Частина 3. Pferdeführerschein

Як, власне, проходить іспит? Перед ним можна, але не обов'язково, пройти підготовче тренування. Ніхто не забороняє прийти одразу на іспит, але, як на мене, краще трохи поїздити на цьому полі, послухати теорію і дізнатися, що судді люблять, а що ні, ніж розбиратися на ходу. Варіант без підготовки теж можливий, але здешевлює він процедуру не кардинально.
Першим я складала Pferdeführerschein. Він також складається з теоретичної і практичної частини.
Теорія: чим хворіють коні, які рослини отруйні, як правильно сідлати, з яких частин складається сідло, які бувають вуздечки і трензелі, як бинтувати коня, як вдягати ногавки і які вони бувають, як називаються частини тіла коня. Було цікаво послухати, бо деякі офіційні назви відрізнялися від тих, до яких я звикла. Група, в якій я складала іспит, майже повністю складалася з тих, кого тут називають Wiedereinsteiger: люди, які в дитинстві каталися, потім закинули, а в дорослому віці повертаються до кінного спорту серйозніше. Вони все це й так знали. Але для дітей це дуже важливо. Крім дітей із кінних шкіл і стаєнь, де їм це худо-бідно розповідають, тут доволі великий прошарок дітей, які займаються вдома з батьками. І такий іспит задає мінімальний середній рівень знань, щоб усі розуміли, що таке кінь, могли йому допомогти або помітити, що щось не так. Дуже гарна ідея, я вважаю.
Практична частина, на мій смак, кумедна. Виставлений трикутник, як на професійних виводках коней, наприклад на Körung. Треба привести коня, поставити його правильно, розставивши лапки, розповісти, що це за кінь. Потім пройти трикутник. Він розташований так, що вершина дивиться на суддю, дві сторони йдуть від судді, а третя паралельна йому. По ній треба пробігтися риссю - тут оцінюють, щоб кінь охоче біг і щоб ти його не смикала. Потім проходиш перед суддею і ведеш коня через зигзаг із жердин, заводиш у квадрат із жердин, покладених одна на одну трохи вище, щоб кінь упевнено переступив, і далі невеликий слалом між стійками.
Мені зробили зауваження, що я не дивилася на коня, коли вела його. Звісно, не дивилася. Куди він, сука, подінеться?
Ще одна цікавинка - як складати повід. Усі нормальні люди тримають так: одна рука біля підборіддя, друга тримає кінець поводу. А тут так не можна. Повід треба скласти кілька разів і тримати однією рукою, хвостик має звисати донизу, а вказівний палець має бути між поводами. Незручно - капець. Хто це вигадав, не знаю, але такий стандарт, тож вчимося. Я пошукаю фото спеціально, щоб ви подивилися на це збочення.
Незважаючи на те, що іспит виглядав дуже простим, і я була впевнена, що його здають усі й завжди, одна дівчинка не склала. На вигляд їй років 10-12, пішла дуже нещасна. Мені досі страшенно цікаво, що вона там могла вчудити.