Maxliner

Якщо хтось помітив, "повномасштабна" фаза російсько-української війни днями перетнула позначку тривалості Першої світової. Безумної, беззмістовної війни, яка поклала кінець 500-літній вірі в людину. Ну, або, як сказав би онук лікаря зі Староконстянтинова - була результатом накипілих протиріч імперіалізму. Як на мене - просто від зажратості. Мабуть, "штош", наш наступний чекпойнт - це ірано-іракська війна (для Ірану в ній був сенс - покласти всіх своїх пасіонаріїв, щоби ісламська революція далі не тривала, і це було здійснено). До речі, вся ця іранська хрєнотінь була щирою несподіванкою для США та СРСР, тому (якщо хто не знав) ми спільно воювали на боці Іраку (втім, людям з родин військової авіації це добре відомо). Чесно кажучи, виявилося, що в світі є лише два такі ультравитривалі народи - ми і швабропітеки (а, ще ізраїльтяни). Нещасливі спадкоємці трансєвразійської мегаімперії. Хмари дронів аж на Заурал, балістичні ракети відти (вчора там, здається, впав один із тих самих бомбардувальників). Далі буде, за логікою, от що - ми теж палитимемо їхні жилі квартали, ну і нарешті - обмін ядерними ударами. Якщо тут хтось подумав, що я раптом вирішив пошитися в голуби миру (голуби вкрай неприємні птахи, повітряні пацюки), то прям ажніяк нє - я, щиро кажучи, поки що нездатний уявити, "побачити шлях до" мирної угоди з біснуватими (от про що вона може бути?). Втім, от поряд, ми бачимо, як трампістська Америка кидає Ізраїль. На дух не переношу Бен'яміна Нетаньягу, але зі вчорашньою заявою тамтешнього міністра оборони Ізраеля Каца - цілком солідаризуюся ("нікуди ми не відступимо, будемо стояти де ми зараз є). A stiff upper lip, це гідно. Нас Америка кинула давно, насправді ще з перемоги трампоїдів до Палати Представників, душили нас, душили, а тепер зенітні ракети продають за євро, та й тих у них катма. Ну, переходимо на європейську базу озброєнь (в цьому сенсі зокрема), штурхаємо їх де можемо, небезрезультатно. Нас душили, душили, а ми все ж вижили - хто врятував напівдохлого котика? Може, Макрон, чи Мерц? Ні, це був український народ, який це зробив, віддавши останні "сірі штанці", про які нам тут повсякчас улесливо пишуть робохвойди. Я думаю, куди ми йдем і що буде далі. З Росією, власне, все зрозуміло - з "Дня опрічника" Володимира Сорокіна вона падає у його ж "Теллурію". А от куди (і навіщо) рухаємося ми? NB. Терпіти не можу Ремарка, але підозрюю, що таки слід прочитати, хоча цвях такий - "чахоточна література", як сказав би мій двоюрідний прадід, депутат Центральної Ради, а потім комісар Другої Конної. Розвозити ті шмарклі, коли вже й Першу світову перевоювали - який сенс? =)

