Статистика telegram channel - @mk_genealogy

До Дня вишиванки Центральний державний історичний архів України, м. Київ підготував дуже класну добірку.Це фотографії осіб, які перебували під слідством у Київському, Харківському, Полтавському, Одеському, Подільському губернських жандармських управліннях та охоронних відділеннях впродовж 1871–1917 рр.1. Хая Йосифівна Рудякова, міщанка м. Канів Київської губернії2. Іван Якимович Марченко, селянин м-ка Погребище Бердичівського повіту Київської губернії3. Феодосій Сергійович Кущ, селянин ст. Краматорськ Ізюмського повіту Харківської губернії4. Єфим Якович Мазуров, міщанин м. Києва5. Захарій Фролович Февральов, житель м. Одеса Новоросійської губернії6. Андрій Пирогов (місце проживання не зазначено)7. Ігнатій Трохимович Кизієв, житель м. Куп’янськ Харківської губернії8. Віталій Федорович Махонін (місце проживання не зазначено)9. Йосиф Казимирович Кричинський, міщанин с. Бартники Брацлавського повіту Подільської губернії10. Пилип Лукич Пономаренко, селянин с. Мала Смілянка Черкаського повіту Київської губернії

Збір на справу ЦДІАК 1847-1-193 "Ревізькі казки", 1782 рік (Остерський повіт)Що всередині? Ревізькі казки населених пунктів сучасних Київської та Чернігівської областей (в порядку згадки): Бориспіль, Баришівка, Бровари, Борки, Булахів, Бобрик, Виповзів, Велика Стариця, Гоголів, Дударків, Євминка, Заворичі, Іванків, Карпилівка, Калита, Гореничі, Красилівка, Мала Стариця, Омелянів, Пархимів, Плоске, Паришків, Рудня, Рудницьке, слобода староміська Остерська, Семиполки, Светильня, Селище, Требухів, Ядлівка, Беліно?, Беремицьке, Бабарики, Бервиця, Велика Гребля, Вовча Гора, Волевачі, Власівка, Волошинівка, Дернівка, Короп'є, Кошино, Креняхи, Коржі, Леточки, Морозівка, Нестерівка, Набільське, Одинці, Пасічна, Романки, Савин.Якщо не знайшли свій населений пункт - у 192 справі цього опису теж ревізькі казки.В описі вказано 880 ст., в замовленні - 532, по факту їх 542.🎯Ціль: 1243.00 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/64jQWGT8HB@coloneller до Вашої уваги)@fazugenealogy тут є Гоголів

​​Друзі, хочу представити вашій увазі Генеалогічний Навігатор:https://www.uagenealogy.com/Щодня генеалогічних сайтів, додатків і ресурсів стає дедалі більше — і загубитися в них стає ще простіше. Генеалогічний Навігатор створений, щоб це змінити. Це інструмент, який дозволяє у зручному графічному вигляді знаходити не лише окремі ресурси, а й бачити зв’язки між ними.Фактично — це карта української генеалогії, де все під рукою: легко, швидко і зрозуміло.Навігатор побудований як граф: він складається із записів і зв’язків між ними. Ви можете поєднувати будь-які ресурси за змістом, проєктами чи ідеями.Наприклад:у групі «Пошук справ» є запис про славнозвісного Качиного Інспектора,а в групі «Генеалогічні блоги» — «Записки диванного архівіста».Це різні ресурси з різною метою, але їх об’єднує спільний проєкт «Качка на дивані» — і цей зв’язок відображений у Навігаторі.Генеалогічний Навігатор — це наш спільний ресурс. Він належить спільноті й розвивається завдяки вам. Він уже містить багато цікавого, але його справжня цінність — у вашій участі. Додавайте ті ресурси, якими користуєтеся самі: сайти, бази, блоги, інструменти.Є лише три принципи:- не публікуємо ворожі ресурси, щоб не популяризувати їх;- не додаємо ресурси, що співпрацюють із країнами-агресорами;- не включаємо ресурси, які порушують закони України або містять українофобію.Усе інше — у ваших руках.Якщо ви хоч раз губилися в пошуку потрібного ресурсу — цей інструмент для вас.А якщо знаєте щось корисне — додайте це і допоможіть іншим не витрачати години на те, що вже знайшли ви.

