Дочитана під балістику Забужко тиждень назад («Польові дослідження українського сексу») спонукала мене до роздумів про вік 😅Ні, серйозно, я читала цей текст вперше у віці десь 19 рочків, заходячи в свої дуже тривалі стосунки. Зараз я читала з цих же стосунків вийшовши і я майже того ж віку, що й героїня. У 19 книжка мені радикально не сподобалась Зараз я насолоджувалась кожною сторінкоюА книжка взагалі була написана в рік мого народження - 94Від подібності й незмінності деяких контекстів — лячноале я більше зачепилась за штучки тілесні, які в 19 я просто не зрозуміла, бо ніяк не моглаЄ глибока якась цілюща краса в природності цієї спадковості: ось я тепер займаю місце цієї дорослої жінки, тепер я — це вона і все що мене так дратувало тепер теж зі мною а ще я сильно відчуваю ієрархію прожитих днів, не досвідів, а саме просто факту різниці в тому, скільки разів розплющювала очі зранкуможна в життя стрибати стрімголов, як я робила тоді в 19, і це дарувало мені може трішки широти і емпатії, але часу, проведеного в світі і зі світом було майже вдвічі менше ніж зараз, і саме це, багаж часу, я відчуваю сильноІ я чую юність тепер не по словах, а у відношенні до часуВзагалі це нічого не змінює у взаємодії з людьми, я дуже обережна з якимись думками, що випадково введуть мене в якийсь ейджизм чи щось такеПросто спостереження, яке до мене робили мільйони людей, і от тепер помітила і яЗдається, саме ця частина непередаваного людського досвіду, який тебе як дурну змушує постійно «винаходити велосипед», також веде до циклічності воєнАле я не можу цього довести, просто є відчуття, що це повʼязано