Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: [email protected]
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR

Статистика telegram каналу - @lifeisyourart

Логотип телеграм спільноти - LifeIsYourArt 2021-10-13

LifeIsYourArt

Кількість підписників:
41
Категорія:
Блоги
Опис:
Театр ▪️Кіно ▪️Література ▪️ Музика ▪️Шо попало

Кількість підписників

День: 0
Тиждень: 0
Місяць: 0
Всього:
41

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала LifeIsYourArt - @lifeisyourart

Розмова з українським дипломатом в одній з африканських країн: - Знайомтесь, це Анабель, вона приїде в делегації…- о, ну прям справжня автентична українка представлятиме нашу країну …- місцеві люди не йдуть з нами у співпрацю, тут трохи середньовіччя…———Мені одній початок і продовження розмови видаються дуже взаємоповʼязаними?Інколи, коли мені кажуть, що наше суспільство толерантне, мені хочеться істерично сміятись. А потім битись, довго і агресивно. Бо, як частина цього суспільства, я не толерантна теж. Особливо до зверхності і взагалі будь-якого прояву хуйні. *я зла, відрефлексую потім, дякую вам, що послухали*

34
25-05-29 12:37

Одного разу в барі на ЛукʼянівціЯ тримала за руку велику жовту тіньРадости що лопалась як курурудзаі танцювала з привидом минулогомов коханка денді що забув хто вінБо жовте затьмарило його розумЖовте забрало в нього веснянки посмішку і майбутнєЗабрало вже так давно можливо пʼятьа можливо і всі сто років томувін тільки й міг згадати як танцювати Тож прийшов на звук знайомої музикипривид що прийшов додому привид якого покликали такі ж жовті Хоч ще живі люди що шукають памʼять І знаходять її в чужоземному ритмі Чужоземних рухах рідних як перше словоТривалих і витривалих неперерванихстиглих як рання кукурудзаз кожним кружланням посилюється запахліта і всі колишні жителі та гості Лукʼянівки Танцюють з живими в мареві кольорового сиропу лед світла наче це сутінки світу І всі ми віднаходимо спокій і нарешті — себеА коли музика закінчитьсяХвилі жовтого туману виповзуть крізь прочинені двері І всі підуть хто куди

56
25-05-18 19:22

Сьогодні у мене було пʼяте заняття з танцю, який я вчу в ролі лідерки («партнера») і мої враження зараз, майже місяць після першого зайняття, дуже відрізняються від записаних мною в перші дні. Може й добре, що мені так складно системно публікувати)Бо досвід цей з незвичайного і веселого, перетворився на аналіз лідерства загалом 😅бо я занудаааааАле почнімо спочаткуЯ пішла на West Coast Swing, because one cannot be more obsessed, ну який же гарний цей танець ❤️‍🔥Значить, подумала я, маю в своєму житті достатній досвід фоловерки і хоч я і не танцівниця, але все ж туди-сюди якось і «ведусь», а отже, щоб вкотре не залежати від факту чи будуть тебе запрошувати чи ні, оцінювати чи ні, танцювати для радості чи щоб hit on you, але найголовніше — щоб дати собі навантаження на думалку, інакше від робочого, я пішла лідеркою.Для довідки, дівчата інколи приходять лідерками, але тільки після того, як вже дуже круто танцюють, а не коли нулікі.Тож, це рішення трохи дивне)Перші контакти в парі були максимально напружені, відчувалась недовіра, ніби не втримаю, ніби на мене не можна покластись і найголовніше: чого я хочу, нащо я це роблю?І дійсно 😅 Був момент, коли не вистачало партнерок і коли до мене підійшов чоловік, я розгубилась і запропонувала стати з ним в звичні ролі, на що він зауважив, що йому теж корисно «змінити погляд». Дуже вдячна йому, що він підтримав цю гру. Зараз вже в групі зʼявилась друга дівчина-лідерка, і ще один хлопець - фоловер. Але в той перший момент, о магія, після того як хлопець вищий за мене на дві голови «повівся», вирівнялися всі подальші контакти в парах з дівчатами, наче я пройшла якийсь неозвучений тест на силу і міць. Найкрутіше почуваюсь в процесі через викладачів, яких взагалі не хвилювало в якій ролі я прийшла: вчи кроки, тримай контакт, веди сміливо, отримуй знання і кайфушечки, за якими прийшла, все норм, як хочеш так і називайся, як хочеш, так і роби, як є так і є і все, просто і спокійно. В парі давати сигнал про рух треба за крок до, вести сміливо, бо будь-який сумнів моментально відчутний, треба добре знати кроки і що ти робиш, не боятись гратись та ініціативи, але завжди - в контакті і ритмі того, куди рухає музика. Як і в житті. Коли тобі довіряють, це не про те, що ти маєш пушити своє, це про те, що в разі чого, ти витримаєш відповідальність завершити рух, зберегти баланс і, як то кажуть, hold the space for contact to appear. Мені тепер набагато зрозуміліше чому з однаково технічними танцівниками буває так по-різному взаємодіяти і чому з однаково досвідченими керівниками бувають такі відмінні стосунки. Зрозуміліше, чого не вистачає мені, коли працюю в командах і за якими критеріями давати фідбек іншим лідерам команд. Сформувала це в чек-ліст питаннячок:Чи відчуває команда мій “сигнал” заздалегідь чи мої дії несподівані або запізнілі?Чи відчувається моя ініціатива як запрошення до гри — чи як тиск?Чи помічаю я ритм команди, її темп, чи рухаюсь всліпу, орієнтуючись лише на себе?Коли змінюється “музика” — чи здатна я адаптуватися, залишаючись у контакті?Чи відчувають люди в моїй команді, що я витримую і втримую простір для їхніх ідей, навіть коли мені не все зрозуміло чи зручно?Чи завершуємо спільний рух, навіть якщо він пішов не початковим планом, чи «змазуємо»?Чи зберігаю я контакт з командою в моменті кризи чи навпаки замикаюсь і починаю пушити своє?Чи красиво і весело нам танцювати?Чи моє лідерство дозволяє партнерам відчувати себе офігєзними?Мрію стати класною лідеркою, а потім так само класно і вміло перключатись на фоловерку 🫶