Фондова біржа : збори на оцифрування архівних справ📈Як це працює?Поки все просто - я публікую на каналі цільову банку на оцифрування конкретної справи, а по заповненню справа замовляється (про що я звітую, а згодом і викладаю скани). Підписників в мене багато, з різними інтересами, тож сподіваюсь на швидкі закриття зборів👌Пару пробних зборів запущу безпосередньо на цьому каналі, якщо матиме попит - створюємо окремий або може взагалі доростемо до власного сайту (трохи айдентики вже є, бачите як над назвою та логотипом постарався?😁)На які справи можна організувати збір?Як таких заборон немає. Поки давайте на справи в українських та польських архівах (на справи з архівів держави-агресора та її союзників зборів не буде).Раджу для зборів обирати справи:- де очікується корисна інформація для максимально широкого кола людей (судова справа Ваших предків і переписні джерела по повіту вочевидь матимуть різну популярність) та- яку самостійно викупити проблемно (умовно від 1000 гривень).Для кожного збору планується зрозумілий виклад змісту справи, який дасть розуміння чому варто в неї вкластися.Якщо справа прям взагалі не підпадає під ці критерії - збір не організовую.До речі, розглядаю варіант зборів на послуги по фотографуванню кладовищ для Openheritage👀Як визначається сума збору?В ідеалі попередньо отримати рахунок від архіву / мати приблизне розуміння вартості послуг виконавця до початку. Від цієї суми буде невелика комісія за моє адміністрування процесу (5% від суми збору, але не менше 25 гривень). Важливо - не будемо гаяти час на попередній пошук бажаючих, щоб потім ділити внески порівну - кожен надсилає скільки може, а справа публікуватиметься на wikisource (а до цього - безпосередньо на каналі). Як бути, якщо вийшло дорожче?Продовжуємо збір, скани зберігаю в себе до його закриття.Як бути, якщо збір не закривається?Якщо збір довго не закривається (понад 2 місяці) - може бути прийняте рішення про його скасування - тоді кошти повертаються усім, хто долучився, за вирахуванням комісії банку за переказ, а також за адміністрування (останнє - тільки із суми внеску ініціатора збору; так, якщо ініціюєте збір - маєте також до нього долучитись і оцінити шанси на його закриття, це чесна умова). На такий випадок збережіть будь-ласка докази відправки коштів на банку.Проблемним буде повертати сотні платежів по пару гривень, тут можна піти двома шляхами: або платежі менше 20 гривень не повертаються (з огляду на банківські комісії та підозрілість таких операцій для банку) або за згодою залишки перенаправляються на інші збори.P.S. Принагідно планую створити собі базу виконавців, якщо ініціатор збору не знає до кого звернутись.Не несу відповідальності за обман зі сторони виконавця, залученого ініціатором збору. Це лише майданчик для акумуляції коштів, тому раджу звертатись до перевірених виконавців перед початком збору.На днях запущу перший збір від себе, дослідникам Лівобережжя бути наготові👀Вже хочете організувати збір? Готові отримувати клієнтів на оцифрування зі зборів - пишіть сюди: @Azx0887Якщо є питання/пропозиції для вдосконалення процесів - запрошую в коментарі✍️

Шанс поглибити родовід з правого берега Дніпра👀Якщо Ваше генеалогічне дерево корінням іде у придніпровське правобережжя, то Ви напевне вперлися в 1780-ті роки - документи давніше поодинокі і глибше родовід не побудувати. Однак, не поспішайте здаватися! Можливо, ваші предки «прийшли з того боку».Друга половина XVIII століття характеризується міграціями з одного берега Дніпра на інший. У фондах ЦДІАК є справи про розшук втікачів, де можна знайти не просто списки, а відомості звідки пішов, куди саме оселився, як давно.Нижче зібрано посилання на оцифровані справи фондів 6 і 51:-ЦДІАК 6-1-4-ЦДІАК 6-3-31-ЦДІАК 51-3-10052-ЦДІАК 51-3-10052а (ч.2) -ЦДІАК 51-3-16831Також є неоцифровані справи з фонду 59.Що це дасть? Якщо Ваш предок у цих списках - знайдете звідки він переселився, як правило збереженість джерел по Гетьманщині дозволить ще трохи поглибити родове дерево в цьому напрямку. Бонусом замість селян серед предків матиме козаків👌 Якщо знаєте ще такі справи - надсилайте в коментарі, доповнимо.