Спостереження. Олександрові Усику, як на мене, досить грамотно вибудовують президентську кампанію. Зірок з неба ця, можливо, дещо стихійна, протокоманда не хапає, але їй це і не потрібно (наразі). Думаю, що після вчорашніх, гм, святкувань, у Вашингтоні, кулуарно його зустрінуть також із чільними губернаторами та сенаторами від Демпартії, оскільки "зрозуміло, що...". Так я собі думаю. Якщо раптом у нас тут виникне перспектива виборів - чи є в нього шанси виграти? Безумовно. Величезні. Чому? (І) За гамбурзьким рахунком, єдине конфліктне питання з його "боку рингу"- це конфесійне питання. Але а) воно не завадило обратися В.Зеленському, він узагалі атеїст б) на 8-й рік нинішнього правління для посилення позицій канонічної автокефалії не було зроблено нічого, якщо не сказати навпаки. (ІІ) Найгостріший запит суспільства сьогодні існує на "нормалізацію". Діюча влада, навіть якби навіть й хотіла - вже ніколи не зможе його задовільнити. Ці тенденції, окрім іншого, розвиваються на тлі відчутної латиноамериканізації (в найкращому випадку) внутрішньої української політики, тобто токсичної суміші технологізованого магічного мислення, функціонального троцькізму ("давай-давай"), проектного перонізму ("планів наших громаддьо") та різних видів уже хронічного, болісного ресентименту в умовах тотальної інституційної деградації. Слід сказати, що 22-й рік зруйнував політико-партійну систему так само, як 19-й і 14-й роки, але тоді ще лишалися якісь кавалки партійних структур, які існували у період 1998-2014 років. Зараз поле якщо і не повністю порожнє, але незаповнені ніші стали гігантськими. Ситуація, яка поступово складається, чимось нагадує 1988-1992 роки, але на відчутно зміненому соціальному фундаменті (тоді було умовно "безкласове" суспільство - і апарат, сьогодні - приватизований апарат - і майже тотально люмпенізоване, не з власної провини, частково ще жевріюче прекаріатне суспільство). Це вибухонебезпечний фундамент, але вибуху ніхто не бажає, через притлумленість соціуму безкінечними вибухами і втратами (чим безсоромно користується приватизований апарат). Відповідно - і постійне посилення запиту на "нормалізацію" і циклічна українська хвороба гетманізму, яка спонукає шукати ідеалізовану постать лідера, який би вособив таку нормалізацію. За виключенням 2019-го року така логіка обумовлювала результат президентських виборів 1991, 1994, 1999, частково 2004, 2010 та 2014 років. За правильного встроювання в такий образ і якісної розбудови широких суспільних коаліцій - це "цілком може бути" і Усик. І тепер слід додати про "фе", "естетику" та вічну дулю в кишені української інтелігенції, яка тепер марить чи-то черговим генералом, чи-то поверненням у 2014-19 роки...Традиція кобзарства та марксистський за походженням імператив "як має бути" - все це не може не викликати сентиментальних почуттів. Але соціальна реальність навколо - помітно інша і вона жорсткішає ледь не щотижня. Проблеми, які зараз ледь-ледь заливаються європейськими та іншими грошима незабаром доведеться вирішувати в умовах, близьких до 1992 року. Наша традиційна вербальна хореографія як і повсякчас раніше виявиться щодо них безпомічною.

Через традиційну кавказьку легковажність та деяку самовпевненість вірменського керівництва, перемога у Вірменії далася вкрай важко (щоправда, вона і від початку в долонях і не лежала). Це як недавня перемога ПСЖ. Але у футболі все закінчується результатом на табло, а в політиці, внутрішній та зовнішній - так не буває. Ще 50-75 тисяч завозу "російських вірмен" і результат був би майже 50/50, а це було би поразкою. Слід, проте, віддати належне Ніколові Воваєвичу Пашиняну - це справжній, харизматичний політичний боєць, активіст і журналіст, який починав свій шлях з самісіньких низів вірменської політики і багато чого пережив, і не раз сидів за свої погляди і свою нестерпність - this is a man with a stiff upper lip. Not someone to tell things twice. Хтось, із ким - це фраза з українського 2004 року - "приємно стояти поряд". Мабуть тому системна корупція і так щиро причавлена сьогодні у Вірменії, це мало кому вдається. Париж, Вашингтон та Брюссель в критичні тижні змогли - вдало і вчасно - зробити свій медійний внесок у цю перемогу. Слід сказати, що якби Москва не квакала, її маріонетки зібрали би відсотків на десять більше: али гімножери, які втратили фарт - виступили у своєму звичному репертуарі (над ними позбиткувалася навіть зазвичай обережна і толерантна DW). Тепер, рік чи два - Вірменії доведеться пережити нелегкі часи. Попри власне банкрутство, неадекватна та мстива ексметорополія гадитиме всюди, де і чим може: ми вже з Молдовою це пережили, колись Балтія, і так далі, і тому подібне. Втім, думаю, вірмени, попри всю свою раціональну гнучкість, витримають: коли 200-річний союзник ницо зраджує просто на полі бою - таке не забувається поколіннями. And Amen.

