Кудряве чтиво | Вікторія Ярощук

«Ічіго ічіє» — «один раз, одна зустріч». Японська концепція, яка народилась з чайної церемонії. І яка, як на мене — непритаманна європейському менталітету. Бо ми живемо так, ніби все можна повторити. Повернутись, передзвонити, зустрітись ще раз. Але японці XVI століття думали інакше — і навіть збудували навколо цього цілу філософію.👀Сен-но Рікю, який її створив, жив у часи безперервних самурайських воєн. Погодьтесь, не найкращий момент аби розводити філософію про присутність. Але саме тоді він збудував маленький чайний будинок — такий маленький, що заледве вміщував майстра і кількох гостей.І це не випадковість: атмосфера невеликих приміщень більше сприяла щирій розмові. Тому у чайних будинках не було місця для зброї: воїни-самураї, головні гості чайної церемонії, мусили залишати свої мечі за дверима. Щоб зайти всередину, їм доводилося повертатися боком і низько нахилятися.🪐 В чайному будинку всі були рівні. Зустріч вважалась — єдиною і неповторною. А «ічіго ічіє» — було нагадуванням: ця мить більше не повториться, тому варто бути тут повністю. 🧐 А коли востаннє ви були повністю в моменті? Часто ловите себе, що думками були «не тут» під час важливих зустрічей чи подій?п.с. думки навіяні історією з книги «Ікігай»

В перший день літа — маленькі підсумки по прочитаному за веснуНачитаного мало, бо ні часу, ні натхнення читати у звичному темпі не було — через підготовку до дня Х 💍. Тому маємо, що маємо)Та все ж, за якістю прочитаного — можу сказати, що собою задоволена. Найбільш непрактичними, і відповідно через незбіг запиту не вразили, лише дві книги: «Сміливість творити» та «Оверсінкінг». Як результат: 7/9 прочитаних тією чи іншою мірою були цінними, а це вже хороша статистика.З тих, що сильно сподобались, — це:🪐 «Workflow»;🪐 «Як створити емоцію» (відгук буде).Якби формувала топ-3, то ще віднесла б «Анатомію письменниці». Якщо вам потрібно надихнутись і підглянути за підходами в роботі сучасних українських письменниць — вона достойна)Несподівано, але мені сподобались і книги від доволі юного видавництва «СІМІО» — «Відріж себе ніжно» (писала ще про неї на медіа) та «Шукай всередині» (відгук буде). Хоча я не прихильниця такого жанру і скептично ставлюсь, але тут не було води, і свої інсайти отримала.Планувала ще дочитати «Щоденник СЕО», бо 13 червня матиму книжковий клуб у Києві по цій книзі. Але залишила його на літнє читво)🧐 А що вас вразило з прочитаного цієї весни і можете порекомендувати?Та що плануєте читати в червні? Я продовжую «Щоденник СЕО» і хочу почати новинку від «Нашого Формату» — «Біблія комедії».

📖 Дочитала ще на початку тижня)Але тільки зараз дісталась до каналу аби сказати: книга крута! Звісно вона дуже маленька і лише поверхнево розповідає про ікігай, але для першого знайомства — ідеальна!) Наштовхнулась в Лінкедіні на один коментар, коли розповідала про цю книгу: «мабуть в кожній культурі чи окремому світогляді є свій "ікігай", тільки називаємо по різному 🙌»І що сказати? Я погоджуюсь з цим. В нас Сковорода називав це сродною працею. Тобто роботою за покликанням, яка приносить радість та є найвищою насолодою, а не лише засобом для виживання.Декілька цікавих тез про ікігай: 🪐 Про потік та творчістьІкігай кожної людини, здійснений в гармонії з іншими людьми, створює сприятливу атмосферу для творчості й вільного обміну ідеями. Пізнаючи й поважаючи індивідуальні характеристики інших людей навколо себе, ви втілюєте в життя «золотий трикутник»: ікігай, потік і творчість. 🪐 Про взаємозв‘язок процесу праці, творчості та винагородиУ житті ми іноді неправильно розставляємо пріоритети та неправильно оцінюємо їхнє значення. Занадто часто ми робимо щось заради винагороди. Не отримуючи її, ми розчаровуємося та втрачаємо зацікавленість і бажання працювати. Це цілковито неправильний підхід. Не кожна дія негайно здобуває винагороду. Навіть якщо ви добре зробите свою роботу, зовсім не обовʼязково, що винагорода вас знайде: відгук і слава приходять випадково, залежно від численних умов, які жодним чином не залежать від людини. Проте якщо вам удалося перетворити процес праці або творчості на основне джерело щастя, тоді ви успішно розвʼязали одне з найважливіших завдань свого життя. 🪐 Дзеркало у ванній кімнаті віддзеркалює ваш фізичний образ. Проте, щоб оцінити свою особистість, вам треба віддзеркалитися в чужій особистості. Тільки через усвідомлення схожості й відмінностей між собою та іншими ви можете дійти реалістичної оцінки свого характеру.🪐 Ікігай і щастя походять від прийняття себе Визнання з боку інших людей, звичайно, може слугувати бонусом. Проте в невідповідному контексті може заважати набагато важливішому процесові самосприйняття.

