) Sor.Astraea

Гекату знають як грецьку богиню перехресть, магії й нічних духів, але грецький пантеон — лише один із етапів. Коріння Гекати — глибше. Вона з’являється ще до олімпійців, як хтонічна сила. Зевс не скинув її — він залишив їй владу над небом, землею й морем. Це нетипово. Так поводяться не з «другорядними». У Фракії та Малій Азії Геката ще ближча до Великої Матері — дикої, нічної, пов’язаної з родючістю й смертю одночасно. Там вона не стільки чаклунка, скільки первісна володарка меж: між життям і смертю, цивілізацією й хаосом, людиною й духом. В орфічній традиції вона стає космічною силою, майже тотожною Ночі. Не просто богиня, а принцип: те, що відкриває і закриває шляхи. Ключі в її руках — не символ, а функція. В магічних папірусах і пізньоантичних культах, Геката стає центральною фігурою теургії. Її кличуть як провідницю між богами, демонами й людьми. Вона — та, хто чує. Не тому, що добра, а ,тому що, стоїть на межі. Не дивись униз, бо там тягне Матерія, а звернись до Священного Вогню Гекати.(с) Chaldean Oracles, fr. 1 Тут Геката — не темрява, а вогонь. Чистий, відсічний, небезпечний. Саме цей образ пізніше намагались стерти, бо він не вписується ні в християнську, ні в «побутову» язичницьку картину. Неоплатоніки — Прокл, Ямвліх, Дамаскій — ставили Халдейські оракули на рівень з Платоном. І в цій традиції Геката — ключ до теургії. Без неї немає підйому душі, бо немає мосту.(c) Sor.Astrаea