Оце читаю щоденники (1972-91) заступника голови Міжнародного відділу ЦК КПРС Анатолія Чєрняєва, це один з тих людей, які свідомо розвалили "комунізм" і СРСР - і от до кінця 70-х там дійшов (це методична людина, дуже). Енергетична криза. У США - перехід від Форда до Картера, а всі в ЦК вже років 5 читають шедеври його зараз нацрадника Бжезинського, який заступає на місце улесливого Кісінджера. Член ЦК (!) пише - жерти в країні нічого, вся надія на Тюмень, на Самотлор, на ФРН, Італію, Канаду (та ін). Заради цього ми свідомо зрадили міжнародний комуністичний рух, і всі ці Чілі, Куби та Анголи, тому що головне - це газо- і нафтопроводи в Західну Європу. І західні кредити. Інакше ми просто не виживем. Ми - друга наддержава лише завдяки фізикам, пропаганді і половині бюджету на оборону, мусимо терпіти цих ненормальних генералів, які повсякчас штовхають нас до ядерної війни, за рахунок того що навіть у Москві жінка не може купити собі притомного плаття, а (він пише) "дай Бог, привезу їй все це з Данії". "Угорщина і Югославія - рай зі своїм "особливим соціалізмом" (це я ще краєчком застав, ті уявлення, mores). Лейбористи питають (77-й рік) так куди ви, наддержаво, керівна соціалістична потуго планети - поділи 2 млрд фунтів від нашого уряду? - 1,8 млрд повертаємо, не знайшли на що, а інше, ну три рази будували один і той ж завод, ніби почав працювати...Приблизно те саме, трохи м'якше, відбувається і в сучасній РФ. NB. Заступник начальника Міжнародного відділу ЦК - це на півтора порядки вище союзного міністра. Черга за м'ясом з бійкою. Нічого нормального не дістати, тільки з-закордону (1975 рік).

О, 7% відриву Таларіко в Техасі. 5 місяців у токсичному середовищі попереду. Тому це ніщо - нуль.. Давайте, ліниві ліберальні туші, рухайтеся, а не пишіть слізливі колонки в NYT. Я теж так можу. Лишіть у спокої геїв, негрів, вони і самі знають, як голосувати (при тому що штаби респів ізнов методично працюють в середовищі афро). Інфляція, корупція, непевна війна, обмеження представництва великих прошарків громадян. Дум-дум-дум, бум-бум-бум, кувалдою. Тотальна мобілізація виборців, уже зараз, з травня, а не похапцем у жовтні (як ви звикли, дебіли, зі своїм печивом). Це не звичайні проміжкові вибори, а порятунок Республіки. Не "округи, де ми й так виграємо", а всі округи, і всі штати (два сенатори від штату), єбать-не-перекопать, ворушіть дупами, бо - як не буде обох палат у січні, буде старий угорський варіант. Мало того, а чого ви ллєте шмарклі через бойові організації фашистів? Слід мати власні організації, от і все. Не виключено, що результат виборів у листопаді доведеться захищати силою. "Ой, ми так не звикли, це ж харам такий. Чому ти такий аларміст? - А чому ти такий кретин?". - Та як..- Ніяк. Пензлюй в Огайо, не забудь в дорозі номер свого округу." Ну нічо, #&¥. PS. What does 'linyvy gamnoyedy' mean? - Kind of I really do appreciate your efforts. (if any) 😂

