♻️Чи є рідний дядько / рідна тітка спадкоємця за заповітом близькими родичами спадкоємця за заповітом в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України⁉️ Ухвала КЦС ВС від 14.01.2026 у справі № 462/863/23 📘У частині другій, пункті 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обовязковою. Свідками не можуть бути члени сімї та близькі родичі спадкоємців за заповітом. 📖Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що: 1️⃣ЦК України не містить переліку близьких родичів, які не можуть бути свідками при посвідченні заповіту; 2️⃣при тлумаченні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України слід враховувати визначення близьких родичів, яке наведене у статті 68 ЦК України, яка за своїм змістом є найбільш близькою до статті 1253 ЦК України, оскільки нею обмежується коло осіб, які не можуть укладати договори з певними особами. Такими особами є батьки, діти, брати, сестри, і саме ці особи не можуть бути свідками при посвідченні заповітів на користь свого близького родича; 3️⃣для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників. Натомість публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики. Парламентом не передбачено у статті 1 ЦК Україниможливості застосування до регулювання спадкових відносин, а саме щодо визначення близького родича в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК, норм публічних законів; 3️⃣застосування статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», статті 26 СК України, статті 25-1 КЗпП України, за аналогією закону неможливе при вирішенні питання про визначення поняття «близькі родичі» (пункт 3 частини четвертої статті 1253 ЦК), оскільки такі акти законодавства надають різні визначення кола таких осіб, що повязано зі спеціальними цілями правового регулювання відповідних актів; 4️⃣рідний дядько / рідна тітка спадкоємця за заповітом не є близькими родичами спадкоємця за заповітом в розумінні пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України; 5️⃣рідний дядько / рідна тітка спадкоємця за заповітом можуть вважатися членом сімї спадкоємця тільки за умови, що він та спадкоємець спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. ✂️З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне передати справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для відступу від висновків щодо застосування пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК в частині визначення переліку близьких родичів спадкоємця, які не можуть бути свідками посвідчення заповіту, і, як наслідок, кваліфікації заповіту як нікчемного із мотивів недотримання вимог до форми і порядку його посвідчення на підставі частини першої статті 1257 ЦК України, викладених в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 752/4458/23.
Тобто конфліктна ситуація сталась саме з ОСОБА_3, а не з ОСОБА_1 (набувачем по договору довічного утримання (догляду)), що вказує на те, що підставою для розірвання договору є саме неприязні відносини з батьком відповідачки за первісним позовом, а не неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору; 5️⃣встановивши існування підстав, які мають істотне значення, та свідчать про неможливість подальшого виконання договору довічного утримання (догляду) ОСОБА_1 через перешкоджання їй у виконанні умов договору ОСОБА_2 шляхом недопуску до квартири, ігнорування її телефонних дзвінків, ненадання ключів від квартири саме з метою «штучного» створення підстав для розірвання указаного договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмову у задоволенні позову відчужувача ОСОБА_2; 6️⃣врахувавши, що набувач ОСОБА_1 не має можливості виконувати умови договору довічного утримання з підстав, що мають істотне значення, взявши до уваги тривалість виконання умов договору (з 21 вересня 2018 року), суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов набувача ОСОБА_1, розірвав договір довічного утримання (догляду) та залишив у власності набувача ОСОБА_1 частини квартири; 7️⃣за змістом частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Апеляційний суд не навів мотивів з яких він має сумнів щодо достовірності обставин або добровільності обставин, які визнала ОСОБА_2. ✂️Тому касаційному суду належало касаційну скаргу задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.Постанова.
Згідно ч.1 ст.48 Цивільного кодексу України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.❓У ЯКИХ ВИПАДКАХ МИ РЕКОМЕНДУЄМО РОЗГЛЯНУТИ ОПЦІЮ ВИЗНАННЯ ЗНИКЛОГО БЕЗВІСТИ ЗАГИБЛИМ (ПОМЕРЛИМ)?Ми розуміємо, що питання визнання військового, який зник безвісти, загиблим (померлим) є вкрай чутливим та делікатним. Безумовно, що таке рішення має бути виявом особистої волі членів родини зниклого безвісти. Але є випадки, коли ми рекомендуємо розглянути це питання. Справа вся в тому, що право на отримання ОГД існує лише протягом 3 років з дня загибелі (смерті) військовослужбовця. І вже непоодинокими є випадки, коли останки зниклих безвісти знаходяться чи тіла повертаються, а в такому випадку днем їх смерті є день зникнення безвісти. Тому родичі, чиїх рідних безвісти знайшли чи повернули, не можуть отримати ОГД, бо з моменту смерті минуло більше 3 років. Відтак, якщо у вас є підстави для звернення до суду із відповідною заявою і ви бачите,що строк коливається між 2 та 3 роками з дня зникнення, то варто звертатись, аби не втратити досить вагому допомогу від держави.✍️Матеріал підготував наш адвокат Назар Олексюк.
