Літкіт

Прийом заявок відкрито!Вітаємо! Команда «CreativeHub» рада повідомити чудову новину — після паузи ми повертаємося та відкриваємо новий фестивальний сезон.🔹 Положення фестивалю вже опублікованеВи можете переглянути офіційне положення фестивалю на сайті КПІ за посиланням.У документі зібрана вся ключова інформація: номінації, умови участі, терміни подачі, критерії оцінювання та контактні дані. Рекомендуємо ознайомитися всім, хто планує долучитися до конкурсу.🔹 Старт подачі робітВід сьогодні відкрито прийом творчих заявок у трьох напрямах:• Конкурс соціально відповідального контенту — аудіо-, відео-, фото- та текстові роботи на одну із запропонованих тем. Це можуть бути публікації для соцмереж, репортажі, пісні, інфографіка та інші формати.• Конкурс письменницької майстерності – прозові або поетичні твори на визначені теми.• Хакатон — змагання у створенні власного творчого продукту або просування вже існуючого за підтримки менторів📌 Кінцевий термін подачі заявок — 5 квітняНе стримуйте свою креативність! Цілком можливо, що саме ваша робота стане помітною та отримає заслужене визнання. Бажаємо натхнення та успіхів! ✨

Вітаємо, любі! 👋#Письменницькі_поради завітали до вас у новому стилі. 😁Це буде не постійне, а лише рідкісне оформлення, аби додати різноманіття для нашого блоґу. 🌈— — —Тож сьогодні поради для однієї теми перетворилися у відповіді на запитання:«Що робити, якщо...»|Коротко і по факту. Погнали. 😉• Що робити, якщо не пишеться взагалі?— — —👉 Та й не пишіть. Щоб текст вийшов гарний, бажання писати має бути. А якщо писати треба, а бажання так і не з'являється, почитайте наші попередні поради «Як писати регулярно...»• Що робити, якщо починаєш і постійно кидаєш?— — —👉 Дозвольте собі дописати до кінця поганий текст. Коли не думаєш «чи добре написано», вже пишеш на автоматі, аби тільки не втратити геніальну ідею.• Що робити, якщо застряг у середині історії?— — —👉 Пишіть не за порядком. Не йде історія? Потрібен відпочинок мозку. Напишіть сцену, яка буде розташовуватися в кінці, або на початку, щоб мозок змінив обстановку після довгого опису однієї сцени.• Що робити, якщо перший розділ не подобається?— — —👉 Залиште його й рухайтеся далі — перші розділи часто переписують після завершення всього тексту. Навіть досвідчений автор переписує свої перші розділи.• Що робити, якщо текст здається слабким?— — —👉 Дайте йому відлежатися кілька днів і поверніться з холодною головою. Коли перечитаєте, буде здаватися «не так вже й погано».• Що робити, якщо персонажі «мертві»?— — —👉 Поставте їх у ситуацію вибору, де немає правильного рішення.• Що робити, якщо сюжет розвалюється?— — —👉 Чітко сформулюйте, чого хоче головний герой і що йому заважає рухатися. Герої у тексті — це фундамент, на них тримається вся книга.• Що робити, якщо ідеї є, а текст не народжується?— — —👉 У таких випадках люди шукають, із чого почати. Навіщо? Напишіть те, що прийшло в голову. Не план, не розділ, не майбутній сюжет. А всього одну маленьку сцену. Де ви не покажете, а розкажете для себе, що ви хочете бачити в цій історії.А краще поставте собі запитання — і спробуйте на нього відповісти художнім текстом.А ще ми пропонуємо ВАМ — поставити запитання НАМ.Залиште запитання під цим блоґом, які речі вас бентежать, цікавлять та не дають спати. 🤗— — —І вже в наступному блозі ми або відповімо на всі ваші запитання, або оберемо одну тему й повністю її розкриємо. 🫶|На сьогодні все! Гарного вам дня. ❤️😍Над статтею працювали:@Vittoria2325 (Літкафе) — збір інформації, написання статті;@fonmakro (Літкіт) — оформлення та редагування тексту;@helenyxs (Світанок) — дизайн обкладинки.|Про що розповісти в наступній частині ПП?🌻📖❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁

❗️Вірш дня:«Всесвіт» 🌠🌌— — — —колись з’явилось слово —цим словом був всесвіт.світ, де існувалочимало інших версій,світ, де існувалобагато інших людей.а люди ці — жорстокі,неначе кров, нелюдні.світ, де існувалобагато творців милих,які життя любили,й які, заради волі,його лишиться хтіли.світ, де існувалобагато тіней предків,які його будуютьпопри всі докори,які дали нам всіпочатки і розломи,які зробили все,щоб жили по-новому.світ, де існувалобагацько краси світу,яку ж всі руйнувалипротягом років цвіту.колись з’явилось слово —цим словом був всесвіт.всесвіт зруйнував усіпочатки і рештки,всесвіт наново створиввсе, що зруйнував,мав надію, що не будетаким, як усе це мав,але все ж залишилось таким, як і було.о, а це ж чому?бо не зруйнуєш ти цього,ти не можеш зруйнувати світ, який створив,бо у ньому добре всім, але може й ні,може, хтось на життя скаржитись хотів,комусь до вподоби було все, що він умів.ти не можеш зруйнувати всю красу, що мав:всі гори й роздоли, квіти та долі,річки, степи й високі тополі.долі — теж краса, хоч і неприродна,але кожен формує її, як йому завгодно.у всіх вона красива, дивна та чутка,кожна особлива, якщо дивитись зблизька.тож, світе, пам’ятай:не зруйнуєш ти того, що колись створив,і людей цьому навчив.попри всі незгоди,живи, твори й надалі,а ми піклуватись будемо назавжди.— — — —🌻Катерина Хвильова📖Літкіт❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁

Крапельці чорнилка чарівниці образу‎... н нп‎нє б на льоту зчиник‎Невпинність заявилась нестримний ‎вдих,‎Завмер розум. Ащось тіло‎В голові беззірна тиша ‎Чуття тримає присутності немає‎Вмить. Схопило. Подих  ‎Четверта секунда, всесвіт іде‎Заливається простір поступово полонить ‎Час зупинився,‎Вихрить піднесення на торі навколо голови‎Лінійний.. чарівний.. образ..‎Обличчя дістало нав'язалася тяга‎Захопила на очі обставинами‎Втіленні цілі у планах відкріплять‎Без ерекції поглинаю крізь зуби повітря‎Обличчя.. хвилясте волосся.. губи..‎Освітився тулуб руки обкутали голову‎Волосся стислось від потягу‎Стриманий в прояві замилований захват‎Гальмую вільність бажання ‎ПРЕКРАСНО!‎Коли вихід за межі, та в межах‎Вще е. р. ть. ‎Фігурні, контури, , постать, статура ‎Обличчя беззаперечний центр усього‎Незворотність від іскри сьогодні ‎Недосяжна.. Неймовірнокрасива..‎Та, що зачаровує піднесення.‎Пальців зв'язок абсолютно не відведе секелянням‎в 4 вражає мить, яка,‎Квіткова жаринка, певна‎«привабливакраса»#Кость_Гірчицьа#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

