Частина 4. Іспит на Reitabzeichen 5

Спочатку конкур. Висота в нас була 65 сантиметрів, і це не просто конкур, а саме їзда на стиль. На першу перешкоду (великий хрестик) їдеш риссю. Перед нею лежить жердина-підказка, на ній треба підняти коня в галоп і далі їхати галопом. Після перешкоди поворот наліво, по діагоналі стоїть чухонець. Стрибаєш його, повертаєш праворуч, опиняєшся в кутку манежу і на літері A переходиш у рись. Риссю велике коло до X, на X знову піднімаєш галоп, робиш ще півколо X-A галопом і повертаєш на проїзд за літерою A на довгій стінці. Проїзд на чотири темпи. Як нам казали на тренуванні, чотири темпи - добре, п'ять - уже так собі. І наше єдине сумнівне досягнення: ми були єдиною парою, яка пройшла його за чотири темпи. Переважно тому, що я дуже боялася, що він стане перед оксером у кінці. Далі знову направо, по діагоналі чухонець, наліво - і ще один окремий оксер. Усе.
Але це ще не все. Друга частина іспиту - під'їхати до суддів і оцінити власну їзду. Не можна сказати "в мене все було чудово". Треба розпізнати свої помилки: де заважала коню, що зробила не так, за скільки темпів проїхала цей їбучий проїзд. Насправді цієї частини я боялася найбільше, бо конкур у мене - це політ з виряченими очима. Пам'ятаю, як заїхала на першу перешкоду, пам'ятаю, як уже приїхала, а все між тим на стресі вивітрюється з пам'яті. Але саме три дні тренувань допомогли мені усвідомлювати процес, робити висновки, бачити, де помилилася і де не допомогла коню.
Ржачно було на підготовці. Першого дня мені сказали: "У тебе кінь-самовоз, він усе робить сам, твоє завдання - тільки не заважати, всі проблеми від того, що ти йому заважаєш". Я така: ну, окей. А на розминці перед іспитом обидва тренери кажуть: "Ми розуміємо, що він дуже складний у їзді, але, будь ласка, стеж за тим, щоб гарно сидіти, тримати руки внизу, контролювати посадку і не рулити ним на дуже довгому поводі, завертаючи за пів метра". Коротше, виглядати красиво, не зважаючи ні на що.
І вгадайте, що мені сказали судді? "У тебе дуже чесний кінь, він тобі дуже допомагає, а тобі треба працювати над посадкою". Над посадкою мені справді треба працювати, але на "дуже чесному коні, який допомагає" я щиро заіржала. Хто пробував, той зрозуміє.
Далі виїздка. Їдуть у парі, їзда рівня E - теж два притопи, три прихлопи. Прикол у тому, що їзду читають, а оскільки це групова їзда, зміна алюрів не по літерах, а там, де скажуть "марш". Найбільша моя проблема була в тому, що кінь переді мною мав набагато розмашистіші рухи, і мій нещасний поні просто не біг із такою швидкістю. Його, звісно, можна було розштовхати, щоб наздоганяв, але тоді цей відбійний молоток не дав би мені жодного шансу сидіти більш-менш пристойно. Я й так розуміла, що зауважень щодо посадки отримаю більш ніж достатньо. Так і сталося. Через те, що я намагалася наздогнати, я пару разів неправильно виконала фігури: зрізала кути і зменшувала кола, щоб не відстати на ціле коло. Це відобразилося на оцінці, але судді дуже оцінили, що я все це помітила і сказала: так, розумію, що не треба було, але чомусь робила.
Після виїздки - та сама історія, що й після конкуру: сама оцінюєш свою їзду, називаєш помилки і що хотіла б покращити. Це теж впливає на загальну оцінку.
Потім теоретична частина: правила змагань, оцінювання, чим займається Verein, чим займається федерація і таке інше. Ми все це проговорювали на попередніх лекціях, тож було неважко. А от дві дівчинки, які прийшли без лекцій, вийшли мало не в сльозах і сказали, що конкур 120 був не найскладнішою історією в їхньому житті, а ось ця теорія... Тож якщо є можливість, краще все-таки пройти підготовчі лекції.
У підсумку Reitabzeichen 5 склали всі. Дві дівчини, які складали Reitabzeichen 4, теж склали. Оцінки в мене низькі: 5,9 і 5,5. Дякую, але це все-таки про мене. За конкур я, на своє велике здивування, отримала 5,9, хоча була одна закидка, тобто мінус 0,5. Тобто конкур вийшов навіть краще, ніж виїздка. Хоча у виїздці теж було мінус 0,5, бо дівчинка переді мною забула їзду і поїхала не по колу, а вздовж усієї стінки, а я на автоматі поперлася за нею. Ну і ми обидві отримали за це бонус в оцінці. Ну і знову: посадка, мало руху вперед, нестабільний контакт. Господи, я це все знаю, але почути це від судді було корисно, бо звучить інакше, ніж коли кажеш собі сама в голові.
Що мені дуже сподобалося: кінь на іспиті виклався набагато більше, ніж на розминці, хоча в цілому був гірший, ніж удома. А після розминки в мене був великий страх стати першою людиною в історії Німеччини, яка записалася на Reitabzeichen 5 і не склала, бо зазвичай складають усі.