МАГЕРА🇺🇦ПРО🇺🇦ВИБОРИ

Сьогодні повторне голосування (другий тур) з виборів президента Польської Республіки. Хто кого? Представник лібералів - президент (мер) Варшави Тшасковські («Громадянська коаліція») чи представник консерваторів - Навроцкі (де факто «Право і справедливість»)?Додаткової інтриги додав той факт, що правий популіст Славомір Менцен отримав у першому турі досить великий відсоток виборців (майже 15%) і посів третю позицію, закликавши підтримувати у другому турі Навроцкі. Але я б так категорично не стверджував, що Навроцкі - переможець. Очевидно, виборці Менцена (хоч і далеко не всі) можуть підтримати консерватора. Проте, це ще питання: чи проголосують помірковані консерватори за Навроцкі, маючи токсичну підтримку Менцена, і чи всі вони дійдуть сьогодні до голосування взагалі. Так само залишається незрозумілим, чи не змусить заява Менцена піти проголосувати тих поляків, які вважатимуть Тшасковскі за «менше зло». Тому швидше за все, шанси в обидвох кандидатів сьогодні перемогти є приблизно порівну. Тим більше, що результати першого туру в обидвох є у межах звичної статистичної похибки (31,4% і 29,5%)З плюсів сьогоднішнього другого туру у Польщі є те, що жоден із двох кандидатів не є українофобом, як Менцен. А це у наш час, погодьтеся, не так уже і мало.З мінусів - час романтиків типу Квашнєвскі чи Л. Качинскі минув. І нам доведеться до цього адаптуватися, не поступаючись національними інтересами України. А для цього українська влада має надати офіційній Варшаві переконливі аргументи доцільності подальшої підтримки України. Тому слідкуємо за подіями у наших західних сусідів…

(Закінчення)Те саме можемо сказати про Верховну Раду України, обрану на дострокових виборах 1994, 2007, 2014, 2019 років, скликання яких є черговими відносно попередніх скликань парламенту. Віталій Кличко, вперше обраний Київським міським головою на дострокових виборах у 2014 року, є третім за черговістю Київським міським головою (після Олександра Омельченка і Леоніда Черновецького). Відтак моя пропозиція полягає у законодавчому розширенні існуючого переліку видів виборів за рахунок такого виду як післячергові, тобто тих виборів, які відбуваються після визначеного Конституцією України терміну для проведення чергових виборів. Зокрема, своєрідною «причиною» таких запізнілих виборів є особливі правові режими - воєнний стан, надзвичайний стан, стан війни. Хочемо ми цього чи ні, але ці правові режими накладатимуть свій відбиток.І безумовно, післячергові вибори та їхнє правове регулювання матимуть свою особливість порівняно з черговими виборами. Безвідносно до того, захочемо ми записати ці особливості до виборчого закону чи ні. Існують обʼєктивні речі, проти яких важко змагатися і доводити зворотнє.