Вітаємо, друзі! Ми знову з вами зустрілися у блозі #Письменницькі_порадиСьогодні поговоримо про те саме натхнення, яке частіше заважає писати, ніж допомагає. 🤷‍♀️— — —Натхнення — штука нестабільна. Якщо чекати на нього, тексти пишуться рідко й уривками. Регулярне письмо — це не про талант, а про звички.☝️|У найпершому блозі: «Як почати писати?», ми торкалися розділу натхнення... Тому сьогодні розглянемо її детальніше.Отож, тема випуску:«Як писати регулярно, а не "коли захочу"?»• Відокремлюйте письмо від настрою— — —Настрій — річ мінлива: сьогодні він є, завтра — ні. Якщо чекати на ідеальний стан, текст завжди буде «на потім». Письмо працює інакше: ви сідаєте — і вже в процесі з’являються думки, образи, слова. Не чекайте натхнення — дозвольте йому наздогнати вас під час письма. 🌿• Зменшіть мінімум до максимально простого— — —Велике завдання лякає й паралізує. «Написати розділ» звучить важко, а от «10 хвилин» або «пару абзаців» — цілком реально. Маленький крок знімає напругу й часто перетворюється на більший, ніж ви планували. А якщо ні — це все одно результат. ☕️• Пишіть в один і той самий час— — —Рутина — не ворог творчості, а її опора. Коли ви пишете в конкретний час, мозок думає: «Зараз ми творимо, а не сумніваємося». Навіть коротке, але регулярне письмо поступово перестає бути подвигом і стає звичкою. 😌• Дозвольте собі поганий текст— — —Ми вже знаємо — хороші тексти не народжуються одразу. Чернетка може бути кривою, незграбною, дивною — і це нормально. Вона не для читача — вона для вас. Дозвіл писати погано — один із найсильніших інструментів регулярності. ✍️• Не перечитуйте учорашнє перед початком— — —Перечитування часто запускає внутрішнього критика: «не так», «слабо», «переписати». Замість цього залишайте собі коротку підказку наприкінці: що має статися далі, яка сцена попереду. Так ви входите у текст без страху й зупинок.📓• Відокремлюйте письмо від редагування— — —Написання і редагування — це різні стани. Коли ви пишете — дозволяєте собі летіти. Коли редагуєте — аналізуєте й покращуєте. Якщо змішувати їх, письмо стає повільним і болісним. Дайте кожному процесу своє місце і час.✂️• Пишіть навіть тоді, коли не хочеться— — —Саме ці дні формують звичку. Не ідеальні, не натхненні, не «вау». Писати в такі моменти — означає обирати текст, а не емоцію. І часто саме з подібних днів виростають найчесніші сцени. 🌧• Не вимагайте від себе максимуму щодня— — —Регулярність — не про однакову продуктивність. Є дні, коли текст летить, і є дні, коли він повзе. Обидва важливі. Дозвольте тексту бути різним, але залишатися в процесі.🤍📌 І пам'ятайте: регулярне письмо — це не про дисципліну через силу. Це про тиху домовленість із собою: «Я буду писати, навіть коли не ідеально».— — —На сьогодні все, бажаємо успіхів і до нових зустрічей!❤️Над статтею працювали:@Vittoria2325 (Літкафе) — збір інформації, написання статті;@maljui (Літкіт) — оформлення та редагування тексту;@helenyxs (Світанок) — дизайн обкладинки.|Про що розповісти в наступній частині ПП?🌻📖❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁•❁

МОСТИМости поєднують нас, людей,мости поєднують старі і нові часи, поєднують старі і нові світи, мости поєднують будинки, кафетерії та церкви. По ним ходять обезбожені душі, повії та жандарми, По ним ми носим хрести та рахуєм уночі зірки. Старі мости, сплячі велетні, монтовані бетоном і сталлю. Скільки через них я ходив, точніше через один–міський. Я бачив над водою закоханих чи заблудлих людей. Зазвичай, це одні і ті ж люди, тільки з різних часів.  Так само, як і мости, усі ці однакові залізні мости,що лежать на протоках і річках. Вони розповідають свої казки, такі різні, але схожі,дивні, але життєві, повчальні, але для нас, чогось, дурні. Ми не слухали мости, що під нами були, бо вважали себе не дурнішими, ніж вони,хоча і не куштували промерзлої води.По мостовим дорогам можно гадати життя, можливо, і долю, можливо, навіть те, що завтра вдягнути та з ким на каву піти. Цікаво, хто запалює на мостах ліхтарі? І про що думають вони? Про щось небесне, чи про чізкейк? Чи про родину, якій вірні ті, та для кого горять ліхтарі. Або не думають взагалі, якщо завтра ми всі займемо могили пусті.Присвячується Остапу, Миколі, Рінгулі та Марічці. Людям, які надихали мене та підтримували весь час. Також окрема ще подяка Марічці, і Ясі, яка сьогодні читала прозу про Харьков.#Марко_Чумак#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

