Цього не буде ніколиЇї любов померла разом із першим громом,Разом із першою блискавкою — сліпучим спалахом,Неначе це було її кохання.Її любов пройшла немов звичайна кішка,Немов це було так спонтанно,Так спонтанно,Що цього не можна осягнути.Проте...Вона покохала його з першим снігом,З першим покликом різдвяного дзвону,З першими акордами колядки.Цього не буде ніколи.Вона не буде ходити по затишній кімнаті, читаючи йому вірші, котрогось поета,Можливо, Симоненка, можливо, Стуса...Він ніколи не буде дивились на неї крізь причинені повіки, Сидячи на дивані й вдихаючи аромат кави, що стояла на столі,Він не буде заслуховуватись її голосом, що декламував черговий вірш.Вона ніколи не буде так натхненно ходити кімнатою, Проте, в кімнаті буде лунати лиш її голос та шурхіт спідниць,Мовляв, вона хоче відчути ту атмосферу.Вона ніколи не буде декламувати вірші йому, в його присутності,Ба більше, не цих поетів.Ніяких. Чому? Цього не буде ніколи,Бо її любов померла разом із першою грозою, першим співом ластівки, першою спекотною дниною#Ізабелла_Даркмур#поезія (тґк_канал)▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱▰▱> #твір > @litk1t > @litiyyy_bot> > > https://t.me/litk1t?boost