78
25-04-16 20:04

Мені бракує точки, яка б загострила фокус моїх думок. Я читаю свої тексти, а вони нудні і довгі, бо крутяться як песик за хвостиком в спробі якось сказати, щоб не говорити або просто безцільно. Тому сьогодні буде про Есенціалізм. Ця книга написана з метою…

101
25-03-22 10:24

не так просто підбити підсумок всіх цих років, поки мене тут не булоале цієї зими, виходячи на фінішну пряму шляху в три роки, нарешті прийшов лаконічний заголовок до цього етапу«моєму голосу немає місця»останні місяці в приватних розмовах з друзями повʼязували безголосся з пошуком сенсу і орієнтирів, страхом бути незрозумілою, піпл плізінг, беззубістю і з болем. Остання агонія почалась пару тижнів тому, я не могла співати, багато танцювала і фруструвала у русі, буксувала і саботувала всі творчі справи. Не те, що моя творчість чи погляд на світ, інтерпретація чи рішення не мають значення чи нікому не потрібні, я навіть не була впевнена чи потрібні вони мені. Стільки всього пройдено, такі досвіди отримано, щоб врешті сісти і все одно зрозуміти. Сором так часто керує мною. Я маніфестувала всією своєю роботою проти нього, читала книги і слухала розумних людей, я тримала себе за руку в найгірші дні і хвалила — в найкращі. Я була, я не виникаю з пустки. Але чи була на повну силу? Чи погляд інших так безкінечно довго шліфував те, ким я є, що навіть в моменти, коли мені здавалось, що я смілива, я все одно крутила в руках безпечний плащ-невидимку, так, про всяк випадок? Є красиві епізоди, є спогади, куди я дивлюсь як в приклади перемоги сили духу і вірності собі. Але ось тут і тепер, озираючись назад, я відчуваю як часто тримала «своє при собі», носила в кишенях зневіру і сумніви щодо якості і природи моїх поглядів. Ось я дивлюсь навколо, бачу стійких і зламаних, наполегливих і заляканих. Хто я серед них? І те і інше. Я там і тут, посередині. Ніде?Мені завжди подобалась ідея «третього шляху». Де, коли тебе ставлять поміж вибором, який ти не хочеш робити, завжди можна знайти інший вихід. Певною мірою, це працювало. Ось там, у третьому, було щось схоже на моє місце. Зараз прийшов час для «четвертого» шляху, «пʼятого», «восьмого», «сто тридцять шостого». Здається, я врешті навчилась хотіти жити у світі, що потребує від мене все що завгодно, окрім того, щоб жила.Мою відмову давати голосу простір можна звести до сорому від цього наміру. Думаю, через те, що я сама до кінця не розуміла, що вкладаю в це «бажання жити». Я хочу жити закреслює можливість інвестувати у війну?Кличе в розмову наративи про «ухилянство», «байдужість», «нейтралітет»?Це ескапізм, заперечення реальності, заперечення смерті?Пристосування до всіх умов, а значить згода з ними?Я хочу жити це я хочу бути у безпеці та комфорті?Заперечити досвід інших, знецінити, образити, тригерити, нести загрозу, атакувати?Моя відповідь була, весь час була, і є зараз — ніМоє хочу жити — це використовувати потенціалМенеджити власний час за своєю волеюЗаповнювати діри що створює інерція і цензураХочу жити — втілення цінностей, матеріалізація думок, заповнення прогалинЦе про відповідальність вибиратиПро щастя вільної думкиМоє хочу жити про привласнення собі життя, тверезий погляд, діалог з реальністю.Колись в 17 році я почала зі слів, перейшла на українську в соцмережах і пройшло багато років перш ніж я стала говорити нею в побуті Сьогодні я знову використаю слова і поверну собі для початку їхЯ в мільярдний раз переписую цей текст, бо все так само боюсь, що завтра прокинусь слабкою, у відчаї, зіштовхнусь з новими викликами, які змусять мене онімітихай такраптом завтра мене не будераптом все зміниться і я впаду далеко внизраптом щоя просто хочу пишатись, що зробила спробу втілити своє бажання житиа не лише безкінечно від нього тікати тож велкам бек у LifeIsYourArt 🥰

