ЮП "Мельничук & Партнери"⚖️ |Юридична компанія

❗️❗️До 19 травня 2024 року у КУпАП не існувало частини 3 статті 210, тому ТЦК не можуть притягати до відповідальності по цій частині за порушення обліку, вчинене до 19 травня 2024р.Стаття 210 Кодексу про адміністративні правопорушення під назвою «Порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку» до 19 травня 2024 року складалася з двох частин.Ч. 1 передбачала відповідальність за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку.Ч. 2 передбачала відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч. 1 цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.19 травня 2024 року набув чинності закон №3696-IX, за яким в статті 210 КУпАП з’явилася частина 3. Вона передбачає відповідальність за вчинення порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто, під час воєнного стану. Також, як відомо, в рази були збільшено штрафи.📌Отже, до 19 травня 2024 року частини 3 у статті 210 КУпАП не існувало. На це звертають уваги у своїх рішення суди, зокрема, звернув увагу Ямпільський районний суд Вінницької області у рішенні від 29 липня 2024 року по справі 153/989/24.

❗️❗️Про відсутність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів релігійної організації УПЦ через відмову настоятеля брати участь у цих зборахВідмова настоятеля храму – керівника релігійної організації брати участь у загальних зборах членів релігійної громади та очолити такі збори, а також саботування прохання громади і небажання вийти з підпорядкування Української православної церкви (Московського Патріархату), складової частини Російської православної церкви, свідчить про його добровільну відмову від виконання покладених на нього статутом обов’`язківта повноважень.Якщо позивач стверджує, що оспорюване рішення загальних зборів релігійної громади прийняте особами, які не були членами цієї громади на той час, коли він був настоятелем громади, він має вказати, на чому ґрунтуються такі його твердження, тобто зазначити критерії, які б дали змогу суду встановити, чи є певна особа членом громади.Позаяк Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням), скаржник має послатись на відповідне положення статуту, яке суди не дослідили📝 Постанова КГС ВС від 20.06.2024 у справі № 727/5571/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/119896150.

​​Кожен власник майна, який планує передати його іншим особам, стикається з вибором: оформити договір дарування чи заповіт. Давайте розглянемо головні відмінності між цими документами згідно з Цивільним кодексом України.🔰Договір дарування:🔹 Сутність: Дарувальник передає або зобов’язується передати майно обдаровуваному безоплатно.🔹 Об'єкти: Рухомі речі, гроші, цінні папери, нерухомість, майнові права.🔹 Момент набуття права власності: Відразу після підписання договору.🔹 Форма: Письмова, нотаріально посвідчена (особливо для нерухомості та великих сум).🔹 Скасування: Можливе за умов, передбачених Кодексом (наприклад, кримінальні правопорушення з боку обдаровуваного).🔰Заповіт:🔹 Сутність: Особисте розпорядження на випадок смерті.🔹 Умови: Може включати обов'язкові умови для спадкоємця (наприклад, народження дитини, здобуття освіти).🔹 Момент набуття права власності: Після смерті спадкодавця та прийняття спадщини.🔹 Форма: Письмова, підписана заповідачем, нотаріально посвідчена.🔹 Скасування: Можливе у будь-який час. Кожний новий заповіт скасовує попередній.❗️❗️Ключові аспекти:📍Момент набуття права власності: Дарування – відразу, заповіт – після смерті.📍Форма та посвідчення: Обидва документи потребують письмової форми та нотаріального посвідчення.📍Скасування: Заповіт можна змінювати та скасовувати без обмежень, договір дарування – лише за наявності серйозних підстав. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’явлення вимоги дарунок є збереженим. 👉🏻Звертаємо увагу, що до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.Пам’ятайте, що правильний вибір залежить від ваших індивідуальних обставин та потреб

🧑🏻‍⚖️🪖ЦК призвав чоловіка, який мав бронювання від мобілізації, а військова частина відмовила у звільненні з військової служби, бо бронювання не є підставою для звільнення – суд скасував рішення ТЦК і зобов’язав військову частину звільнити зі служби позивача.Керівник ТЦК зобов'язаний організувати проведення перевірок стану бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації. ТЦК має перевірити наявність чи відсутність права на відстрочку від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку особи.Необізнаність ТЦК про наявність у особи права на відстрочку від призову не спростовує наявності такого права. Зарахування до списків особового складу військової частини є похідним від наказу ТЦК про мобілізацію, а отже, такі дії військової частини також порушують права заброньованої особи, тому суд може зобов`язати військову частину ухвалити рішення про звільнення особи від проходження військової служби.Відповідну позицію висловив Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 19 липня 2024 року по справі № 300/4328/24.

🧑‍⚖️❗Для отримання одноразової допомоги на сім’ю у разі смерті потерпілого через нещасний випадок на виробництві збіг зареєстрованого місця проживання всієї родини не вимагається, – КАС ВСКасаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить вимоги щодо збігу зареєстрованого місця проживання всієї родини для отримання одноразової допомоги на сім’ю у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.При визначенні підстав для набуття права на одноразову допомогу сім’єю померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві застосовується Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а не положення Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, які стосуються обов’язковості однакового зареєстрованого місця проживання всієї родини.Верховний Суд дійшов висновку, що встановлена Порядком обов’язковість збігу зареєстрованого місця проживання всієї родини для отримання одноразової допомоги на сім’ю в разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.При цьому Верховний Суд звернув увагу, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить вимоги щодо збігу зареєстрованого місця проживання всієї родини для отримання одноразової допомоги на сім’ю у разі смерті потерпілого та не може бути підставою для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому.Враховуючи встановлену під час розгляду цієї справи невідповідність положень п. 5.1 розд. V Порядку положенням Закону, правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.КАС ВС дійшов висновку, що надані позивачкою докази (акт обстеження за фактом проживання особи на території міської ради та рішення суду, яким встановлений факт спільного проживання позивачки разом із померлим чоловіком) є належними та достатніми доказами, що підтверджують місце фактичного проживання позивачки та її померлого чоловіка однією сім’єю.Постанова Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 420/17371/22 (адміністративне провадження № К/990/40862/23)