Про типи і види виборів та чим вони між собою відрізняються. Досить часто можна почути, що люди вживають словосполучення «тип виборів» і «вид виборів» як синонімічні. Але так вважати це помилка.За типом виборів ми відрізняємо виборчі процеси до різних виборних органів публічної влади.Зокрема, до типів виборів (в розумінні статті 3 Виборчого кодексу України) відносять:1) парламентські;2) президентські;3) місцеві. В свою чергу такий тип як місцеві вибори можемо поділити на підтипи:а) депутатів Верховної Ради АР Крим;б) голів територіальних громад, тобто сільських, селищних, міських голів;в) депутатів рад територіальних громад, тобто депутатів сільських, селищних, міських рад;г) депутатів районних рад;ґ) депутатів обласних рад; д) депутатів районних у місті рад (у разі, якщо такі обираються).У Кодексі також згадується така назва як «загальнодержавні вибори». Чи можна це назвати окремим типом? Ні. Це швидше своєрідний надтип, бо це поняття включає в себе вибори до ВР України і вибори Президента України. Вид виборів характеризується головним чином наявністю підстав для проведення виборчого процесу в межах того самого типу виборів. Щоб це було ще простіше для розуміння, давайте пройдемося послідовно по всіх типах виборів. Але наголошу - з точки зору чинного закону, тобто Конституції України і Кодексу. Заодно згадаємо, що усі без винятку виборні субʼєкти обираються в Україні строком на 5 років.Тип парламентських виборів буває двох видів: 1) чергові;2) позачергові.Чергові парламентські вибори проводяться у звʼязку зі спливом повного строку повноважень Верховної Ради України і мають відбуватися завжди в один і той самий термін - лише в останню неділю жовтня пʼятого року повноважень парламенту. І безвідносно до часу обрання і набуття повноважень попереднього скликання ВР України. Фактично зазначена неділя є днем голосування, а в будь-який інший день виборчого процесу відбуваються різні етапи виборчого процесу (висування і реєстрація кандидатів, ведення агітації, підготовка до голосування і так далі). Тому мені не подобається, коли день голосування ототожнюють з днем виборів і навпаки, бо це не зовсім так.На відміну від чергових виборів позачергові парламентські вибори відбуваються лише у разі дострокового припинення повноважень ВР України. Тобто, до спливу 5 річного строку за наявності конституційних підстав. Фактично позачергові парламентські відбуваються:1) виходячи з права Президента України достроково припинити повноваження парламенту на основі хоча б однієї з підстав, передбачених статтею 90 Конституції України (наприклад, у 2014 році);2) в силу факту неповноважності складу ВР України через відсутність не менш ніж 300 повноважних народних депутатів України, яких нема кому замінити (приклад 2007 року). Проте важлива деталь: якщо не буде особливих правових режимів (воєнного чи надзвичайного стану, стану війни), то ВР України, обрана на позачергових виборах, завжди працюватиме за фактом до наступних виборів менше 5 років. Будь-яких інших видів виборів до парламенту (крім чергових і позачергових) Кодекс не передбачає, бо весь склад парламенту має формуватися винятково за пропорційною системою. Тобто, жодних довиборів в окремих округах бути не може.(Далі продовження)

Дякую усім, хто шляхом голосування підказав мені і зорієнтував у тематиці матеріалів на цьому каналі. Намагатимуся врахувати Ваші цінні для мене побажання.1. Отже, неодмінно будемо проводити пізнавальні опитування. 2. Так само час від часу поширюватиму інформацію про історію виборів і референдумів, як в Україні, так і за її межами. 3. Також ділитимуся з Вами зі своїми окремими інтервʼю для медіа. 4. Більшість опитаних вважають, що варто давати інформацію ширшу, ніж про вибори і референдуми. Це також врахую, але поки що не визначився в якій формі: або змінити і перейменувати цей канал, або зробити додатковий…5. І, безумовно, основний наголос у нашому з Вами каналі робитиму на практичних розʼясненнях щодо окремих актуальних виборчих аспектів. А відносно першої теми навіть не варто довго думати. Це буде про те, про що запитував мене пан Володимир у коментарях. До речі, коментарі давно відкриті для обговорення будь-якого наявного матеріалу. Можна без проблем висловлювати своє бачення. Звісно без образ інших людей та без сумнівів щодо державного суверенітету чи територіальної цілісності України. Ми всі дорослі виховані люди і це добре розуміємо.Відтак уже завтра спробую пояснити власне бачення стосовно черговості перших післявоєнних виборів, про організаційну складність різних типів виборів, про самі типи виборів і чим вони відрізняються від видів виборів. А щоб нічого не пропустити на каналі, варто підписатися.