Гортаючи актові книги судів воєводств не можна не помітити, що деякі тексти закінчуються "торнадо" з літер😁 Для канцелярської практики XVII–XVIII століть це норма. Мова йде не просто про підпис, а про специфічне графічне оформлення завершення актового запису, яке виконувало кілька важливих функцій:1. Захист від підробок. Текст навмисно звужується донизу, щоб наприкінці документа не залишалося вільного місця. Якби сторінка закінчувалася рівним рядком, зловмисники могли б пізніше вписати туди щось ще.2. Підтвердження внесення до книги. Це своєрідна «печатка» канцеляриста. Коли документ приносили до суду для реєстрації, писар переписував його в офіційну книгу, а в кінці робив таку «фігурну» приписку, засвідчуючи, що акт офіційно прийнято.3. У самому низу цього «трикутника» зазвичай стоять підписи або згадки посадових осіб - регента (керівника канцелярії), писаря або підписка.Долучаю приклади з актових книг Гродського та Земського судів Київського воєводства (фонди 2 та 3 ЦДІАК).#цікавинки

Друзі. У нас неймовірна новина. Справді неймовірна.Сьогодні ми оголошуємо про співпрацю між Інвентаріумом і CoBook. І скажу вам чесно — це велика співпраця. Дуже велика. Мабуть, найкраща співпраця в історії інвентарів. Люди так кажуть.Тепер кожен користувач Інвентаріуму може створити проєкт транскрибування в CoBook. Швидко. Легко. У кілька кліків. Ніхто раніше так не робив. Ми зробили.Усі знають: знайти інвентар свого населеного пункту — це важливо. Дуже важливо. Але цього замало. Інвентар треба прочитати. А це складно. Складно, повірте мені. Старі тексти, дивні слова, почерки — жахливі почерки.І люди питали: як це читати? що тут написано? чи правильно я зрозумів? Раніше відповіді не було. Тепер — є.Бо тепер у нас є CoBook.Інтеграція з CoBook усе змінює. Справді, ви можете повірити.Ви завантажуєте скани інвентаря — і працюєте. Самі або з іншими дослідниками. Командна робота. Люди люблять командну роботу. CoBook це підтримує. І робить це дуже добре.Що ви отримуєте?- Швидке транскрибування. Дуже швидке.- Автодоповнення слів. Розумне. Красиве.- AI для перекладу. Сучасний AI. Найкращий.- Автоматичний індекс осіб. Комп’ютер сам усе рахує. Фантастика.- А в кінці — зручний експорт. Ви це полюбите.Спробуйте CoBook. Прямо зараз.Поділіться враженнями. Людям це сподобається.І разом — я вам обіцяю — ми зробимо історію знову близькою. Дуже близькою.P.S. Якщо ви зрозуміли хто посприяв укладанню цієї угоди - пишіть в коментарі хто це був :)

Як грілися наші предки?Зима в минулому була не просто порою року, а справжнім іспитом на витривалість. Без центрального опалення та склопакетів наші пращури перетворювали свої домівки на справжні фортеці тепла. Як саме це вдавалося?1. Піч - серце та душа хатиЯк правило вона займала до чверті кімнати, довго розігрівалася, але потім годинами віддавала м’яке тепло. Лежанка - найкраще місце для сну, такий собі прототип сучасної «теплої підлоги», тільки у форматі ліжка.2. Призьба та солом’яна ізоляціяНасип землі навколо хати не давав холоду проникати під підлогу. Стіни білили вапном, а всередині «утеплювали» килимами.3. Багатошаровість у гардеробі. Замість однієї товстої куртки - багато шарів натуральних тканин.4. Грілки «минулого покоління»: розігріта в печі цеглина або камінь, загорнуті у тканину, мішечки з гарячим зерном чи піском.5. Гурт - це тепло. В морози вся родина трималася купи. Взаємне тепло та спільна праця біля вогню допомагали пережити найлютіші хуртовини.Змогли вони, зможемо і ми👌

