Літкіт

Розкажу вам казкуПро любов страшну.Зустрілись раптом дві душі самотніІ так зуміли покохать.Кохали сильно — дай Боже усімТаку любов, що тільки смертьРозлучить їх ураз.Починалось все, як в гарному романі:І метелики, і почуття,І «зайка», «котик» — теж туди,Все було, як в гарному сні.Сварки, образи — куди ж і без цього,Та їхній любові не було перешкод.Часи летіли: дім, сім’я,Перше слово немовляти —І так сімнадцять років вже пройшло.Вони не думали ні разу,Що доля їх захоче розлучить.За скільки років той вогник пристрастіНе згас ще —Як можна одне одного не любить?Хвороба. Рак.Ніхто не знає, чи зможе подолатиОрганізм цієї жінки.Сум і плач…«Все буде добре» —Все, що чула вона від людей знайомих.Одна людина лише залишалась весь час:Не відвернувся, не пішов,Весь час він з нею поряд.Невже любов — потужна штука,Що рани загоїть чи щось іще?Зі словами «кохаю»,«завжди буду поруч»,Підтримка і ніжність з нею живе.Так тиждень і місяць,Вже минуло пів року —Рак відступив, усе добре, але жЧому любов все ж таки страшна штука?Бо крила ламає без підтримкиКоханої,І серце не може без неї жить.Цінуйте ту мить, що з коханими поруч,Бо останню секундуМожете і не зустріть.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

Й41Г4*№;24*;№*" ВСІМ!❤️‍🔥 Сьогодні ми повертаємось до інтерв'ю одного з наших поетів, по сумісництву — музиканта, Шага Паццюка! У цій частині ми дізнаємось більше про світ металу й, власне, — про самого металіста.Якщо Ви раптом не читали інтерв'ю або вже трохи підзабули його, просимо до 1-ї частини!А тим часом...≡═════───════──══* Розповісте про ваше захоплення музикою?Коротко, чи довго й занудно?))* Хмм. Нумо спробуємо спочатку друге.Мої батьки — металісти, а послідовно цьому мій старший брат також, тож я з раннього дитинства варюсь у такому собі метал-суспільстві. З того ж дитинства мій батько грав нам на гітарі — зовсім далеко від професійного, але все ж — брат також навчився, і я за ним захотіла. Випросила собі гітару у 8 років, і з того часу граю на класичній акустичним стилем, з нотами поки що досі не дружу)) Я завжди, скільки себе памʼятаю, хотіла грати у рок чи метал-гурті, а пару років тому купила бас-гітару, відтоді вчилась і на ній.Зараз збираю гурт разом зі своєю подругою (ритм-гітара), планую повʼязувати усе життя з гуртом та музикою, ні в чому іншому свого щастя не бачу.Коротше кажучи, вірші — то для душі))* Яких виконавців/гуртів Ви б порадили послухати іншим, українських і зарубіжних?Ооохохо, тут дуже багато, але постараюсь скоротити:1. Січовий Співець/МАМАЙ — дуже недооцінений чєл, півроку тому випустив перший альбом під назвою «фатум», альбом про важливість повернення Україні ядерного статусу. Дуже талановитий музикант.2. Сонце далі. Мають ахуєний потенціал, та поки що лише одну пісню. Не знаю, що з гуртом зараз, вони досить довго були неактивні, але цей сингл запав мені у душу.3. Ґрати. Досить стрімко набирають популярність, дуже раджу.4. Власне Виробництво — кайфова музика, не дуже шарю, але дуже подобається.5. Харцизи — обожнюю цей гурт, просто в саме серце.6. ВІЙ — моя римська імперія, один з найулюбленіших гуртів. За ВІЙ пиздитись буду.* Як музика впливає на вашу поезію — і навпаки?Not really a hot take, але я вважаю, що будь-який вірш — це просто нєудачна спроба написати пісню (тобто текст, на який автор не зміг знайти мелодію).Я особисто вважаю, що під мої тексти дуже підходить панк-рок, або рок-н-рол.* Що означає ваш псевдонім, коли не секрет?Я особливо в це сенс не вкладала, орієнтувалась на звучання. Наче запам'ятовується.Шаг — українська монета, за повернення якої я топлю.Пацюків також люблю, асоціюю себе з ними.* Чому саме пацюки, а не миші?Захоплення Майклом Щуром з дитинства))* Щось хочете сказати нашим читачам та авторам на прощання?Треба подумати.Не займайтесь всякой хуйньой, а будьте шпійоном, ходіть в бар з красивими тьолками, дрєсіруйте любіму абізяну, палучайтє удавольствіє.* Епічно. Дуже дякую Вам за інтерв'ю, а також за поради (візьму їх до уваги). Можливо, ми ще колись влаштуємо «2-й раунд», ну а зараз — до зустрічі, гарного Вам натхнення.Вам теж дякую, всього найкращого.≡═════───════──══🎸 ЦЕ БУЛА 2-ГА ЧАСТИНА ІНТЕРВ'Ю ІЗ ШАГОМ ПАЦЦЮКОМ. ВИ МОЖЕТЕ ПІДТРИМАТИ ЇЇ, ПІДПИСАВШИСЬ НА ІНФО ТА ЛІТЕРАТУРНИЙ КАНАЛИ!🎊 Просимо не забувати про журнал «Творчий» від РіСТ і Літкіт. Якщо Ви прочитали 2-гу частину інтерв'ю — прочитайте й 2-й випуск видання.Надсилайте круті твори й зізнання — і, можливо, наступне інтерв'ю вже буде про Вас і вашу творчість. Усім-¡БА МИ БА ТАКІ БА!#Шаг #інтервʼю█▄▀▄▀▄ 🐾✒️ ▀▄▀▄▀▄ |> #обʼява > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