ХобаОстаннім часом я намагаюся дізнатися якомога більше про українських контентмейкерів. Про митців і їхні проєкти. З музикою я вже більш-менш розібралася, а тепер настав час мальописів і візуальних новел. 👀— — —Я вирішила почати з останнього.Дощ. Вікно. Та дві квіткиПерша новела, яку пройшла, — це психологічний горор She від Anna Horak для Ukrainian Visual Novel Jam. Вийшла гра давненько, ще в 2022 році, але, гадаю, вона актуальна й досі.У чому зав'язка?Тридцятирічний чоловік на ім'я Ейден щоп'ятниці ходить до своєї психотерапевтки — Грейс Шелтон, яка прагне допомогти йому згадати трагічне минуле (класика).Цього разу вона пропонує ГГ спробувати арттерапію — і він, звісно ж, погоджується (що йому ще робити?)Мої враженняЗнаєте ігри Cube Escape, Omori, Franbow? Це перші асоціації, які в мене виникли із She. Звісно, новела зовсім не така гротескна, як ця трійка. Вона більше схожа на них психологізмом, відчуттям безвиході й тим, що все найважливіше відбувається в одній кімнатці, відчуженої від усього світу (це особливо стосується Cube Escape: Paradox).Ну і, звісно ж, герої з амнезією чи іншими психічними розладами.— — —Те, що мене приємно здивувало, — так це художнє оформлення. Ба, воно не тільки добре намальоване, але й місцями анімоване. Це похвально. Чорно-білі відтінки добре передають атмосферу відчаю і надії та невизначеності.А також грифель олівця.— — —Стосовно тексту, то в мене виникло відчуття, що авторка колись пробувала писати книгу. Цебто, письменницький стиль доволі витончений і легкий; строкатий образами, проте говориться тільки про те, що треба.Немає надлишку супердовгих речень, "закручених у нікуди", як у деяких письменників.Словом, вийшло "влучно" — читання затягує.— — —З мінусів можу назвати тільки інтерфейс. Нижня панелька з кнопочками "Назад, Історія, Опції..." вилізає на діалогове вікно.Який вердикт?Раджу пройти! Гра коротенька, але непогана. Змусить задуматись і, можливо, навіть прийняти важливе рішення. Бо терапію проходить не тільки сам Ейден, головний герой, а й ми —Гравець.Візуальна новела She, Anna Horak7 котиків у светрах із 10.> > > ЗАВАНТАЖИТИ══════───════──══Не анон, Сі Воль / #відгук> #зізнання > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

Бреши,Бреши мені, брехло Бреши! Кажи Що не було Кажи! Бреши, Кидай на постіль На простиньВ мої долоні Солодкую отруту молока із кров'ю! П'яни П'яни мене, брехлоТи кров'ю! І бий! Ти бий, Як звіра на загоні! Бреши, Бреши, мені брехло Бреши! Кажи,Що не було,Кажи! В басейн окунай мене Брехні! І снігом очі осипай мені...Бреши! Бреши, що не було, Чого не стало, Бреши, що випадковостейНе мало,Бреши, що я брешу І є брехлом! Бреши, щоб соромом Взяло! Бреши, я винуват! "Мене прости...Так, я не прав..."Бреши - ідеаліст! Бреши, що біс і звір І треба вбить І вовчью шкуру Треба оголить Прооперую крила І кіно Ось до чого довів Тестостерон! Бреши! Молю тебе, брехло....Бреши! Кажи, Що не було Кажи! Бреши, Кидай на постіль На простиньВ мої долоні Солодкую отруту молока із кров'ю! П'яни П'яни мене, брехлоТи кров'ю! І бий! Ти бий, Як звіра на загоні! Бреши, Бреши, мені брехло Бреши! Кажи,Що не було,Кажи! В басейн окунай мене Брехні! І снігом очі осипай мені...Бреши! І правди ти Молю тебеНіколи Не КА Ж И...#Генрі_Крадієць_Сенсу#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost

У світі мільйони людей,У світі мільярди людей,У світі тисячі людей,Проте...Хтось живе задля насолоди,Задля кохання,Заради роботи,А хтось живе задля навчання,А хтось просто для життя,Живуть, навіть не замислюючись,Навіщо вони тут. А хтось живе задля інших людей,Задля добра, миру,Вони живуть і творять для інших людей,Щоб їм було добре.Ці титани стоять стіною,Захищаючи інших людей,Помирають на фронті,Їх ранять на фронті,Але вони захищають їхБо тут є їхня сім'я, чиїсь діти,Дружини, чиїсь батьки,Люди живуть задля інших людей.Вони жертвують сном, проводячи годинні операції,Вночі, Рятуючи життя, коли людинаНа волосину від смерті,Люди існують задля інших.Вони навчають дітей чиїхось,Не своїх, чужих, жертвуючи нервами.Вони будують нові будинки,Прокладають нові дороги,Для нових поколінь. Інші ж створюють щось нове для людства,Нові картини,Відкривають книгарні й магазини,Пишуть книги, наукові праці,Відкривають новий закон у фізиці,Новий елемент у хімії,Новий художній засіб І новий вид вірша.Є люди, які живуть задля інших,Працюють для інших,Живуть для НИХ. Ці титани — творці майбутнього,Ці герої сьогодення —Наше майбутнє.#Ізабелла_Даркмур#поезія (тґк_автора)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot >>> https://t.me/litk1t?boost

Вони зустрілися в купе.За вікном кружляло й тихо опадало жовтогаряче листя на чорну, мокру після дощу землю.В купе сиділа дівчина з темним кучерявим волоссям і чарівними карими очима. Вона ніби перебувала в іншому всесвіті.Не зважала ні на що навколо, лише поглядала у вікно, де за склом пролітали знайомі силуети дерев, і слухала музику.Через навушники ледь прослуховувався шум коліс,який ще більше додавав осінньої атмосфери.З відчиненого вікна дув теплий вітерець, який трішечки, але пробирав до мурашок.На наступній станції в купе зайшов хлопець — з розтріпаним від вітру темним волоссям і блакитними, мов озеро, очима.Він підійшов до дівчини і спокійно запитав:— Біля вас вільно?Вона вийняла навушник і обернулась. Навколо було багато вільних місць, та він підійшов саме до неї.— Так, так, сідайте! — прибираючи пасмо волосся, промовила дівчина.Вона трішки відсунула свою валізу, яка стояла біля її ніг, і хлопець сів навпроти неї.Обличчя незнайомця її зацікавило, та вона не вдивлялась у нього надто пильно.Вдягнувши навушники, вона знову поринула у свій особливий всесвіт.Хоча була більше зосереджена на вікні, її очі весь час ковзали поглядом на хлопця.Помітивши це, незнайомець простягнув їй руку, представившись:— Ян! — на обличчі хлопця з’явилась легка, вразлива посмішка.— Ліна! — засоромившись, сказала своє ім’я дівчина.Їхні душі ніби поєдналися в один момент. Немов відчувши цей поштовх, за вікном почало кружляти листя. Не знаю, чи хтось це помітив, та це дійсно було кохання з першого погляду.Вони говорили про все на світі й вийшли на одній станції. Як не дивно, але вони з однієї вулиці, та зустрітися раніше їм точно не судилося, адже всьому свій час.Кожного дня їхнє спілкування ставало дедалі глибшим: вони дізнавалися одне про одного все більше нових і цікавих фактів.Їм не було нудно, перебуваючи поруч.Навпаки — кожен день, який вони проводили разом, змушував їх ще більше закохуватись.І в один момент його оселя стала спільною — він розділив її з нею.Як не дивно, але вся ця історія почалася з випадкової зустрічі в купе.#Полі#поезія▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost