Статистика telegram channel - @marybezuhla

Щодо нардепа Олексія Кузнєцова, якого підозрюють у схемі закупівлі БПЛА та РЕБ для військових, то це фактично звичайний дрібний стрілочник з красивими посадами. Не здивована, що були якісь мутки з Гайдаєм, колишнім очільником Луганської ОВА, адже Кузнєцов обраний від Сєвєродонецька. Цікаво, що в Раді він — цілий голова підкомітету з питань прав і свобод осіб, які проживають на тимчасово окупованих територіях України та внутрішньо переміщених осіб. Був керівником Луганської обласної організації політичної партії «Слуга Народу»...Олексій кидався на мене в партійних чатах, коли жалілася на Гайдая, на жахливі речі, що відбуваються у війську, підтримував колег у комітеті з оборони коли вони мене булили за розкриття поведінки генералів. Ще нещодавно мав активний профіль «ВКонтакте» 👀Це мілкий барига на пару з Гайдаєм. Чекаю від НАБУ справ щодо нардепів Бойка і Порошенка або ж інших важковаговиків парламенту, а не розгону історії звинувачень на 80 тис. доларів.Екзистенційне питання: чому Бойко не сидить за вишки Бойка?

В 2022 році багато працювала з Залужним і прикривала генералів, максимально будучи до них лояльна. Але в 2022 році багато бувала і в бойових підрозділах, говорила з військовими, бачила небезпеку та те, як було організовано оборону вищими штабами. У 2023 році те саме, але почала ставити все більше незручних питань.З 2019 до 2024 року працювала в Комітеті ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Дуже довго трималася, прикривала колег та фактично вела комітет, будучи заступницею, доки не урвався терпець.До 17 липня 2024 року перебувала у фракції "Слуга Народу", з якої вийшла з ідейних міркувань, а з партії — раніше.Це лише кілька прикладів, як постійно змінююсь в процесі участі в подіях та переосмисленні обставин. Постійно не мовчу і намагаюся адвокатувати криваві питання війни на усіх рівнях, у тому числі й Президента. І часто залишаюсь чи не єдиним голосом.Ситуація з НАБУ та САП дуже розізлила. Бо щодо теоретично правильного рішення була запущена така кампанія, про яку я не могла і мріяти, ставлячи питання злочинів Сирського чи проблем з мобілізацією. Якщо ще пам’ятаєте, то ініціювала написання закону про мобілізацію і оприлюднювала всі конспекти робочої групи, аж поки не почалися розгойдування щодо закону в парламенті, у мене його відібрали та багато в чому спотворили. Ініціювала терміни служби в 36 місяців, які пройшли перше читання, але були викинуті з другого і забуті. Я не забула і постійно піднімаю це питання. Але таке потужне громадянське суспільство, у якого, як виявляється, такий великий потужний ресурс, не чує. Не робить скоординованих адвокаційних акцій, адже це не на часі. А виводити дітей з матюками на плакатах, які переважно навіть не читали, за що йдуть, — на часі.Чесно, дуже розчарована цією ситуацією особисто. А ще більше тим, що виглядає, навіть вже проголосоване рішення будуть якось ще змінювати. Але ніхто не збирається реально змінювати ЗСУ. Сирський дає інтерв’ю, де насміхається з нас і каже, що в свої 60 нікуди йти не збирається, але це проходить непоміченим. Росіяни таки зайшли в Покровськ, який є ключовим вузлом на Дніпро, Запоріжжя і Краматорськ, але це проходить непоміченим. Я волаю про знову не підготовлену до оборони Сущину, але вже нікого й не намагаються покарати. А наше прекрасне громадянське суспільство знизує плечима, тримаючи лате. Ми дуже дивні.Я не знайшла можливостей для власного протесту з усіх питань, що написала вище, і ще з більшої кількості інших. Чесно, мені пофіг на ваші лате, собачок, НАБУ та САП на картонках.Сьогодні я прийду, приєднаюсь. Але зі своїм болем. Бо інших способів бути почутою, як розумію, нема. І подивимось, як громадянське суспільство готове говорити про реформу ЗСУ, мобілізацію, Покровськ чи реформу СБУ. Чи "вивезете" ви мій протест, наповнений тугою за останні роки. Чи зрозумієте, що мати можливість спілкуватися з усіма у владні і писати закони не є формулою змін без свідомого суспільства, яке готове працювати системно.Чи готова чути? Так, будь-які аргументи. Адже йду фізично в натовп, не ховаючись за соцмережами. Ознайомитись особисто. Так, як пішла в бригади в 2022, аби зрозуміти, що дійсно відбувається під час війни.Сьогодні буду у вас.На фото: Мій одиничний (!) протест під час виступу Президента в листопаді 2024 року.