Цього не буде ніколиЇї любов померла разом із першим громом,Разом із першою блискавкою — сліпучим спалахом,Неначе це було її кохання.Її любов пройшла немов звичайна кішка,Немов це було так спонтанно,Так спонтанно,Що цього не можна осягнути.Проте...Вона покохала його з першим снігом,З першим покликом різдвяного дзвону,З першими акордами колядки.Цього не буде ніколи.Вона не буде ходити по затишній кімнаті, читаючи йому вірші, котрогось поета,Можливо, Симоненка, можливо, Стуса...Він ніколи не буде дивились на неї крізь причинені повіки, Сидячи на дивані й вдихаючи аромат кави, що стояла на столі,Він не буде заслуховуватись її голосом, що декламував черговий вірш.Вона ніколи не буде так натхненно ходити кімнатою, Проте, в кімнаті буде лунати лиш її голос та шурхіт спідниць,Мовляв, вона хоче відчути ту атмосферу.Вона ніколи не буде декламувати вірші йому, в його присутності,Ба більше, не цих поетів.Ніяких. Чому? Цього не буде ніколи,Бо її любов померла разом із першою грозою, першим співом ластівки, першою спекотною дниною#Ізабелла_Даркмур#поезія (тґк_канал)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

╔══██══╗╔═██╗╔██═╗Різкий вдихЯ тут, жива.Чи ні, чи що — це сон?Це місяць так на небі світить?Це зорі до нього так співа?Це цвіркун за вікном дітям сказкиЩебече?Чи це я? Чи це останні 7 хвилин?Чи це там море так заграло?Чи це просто вітер його колиса?Це сонце з місяцем зустрілись?Вони зустрілись? Вони змогли.А ще… А в мене… Вийде…?А хто там на кораблі пливе?І чому на ньому чорні шати,Та в руках весло тримаІ колискову так співає!Вийшло… Чи все дарма?..Чи колискова та для мене грає?Чи просто це все так здалось?Підійди ж до мене і скажиНа вушко, тихо,Щоб лише я про тебе знала,Щоб почула лише я.Скажи ж хоч щось, утіш мене,Будь ласка!Чорні шати підхопили тіло те,Сумне, мале,Знову душу в нього влили,Щоб могло зустріти коханнячко своє,Щоб почула шепіт річкиІ старенькі казки цвіркуна,Щоб видихнула те повітря,Яке заважало дихати сповна,На повні груди й не втомитись,Щоб бігла швидко по лісах…Різкий видихЯ жива.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

╔══██══╗╔═██╗╔██═╗Хімічна лабораторія В білом холодном серціТам все стучить і живе Проходять хімічні процесси Воно здаєтся білісим Здаєтся прозорим Здаєтся зимно морозним Сховавшись за клітку ребер Прикрившись снігом хребта Закрившись очами вчора Але хімічна лабораторія Воно дихає і стучить Воно проводить досліди Експеременти душі Добиваючись хімозних Ароматів дотоків весни Добиваючись серйозних Стриманих емоції Не дозволяючи хімії піти Хімічна лабораторія Породительниця снів Кіно Кохання Марень Квіткових раїв Весняних сніжинок Поезії Інтімності мистецтв Взаємностей ЯнголівВсесвіту космічного Аромату аморфного Зверху по серцю По шкірі По плоті Вишито з любов'ю Крила то пришивались то відрізались І знову взори спіральні вишивав ти Доторком очей і мелодієї глосу Я ніколи не чув шопіт Але я іноді знаю, як відчуваєтся зима на спіні Уві сні Квіткові раї Між ребер Хімічна лабораторіяБілісо туманного серця Там власна любов Власні крапельниці І власні душ і басейн квітів і вина Сповнений вини за хімію За хімічні аромати душі Вишиванкой по клітке ребер По хребтовим з'єднанням зшито Кров'ю Снігом Плотью В кінці кінців Просто квітами Та Кіно-любов'ю#Генрі_Крадієць_Сенсу#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