104
25-03-10 06:21

Здається, що цей канал перетворюється на збірку репостів поезії 😁Але коли своїх слів немає Залишається шукати ті, що максимально схожі на твої

140
22-10-16 08:00

танцюй, моя пташко, просто посеред села.саме для цього його спалили дотла.красива у своїй силі, сильна у своїй красі —танцюй, моя люба, покажи їм усім. посеред цього згарища, залишеного ворогами,танцюй так, як завжди уміла — гордо і гарно. танцюй за тих, хто тут народився і тут поліг.танцюй за тих, у кого більше немає ніг.танцюй за померлих дітей, чоловіків і жінок. танцюй, моя рідна, ти заслужила на цей танок.ті, хто палить тут села, вже прокляті і роздерті — це танець твого життя, а значить танець їхньої смерті. тож хай під твоїми ногами виростає нова трава.хай тут будуть нові посіви і нові жнива. хай там, куди ти вкажеш рукою, будуть нові хати.хай тут буде чим дихати.буде чим дихати. хтось мусить тут танцювати, інакше все це не має ваги. хай ворогів багато, але хай ляжуть тут вороги. танцюй для них, пташко, вперто, без жалю і каяття. бо це танець їхньої смерті, бо це танець твого життя.Tetiana Vlasova

122
22-09-30 07:41

Не можу відірватись від цього тексту Олі Здір, все тягне і тягне Збережу тут ВОДА У ДОЛОНЯХНічБачиш, пульсує звізда,мов жилка на скроні,осмеркли на луках стадана теплому лоніі нічка росою спадана виногрона,життя — мов джерельна вода,вода у долонях...Здається, ну де тут бідай лихе гайвороння?ДеньСупроти скажених армадполя безборонні,буряк — не ядро для гармат,і стіг — не заслона,корисний хіба що кагат:тепер буде схроном,пірнай-но до нього, солдате,тримай оборону...НічСтікає життя, мов вода,вода із долоні,палає шарлатна звізда,пульсує на скроні,та чи її споглядаютьтроє в коронах?чи квапляться шану віддатий приноси коштовні?ДеньОнде за полем левадай річенька сонна,он і домів череда,в кожному — повня.Мати дитятко рожда,вранішній промінь,наче пташина, сідана підвіконня,зараз купіль-лагодаосвятить тебе, хлоню,знову наповнить водамаленькі долоні...Що це за спів? коляда?!в серпні? на войні?!

122
22-08-12 20:50