Знаєте, ми не вміємо здійснювати системні зміни, ні кадрові, ні інституційні. Сьогодні звільняють Умєрова, його не беруть послом, але завтра він знову опиняється в РНБО. Сьогодні призначають нового командувача Сухопутних військ ЗСУ, якого позиціонують як людину, що знає і нашу систему, і союзників, а завтра обмежують його повноваження...Сьогодні ініціюють повернення НАБУ і САП під нагляд Генпрокурора, як у всіх країнах, фактично повертаючи країні суверенітет, а завтра вже кажуть, що буде новий законопроєкт, який це виправлятиме. І так по колу.Істеричне суспільство, "мушлі", які впритул не помічають корупції та вбивств у нереформованих ЗСУ, яким байдуже на ТЦК та СП, вони з лате й собачками виходять на захист чортів з неконтрольованого органу, який ділить суверенітет з іншою країною.Не хочу казати, що наша країна приречена, але ні у народу, ні у влади не вистачає сили будувати державу й виокремлювати, що дійсно головне. Живемо майданами, мріями та обіцянками. Не буде у нас Сингапуру, та й Польщі не буде.Ганьба.

Я у списку і маю за честь там бути. А те, як грантове середовище подає голосування за законопроєкт, який є першим кроком, сподіваюсь, до упорядкування безладу нашої правоохоронної системи, тільки показує: вони ПРИЗНАЧАЮТЬ винних, а не висвітлюють події. Ми загралися в пасочки "вимога партнерів". Маємо 7 основних правоохоронних органів, які жонглюють передачею справ, у яких справи не розглядаються роками, або ж розглядаються дуже швидко, за гроші. В тому числі НАБУ, де, як і в інших правоохоронних органах, треба заплатити хабар, щоб влаштуватись на посаду, і в той же час тебе можуть заслухати додатково якісь "ліві" американці. Де виявлення російських агентів у структурі — це "тиск", де встановлення прокурорського нагляду — це "тиск", де є бажання працювати незалежно від держави. Але справа не тільки в НАБУ. Справа в тому, що з "салатом" з різних правоохоронних шматків треба закінчувати. Ба більше — повертати нормальні рамки декларування і боротись з корупцією, а не створювати й створювати клони.Генпрокурор готовий здійснити нагляд, то дайте йому здійснити. Мало того, прокуратурі треба повертати можливості нагляду, які були вилучені на вимогу різних громадських організацій. Треба розділяти оперативну діяльність і орган слідства. Треба впорядковувати підслідність. Врешті скоротити суди, зайнятись і Вищим антикорупційним судом, який незрозуміло чим займається. Чекаю на зміни.То скільки корупціонерів посадили за 10 років?