Чи зможе РФ за ці 4,5 роки вивернуться від краху вже втретє? Попри очевидну, і таку що поглиблюється, кризу в економіці, дуже дивні процеси в суспільстві (вони пов'язані із агресивними спробами державного апарату примусити соціологічно панівний клас, постмодерністське "мєщанство" відмовитися від усіх принад моделі споживання), я не займатиму крайніх позицій (заздрапєрм і фсьопропалів). 50+ бюджету вони вже витрачають на війну з нами, плюнувши на інфляцію, пандемію банкрутств, попрошаркове зубожіння, об'єктивно-теоретичну нездатність відродити господарську модель сталінізму (не та демографія, не той світ навколо, примітивізація суспільних інститутів /СРСР 1986 і РФ 2026 - це небо і земля, це як порівняти тогочасні Угорщину та Намібію/). І тут ось що: так, вони не можуть, але виходу (крім припинення війни - а це означає капітуляцію) в них немає. А значить, тягнутимуть, намагаючись будувати симулякр економіки сталінізму. Адже головний ресурс Путіна - не нафта, ціна її мінлива, та й обмежень тепер до дідька - а саме ідейне холопство його підданих. Колись напівзабутий тепер Дмитро Видрін на одному заході навів таку аналогію: як народи Півночі полюють на вовка та інших хижаків - закручують у жир лезо, вовк на морозі лиже той жир, лезо розрізає йому язика, але на морозі він цього не відчуває, втрачає літри крові, мисливці приходять і добивають вовка. Приблизно так зараз функціонує РФ. Всі запаси вона проїла, агонічно-фантасмагоричне "імпортозаміщення", шалені борги, майже безконтрольна емісія, вже відсотків на 60 підробка ледь не будь-якої статистики, жорстке опромінювання самої себе пропагандою - але морква за морквою перед носом помираючого віслюка, на якому пірамідою сидять 20 млн силовиків та чиновників. Страх, ієрархія, ненависть - антихристове царство. Скільки вони витягнуть на такому, метафізично-пекельному ресурсі, сказати важко - це новий досвід у соціальній історії. Як свого часу меж прогнозування досягла фізика, так, у випадку девіантної соціальної форми, такої як РФ (або Іран чи КНДР чи Куба, та ін.) цих меж досягла і екосистема соціальних наук. Можна навести сотні аналогій та параллелів - але масштаб та інерція їх викривлюють. Торф там горить уже всюди, але хто конкретно і коли провалиться в пекло - це вже "квантова механіка".

ЦК КПК не включив до нового 5-річного плану жодної "Сили Сибіру-2". Є ремарки щодо некоректного стосовно контрактів функціонування "Сили Сибіру-1": кудись пропадають приблизно 5 млрд кубометрів на рік ("а разгадка проста - безблагодатность", древній мем - насправді, родовища не витягують...). Російський газ Китай зріджує і продає далі. Путіну вчергове сказали, що якщо йому так вперлося, то хай сам будує трубу (а грошей на це вже нема) без гарантії закупівель, та ще й через "непевну" Монголію, а якщо він хоче гарантій закупівель, то а) китайці будуть самі добувати б) китайці будуть самі будувати труби в) китайці будуть самі експортувати свою долю видобутку г) в усю галузь заходить китайська фінінспекція - і ніяк інакше. Це тобі, Вова, не душка-Європа, яка за шалені бабоси купляла біля 140 млрд кубометрів на рік і ще пестила котиків. І ще про наїзди держрекету на єдиний китайський автозавод Путькє викотили в Пекіні (він урешті-решт, закрився, бо сенс?). Путькє наказано за власні гроші побудувати невеличку трубу з Хабаровського краю, яка повністю належатиме китайцям і переганятиме газ, який теж належить китайцям. А колись цей госпідар Євразії лякав Меркель псіною...Хотів поворот на Схід? Ну от, маєш, дурачок. На місці Вінніпуха я би ще змусив Путьку наказати всім росіянам дивитися і слухати рекламу Temu 24/7. Щоби якось змастити синці від побиття бамбуковими патиками, москвоський гість отримав меморандум про засудження перегляду історії і обіцянку розглянути участь у побудові спільного термоядерного реактору до 2036 року. Ну і ще китайці за якісь дрібняки купили Aurus, який торік розорився. От і всі результати відрядження.

