Статистика telegram channel - @life_with_jesus

Проти царя Давида повстав його син Авесалом.День за днем він хитрощами та обманом поступово підкрадався в серця людей, щоб одного дня захопити царство.Коли Давид дізнався, що народ збігається до його сина, йому не залишалося нічого іншого, як разом зі своїми слугами тікати з Єрусалиму.Серед змовників виявився й Ахітофел, поради якого вважалися дуже мудрими.Знаючи, що Авесалом діятиме згідно з порадою Ахітофела, Давид звертається з благанням: «Господи! Зруйнуй раду Ахітофела».Ця молитва була почута: Авесалом знехтував кращою порадою і тим самим наклав на себе біду.Сьогодні ми можемо отримувати всілякі консультації та рекомендації.Деякі можуть бути зовсім безкоштовними, інші – коштувати дуже дорого, а за деякі доводиться розплачуватися все життя.Найнебезпечніше для християнина, коли він, радячись із людьми, ігнорує Святого Духа, якого Біблія називає Утішителем. Він знає все і проникає в глибини душі.Дякуймо Господу за мудрих спеціалістів і консультантів, але не треба забувати, що вони всього лише люди, і їхні можливості обмежені, а знання, досвід, здібності та освіта не завжди можуть допомогти вирішити проблеми.Коли ж ми радимося зі Святим Духом, то проникаємо в сферу надприродного і отримуємо допомогу від Всемогутнього, Який не обмежений ні часом, ні простором, ні силою, ні здібностями.@life_with_Jesus

ПритчаЯкась жінка була худа як палиця. Зате чоловік її був у два обхвати. «Ти від вина, чи що, погладшав?» — лаялася дружина. Вона сердилася, що багато тканини йде на одяг чоловіка. «Я товстішаю, мила, не від вина, а від криків твоїх», — відповів чоловік. "Як так?" - Здивувалася дружина. «Ти кричиш і худнеш, а я слухаю і товстішаю, — сказав їй чоловік. — Ти ж знаєш: нічого у світі не пропадає намарно».Сенс притчі в тому, що відповідь чоловіка, хоч і здається безглуздою, але вона вірна в головному. Хоча злі люди, буває, і довго живуть, але це швидше виняток із правила. Зазвичай помирають від хворіб, викликаних виснаженням життєвої енергії. Спрямовуючи свою злість на інших людей, вони зменшують свої запаси життєвості. Якщо вони не отримують енергії у відповідь того ж зразка, то швидко вичерпуються. Те саме стосується людей світлих: те, що ви віддаєте людям, применшує вас енергетично. І потрібно отримувати відповідну енергію світла, щоб збереглася у вас рівновага. Якщо ж доброго відгуку ви не отримуєте на віддану енергію, то ваш життєвий потенціал вичерпується. І треба вам мудрістю небесною насититися, щоб не померти від виснаження. Мудрість Господня — величезна криниця життєвої енергії. Осягаючи мудрість Господа свого, кожна людина стає акумулятором енергії, яка приходить на виручку у важкі моменти енергетичних розумових та емоційних втрат.@life_with_Jesus

Якось жінка підійшла до священника і сказала: «Я більше не ходитиму до церкви». "Можу я запитати, чому?" - було його питання. Вона сказала: «Я бачу, як люди розмовляють мобільними телефонами під час служби, деякі пліткують, деякі осуджують, деякі просто живуть неправильно. Вони всі просто лицеміри! Мудрий служитель замовк і сказав: "Добре, але можу я попросити вас щось зробити для мене, перш ніж ви приймете остаточне рішення?" Вона сказала: "Звичайно". «Візьміть склянку води та обійдіть церкву 2 рази, не даючи воді вилитися зі склянки». Вона сказала: "Так, я можу це зробити". Коли вона повернулася, сказала: Готово. Потім отець запитав: «Ви бачили когось, хто розмовляє по телефону, хтось пліткував, погано поводився?» Жінка сказала: «Я нічого не бачила, бо була така зосереджена на цій склянці, щоб вода не пролилася». Тоді він сказав: «Коли ви приходите до церкви, ви повинні бути настільки зосереджені на Богові, щоб не впасти в житті! Ось чому Ісус сказав: «Іди за Мною». Він не казав наслідувати людей». Не дозволяйте вашим стосункам з Богом визначатися тим, як інші ставляться до Бога. Нехай вони визначаються тим, наскільки ви зосереджені на Бозі.@life_with_Jesus