📜 Де шукати метричні книги? Шлях документа від церкви до архівуЧасто дослідники-початківці губляться: чому книги одного й того самого села лежать у різних архівах? Розберімося в логіці «міграції» та особливостях складного періоду після 1918 року.🏛 Державний архів області (ДАО)Це основне місце зберігання. Існує часовий розподіл:- До 1875 року: Майже всі книги вже в обласних архівах.- Після 1875 року: Книги зберігаються в органах РАЦС протягом 75 років, після чого передаються до ДАО. Зараз активно передаються документи 1920–1940-х років.⚡️ 1918 рік: Великий переломВажливо розуміти: після приходу радянської влади (декрет від грудня 1917 року) церква була відсторонена від реєстрації актів цивільного стану:- На територіях під радянською владою: З 1918–1919 років метричні книги офіційно замінюються на книги записів РАЦС (ЗАГС). Деякий час церкви продовжували вести метрики «для себе», але вони вже не мали юридичної сили.- Західна Україна (Галичина, Волинь, Закарпаття, Буковина): Тут ситуація інша! Оскільки ці землі входили до складу Польщі, Румунії чи Чехословаччини, церковні метричні книги велися як офіційні документи аж до 1939–1945 років.- Перехідний період: У 1918–1921 роках через хаос війни реєстрація могла не вестися взагалі або вестися уривками.⛪️ Чому деякі книги в Центральних архівах (ЦДІАК та ЦДІАЛ)?Іноді метрики вашого села знаходяться не в області, а у Києві чи Львові. Причини:- Консисторські примірники: Метрики писали у двох екземплярах. «Парафіяльний» лишався в церкві (і потрапив в обл-архів), а «Консисторський» відсилався до центру єпархії (Київ, Львів) — вони й осіли в ЦДІА.- Адміністративні центри: Раніше ці архіви збирали документи з величезних територій (наприклад, Київського генерал-губернаторства).Не варто забувати про виключення на кшталт бібліотеки Вернадського, де теж зберігаються документи, що мають генеалогічну цінність. 💡 Короткий алгоритм пошуку:- Шукаєте до 1918 року? Вам у ДАО (обласний архів) або ЦДІАК/ЦДІАЛ.- Шукаєте після 1918 року (Схід/Центр)? Шукайте фонди РАЦС в обласних архівах (якщо минуло 75 років) або звертайтеся безпосередньо у РАЦС.- Шукаєте до 1939 року (Захід)? Це все ще можуть бути церковні метричні книги в обласних архівах.Якщо за потрібний рік метрик немає, шукайте «сповідальні розписи» або «книги реєстрації шлюбів РАЦС» — вони часто допомагають відновити ланцюжок.

Козацька старшина досягала свого за активної підтримки з боки Московського царства...Тому цілком логічно виглядає мовчазна згода старшини на обмеження Москвою козацького реєстру....На відміну від революційних процесів в Англії і Нідерландах нові еліти в Україні прагнули багатіти, посівши місце старих еліт, на основі того самого суспільно-економічного устрою, а не змінити правила гри й рухатися вперед шляхом буржуазного багатіння. ...Україна не скористалася цим вікном можливостей, яке швидко й надовго закрилося....для західноєвропейських держав Східна Європа була terra incognita, що зумовлювало її своєрідне сприйняття - як щось далеке й незрозуміле, екзотичне. Закономірно, що це позбавляло українську еліту можливості опертися на підтримку цих держав у боротьбі за державність, бо ж вони просто не розумілись на процесах у цій частині Європи і не бажали занурюватися в них.Чуткий А. Буржуазна альтернатива. Українські землі в середині XVII - другій половині XVIII ст. Темпора, 2021. 456 с. - с. 131, 138.