Ці роки я приходжу до всіх з відкритим серцем: до генералів, медійників, народних депутатів, керівників адміністрацій, до всіх. Усі, хто спілкувався зі мною, знають це. Ділюся наболілим, спостереженнями, непублічно допомагаю в межах і поза межами моїх можливостей. Їду до них у Київ і Бахмут, лечу в Суми і Харків.Не порушую таїнство особистого спілкування та ніколи не ділюся інформацією, якщо просять зберегти її в таємниці. Не ділюся деталями публічно з особистого листування. Ніколи.Ніколи не використовую публічно інформацію, отриману на закритих нарадах, якщо вона не стала доступною в ході опрацювання відкритих джерел та звернень громадян.Так відкрила серце кожному: генералу Содолю, Павлюку, Залужному, Сирському, Завітневичу, Кирилу Тимошенку чи Умєрову — всім. Зеленському, Єрмаку, його заступникам-напрямківцям, Арахамії чи Стефанчуку. Усім. Складніше сказати, з ким не спілкувалась за ці роки. І коли потім ДЕЯКІ (звісно, що не всі) люди залишаються байдужими, чи просто беруть ідеї й спотворюють їх, коли не чують елементарних речей, думають, що ілюзія контролю краща за роботу з правдою, маніпулюють, носяться зі своїми коронами, а ПРОБЛЕМИ НЕ ВИРІШУЮТЬСЯ, — я роблю вибір. Зазвичай в суспільстві не прийнято псувати відносини, більшість обирає зберегти кращі стосунки понад правду. Понад реалії. Так формуються хибні зони комфорту. Для державника це НАЙГІРШЕ, що може бути.Останній удар в серце і останній генерал, з яким дійсно дружила, був Малюк. Все одно зберігатиму відкрите серце і повагу до особистого спілкування, але більше ніякої дружби з генералами. Зберігаючи повагу до Василя Васильовича і всього, що він робить і сподіваючись на конструктив.

Це важливий крок. Підписано та набув чинності Наказ про нову структуру Міністерства закордонних справ України, що відповідає умовам воєнного часу та потребам держави:1. Відновлено практику проведення Колегії МЗС. На першому засіданні затверджено нову структуру Міністерства.2. Створено Департамент міжнародної безпеки та оборони України. Поняття «роззброєння» більше не фігурує у структурі МЗС.3. Регіональні департаменти:- Перший та другий європейські департаменти- Департамент Латинської Америки та Карибського басейну- Департамент Азії та Тихого океану- Департамент Близького Сходу та Північної Африки (MENA)- Департамент Африки та регіональних африканських організацій- Управління США та Канади виділено окремо від Латинської Америки4. Введено функціональний розподіл заступників міністра:- Перший заступник міністра (курирує ключові напрями, зокрема управління недружніх країн)- Заступник міністра з питань європейської політики- Заступник міністра з міжнародної безпеки- Заступник міністра з глобальних питань та публічної дипломатії- Заступник міністра — CDTO з цифровізації5. Створено управління недружніх країн (Росія, Білорусь, КНДР та ін.), яке зосереджене на протидії загрозам, а не на двосторонніх відносинах!6. Центральна Азія виділена в окреме управління.7. Створено управління санкційної політики — централізація санкційної роботи, підвищення ефективності, аналіз дотримання та обходу санкцій. 8. Департамент економічної дипломатії та відновлення об’єднує просування експорту, залучення інвестицій та міжнародної підтримки у відновленні України.9. Окреме управління НАТО. Інтеграція до НАТО відокремлена від євроінтеграції. Єдиний департамент ЄС і НАТО («ДЄН») ліквідовано. Тепер — департамент Європейського Союзу та окреме управління НАТО.10. Створено Департамент світового українства та гуманітарної співпраці — фокус на підтримку діаспори та взаємодію з глобальною українською спільнотою.11. Департамент міжнародного права та міжнародно-правової протидії агресії відповідальний за притягнення Росії до відповідальності.12. HR-функція — Департамент персоналу, фокус на залучення нових кадрів і мотивацію.13. Посилена роль:- Державної установи «Український інститут»- Дипломатичної академії України імені Г. Удовенка (планується перетворення на вищий навчальний заклад)14. Створено нові підрозділи:- Відділ кібердипломатії- Сектор інновацій і штучного інтелекту15. Скасовано радянську систему цифрових кодів територіальних департаментів (1ТД, 2ТД тощо). Замість цього — назви за регіонами відповідно до європейської практики.

