Maxliner | Через традиційну кавказьку легковажність та деяку самовпевненість вірм...

Через традиційну кавказьку легковажність та деяку самовпевненість вірменського керівництва, перемога у Вірменії далася вкрай важко (щоправда, вона і від початку в долонях і не лежала). Це як недавня перемога ПСЖ. Але у футболі все закінчується результатом на табло, а в політиці, внутрішній та зовнішній - так не буває. Ще 50-75 тисяч завозу "російських вірмен" і результат був би майже 50/50, а це було би поразкою. Слід, проте, віддати належне Ніколові Воваєвичу Пашиняну - це справжній, харизматичний політичний боєць, активіст і журналіст, який починав свій шлях з самісіньких низів вірменської політики і багато чого пережив, і не раз сидів за свої погляди і свою нестерпність - this is a man with a stiff upper lip. Not someone to tell things twice. Хтось, із ким - це фраза з українського 2004 року - "приємно стояти поряд". Мабуть тому системна корупція і так щиро причавлена сьогодні у Вірменії, це мало кому вдається. Париж, Вашингтон та Брюссель в критичні тижні змогли - вдало і вчасно - зробити свій медійний внесок у цю перемогу. Слід сказати, що якби Москва не квакала, її маріонетки зібрали би відсотків на десять більше: али гімножери, які втратили фарт - виступили у своєму звичному репертуарі (над ними позбиткувалася навіть зазвичай обережна і толерантна DW). Тепер, рік чи два - Вірменії доведеться пережити нелегкі часи. Попри власне банкрутство, неадекватна та мстива ексметорополія гадитиме всюди, де і чим може: ми вже з Молдовою це пережили, колись Балтія, і так далі, і тому подібне. Втім, думаю, вірмени, попри всю свою раціональну гнучкість, витримають: коли 200-річний союзник ницо зраджує просто на полі бою - таке не забувається поколіннями. And Amen.