Цього разу в опитуванні найбільший відсоток (26%) отримала Туреччина. Власне, це і мало бути правильною відповіддю на поставлене запитання. Адже тривалий час на виборах до Великих народних зборів (на парламентських виборах) Туреччини існував для політичних партій екстремально великий прохідний барʼєр - на рівні 10%. Жодна інша держава не запроваджувала подібного. Однак час не стоїть на місці. І дійсно, в Туреччині законом 2022 року прохідний барʼєр знизили до 7%. До речі, про зміну прохідного барʼєру у цій державі звернув увагу один з коментаторів - Георгій Чижов, за що йому вдячний. Це свідчить лише про те, що аудиторія цього каналу думаюча і добірна. 👏Отже, за новим прохідним барʼєром відбулися останні вибори до Великих народних зборів Туреччини 2023 року, на яких знову перемогла коаліція провладних партій, які підтримують Реджепа Ердогана, президента Туреччини.З огляду на те, що у запитанні формулювання (з моєї вини) було у теперішньому, а не минулому часі, то з мого боку буде некоректно наполягати на правильній відповіді - номер 8. В будь-якому разі, Туреччина зі своїм 7% барʼєром залишається лідером серед держав із дуже високим прохідним бар’єром для політичних партій. Натомість у Нідерландах на виборах до парламенту спостерігається інша крайність. На 150 місць членів парламенту існує природній барʼєр на одне місце, тобто барʼєр складає (за фактом) лише 0,67%.Як показує європейська практика, в цілому виборчий барʼєр коливається у державах, які застосовують пропорційну систему, від 3% до 5%. Якщо барʼєр є вищим, ніж 5%, то він перетворюється на дискримінаційний; плюс до того ж серйозно знижує такий чинник як репрезентативність - первородну ваду мажоритарки. Якщо ж барʼєр є нижчим від 3%, то він припиняє ефективно виконувати функції сприяння політичній структуризації парламенту і перешкоди для потрапляння до парламенту партій, які не мають ні серйозних програмних намірів, ні достатнього політичного потенціалу. Однак, безумовно має залишатися поправка на індивідуальні національні особливості кожної країни. Тому не критикуватиму ні Туреччину, ні Нідерланди. 😊Найближчим часом планую провести опитування щодо тієї виборчої і референдумної тематики, яка була б Вам цікавою у першу чергу. Намагатимуся врахувати Ваші інтереси і побажання.

Отже, відповіді на запитання щодо референдумів.1. Всеукраїнський референдум неодноразово згадується у Конституції (частина перша статті 38, статті 72, 73, пункт 2 статті 85, пункт 6 статті 106, частина друга статті 151, частина перша статті 156).Так він проводиться щодо:а) зміни території України;б) затвердження прийнятого парламентом закону про зміни до І, ІІІ, ХІІІ розділів Конституції;в) ухвалення закону за народною ініціативою.2. Можливість проведення місцевих референдумів у територіальних громадах (в тому числі у сільських громадах) передбачено частиною першою статті 143 Конституції України.3. Особливим різновидом місцевого референдуму є референдум в Автономній Республіці Крим (пункт 2 статті 138 Конституції України). Очевидно, такий референдум може проводитися лише з питань, віднесених до відання автономії державою.4. А ось обласного (як і районного) референдуму Конституція України не передбачає. І це логічно.Адже:1) обласної (чи районної) громади не існує;2) функція обласної (чи районної) ради полягає у спільному представництві територіальних громад, які входять до складу відповідної області (чи відповідного району);3) обласної (чи районної) власності, на відміну від сільської, селищної чи міської власності, не існує; в управлінні обласної (чи районної) ради може перебувати спільна власність територіальних громад.Отже, правильною відповіддю на запитання є відповідь номер 3. Як уже було написано вище, обласного референдуму не існує. Правильно відповіли 36%.

Понад третина учасників відповіла правильно. Це Велика Британія. Або офіційна назва - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Парламент у цій державі складається з двох палат: Палати лордів (куди входять пожиттєві пери, яких не обирають виборці) і виборна Палата громад.Палата громад обирається виборцями за одномандатними мажоритарними округами. Тобто, в одномандатному окрузі перемагає той кандидат, який отримує просту більшість голосів. Зазвичай велике значення для кандидатів має висування від політичної партії. Потрапити до Палати громад незалежному кандидату гіпотетично є можливо, але складно. Відтак склалася давня традиція (або склався звичай), за якої спікер Палати громад, тобто позафракційний незалежний депутат, балотується на наступних виборах в одномандатному окрузі і проти нього основні політичні партії (Лейбористська, Консервативна) не висувають своїх кандидатів. Хоча різні фріки від маргінальних партій нерідко пробують своє «щастя» у боротьбі проти спікера. 😀В тому разі, коли спікер програє вибори в своєму окрузі і не зберігає мандат, нове скликання Палати громад обирає нового спікера з посеред чинних членів Палати громад. Новий спікер стає позафракційним і незалежним. Фактично конституційні звичаї є складовою частиною дуже своєрідної для українського правника конституції Сполученого Королівства. До цієї Конституції також входять окремі акти парламенту, певні судові рішення і навіть окремі доктринальні праці вчених-правознавців. Ця Конституція складалася майже ціле тисячоліття. Варто відзначити, що складовою частиною Конституції є Велика Хартія Вольностей 1215 року. З самими конституціями у світі взагалі дуже цікаво. Більшість конституцій є такими і за формою, і за змістом (Франція, Польща, Італія, Іспанія, Чилі тощо). Хоча сама конституція може називатися іншим поняттям (Німеччина, Сан-Маріно).В окремих державах (Швеція, Ізраїль, Велика Британія) нема конституцій за звичною для нас формою (наприклад, як окремий документ чи лише як писані джерела), але безумовно існує конституція за суттю, що, на мою думку, є набагато важливішим.А існує третя група держав. Де існує конституція лише за формою, але не за змістом (КНР, КНДР, Іран, РФ, Білорусь, Туркменістан тощо). Тому я проти того, щоб університетський курс називався як «конституційне право зарубіжних держав». Мабуть, більш точно його буде називати інакше. Наприклад, «політичне право зарубіжних держав». Але це тема окремої розмови і точно не для поставленого завдання. 😆

