Софія у гностичних і алхімічних традиціях — це не просто абстрактна ідея, а живий архетип, що проявляється у світі, душі та творчості. Її образ тісно пов’язаний із жіночим принципом, який веде через хаос до пізнання.«Апокриф Івана» (ІІ ст.):

«Софія, яка є думкою [Еонів], задумала щось від себе самої. Вона породила творіння без згоди Духа… і так з’явився Архонт, який утворив цей світ.»
Софія тут виступає як активне творче начало. Її дія без згоди Духа показує ризик самостійного пізнання, де помилка породжує хаос, а світ стає місцем випробувань.«Пістис Софія» (ІІ–ІІІ ст.):

«Софія, дочка Світла, упала в хаос і закликала Сина Божого, аби Він визволив її. Вона співала пісні покаяння, і її плачі стали гімнами до Вишнього.»
Тут акцент на процесі спасіння і поверненні до цілісності. Софія символізує душу, що переживає падіння та страждання, але здатна на звернення до вищого світла.Валентиніанська традиція:

«Вона є Матір’ю, через яку світ отримав свою форму, і вона ж є тією, хто прагне знову повернутися до Світла.» Софія — не лише творча сила, але й провідник для всіх, хто шукає істину. Вона одночасно прояв світу і шлях до трансценденції.Яків Беме, «Aurora» (1600):

«Вона, вічна Діва Софія, є істинною Нареченою Божою, що сяє крізь усі речі. Вона є скарбницею таємних знань, прихованою у глибині душі й у створінні.»
У алхімії Софія — символ внутрішнього знання і психічної трансформації. Вона присутня у всьому, але лише посвячений може її впізнати.Г. Дорн, учень Парацельса:

«Alchimia est Sophia occulta» — «Алхімія є прихована Софія.» Алхімічний процес — це не стільки робота з металами, скільки робота з душею. Софія прихована у матеріях, які алхімік трансформує, і одночасно у власній свідомості.Джеймс Хіллман, «Алхімічна психологія» (сучасна інтерпретація):

«Алхімія не стільки про метали, скільки про Софію — жіноче начало душі, що веде крізь хаос несвідомого.»
У сучасній психології та психоаналізі Софія — образ психіки, яка трансформує хаос внутрішнього світу у зрілість і мудрість, подібно до алхімічного процесу.