Малофєєв, власне, правий. Фальшива Русь програє справжній Русі. Цій історії десь 750 років уже. Коли колонії вже наважилися напасти, то зустріли a stiff upper lip старої, віковічної імперії на Дніпрі. У тому-то й справа. Москва у своєму безумстві забула на чому і кому вона спинилася колись на ноги. Та й все одно - і тоді втратила статус центру на користь нової балтійської столиці. В якій найбільшою будівлею до кінця 19 століття був палаць Безбородька (зараз актив Роспошти, яка не може за нього платити, а от канцлер міг). Куди тим пням болотним до суміші шведських норманів, порубіжних культур балтословен і роксоланів? Та навіть у них всі притомні воєводи - окацапілі українські імперці, тобто хохліща (ну, перший зам міністра оборони - Криворучко, вибачте). Війна за спадок імперії, створеної в Переяславі. Сумно лише одне: прогрес, просвітництво, наддержави, підкорення атому і космосу, збільшення тривалості життя панівного на планеті абізяна вже більш ніж у два рази, перебудова мозку мишів щоби вони співали (думаю, це Шнобель цього року), а ми все ще в цьому живем. Ну що ж... Як записав у своєму щоденнику Микола Костомаров, подорожуючи швейцарськими Альпами: noi siamo piccoli ma granda le nostra liberta - "ми люди маленькі. але великою є наша свобода".

Ладно, можна вже потихеньку відчалювати від нав'язаного нам антихристами психозу 9 травня. Як я і прогнозував ще кілька місяців тому, лейбористи програли місцеві вибори у Великій Британії в одні двері - кажуть 86% місць втратили. Причини прості: 10 років країна тупцює на місці, еліти вирішуть свої питання, криза лівиці як такої (в Євробританії), нахабність добре фінансованого ісламізму (може хоть на тлі Ірану шейхи окстяться? ОАЕ - вже.). Лейбористи так і не зрозуміли, що минулі парламентські вибори вони виграли технічно-випадково, через розкол та занепад торі. І що треба було щось робити, аби втримати сантимент виборців. Проте: ні риба, ні мєсо. Тому, справа рухається до того, що або Найджел, або Борис, або хтось радикальніший, скажімо з футбольних фан-клубів. Після дебільного брексіту так і не було сформовано життєздатної концепції та програми нової Британії - "якось воно буде". Але нічого не сталося. Британія виглядає як у 70-ті роки, але із додатковими величезними грибами на своєму стовбурі: ісламізмом та соціалізмом, обидвоє віджирають чималі шмати ВВП. Ну і всілякою світською фігнею - божечки, міністр пукнув у присутності нашого любимого шейха Азіза, треба його чи її одразу звільнити. Тому результат місцевих виборів був давно і цілком очікуваним.

Чесно кажучи, начхати вже на того Трампа. Од нього лише печінка болить. Дивлюся, наш Алекс Віндман намагається обратися в Сенат від Флориди, жесткач, звісно... Що воно там, дурне, не дає Німеччині томагавків? Звісно, бо всі прокакало зі своїм алкашом, дурбецало. Без паніки). Значить, треба трішки прискоритися всім, та й все. Від Малі до Армавіра - армія, мова, віра)). Від Петрозаводська до Дубаю - нема нашим інтересам краю))). Наша юна і ніжна (вкрай вимушена - через імпотенцію "колективного Заходу") імперія по-південному лагідна, мєка, ненав'язлива - як кішка, мурмур, топ-топ, але вдаряє завжди точно. Це не ми застрягли в Ормузькій (та Баб-ель-Мандебській) протоці. Це не в нас 300 грам телячої ковбаси коштує $20. Це не в нас був острів Епштейна з сатаністськими оргіями. У нас чимало власного лайна, але (***!) ми щодня покращуємо Балтику, Понт, і Москву. За Америку соромно - але сором не продати, не купити і в снаряд не перелити. Нам своє робить, як казав Іван Якович Франко (і це ще було до демократичного соціалізму). 😂