Дуже дякую усім, які взяли участь в опитуванні. Звісно, ми з Вами не претендуємо на репрезентативність, але певні думки з цього приводу є. І дозволю собі прокоментувати запропоновані для опитування варіанти відповідей. Отже, жодного голосу нема щодо варіанту обрання Президента України пожиттєво. В такий спосіб обирали президента хіба що в одній з центральноазійських держав. Але там демократія досить своєрідна і навряд чи цей досвід потребує повторенню в Україні. 😉А ось у Речі Посполитій короля дійсно обирали пожиттєво. Але ми не монархія і не Річ Посполита. 😀Тепер щодо монархії. У нас останнім монархом був Гетьман Павло Скоропадський. З роду Габсбурґів Василь Вишиваний розглядався як претендент на монарший престол в Україні. Та й сучасні Віндзори у Британії є прямими нащадками київських князів. Але відновлення в Україні монархії є швидше утопічним варіантом, ніж реальним. Тому погоджуюся з відповідним коментарем. Лише 1% підтримав цей варіант. Також лише 1% підтримав ідею обрання Президента України виборцями, але не напряму, а через колегією виборників (як у США). У світі цей варіант не набув поширення і не став популярним. Хоча приклади були і є. Відверто, не розумію потреби обирати главу держави на непрямих виборах. Вже навіть не розглядаючи неодноразові випадки так званих «несумлінних виборників», які голосують за іншого кандидата. Уявляю, як це може бути в Україні. 😀5% підтримали ідею обрання Президента України в парламенті або за участі парламенту. Такий варіант завжди застосовується у парламентських республіках. Бо такий президент виконує зазвичай представницькі функції і діє зазвичай на поданням уряду чи за згоди уряду. Дійсно, такого президента нема сенсу обирати на загальних виборах, тобто виборцями. 8% підтримали ідею обрання Президента України за однотуровою системою. Тобто, коли для перемоги одному з кандидатів достатньо буде набрати просту більшість відносно своїх конкурентів, тобто необовʼязково понад 50% голосів виборців. Перевагою цього варіанту є відсутність другого туру і відповідно додаткових видатків з державного бюджету. А очевидним мінусом є те, що президента в такому разі може обрати за фактом меншість виборців, яка взяла участь у голосуванні. В будь-якому разі цей варіант підходить хіба що для парламентської республіки.17% не хочуть у республіці взагалі бачити президента. Такий варіант є можливим, проте дуже рідкісним і він залежить від особливостей республіканської форми правління у певній державі (Боснія, Швейцарія, Сан-Маріно).Нарешті, 68% пропонують залишити чинну двотурову систему обрання Президента України. Між іншим, це не означає, що Президента України не можна обрати у першому турі (приклади 1991 і 2014 років). Але в такому разі за кандидата має проголосувати понад 50% виборців, які взяли участь у голосуванні. Саме така система є природньою для обрання президента в президентській чи змішаній формі республіки. І я більше схиляюся до позиції 68% у цьому питанні.

