Понад третина учасників відповіла правильно. Це Велика Британія. Або офіційна назва - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Парламент у цій державі складається з двох палат: Палати лордів (куди входять пожиттєві пери, яких не обирають виборці) і виборна Палата громад.Палата громад обирається виборцями за одномандатними мажоритарними округами. Тобто, в одномандатному окрузі перемагає той кандидат, який отримує просту більшість голосів. Зазвичай велике значення для кандидатів має висування від політичної партії. Потрапити до Палати громад незалежному кандидату гіпотетично є можливо, але складно. Відтак склалася давня традиція (або склався звичай), за якої спікер Палати громад, тобто позафракційний незалежний депутат, балотується на наступних виборах в одномандатному окрузі і проти нього основні політичні партії (Лейбористська, Консервативна) не висувають своїх кандидатів. Хоча різні фріки від маргінальних партій нерідко пробують своє «щастя» у боротьбі проти спікера. 😀В тому разі, коли спікер програє вибори в своєму окрузі і не зберігає мандат, нове скликання Палати громад обирає нового спікера з посеред чинних членів Палати громад. Новий спікер стає позафракційним і незалежним. Фактично конституційні звичаї є складовою частиною дуже своєрідної для українського правника конституції Сполученого Королівства. До цієї Конституції також входять окремі акти парламенту, певні судові рішення і навіть окремі доктринальні праці вчених-правознавців. Ця Конституція складалася майже ціле тисячоліття. Варто відзначити, що складовою частиною Конституції є Велика Хартія Вольностей 1215 року. З самими конституціями у світі взагалі дуже цікаво. Більшість конституцій є такими і за формою, і за змістом (Франція, Польща, Італія, Іспанія, Чилі тощо). Хоча сама конституція може називатися іншим поняттям (Німеччина, Сан-Маріно).В окремих державах (Швеція, Ізраїль, Велика Британія) нема конституцій за звичною для нас формою (наприклад, як окремий документ чи лише як писані джерела), але безумовно існує конституція за суттю, що, на мою думку, є набагато важливішим.А існує третя група держав. Де існує конституція лише за формою, але не за змістом (КНР, КНДР, Іран, РФ, Білорусь, Туркменістан тощо). Тому я проти того, щоб університетський курс називався як «конституційне право зарубіжних держав». Мабуть, більш точно його буде називати інакше. Наприклад, «політичне право зарубіжних держав». Але це тема окремої розмови і точно не для поставленого завдання. 😆