Цікава стаття в The Economist про наші інтриги та спробу поміняти Кабмін. Багато вже про це писала (і першою, прошу звернути увагу!), зокрема про роль Андрія Борисовича. Але The Economist ще пише, що саме Єрмак "мочить" Чернишова.І хоч хтось би в наших ЗМІ спасибі сказав, вийшов із сенсаційним формулюванням, чи що. Найтоповіший фігурант антикорупційного розслідування в історії все-таки. Хоч би один заголовок: "Андрій Єрмак не витримав — Чернишову кінець! Геть корупцію з Кабміну!" При цьому Юлія Свириденко — дійсно "біле пальто", яка дме, як на холодну воду, на свою репутацію і ні в яких таких схемах ніколи не була замішана. От що не суб’єктна, то так...Другий цікавий момент — про 9 спроб зняти Кирила Буданова. Не знаю, чи дев’ять, що нагадує легендарну цифру котячих життів, але спроби були, і не одна. Вважаю, що зараз наші спецслужби — чи не найсильніша ланка держави, і міняти чи Буданова, чи Малюка не те що точно не треба, а дуже шкідливо й небезпечно для стійкості всієї державної конструкції. Тим більше дивно, що Кирило був певною мірою протеже Єрмака, але потім знову ці інтриги й насторожене ставлення до людей, які набувають суб’єктності...Ще більше вкоренилася в думці, що Андрію Борисовичу треба самому йти в прем'єри і крапка.https://www.economist.com/europe/2025/07/06/ukraines-political-infighting-gets-nasty

Коли «ненормальні» виявляються найздоровішими. Каральна психіатрія: з історії репресій до сьогодення.Історія знає, як влада може «лікувати» тих, хто ставить незручні запитання. Як «турбота про ментальне здоров’я» використовується в якості інструменту дискредитації. В СРСР це набуло форми системної практики — каральної психіатрії.Каральна психіатрія — це коли здорову людину визнають хворою, щоб ізолювати, зламати, усунути з публічного простору. Не табір, а лікарня. Не вирок, а діагноз. Це був не медичний процес, а репресивна технологія. Психіатрія ставала прикриттям катувань, примусового утримання, знищення волі.Один із перших, хто кинув цьому виклик — Семен Глузман, український психіатр, який у 1971-му склав незалежний діагноз щодо генерала Григоренка, вказавши: ніякого психічного захворювання немає, є політична розправа. За це він отримав 7 років таборів і 3 роки заслання.Генерал Петро Григоренко, борець за права кримських татар і правозахисник, отримав діагноз «уповільнена шизофренія». Його не просто ізолювали, його намагалися стерти як авторитет. Це була спроба зробити з інакомислення хворобу.Так само в психлікарнях утримували Ніну Строкату, лікарку і правозахисницю, дружину Світличного. Відмова від співпраці з КДБ? Привід для примусового «лікування».Людей примусово поміщали в спецлікарні із суворим режимом, де застосовували жорсткі методи впливу:• інсулінові коми,• електрошок без анестезії,• нейролептики — галоперидол, аминазин, які викликали біль, неконтрольовані рухи, сплутаність свідомості, агонію.Це була система лікарень-перевертнів, які катували під прикриттям турботи.Примусове лікування використовували не лише як фізичний тиск, а як засіб повної соціальної ізоляції: людину можна було тримати роками, а вийти після цього означало вже мати реальні ускладнення, навіть якщо заходив туди здоровим.Суть каральної психіатрії у тоталітарному перекручуванні правди. Коли ті, хто не мовчить, стають небезпечними через правдивість. І коли зламати не вдається, вигадують «турботу». Але тиск на тих, хто не згоден — це не турбота. Це не психіатрія. Це стара добра репресія в нових шатах.І зараз — ми бачимо нову генерацію цього явища. Не через інсулін, а через Facebook. Не через галоперидол, а через коментарі нібито «друзів» і експертів.Сьогодні метод змінив форму, але не суть. Ті, хто говорить неприємне:• про армію,• про фронт,• про провали,• про маніпуляції в тилу — стають «нестабільними», «на межі», «емоційно дисбалансованими»."Вона надто емоційна.""Йому б варто зробити паузу, поговорити з психологом.""Це вже маніакальний стан."Вітаю, стара добра радянська методичка. Тільки замість КДБ — позитивні блогери. Замість медичного закладу — стрічка новин. Замість інсуліну — атака на репутацію.А мета та сама — ізолювати, дискредитувати, не дати говорити.Але ті, кого вчора таврували як божевільних, сьогодні в історії. А ті, хто «лікував» — стерті або прокляті. Давайте, як є: якщо говорити незручно — це діагноз, то ми всі повинні бути в списках.