Індикатор цінності книги для мене — залишити її в своїй бібліотеці (а ця вибірка повірте дуже маленька — настільки я прискіплива). «Workflow» залишилась і зіграло у цьому декілька факторів 🌝В цілому, книга має дуже гарно структуровану інформацію. Думаю зроблю про це окремий допис, бо цікаво було і з професійної сторони її досліджувати. Якщо коротко, то вона сформована, як книга-довідник, де можна швидко знайти потрібну інформацію. Для цього в ній застосовано такі інструменти: 📖 кольорове кодування для кожного етапу творчого процесу;📖 резюме для друку. У кінці кожної частини є стисле резюме на одну сторінку — найважливіші ідеї та поради в цій частині;📖 глосарій з ключовими думками (концепціями) аби не перечитувати всю книгу;📖 вебсайт книжки, де є додаткові приклади, які не потрапили до друкованої версії, корисні матеріали для завантаження й таке інше. Декілька цікавих думок: 🪐 Не обмежуйте себе зоною комфортуБути відкритим до різних варіантів означає також, що ви можете проявити свою творчість у той спосіб, у який фіксуєте ідеї. Наприклад, я бачив розробників компʼютерних ігор, які будували свої рівні гри за допомогою Lego — геніальний спосіб донести ідеї швидко й дешево, тим паче що він дає змогу швидко редагувати роботу. 🪐 Зробіть перервуНайголовніший вимикач шаблонів, доступний кожному, — це просто зайнятися на певний час чимось зовсім іншим. Ви можете піти погуляти (я особисто люблю цей спосіб найбільше), попити кави з колегою, можливо, навіть пограти в гру. Чим довша перерва, тим більше у вас шансів вирішити проблему та зламати свій шаблон.Але цю перерву треба провести не за своїм столом — вилазка в інтернет не допоможе. Вам потрібно змінити позу, оточення, відстань фокусування очей. Спробуйте домогтися якомога більшого контрасту між своїм творчим станом і перервою. 🪐 Не будьте занадто серйознимиОсь іще трюк, який ви можете використовувати для ефективного ламання шаблонів мислення: свідоме дуркування — відкинути серйозність і дозволити собі погратися з нестандартними, дивними чи безглуздими ідеями. Зробити це може бути не так просто, як сказати: багато людей почуваються страшенно незручно, роблячи дурниці, навіть коли ніхто цього не бачить. 🪐 Час, приділений розробці ясного бачення, — це не змарнований, а інвестований час. Я завжди прагну створити прототип протягом двох годин, а то й менше, — і називаю це «правилом двох годин». Якщо не вдається розробити прототип за дві години чи швидше, то, мабуть, вам бракує чіткості бачення.🪐 Правило безпеки: не дозволяйте своєму дослідженню перетворитися на прокрастинацію. Перед початком роботи встановіть конкретні часові рамки, які відображають вашу ознайомленість із проєктом.

🌝 Наше вперше: одночасно з чоловіком кинули око на одну книгу для читанняВарто казати, що вона в нас лежала 5 місяців, але тільки коли я взялась її читати, він теж вирішив, що йому таке треба?) Сподіваюсь, до розлучення не дійде. Але книга мені вже подобається. Йому, схоже, теж. Тому читаємо паралельно. 📖 Загалом, я люблю такого роду літературу про східні філософії, концепції. Особливо, минулого року полюбилась мені книга «36 стратегем для керівника», яка дуже тонко оповідує ідею / абстракцію стратегії поведінки, що має призвести до успіху. Було багато тут матеріалів про неї (відгук тут) і подкаст записувала окремо, тому залишаю для зацікавлених — подивіться. А тепер про нову книгу трохи: Ikigai — японське слово, що означає задоволення та сенс життя. Воно складається буквально з двох окремих слів: іki — «жити» та gаі — «причина». У японській мові слово ikigai вживається в різноманітних контекстах і з різною метою, його можуть використовувати й щодо чогось маленького, і стосовно якихось великих досягнень.Те, що мені найбільше імпонує: ікігай складається з відчуття спільноти, збалансованого харчування та усвідомленої духовності.Поки це все, що я знаю. Але триматиму в курсі, якщо скажете, що цікаво 👉👈Можливо хтось ознайомлювався з концепцію ікіґаю? Чи читали книгу і можете поділитись враженнями?)п.с. але відгук буде швидко, думаю навіть на цьому тижні (можливо і завтра). В ній 125 сторінок і величеееееезний шрифт)

👀 Сьогодні 2 тижні, як я практикую швидкочитання з книгою «Прорив у швидкості читання»Тому нехай це буде маленька річниця і подарунок до неї — інформація про три помилки, які вбивають швидкість читання (дві з них точно набуті ще зі школи). 🪐 Отож, перша помилка: читання по одному слову. Нас усіх вчили читати по одному слову за один раз, і така техніка дає швидкість 240 слів за хвилину. Усе тому, що нашим очам потрібна 1/4 секунди, щоб зафіксувати обʼєкт. Орієнтовно 1/4 секунди на одне слово. Нескладні обчислення дають нам чотири слова за секунду, або 240 слів за хвилину.🪐 Друга помилка: перечитування. Середньостатистичний читач часто перечитує, повертається і ще раз зосереджується на словах: 10-11 разів на кожні 100 слів. А це означає, що середня швидкість становитиме 215 слів за хвилину.При цьому, є два види перечитування: свідоме й несвідоме. Іноді ми думаємо, що зрозуміли щось недостатньо добре, тому вирішуємо повернутись і перечитати. Це свідоме перечитування, і в цьому нема нічого поганого. Такий спосіб поглибити розуміння хоч і не найефективніший, але теж заслуговує на існування.А ось несвідоме перечитування — наслідок поганих звичок, яких ми набули, коли вчилися читати. За такого перечитування очі несвідомо повертаються назад, щоб іще раз глянути на слово.Викорінення цієї звички — перший крок до швидкочитання. І це було моє перше здивування, коли я з 198 слів за хвилину майже одразу перейшла на 320 СЗХ. 🪐 І третя помилка повільного читання: субвокалізація того, що ми читаємо. По суті, це схильність проговорювати слова під час читання подумки. Ми не говоримо їх уголос, а відтворюємо в голові їхне звучання. Все через те, що нас учили читати вголос, то майже всі субвокалізують слова. Коли вчитель бачив, що ми розуміємо символи, бо можемо їх вимовляти, він просив нас читати мовчки; саме тоді почалася субвокалізація.Талант тих, хто від природи читає дуже швидко, не надто складно збагнути. Більшість людей розуміють слова, які читають, коли бачать їх, а також коли подумки проговорюють. Природні швидкочитці якимось чином розвинули здатність просто дивитись і розуміти, тож можуть рухатися швидко далі, щойно побачать слово. Ми всі так робимо з фотографіями й ілюстраціями. Але решта людей під час читання переходять до наступного слова, лише коли проговорять попереднє подумки. Наразі викорінення цієї звички мені дається найважче. Я розумію, що можу читати швидше, але все одно втрачаю швидкість якраз на промовлянні слів в голові. 💬 А ви помічали ці звички в читанні за собою? Бо я до прочитання книги навіть не задумувалась над цим і думала, що проблем в мене немає!)

