𝐌𝐨𝐨𝐧&𝐒𝐚𝐭𝐮𝐫𝐧🪐

Я бачу, як багато жінок використовують вивчення теми Великої Матері як спосіб підвищення власного его, не проникаючись її онтологічною основою. Так виникають нові профанні «групки», які поступово проникають і у відьомство. Священне жіноче, зв’язок із природою, розуміння її через тіло, усвідомлення ролі жінки як Джерела зводиться до примітивної формули: «чоловік має поклонятися мені як богині». Безпосередньо, через вплив патріархальної системи й розмиття багатьох меж, чоловіки зробили те, що зробили, і жінка справді часто ставала лише функцією, ресурсом або доповненням до чоловічого життя. Але визначення себе як форми, яка вимагає особливого ставлення, конкуренція з іншими жінками й боротьба за статус «справжньої богині» нічого принципово не змінюють. Жінка при цьому залишається всередині тієї самої патріархальної парадигми, лише міняючи знак на протилежний. Велика Матір у своїй космологічній основі не має форми. Якщо ми говоримо про неї як про Всесвіт, Першопринцип, буття, з якої виникають усі форми, то неможливо звести її до жіночого тіла, певного типу зовнішності чи соціальної ролі. Форма належить проявленому світу, Велика Матір як Джерело передує формі й охоплює її. Тому ототожнювати Велику Матір виключно з жінкою як біологічною істотою — таке саме спрощення, як зводити чоловіче начало лише до чоловіка. Жінка може бути носієм і проявом певного принципу, але не вичерпує його собою. У цьому сенсі Велика Матір як Всесвіт не потребує, щоб хтось поклонявся її окремій формі. Вона містить у собі всі форми, включно з чоловічими й жіночими, народженням і смертю, тілом і духом, проявленням і розчиненням. Тому звернення до архетипу Великої Матері вимагає певної зміни оптики. Йдеться про здатність бачити себе частиною процесу життя, а не проголошувати себе його центром. Жінка як Джерело не означає, що всі навколо мають обслуговувати її потреби. Джерело саме по собі не потребує доведення власної величі. Воно дає початок, живить, трансформує і водночас залишається включеним у більший природний цикл. Якщо чоловік має підтверджувати мою цінність поклонінням, якщо моя жіночність потребує постійного визнання ззовні, якщо я будую власну ідентичність на тому, що «я вища за інших жінок», то центр системи все одно знаходиться зовні мене. І тоді виникає питання: що залишається від жіночої ідентичності, коли прибрати потребу в чоловічому поклонінні, соціальному статусі, сексуальній бажаності та постійному порівнянні з іншими? Саме тут починається складніша робота із сакральним жіночим. Велика Матір може бути не дзеркалом для нашого его, в якому ми хочемо побачити себе особливими, а принципом, перед яким наше окреме «я» втрачає свою центральність. Її масштаб значно більший за людське его. І якщо після всього цього від Великої Матері залишається лише вимога, щоб чоловіки називали мене богинею, то ми, можливо, так і не вийшли за межі тієї системи, проти якої намагаємося протестувати.

Славлення Макоші 🧘‍♀️

Слава Тобі, Велика Макоше, Покровителько Землі, праці, жіночої долі та щедрого врожаю. Ти благословляєш руки, що працюють чесно, навчаєш терпінню, майстерності та мудрості. Під Твоєю опікою зерно стає колосом, нитка — полотном, а людська праця — достатком для роду. Благослови кожну жінку пам’ятати власну силу й не зрікатися себе. Навчи нас бути м’якими, коли це дарує життя, і непохитними, коли цього вимагає правда. Даруй нам здоров’я для праці, ясний розум для мудрих рішень, силу завершувати розпочате й гідно приймати плоди власних вчинків. Нехай наші домівки будуть сповнені злагоди, столи — хліба, а серця — вдячності. Нехай кожен урожай, який ми збираємо — на землі, у ремеслі, у знаннях чи в душі — буде благословенний Твоєю опікою. Дай нам своє заступництво, Макоше. Допоможи не втратити зв’язок із Землею, шанувати працю своїх рук, берегти родину й примножувати добро, яке залишимо після себе. Нехай доля буде справедливою до тих, хто живе по совісті, працює з відкритим серцем і пам’ятає коріння. Слава Тобі, Велика Макоше!

Серпень у наших Предків був місяцем, коли збирали те, що встигли виростити власними руками. Саме тому образ Макоші в цей час звучить особливо сильно — богині, яка у слов’янській традиції пов’язана з долею, жіночою працею, родючістю та ниткою людського життя. Етнографи описують цей місяць як період завершення землеробського року. Попереду — Спаси, освячення плодів нового врожаю, подяка за прожитий сезон і усвідомлення простої істини: земля повертає людині те, що вона вклала у неї. Сьогодні, 1 серпня, Макош нагадує про той самий закон. Доля не виникає випадково, а складається з рішень, праці, терпіння й уміння не кидати справу на півдорозі. Кожен день — це ще одна нитка у полотні життя. Сьогодні варто поставити собі кілька простих запитань.

🌾

Що я створив за останній рік?

🌾

Які мої вчинки стануть моїм урожаєм?

🌾

Що настав час відпустити, щоб нове мало місце для зростання? Подякуйте богині за все, що вдалося і не відвертайтеся від труднощів — вони теж стали частиною вашого ремесла життя. Нехай цей серпень стане часом чесної оцінки свого шляху, мудрих рішень і праці, плоди якої ви зможете прийняти без сорому. #язичництво #Макош

Наш проєкт переживав кілька реконструкцій. Часто для тих, хто є чи не першими, які починають писати про ще не розкриту для мас тему, старання супроводжуються "гойдалками" - від бажання залишити це до відчуття, що є відгук, завдяки якому можна звернути гори. Після кількох років спостережень я вивела для себе формулу "льоду": спостерігати, діяти, не піддаватися сторонньому впливу. Канал давав джерела, розбирав на деталі питання ролі Великої Матері. Хтось радо підхоплював це і ніс в маси, проте їм виявлялось достатньо кілька книг чи статей, щоб починати стверджувати щось і провалюватися на базових темах. Ми не дуже засмучуємося, бо так буде завжди, і для просунення теми "мода" теж буває корисною. Варто розуміти, що наша справа довга та плідна і є ті, хто продовжує, не здаючись, а є ті, хто обирає щось просте та комфортне, в будь-якій сфері. Мій підхід та підхід сестер для багато кого може здатися зарадикальним, а подача жорсткою. Та за цим стоїть своя історія кожної жінки, яка не побоялася піти в глибину - в більшості неприємну, тяжку, старалася щодня, щомісяця, продовжуючи працювати для себе, аби могти опісля працювати для інших. Тож тепер я хочу говорити про нас, жінок, що роблять велику справу, жінок, що навчилися відсікати зайве і "укорочувати вогонь". Про тих, хто розуміється в жіночій традиції, має власний блог, творчість, бізнес. Мені цікаве створення відвертих інтервʼю з жінками, мистецьких проєктів, кіл обміну досвідом без рожевих окулярів. Адже ті, хто стали на шлях повернення до витоку і воїтельки, і наставниці, і хранительки. Якщо вам є про що розповісти, чекаю у себе @kathr_richter Побачимося!