По-перше, хочу відзначити, що це запитання викликало найбільший інтерес учасників - 369 голосів. По-друге, правильну відповідь вказала майже половина учасників. Тобто, відповідь номер 1. Однак це не означає, що ті, які зазначили відповіді 2 чи 3, не знали вірної відповіді. Швидше за все, не зорієнтувалися. Для початку варто нагадати, що в Україні з 1991 року президентські вибори відбуваються за мажоритарною системою абсолютної більшості (або ще кажуть - двотуровою системою). Для перемоги у першому турі кандидат має набрати більше 50% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні (частина третя статті 127 Виборчого кодексу України). Таких випадків в історії України було лише два - на перших (1991 року, переміг Кравчук) і передостанніх (2014 року, коли переміг Порошенко) виборах Президента України. В усіх інших випадках доводилося проводити другий тур.У вас може виникнути запитання, а звідки береться число «виборців, які взяли участь у голосуванні»?Відповідаю. Виходячи зі змісту частини тридцять першої статті 120 Кодексу до цього числа враховуються такі два показники: 1) бюлетені за окремо взятих кандидатів; 2) недійсні бюлетені.Однак у нас запитання стосувалося не голосування (першого туру), а повторного голосування (другого туру), коли у бюлетені залишилося лише двоє кандидатів після першого туру.Отже, за правилами повторного голосування (частина вісімнадцята статті 128 Кодексу) переможцем вважається той кандидат, який отримав відносно свого опонента просту більшість голосів, навіть на 1 голос більше. І не обовʼязково набрати понад 50% голосів виборців, які взяли участь у повторному голосуванні. До речі, на виборах 2010 року (про це вірно відзначили у коментарях) Янукович переміг з результатом, меншим ніж 50%. А що буде, коли обидва кандидати наберуть абсолютно однакову кількість голосів виборців? Тоді вибори визнаються такими, що не відбулися (частина двадцята статті 128 Кодексу), а Верховна Рада України має призначити повторні вибори, тобто з новим висуванням кандидатів.Чи можливий такий варіант на практиці? Жодного випадку ще не було. Не лише в Україні, але і в практиці інших держав світу. Та і ймовірність подібного варіанту вкрай низька. Десь на рівні 0,000001%.В коментарях запитували: а чому сума відсотків голосів двох кандидатів у другому турі не відповідає 100%? Хіба може таке бути?Відповідаю. Може. Більше того, така ймовірність складає десь 99,99999%. Чому так? Бо, як зазначав вище, до кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, (згідно з виборчим законом) обовʼязково враховуються недійсні бюлетені. Тобто це бюлетені, в яких неможливо зʼясувати зміст волевиявлення виборця (наприклад, голос одночасно за двох кандидатів, порожній бюлетень від виборця).Чи правильно це? Мабуть, ні. Принаймні варто на майбутнє законодавцеві передбачити, що мають братися до уваги у цьому випадку лише дійсні голоси виборців (лише голоси за кандидатів). Ось тоді відсотки двох кандидатів у другому турі завжди відповідатимуть в сумі 100. Але це лише плани, а не чинний закон на сьогодні :).І ще. Зіпсовані бюлетені і недійсні бюлетені це зовсім не одне і те саме. Зіпсованими є ті бюлетені, які зіпсували виборці помилково і попросили дільничну комісію видати новий бюлетень замість зіпсованого. Цей зіпсований бюлетень не потрапляє у скриньку, а разом з бюлетенями, які залишилися на руках у членів ДВК, обліковується як «невикористаний бюлетень».Натомість недійсні бюлетені (як також і бюлетені, які за законом не підлягають врахуванню) завжди знаходяться у виборчій скриньці, бо їх туди вкинув виборець. Це важлива деталь. Ще раз дякую за активну участь в опитуванні. Це підтверджує той факт, що маю за честь писати для розумної і думаючої аудиторії. Сподіваюся, що Вам корисно і пізнавально.

За чинною Конституцією України, ухваленою у 1996 році, сільські, селищні, міські ради очолюють відповідно сільські, селищні, міські голови, які обираються територіальними громадами безпосередньо. А не голови цих місцевих рад, як це було раніше за попередньою Конституцією (1978 року) і Конституційним договором 1995 року. Однак за пунктом 10 розділу XV Конституції України до прийняття законів, що визначають особливості здійснення виконавчої влади в містах Києві та Севастополі, виконавчу владу в цих містах здійснюють відповідні державні адміністрації.1999 року був ухвалений Закон «Про столицю України місто-герой Київ» і цього ж року відбулися перші вибори Київського міського голови. І лише обраний киянами Київський міський голова призначається на посаду Голови КМДА Президентом України. Натомість для Севастополя такого спеціального закону досі нема. Відтак у Севастополі обиралася міська рада і ця ж міська рада обирала голову міської ради.Фактично на всю Україну посада голови міської ради існує лише у Севастополі.Тому правильна відповідь, яку вказала більшість учасників опитування, це місто Севастополь.