Стаття в "Українська правда" від 12 червня 2025 року "Ви наступаєте на Тьоткіно? Ми наступаємо на граблі". Що відбувається на Сумщині, якою рухається російська армія" https://www.pravda.com.ua/articles/2025/06/12/7516728/Російські війська з весни 2025 року поступово просуваються в Сумську область України, захоплюючи прикордонні села. На початок червня вони контролюють щонайменше 13 сіл, зокрема Рижівку, Басівку, Локню, Тур'ю, Попівку, Студенок, Новеньке та Журавку. Загальна площа захоплених територій — приблизно 200 квадратних кілометрів. Перші проникнення відбулися ще в лютому-березні. Станом на 7 червня активність зросла, особливо в напрямку села Локня.Після виходу з Курщини ЗСУ двічі вийшли в наступ — у Бєлгородській та Курщинській напрямках (Тьоткіне, Веселе). Операції мали на меті демонстрацію присутності на території РФ, але виявились «наступами на граблі» — без достатньої здатності закріпитися.Місто Суми зараз не є в оточенні. Влада міста запевняє, що евакуаційні плани готові, але безпосередньої загрози немає. Водночас росіяни 3 червня вперше обстріляли місто реактивними системами залпового вогню «Град». Місцеве населення здебільшого налаштоване спокійно, не вірить у повномасштабний штурм міста, але військові в регіоні описують ситуацію як критичну. За їхніми словами, українське командування не повною мірою реагує на загрози, немає необхідного підкріплення, логістики й координації: «складна», «хаос», «критична», близько до «супер ж*пи» .Ситуація ускладнюється слабкою інженерною підготовкою українських позицій: укріплення на межі області часто неповні або взагалі відсутні. Нестача фортифікацій, FPV-дронів, ППО та розвідки у прикордонній зоні створює умови для безперешкодного просування противника.Росія, вочевидь, реалізує стратегію створення «буферної зони» біля кордону з Україною — це дозволяє їй мінімізувати ризики для своєї території і тиснути на Україну одразу на кількох напрямках.

"Напередодні операції "Павутина" російські пропагандисти оголошували, що РФ збирається провести "Блискавку Зевса" – нібито розгромний удар Путіна по Україні. Вони трубили про десятки літаків стратавіації, переміщені на бази "Оленья" та "Енгельс" для підготовки до удару.(Згодом весь світ з інтересом розглядав супутникові знімки, на яких було видно обгорілі рештки та попіл від цих літаків).Про "Блискавку Зевса" 30 травня написало російське видання "Блокнот". У публікації йшлося про те, що Путін приготував розгромний удар по Україні, якщо вона відмовиться від вимог РФ у Стамбулі.Ось одна з найяскравіших цитат:"На Україну чекає безпрецедентний за нищівністю ракетний удар, якщо на переговорах у Стамбулі вона відхилить вимоги, викладені в російському меморандумі. Для цього на аеродромах "Оленья" і "Енгельс" уже зосереджені десятки стратегічних бомбардувальників. До них регулярно везуть і везуть все нові ракети. Майбутню операцію з примусу до миру вже охрестили "Блискавкою Зевса". Одне із завдань: показати Заходу, чим обернеться для нього потенційний конфлікт із Росією".Цікаво було б подивитися, що стало з обличчям автора цих погроз, коли через день після публікації відбулася українська операція "Павутина".Детальний опис невдалої "Блискавки Зевса": https://texty.org.ua/fragments/115244/