❗️Фізична особа, яка пропала безвісти у звязку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК). З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункти 122, 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22).‼️Касаційний суд вже звертав увагу, що:🖊️принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у звязку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення;🖌️особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, постанову Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, постанову Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20, пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20).📖У справі, що переглядається1️⃣позивачка просила визнати батьком ОСОБА_2 щодо дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, та внести відповідних змін до актових записів про народження дітей;2️⃣суд першої інстанції позов ОСОБА_1 до Городоцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 задовольнив;3️⃣апеляційний суд міркував так, що апеляційну скаргу ОСОБА_3, як неучасника справи, належить задовольнити частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити;4️⃣апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 вважається безвісти зниклим у звязку з воєнними діями; ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_2; клопотань про проведення повторної експертизи в суді не заявлялось. Об`єктивних даних щодо неправильності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи, яка є в матеріалах справи, ОСОБА_3 не надала;5️⃣в касаційній скарзі ОСОБА_3 постанову апеляційного суду оскаржує в частині задоволених позовних вимог про встановленні факту батьківства ОСОБА_2 щодо дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, та внесення відповідних змін до актових записів про народження дітей. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується ОСОБА_3;6️⃣відповідачі постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції не оскаржили;7️⃣касаційний суд підкреслює, що у разі зникнення особи безвісти за особливими обставинами застосовується конструкція позову про визнання батьківства. У позові про визнання батьківства належним відповідачем є особа, яку позивачка вважає батьком дітей, а не дружина ОСОБА_2; відсутнє рішення суду про оголошення ОСОБА_2 померлим;8️⃣касаційний суд зауважує, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.▶️За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині без змін.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб та задоволення позовних вимог. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132746728 від 04.12.2025 у справі № 990/50/24 зауважила, що правовідносини, які регулює рішення в оскаржуваній частині, виникають між ВККС України та суддями / кандидатами на посаду судді, які проходять процедуру кваліфікаційного оцінювання, і поширюється лише на осіб, щодо яких воно застосовується. Водночас та обставина, що оскаржене рішення було прийнято ВККС України уже після проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання, вказує на те, що цей правовий акт не призводить до встановлення / зміни або припинення прав та/або обовязків безпосередньо для неї, а тому вона не є субєктом правовідносин, у яких був чи буде застосовано цей акт, зважаючи й на те, що кваліфікаційне оцінювання щодо неї закінчено. Оскільки позивачка не належить до числа осіб, щодо яких було чи буде застосовано оскаржуваний акт, відповідно вона не є суб`єктом його оскарження. Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що оскаржуваний акт не порушує прав чи інтересів позивачки в межах спірних правовідносин, тому Велика Палата дійшла висновку про відмову у задоволенні таких позовних вимог.
Настання негативних наслідків для боржника через невиконання покладених на нього Законом обовязків, зокрема щодо інформування виконавця, не можна розцінювати як результат протиправних дій (бездіяльності) виконавця щодо перевірки виконання боржником рішення під час прийняття постанови про арешт майна (коштів) боржника. Аналіз ст. 19 Закону № 1404-VIII свідчить, що обовязки сторін виконавчого провадження- це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача та боржника, дотримання яких є обовязковим. Отже, невиконання обовязків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, зокрема боржником, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обовязків та зобовязань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди. ВПРВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132746774 від 18.12.2025 у справі № 580/3888/24 відступила від висновку КГС, викладеного в постанові від 01.04.2024 у справі № 4/69/07, щодо застосування п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII, вказавши, що проведення перевірки виконавцем під час здійснення виконавчого провадження виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, не має імперативного характеру, а є дискреційним повноваженням виконавця, і, відповідно, не є обов`язковою процесуальною дією в кожному випадку. Необхідно враховувати, що встановлення факту подання або неподання боржником документів на підтвердження сплати частини боргу до винесення постанови про арешт є істотною обставиною для правильного вирішення справи щодо обґрунтування накладання виконавцем арешту. Оскільки ВПВС була позбавлена можливості встановити факт подання боржником документів на підтвердження сплати частини боргу до винесення постанови про арешт, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