Притча про хороброго воїнаВ одному селищі жив хоробрий воїн. Усі знали, що цей юнак не боїться смерті і завжди виходить переможцем з будь-якої битви. Коли настав час, воїн одружився з прекрасною дівчиною, і вона народила йому сина. Але незабаром правитель дізнався, що сусіди замахуються проти його народу, і наказав воїну, очоливши армію, вирушити на бій. Битва мала відбутися біля річки, що за три дні ходу від селища.Втерши сльози молодої дружини і поцілувавши дитину, хоробрий воїн вирушив у путь. Провівши добу в дорозі, військо зупинилося на нічліг. І затремтіло серце воїна, і охопив його смертельний страх, бо тепер йому було що втратити. Відійшовши від сплячих товаришів, він упав на коліна і помолився до Господа:— Господи, вирви з моїх грудей страх, бо він не дає мені протистояти ворогові!Але небо було безвідповідним, і лише суха земля зрошувалася його сльозами.Йшло військо до річки весь наступний день, і коли зупинилося ввечері для відпочинку, воїн знову відійшов помолитися. Більше ніж раніше він плакав і просив:— Господи, звільни моє серце від страху перед поразкою, щоб ворог не посоромив нас!Він не знав, як стати хоробрим, але, незважаючи на відчай, продовжив ранком шлях.І ось настав третій день. Наближався вечір. Воїн упав лицем додолу і кликав до Всевишнього:— Отче Небесний, очисти мою душу від страху, щоб нам перемогти і повернутися додому неушкодженими!Настав ранок. Жах по-старому сковував його серце. Оглянувшись назад, він подивився на рідні пагорби, що виднілися вдалині. Кинув погляд у очі воїнам, що чекали його наказу, і зрозумів, що відступати нікуди. Треба хоробро вести своє військо в бій, як би страшно йому не було! Прикликавши Господа на допомогу, він кинувся в атаку… Незабаром ворог був переможений.Раптом яскраве світло освітило небесну гладь, і Божий Ангел грімким голосом проголосив:— Господь винагородив тебе за хоробрість! Віддай Йому славу!Збентежилася душа воїна, і він запитав:— Але я не зміг перемогти страх. Як же ти кажеш, що я хоробрий?— Хоробрий не той, хто не боїться, а той, хто, подолавши страх, йде вперед, — відповів Ангел.Більше ніхто і ніколи не наважився зазіхати на землі, де жив хоробрий воїн.@life_with_Jesus

Наслідуватимемо святих, які ні скорботами не були переможені, ні спокоєм не слабували, що буває тепер з багатьма з нас, як з легкими човнами, які від усякого натиску хвиль заливаються водою і тонуть. Часто й бідність, що знайшла нас, заливає і потопляє нас, і багатство, прибувши до нас, знову надмиває нас і кидає в крайню безтурботність. Тому прошу, нехай кожен із нас, залишивши все, налаштує душу свою на спасіння. Коли вона добре налаштована, тоді, яке б не спіткало нас лихо, чи голод, чи хвороба, чи наклеп, чи розкрадання майна, чи що б там не було інше, - все буде зручно і легко, за заповіддю Господа і з надії на Нього; так само як, навпаки, у кого душа не впорядкована до Бога, така людина зазнає багато скорбот і турбот, хоча б і багатство текло до неї, хоча б були в неї діти і безліч грошей. Отже, не будемо ні шукати багатства, ні тікати від бідності, але перш за все подбаємо кожен про свою душу і зробимо її здатною і до розпорядження справжнім життям, і до відходу звідси туди. Ще трохи - і буде випробування кожного з нас, коли всі ми станемо на страшному Суді Христовому, оточені своїми справами, і побачимо на власні очі - то сльози сиріт, то ганебну розпусту, якою осквернили ми душу свою, то стогін вдів, то побої (завдані) бідним, і пограбування жебраків; (побачимо) не тільки це і подібне до цього, але і все, що тільки зробили ми поганого навіть і в думках, тому що Він (Бог) є суддею помислів і оцінювач думок (пор.: Євр 4, 12); і знову: Вивідуєш серця й утроби (Пс 7, 10), і віддасть кожному за його вчинками (Рим 2, 6).Св. Іван Золотоустий«Вибрані твори»@life_with_Jesus

Ти зубожуєш і збагачуєш невимовною мудрістю і силою Твоєю, Христе Боже наш. Ти зубожив Себе, щоб убогістю Твоєю ми збагатилися, тож вилий багаті милості і благодаті Твої на нас, грішних, убогих на діла Твої благі, прибігаючих до чоловіколюб’я Твого і багатих гріхами. Вчини нас бідними на всяке діло зле і радше покажи нас, прибігаючих до Тебе, багатими у сповненні всякої чесноти. І ізбав нас від страшного слова до багача немилосердного, зроби нас, натомість, учасниками упокою блаженного на лоні Авраама з бідним Лазарем. І не дай, щоб порфира духовна, дарована нам, яка є освяченням Крові Твоєї, ані таїнственний гарний одяг – просвічення, дароване нам у хрещенні і осквернений нами – були для нас на осудження, але сподоби нас перемогами над пристрастями пишатися та чистотою життя, так ніби вони є царськими і священними одежами, щоб ми сподобились непорочного царства Твого, бо чоловіколюбний і славний єси, разом із ненародженим Отцем і всесвятим, благим і животворящим Духом, нині і повсякчас і на віки віків(Заамвонна молитва у п’яту неділю Великої Чотиридесятниці).

Більшість проблем, з якими ми стикаємося, насправді є духовною битвою.Часто ми, як християни, робимо одну і ту ж помилку: розділяємо життя на "світське" та "духовне".Нам здається, що є звичайне життя — робота, побут, стосунки, — а є окрема духовна сфера.Але правда полягає в тому, що все є духовним. Ми народжуємося у фізичному світі, який знаходиться в самому центрі духовної битви.У нашого духовного ворога немає вихідних, і Бог ніколи не звільняє нас від нашого покликання.Тому більша частина того, з чим ми стикаємося кожен день, має духовну природу.Як ми ведемо духовні битви? Ми ведемо їх на колінах. Ми ведемо їх молитвою. Ми ведемо їх постом. Ми одягаємося у всю зброю Божу і використовуємо ту зброю, яку Він нам дав.Коли ти починаєш усвідомлювати: "Може бути, це духовна битва" — підхід змінюється.Чому виникають конфлікти в сім'ї? Може бути, це робота ворога. Чому з'являється тиск і труднощі на роботі? Може бути, ворог намагається видалити тебе з того місця, де ти здатний приносити плід і змінювати щось навколо.І коли ти розпізнаєш духовну природу того, що відбувається, ти перестаєш боротися людськими методами і починаєш використовувати духовну зброю.Саме так і перемагають у тих битвах, які не видно оком, але визначають все.@life_with_jesus

Як боротися з гордістю?Основний гріх, яким одержимі майже всі ми без винятку, - це гріх самопіднесення, або гріх гордості. Це найбільший змій, який дуже тонко входить у наші серця, і часом навіть перетворюється на ангела світлого, і шепоче нам те, що розлучає нас від Божественної любові, що віддаляє нас від союзу з Богом. І ми, як безневинні вівці, буваємо уловлюваними цим змієм гордині і ведені на заклання. Гордість це великий гріх. Цей гріх колись скинув з висоти слави світлого ангела і перетворив його на противника Богу, перетворив його на злого ангела, на сатану. Гордість скинула сатану з небес і скинула його в безодню смерті. І не тільки цього світлоносного ангела скинула гординя, але скинула й багатьох навіть знаменитих людей Церкви Божої. Протилежним до гордості є смиренність. Це найбільша чеснота, яка, безперечно, сприяє нам з вами на шляху духовного сходження, саме сприяє. Смиренність багатьох призвела до спасіння. І цій найбільшій чесноті навчалися всі подвижники благочестя, бо вони думали, що без смирення неможливо догодити Богові. Прийти в справжню свідомість самих себе, щоб справді усвідомити, що ми люди грішні – це вже справа велика. Не лише сказати, що я грішник чи грішниця. Ні, цього замало. А ось прийти в повну свідомість, внутрішню свідомість почуття, що справді ми люди грішні, а якщо грішні, то чи можемо ми після цього когось засуджувати, чи комусь докучати, чи комусь перечити чи заперечувати, і тим більше на когось гарчати чи гніватися? Звісно, ​​ні. Ось воно, велич смиренності. І якщо ми сприймемо все це і постараємося виконати у своєму житті, тобто відкинути гординю в собі, а сприйняти духовне справжнє смирення, тобто думка і почуття про себе, що ми не такі вже й великі подвижники, а ми грішні і перед Богом і перед людьми; якщо сприймемо такий ось настрій духу, то, повірте, ми, безсумнівно, досягнемо успіху на шляху спасіння.

Притча про Останній Суд (Мт 25, 31-46) Коментарі Отців Церкви на святкове ЄвангелієДопомога ближнім. Зрештою, щоб ти і з іншого боку бачив справедливість вироку, Він ще раніше хвалить тих, які належним чином виконали свою справу, і каже: Прийдіть, благословенні Отця Мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. Бо Я голодував, і ви дали Мені їсти, та інше; щоб засуджені не сказали, що вони нічого не мали, Він засуджує їх, вказуючи на товаришів, так як засуджує і дів, вказуючи на інших дів (Мт 25:1-13), раба, що впивається і об'їдається - вказуючи на раба вірного, раба, що сховав свій талант, - вказуючи на раба, який представив два таланти (Мт 25:14-30); і взагалі засуджує кожного грішника, вказуючи на тих, хто виконав свої обов'язки. Але справедливість Свого вироку над засудженими Він пояснює не тільки тим, що подібні до них раби при тих же обставинах виконали свої обов'язки, а й тим, що засуджені виявилися неслухняними навіть і в тому, в чому бідність анітрохи не служила перешкодою, як, наприклад, коли потрібно їм було напоїти спраглого, прийти до того, що знаходиться у в'язниці, відвідати хворого (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»).

Багато років тому Девід, молодий кореєць, помирав від туберкульозу з колапсом легень. Лежачи вдома, готовий до смерті, він почав звати своїх богів, одного за одним. Не отримавши відповіді від цих богів, у розпачі він вигукнув: «Якщо десь там є Бог, я не прошу тебе зцілити мене. Я просто прошу тебе показати мені, як померти. Він боявся вмерти. Через кілька годин молода студентка коледжу, що йшла повз, відчула те, що вона називала «незрозумілою любов'ю», яка притягувала її до будинку Девіда. Вона підійшла до дверей, не знаючи, навіщо і що вона робить. Мати Девіда відчинила двері, і дівчина спитала: "Я знаю, це звучить дивно, але чи можна з вами помолитися?" Вона почала плакати і відповіла: "Так, мій син на смертному одрі". Вона увійшла і помолилася за Девіда, який віддав своє життя Христові, і життя його не скінчилося. Господь зцілив його надприродним чином! Багато років потому доктор Девід Йонгі Чо став пастором однієї з найбільших церков у світі з більш ніж 800 000 християн у Сеулі, Південна Корея.