╔══██══╗╔═██╗╔██═╗Усі ці люди, увесь цей гамірНе можу більш ховать свій намір. Кричати хочу, та мову одібрало,Бо знову вже тобі мене мало. Я знаю, все я вбіса знаю,То чому ж себе ламаю?Боюсь, я знову преклоню коліна,І вже більше не та сама Мессаліна. Стала ж тою, ким ти завжди хотів,То чому ріжеш горлянки котів?Нема змістовності, нема й мене. Та перед усім немає тебе. Бачу, хто я така — тобі плювати,Та не бійся. З чого б мені тебе лякати?Я всього лише та, чию душу ти хотів,І чию голову так палко ненавидів. Не те там, що ти бачити бажаєш. Бо там я, і ти мене кидаєш. Мене, чи моє серце, Це ж все ще ти, моє сонце. Звісно, не мені говорити, Але чому ж тоді ревіти?Я? Я не людина, точно знаю. Місяцями попід місяцем блукаю. Там зорі, вони чують. Вони ніколи не глузують. З ними легше, бо не можуть вчинить хибно. Легше, бо траєкторію їх руху добре видно. Я бачу де вони ідуть і як ішли, Вони ж мені усе розповіли. Завжди любитиму зорі, Вони вічно ясні й прозорі. Їх не треба вчити й бачити, Можна лишень прочитати. Ті зіроньки малесенькі, чудовіНесуть в собі емоції мармурові. Дорогий же мармур, Він як той кривавий ящур,Що усім зорям розповівКоли куди й кого він вів. Люблю усіх, до нестями люблюТа все ж, чому я далі кричу?#Анонім#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

≡═════───════──══Я вже звик до того що моя творчість нікому не потрібна - напевно тому, що весь час порівнюю себе з іншими, і просто зрозумів, що потрібен я єдиницям і то абсолютно рандомних людей, котрим глибинно наврядчи хотілося б бути зі мною. Тобто про що я - поки ютуб канали/тг канали/інстаграми з ідеальной картинкой вибарювают купу переглядів та банальних коментарів (а ще бажано якийсь клікбейт, щось між обговоренням сексу та конспірології) я буває заходжу на свої відео - і написано, жодний перегляд. Те саме з іншими соцмережами - і в принципі, я навіть експерементував, робив як люблять алгоритми - в ретроградний меркурій, опівночі, кров півня і опис і теги... але просто про що я - якщо ти є собою, то скоріш за все ти не потрібний. Я би не сказав що я скучний - мені самому з собою цікаво, я бачу дцже цікаві речі, і для себе - я бачу ті результати, котрі хочу бачити. Я бачу те, чого мені не вистачає в соцмережах. Але я один в тому, що вважаю що це необхідно - і я думаю, що це тому, що я зберігаю свою ідентичність і індевідуальність складною як вона є - а це дійсно складно. Тож - чим ви складніші і чим більш ви локальні для себе, тим більш ви не потрібні. Чи це розчарування? Ні, я лише хотів нагадати, що насправді ви нікому не потрібні окрім самих себе. Також само, як вам не потрібні люди з соцмереж, а ви не потрібні їм. Це я про те, щоб ви робили тільки так, як ви бачите і так як вам цього не вистачає. Щодо успіху - це особливо секретна дорожка, де ти частково кладеш в основу ресурс, а частково воно працює на тебе. Але іноді - ресурс котрий треба закласти може дорогого стоїти. Тому думайте, чи дійсно ви хочете монетизувати/ресурзувати свою творчість - якщо так, то яким чином вам получати більше ресурсів, ніж віддавати - бо якщо навпаки, це каторга. На досвіді вже. ══════───════──══Не анон, бредові думки ідіотів Генрі Крадійця Сенсу> #зізнання > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

