Частина 2. Теорія

Reitabzeichen і Pferdeführerschein можна скласти разом, на одному Prüfung. А от якщо хочеш одразу далі, наприклад Reitabzeichen рівня L, між рівнями має пройти щонайменше 3 місяці, і за кожен іспит треба платити окремо. Це може дратувати тих, хто приїжджає з України з досить високим рівнем, бо за один день усе не зробиш. Але сенс є: інформація має засвоїтися.
Яка саме інформація? Це окрема і дуже важлива частина кожного Prüfung - теорія. Вона мені, мабуть, сподобалася найбільше. Під час підготовки ти не просто їздиш з тренером, знайомишся з полем і перешкодами. Тобі детально розповідають, що таке кінь, які бувають хвороби і проблеми, на що звертати увагу. Багатьом в Україні, хто прийшов у прокат, купив коня і поїхав на змагання, іноді навіть високого рівня, про це просто ніхто ніколи не казав.
Друга частина теорії - етичне поводження з конем і з партнерами по федерації. Там дуже багато уваги приділяють тому, що треба з повагою ставитися не тільки до коня (з цим в Україні переважно проблем немає), а й до всіх людей, які мають стосунок до кінної сфери, бо кожен із них робить величезний внесок в існування кінного спорту і кінної спільноти. Кожен - незалежно від рівня їзди, кількості грошей, сфери діяльності, рівня коня і успіхів на змаганнях. Найважливіше, що людина бере в цьому участь і тим самим підтримує існування і розвиток кінного спорту. Я вважаю, це обов'язково треба застосовувати і в українських умовах.
Третя частина - правила змагань. Розповідають, що на конкурі в місці реєстрації висітиме схема маршруту. На ній буде вказана норма часу, після якої нараховуються штрафні бали, а також довжина маршруту, за якою можна орієнтуватися, яка потрібна швидкість. Якщо перевищиш дозволений час удвічі - тебе знімуть зі змагань.
Це насправді дуже цінно, бо правила час від часу змінюються. На такому іспиті ти отримуєш не переказ від тих, хто стрибав минулого разу, а найновішу актуальну інформацію від суддів. Для мене, наприклад, стало великим здивуванням, що якщо на розминці впала ногавка, і ти попросила тренера, маму чи знайомого вдягти її назад, тебе можуть зняти зі змагань. Будь-яку маніпуляцію з амуніцією після заходу на розминочне поле можна робити тільки з дозволу суддів. Тобто під'їжджаєш і питаєш: так і так, впала ногавка, чи можна мені виїхати за поле і її вдягти.
Ще одна цікава підстава - хлист. Конкурний - до 75 сантиметрів, виїздковий - до 120. Коротший можна, довший не можна. Але прикол у тому, що з виїздковим хлистом на 120 сантиметрів на конкурну розминку заїхати можна, і їздити з ним можна, а стрибати - ні. Тобто розімнешся, потім викинеш його - і все нормально. Такої інформації було досить багато. Я запам'ятала саме це, бо її подали як те, чого люди часто не знають і на чому їх ловлять. А ще розповідали, як реєструватися, яка амуніція дозволена і таке інше. Це теж дуже важлива і цікава частина іспиту.
Тут нікого ніхто не валить. Навіть якщо ти ні на що правильно не відповів, тобі пояснять, щоб знав. Завдання іспиту - не відібрати найкращих, а допомогти людям увійти на наступний рівень спорту з потрібними знаннями.