♻️Що враховується за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим❓Постанова ВП ВС від 10.12.2025 в справі № 466/2128/231️⃣131. Під час вирішення спорів за вимогою одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні, яким є житло, шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, підлягає врахуванню майновий стан відповідача (відповідачів), а саме можливість сплатити компенсації вартості частки, право позивача на яку припиняється та передається відповідачу (відповідачам), та чи не призведе виконання відповідного рішення про стягнення компенсації до звернення стягнення на ту частку, право на яку передано іншим співвласникам відповідним судовим рішенням.2️⃣132. Вирішуючи спори у справах про припинення права на частку в обєктах нерухомості, особливо у тих, які є єдиним житлом, мають враховуватися особливості такого обєкта, оцінюватися баланс інтересів сторін спору з урахуванням платоспроможності особи, на яку покладається обовязок сплатити компенсацію за частку іншого співвласника, та критерії втручання у право особи на житло відповідно до приписів статті 8 Конвенції.3️⃣133. Примусове стягнення компенсації у розмірі, що перевищує фінансові можливості відповідача (відповідачів) та неминуче призведе до втрати його (їх) єдиного житла, порушує принцип пропорційності та покладає на відповідача (відповідачів) індивідуальний і надмірний тягар.4️⃣87. Апеляційний суд, задовольняючи позов, застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, відповідно до якого платоспроможність (чи бажання) відповідача не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації просить позивач.88. Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне наголосити, що обєктом поділу майна подружжя був автомобіль (рухоме майно), відчуження якого у разі неспроможності відповідача сплатити компенсацію не створювало загрози позбавлення його єдиного житла чи порушення права на житло, гарантованого статтею 8 Конвенції та статтею 47 Конституції України.5️⃣89. Натомість у цій справі обєктом права спільної часткової власності є житло, квартира, загальною площею 68,4 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Суди першої та апеляційної інстанцій зясували, що ця квартира є єдиним місцем проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які постійно в ній проживають.90. З урахуванням специфіки об`єкта спору (житлове приміщення, що є єдиним житлом відповідачів) та наслідків можливого примусового виконання рішення про стягнення суми компенсації у розмірі 1 321 605 грн (звернення стягнення на всю квартиру з подальшою її реалізацією з прилюдних торгів) правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі № 209/3085/20.6️⃣91. За таких обставин висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.7️⃣92. Отже, підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, у цій справі немає, оскільки спірні правовідносини не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
💼 Після створення селянського (фермерського) господарства право постійного користування землею належить самому господарству й не припиняється зі смертю засновника. Тому зміна цільового призначення ділянки без згоди селянського (фермерського) господарства є незаконною – КГС ВСПраво постійного користування земельною ділянкою, яка була надана засновнику фермерського господарства, після створення такого господарства переходить до фермерського господарства як юридичної особи і не припиняється зі смертю фізичної особи – засновника. У відносинах з іншими суб'єктами голова фермерського господарства виступає як представник юридичної особи, а не як самостійна фізична особа – землекористувач. Тому рішення органу місцевого самоврядування про зміну цільового призначення земельної ділянки, прийняте без погодження з її постійним користувачем – селянським (фермерським) господарством (СФГ), підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку.Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.Верховний Суд зазначив, що смерть засновника не впливає на існування права постійного користування СФГ. Рішення сільської ради щодо зміни цільового призначення та подальшого проведення аукціону прийняті з порушенням законодавства, оскільки не було отримано погодження законного землекористувача.Також Суд підкреслив, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише на підставах, передбачених ст. 141 ЗК України. У відносинах щодо землі голова фермерського господарства виступає не як фізична особа, а як представник юридичної особи — СФГ.Постанова КГС ВС від 29 жовтня 2025 року у справі № 916/4338/24 http://reyestr.court.gov.ua/Review/131535009Постанова КЦС ВС від 12 листопада 2025 року у справі № 533/961/23 http://reyestr.court.gov.ua/Review/131852786#земельне #фермерське #право #постійне #користування #зміна #цільове #призначення
Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління освіти міської ради, зазначив, що внаслідок неправомірного підвищення цін на електричну енергію на підставі оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону № 922-VIII територіальна громада, інтереси якої представляє орган освіти, була позбавлена можливості отримати електричну енергію у необхідній кількості, водночас сплачуючи значні кошти з місцевого бюджету за набагато менші обсяги придбаного товару. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Управління освіти щодо захисту інтересів держави, яке є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором. З огляду викладене ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132556416 від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 відхилила як безпідставні доводи щодо неналежного субєктного складу відповідачів та помилкового визначення прокурором у цій справі Управління освіти міської ради як позивача. Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (див. постанову обєднаної палати КГС у складі ВС у постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22)
Не врахували, що на момент ухвалення судових рішень у справі, що переглядається, судові рішення у справі № 554/11061/23 у кримінальному провадженні №12023170420002168 вже набрали законної сили;9️⃣суди не зясували, хто є біологічними батьками дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 сурогатною матірю ОСОБА_6;🔟під час нового розгляду суди не позбавлені можливості призначити експертизу ДНК на батьківство з метою перевірки факту батьківства позивача щодо дитини жіночої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 сурогатною матір`ю ОСОБА_6 (медичний висновок про народження №66СС-К4ЕЗН6ХМ-2Н6Р, виданий ІНФОРМАЦІЯ_4 КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр»);1️⃣1️⃣при цьому для встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору, судам необхідно розглянути можливість залучити до участі у справі сурогатну матір ОСОБА_6.✂️За таких обставин суди зробили передчасні висновки щодо суті спору. Тому судові рішення належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
TGLIST.COM.UA