>>> Читати попередню частинуІнцидентМагазин «Лесик» сьогодні закритий.Спортивна Yamaha уже не поїде.Гонщик ніколи не здoбуде титул.Всі троє — одна згоріла руїна.Автодром «Чайка».Пʼятниця, ранок.Хмарна погода.Час тренування.Асфальтове поле:Стук копит коней —На пелотоніГуркіт моторів,Скрегіт покришок,Глушників рокіт.Коней віддишкаІз вихлопних труб.Підкралася зтишкаРима до «труп»…Завжди голодний до перемоги.Думав про подіум, практику, поули.Як пальці рук, він знає свій мотик.Гума й шампанське — запахи спорту. Ш-ш-ш… Коси дотик…Раптово!Виліт у «Лесик» —Ларьок продуктовий.Немає безпеки!Витік пального —Спалахує мото.«Викличте "скору"!».Хоча… Що тамУже рятувати…Збочили гальмаЧи стало погано?Засліплений сонцемЧи збитий зі шляху?Камінням чи… птахом?Води із колодцяПотребував: жарко?А може, не справився з керуванням —Таке в мотоспорті так само буває…Стоїть із косою хтось в чорному платті —Так і скінчилося тренування.Приїдуть «швидка» і пожежнаПо вулиці Самокиша.Телеметрія стала таємна.Від коментаторів — тиша.Не буде моралі. Розбився юнак —Назавжди відниніChequered flag.Не анон, Johnny Lanos> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

у вересні довгі дороги — найкращі ліки, де небу немає кордонів, а крокам ліку, де вітер дрижить тятивою міцного лукаі в ньому танцює остання бліда пилюка, яка ще зосталась із символів влади літа, нарівні із листям, яке шарудить, коли ти проходиш під ним і, завмерши на мить, підносиш до нього долоню, аби відчувати осінь. у вересні шлях не завжди має мати місце, в яке він веде, бо, направду, дев'ятий місяць — це час починати заносити до барлогу припаси і хмиз, а тому це така ж дорога, що просто веде не кудись, а із літа в холод. у вересні довгі дороги ведуть по колуі ти повертаєшся в місце, з якого вийшов,на цілу дорогу мудрішим, а отже — вищим. у вересні — час для народжень, смертей і хрещень, де люди шукають себе, упустивши те, що, аби відшукати себе, для початку слід би себе загубити, а це у своєму лігві зробити нелегко. це час, аби все забути, звільнитись від пам'яті, слів, почуттів і суті і стати, сховавши від світу свою подобу,простим перехожим, що йде з небуття додому.Не анон, @nikolasson#поезія> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

ЕШТрансфоматор замінили,Розібрали по частинках.Розпродали дроти мідні,Залишилися пластинки.Жорстоко вчинили —Шкода транформатор:Всі видрали жилки,Серця розкидали.Виходить це якось нечесно,Якось безславно.Шматочок валяється серця —Я візьму на памʼять.Ш-подібна пластинка,Е-подібна деталь.Ш: шикарна дрібничка,Е: енергометал.Зайду в кімнату, ввімкну чайник.Шухлядку гляну, обшукаю.Знайду пакетик, чай-квадратик.Скляний стакан із "Київстару".Забутий логотип — лазурна зірка.Сьогодні на тлі чаю особлива.І акомпанементом магазинний пряник.Я ставлю склянку на у формі "Ш" підставку.Ідеально...І перед виходом я причешусь Е-гребінцем.Такий-сякий став колекціонер.Я бачу сенс життя у цих пластинках.І серце, як пластинка, вже, можливо.Я так люблю все механічне.І через мозок кинув перемичку. Шо дивуватись? Я тєхнарь!Електросхема перейшла в цікавий стан:Контрóлер слововибору сбоїть і каже "шмаль" —Від шмалі, що контрóлер видає в ланцюг,Злітають Вати кожної з напруг,Конденсатор із діагнозом РДУГ,Транзистор думає про затишну труну,Резистор заіскрив промінчиком —Яскраво перейшов в покійники,Кустарна перемичка: "Спою, ща!" —Терпінню запобіжникаМежа!Е, Ш!Електроштукенція!Е, Ш!Без струму, без опору.Ш, Е!Придумана вченими.Ш, Е!Вважається мотлохом.Е, Ш!Шолом, електрон!Е, Ш! Вітаю, протон!Ш, Е!Гей, будьмо, гей!Ш, Е!Все шкереберть!Е, Ш!Трансформатор гуде!Е, Ш!ЕлектроШмерть!Не анон, Johnny Lanos#поезія> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost