Леонід Нєвзлін

Мін'юст США відхилив прохання Ізраїлю допитати підприємця Джея Футліка — лобіста інтересів Катару, який, ймовірно, оплачував послуги радників Біньяміна Нетаніягу.Як пише «ХаАрец», рішення «було спущене згори». Джерело, обізнане з ситуацією, повідомило, що зауваження, передані міністерству юстиції Ізраїлю, були зроблені усно, і що американські чиновники не наважилися викласти їх письмово через те, що джерело назвало «вкрай делікатним питанням між країнами».Ще один кричущий приклад втручання США у внутрішні справи Ізраїлю — а саме у розслідування дій співробітників канцелярії прем’єр-міністра, які потенційно становили загрозу національній безпеці нашої країни.Раніше Нетаніягу вже задіяв «важку артилерію» у вигляді підтримки з боку США у власних судових слуханнях. Спершу Дональд Трамп зажадав від Ізраїлю припинити розгляд справ проти прем’єр-міністра. Потім посол США в Ізраїлі Майк Хакабі відвідав слухання, не приховуючи свого ставлення до того, що відбувається.Ось так, за задумом Нетаньягу та його уряду, має виглядати «правильна» судова система: спиратися на особисті стосунки, усні директиви, таємні домовленості — але не на закон.Підписатися: Леонід Нєвзлін

В Ізраїлі знову коаліційна криза, пов’язана з опором ультраортодоксальних партій залученню релігійної молоді до служби в армії. Але йдеться не про ультраортодоксів, не про політичні альянси і навіть не про вибори. Йдеться про справедливість.Країна з першого дня свого існування живе в умовах конфлікту. Вже майже два роки триває війна — причому на кількох фронтах. Солдати гинуть. Резервісти місяцями не бувають удома.В таких умовах звільнення цілої групи від обов’язкової для всіх інших служби в армії — це несправедливо. І це було зрозуміло давно.Уряди Нетаніягу десятиліттями привчали суспільство до думки, що це нормально. Він не просто заплющував очі. Він десятиліттями вирощував цю несправедливість. Бо так було зручно з політичної точки зору. Бо Нетаніягу задля збереження влади готовий на все — але ціну в підсумку платить ізраїльське суспільство.Ця ціна — підірвана віра в справедливість і рівність між громадянами.Сьогодні платити цю ціну більше неможливо. Стало надто боляче. Надто очевидно, що резервісти ламаються під тягарем багатомісячних зборів. Що платники податків починають злитися на тих, хто не збирається розділяти з ними ані службу, ані ризик, ані жертви.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» Денис Прокопенко написав важливу колонку, в якій проаналізував ключове питання: які методи ведення сучасної війни, випробувані в Україні, можуть стати затребуваними у разі потенційної Третьої світової.«Захід не зможе вивчити реалії майбутньої війни, навіть маючи найкращі підручники з військової справи. Україна та її досвід — єдиний шанс для Заходу не програти війну за майбутнє світу через чинники, які не враховані класичним підходом із підручників військових академій», — пише він.Як один із прикладів нових ефективних підходів він наводить сам корпус «Азов», що існує як автономна бойова одиниця. «Модель “Азову” — це асиметрична інституція, що діє в межах регулярної армії, але зберігає гнучкість, притаманну лише мережевим структурам. У цьому й полягає її стратегічна цінність. Коли ми говоримо про армії майбутнього — саме такі середовища й будуть їхнім ядром. Не корпуси за каталогом НАТО, а підрозділи, здатні швидко реагувати, трансформуватися, діяти автономно й безперервно, навіть у повному відриві від основних сил», — наголошує Прокопенко.«Війна триває. І переможуть у ній не ті, хто щоночі запускає сотні “шахедів” по житлових багатоповерхівках і цивільній інфраструктурі, а ті, хто, окрім ракет і дронів, має інституції, що створюють умови для швидкої адаптації та розвитку в середовищі, де інші просто зникають», — підкреслив командир «Азову».Повний текст колонки Прокопенка можна прочитати за посиланням нижче.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Іран готовий відновити переговори, якщо Дональд Трамп надасть гарантії, що Ізраїль не завдасть нових ударів по його території.Дональд Трамп хотів би продовжити дипломатичний курс щодо Ірану, але можливість нових атак також не виключає. Все залежить від того, чи стануть аятоли більш схильними до компромісів.Критичним залишається питання збагачення урану, на якому все забуксувало під час попередніх спроб США домовитися з Іраном. Навіть після того, як основні ядерні об’єкти було виведено з ладу, іранці не відмовляються від наміру збагачувати уран.Навіть Росія, за повідомленням сайту Axios, переконує Іран припинити пручатися. Але режим аятол має намір, так би мовити, «відморозити собі вуха». На зло всьому світу — і супротивникам, і союзникам, і самим собі.Уся ця ситуація демонструє обмеженість можливостей дипломатії з Іраном — що для Ізраїлю давно вже очевидно. Якщо Тегеран і надалі наполягатиме на своєму, зовсім не факт, що Ізраїль питатиме дозволу у Вашингтона, перш ніж вжити нових заходів.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Нетаніягу всіляко перешкоджав проведенню незалежного й повного розслідування своїх дій напередодні та після 7 жовтня 2023 року. Але таке розслідування все ж було проведене — не державною комісією в Ізраїлі, а газетою The New York Times.Висновки невтішні, але й не сенсаційні. Про багато з того, що пишуть у статті, йшлося не раз. Саме політика Нетаніягу — зокрема передача до Гази валіз з катарськими грошима — призвела до зміцнення ХАМАСу. Він ігнорував попередження військових і спецслужб про загрозу, надаючи перевагу боротьбі з мирними ізраїльськими протестувальниками.Під час війни він неодноразово саботував угоди щодо звільнення заручників, затягуючи війну заради власних політичних інтересів.Він також саботував нормалізацію відносин із Саудівською Аравією — угоду, яка створила б абсолютно новий політичний контекст у регіоні, остаточно утвердивши Ізраїль як його невід’ємну частину.Найстрашніше в усьому цьому — те, що він досі залишається прем’єр-міністром, і від нього досі залежать життя заручників, солдатів і всіх ізраїльтян.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Масований обстріл Києва минулої ночі — із застосуванням сотень «Шахедів» і балістичних ракет — забрав життя двох людей і став черговим підтвердженням посилення терору проти цивільного населення України з боку РФ. Освоївши та доопрацювавши іранську зброю, створену саме для таких людожерських цілей, путінський режим масштабував її виробництво. Таким чином збуваються похмурі прогнози експертів: обсяги так званого «шахедного терору» зростають, а під його прикриттям російські війська запускають балістичні та крилаті ракети.Водночас стало відомо про відновлення постачання деяких видів озброєння зі США до України. За даними Reuters та AP, до країни направлено артилерійські снаряди та високоточні ракети GMLRS. Водночас досі нічого не відомо про постачання перехоплювачів для систем Patriot. А саме ППО залишається ключовою проблемою для захисту українського тилу.А що відомо напевно — цих перехоплювачів дуже мало. Їх просто не виробляли у потрібних обсягах і, цілком можливо, досі не виробляють. Засоби ППО — не диво-зброя, яка гарантує перемогу. Але без них поразка стає гарантованою.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Одразу після телефонної розмови Путіна і Трампа російські війська здійснили масований обстріл України — було випущено 550 дронів і ракет. Основним напрямком удару став Київ. У столиці — 26 поранених, пошкоджено житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури, місто затягло їдким димом. Пожежники досі продовжують ліквідацію наслідків.Тим часом мирні ініціативи Вашингтона, схоже, призвели до цілком передбачуваного результату. Трамп заявив, що розчарований розмовою з Путіним, який, за його словами, не має наміру зупинятися. Дивно, що для усвідомлення цього знадобилися місяці. Але й це — не найгірше.Набагато тривожнішим є призупинення постачань найважливіших видів озброєння, зокрема виключно оборонного — про це повідомили провідні світові ЗМІ. Трамп стверджує, що США продовжують допомагати Україні, однак наполягає на необхідності оцінити запаси і традиційно звинувачує Байдена в усіх гріхах.Дозволити Путіну підвищити ефективність ударів по українському тилу — незалежно від причин такого рішення — означає допустити жахливу геополітичну помилку. Її наслідки дорого обійдуться всьому цивілізованому світу — значно дорожче, ніж розширення виробництва систем ППО та іншого критично важливого озброєння.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Учора стало відомо, що США призупинили постачання деяких зенітних ракет та інших високоточних боєприпасів Україні. Як пише Politico, йдеться про ракети для систем ППО Patriot, високоточні артилерійські снаряди, ракети Hellfire та інші боєприпаси.За даними видання, рішення було ухвалене Пентагоном через побоювання, що запаси озброєнь США вичерпуються. Із лютого Пентагон почав розподіляти боєприпаси за рівнем критичності — зокрема, через занепокоєння, що надто велика кількість зенітних ракет спрямовується на захист інтересів США в Ємені.Головна проблема в цій ситуації — це засоби протиповітряної оборони. Росія продовжує ракетний і дроновий терор проти цивільного населення України, застосовуючи нові тактики комбінованих ударів. Як справедливо зазначають військові експерти, засобами ППО неможливо виграти війну, але без них її можна програти.Насправді ключове питання — не в пріоритетності загроз і інтересів США. «Сортування» отримувачів боєприпасів за принципом військової медицини, до якого вдаються у Вашингтоні, — лише наслідок того, що США та західний світ загалом не хотіли й не хочуть інвестувати в оборонну промисловість і сектор безпеки, покладаючись на дипломатичні рішення та «якось обійдеться».Результати такої дипломатії очевидні — і «якось» не станеться. Досвід переговорів і подальшої війни з Іраном переконливо доводить: якщо не виявити рішучості, демократії не зможуть гарантувати власну безпеку. Сподіваюся, ще є шанс «відкупитися» грошима й встигнути терміново наростити виробництво боєприпасів.Підписатися: Леонід Нєвзлін

Черговий, 18-й пакет санкцій Євросоюзу проти РФ блокують дві країни — Словаччина та Угорщина. Як повідомляють українські ЗМІ з посиланням на власні джерела, Будапешт блокує пакет, не висуваючи конкретних вимог, чого не скажеш про Братиславу.Словаччина виступає проти повної відмови від російського газу з 2028 року, як це планує ЄС. Прем’єр Роберт Фіцо заявляє про можливе зростання цін для словаків і боїться позовів з боку “Газпрому”, який, за його словами, може висунути багатомільярдні вимоги, використовуючи слабкі місця газового контракту з країною.Спираючись на ці аргументи, Фіцо вимагає від Брюсселя компенсацій за можливі збитки, хоча його вимоги виглядають доволі сумнівно — без українського транзиту Словаччина все одно не отримає російський газ. Минулого тижня його намагалася переконати особисто Урсула фон дер Ляєн, але поки що безрезультатно. Втім, європейські дипломати все ж сподіваються на успішне вирішення проблеми з Братиславою.А от з Угорщиною все складніше. Джерела “Європейської правди” розповіли, як один з керівників ЄС намагався чинити тиск на Віктора Орбана, щоб той припинив явно антиукраїнську й пропутінську політику, пригрозивши наслідками. Орбан нібито відповів: «Та робіть, карайте Угорщину! Мені це лише додасть політичних бонусів. Покарання грошима? Чудово! Санкції проти Угорщини? Ще краще!»Правопопулістський режим у Будапешті готовий перетворити Угорщину на країну-вигнанця, аби тільки зберегти й примножити владу автократа Орбана. І це справжня проблема, яку Москва, безумовно, використовуватиме на повну — як і традиційний «газовий підкуп».Підписатися: Леонід Нєвзлін

Іран має намір придбати в Китаю винищувачі Chengdu. Саме цю тему кілька днів тому обговорював міністр оборони Ірану з китайськими колегами під час візиту до країни.Проблема полягає в тому, що китайці вимагають від Ірану оплату у твердій валюті, якої в нього через санкції бракує. Раніше Тегеран уже намагався домовитися про «бартер» — оплату нафтою, але Китай на це не погодився.Чи вдасться цього разу? Велике питання. У будь-якому разі, якщо угода й відбудеться, то буде укладена на умовах, максимально вигідних Пекіну, остаточно закріплюючи залежність Тегерана.Одне очевидно: Росії в цьому рівнянні більше немає. Війна з Ізраїлем випробувала «партнерство» Москви й Тегерана на міцність — і воно цього випробування не витримало. Минув той час, коли Росія рятувала режими, постачала зброю на війнах і виступала посередником у мирних переговорах. Сьогодні вона лише спостерігає за розвитком подій збоку.«Вплив» Росії на Близькому Сході остаточно звівся до візитів терористів у Кремль — без жодних серйозних наслідків.Підписатися: Леонід Нєвзлін