Вчора під час онлайн книжкового клубу «Кудрявого чтива» згадали книгу «Чарівні слова». Читала її роки два тому, але досі обожнюю всім серцем і рекомендую. На каналі можна знайти багато дописів по ній. І ось тут навіть на Happy Monday писала матеріал по ній. Сьогодні вирішила перечитати свою вижимку (а я веду діджитал-бібліотеку — тут більше про те, яка я зануда і для чого це роблю) і зачепилась за ось таке ⬇️Кілька років тому дослідники проаналізували тисячі дописів у соцмережах і з'ясували: пости зі словами «ти», «ви», «твій», «ваш» отримували більше лайків і коментарів. Коли людина бачить допис із заголовком «Пʼять способів зекономити», вона не розуміє, стосується цей текст її чи ні. А слово «ви» — «Пʼять способів, як ви можете зекономити» — одразу робить допис особисто релевантним. Це не просто якась інформація — це інформація, яка буде корисна вам. Навіть якщо сама інформація взагалі не змінилася. Слова «ти» і «ви» привертають увагу й підвищують релевантність. Ви знаєте, що я люблю практичність в книгах. Тож, в наступному дописі перевіряю, як це працює!) 🌝

🌝 Ну що ж, я її дочитала Одразу скажу: книга не моя. Я розраховувала, що то буде психологія (принаймні з анотації та серії книги), але це більше філосовський текст. Мені читалась важкувато. Треба було гуглити багато термінів і мати хорошу базу в розумінні мистецтва, музики, літератури та культури загалом. До речі, обережно — багато згадок російських діячів культури і не тільки, тому якщо тригерить: зверніть увагу. Звісно, поправка на те, що книга написана в 1975 році. Через це також методи та думки автора можуть бути дещо застарілими. Але про архаїчність чесно пише перекладачка на початку книги, тож претензій нуль!) 📖 Та все ж, книга не зайшла чисто мені. Якщо ви любите побалувати себе філософськими роздумами, насититись думками різних митців, експертів, то вам зайде. Чимось мені схожа вона була до «Мистецтва любові» про яку писала. Я ж люблю більше практичні тексти, а тут намацати практику дуже важко, лише якщо притягувати за вуха. Перше враження все ж незмінне: вона неймовірно гарна. Якщо вам потрібна книга аби поробити з нею гарні фото — це краще, що можна знайти!) Передам її шукати нового власника чи власницю за донат в «Книжковий підрозділ». Тож, якщо захочете собі — забігайте на сторінку за декілька днів або в неділю наступну (17 травня) на фестиваль «Подільський Шук». Ми там будемо обмінювати книги на донати і нові приймати. Тому готуйте свої прочитані книги і приносьте!)

У кожній команді є той, хто «ускладнює»Ґреґ Гофман, колишній директор з маркетингу Nike каже: це може бути найцінніший співробітник, тож тримайтеся за нього.Я однаково люблю аудіокниги і паперові. Перші зазвичай виграють у зручності, коли я за кермом чи гуляю. Але «Як створити емоцію» — це перша книга, яку я слухала в аудіоформаті і прослухавши лише 1/5 захотіла придбати паперову версію. Бо там ТАКИИИИИИИИИЙ концентрат думок, інсайтів та творчих кейсів, які конвертуються в лояльність, клієнтів і продажі. Тому нотувати з аудіо просто неможливо. Але Гофман каже: усе починається з правильної команди. І виокремлює три елементи команди мрії. Тримайтеся за мрійників. Ті, хто запитує «а що як..?» — часто дратують. Але саме вони рухають уперед. Часто задаючи не зручні питання, які наштовхують на думки. Нехай найтихіші голоси зазвучать найгучніше. Найгучніший — не завжди найрозумніший. Інтроверти часто мислять на крок уперед. Їм потрібен простір — і тоді вони видають те, що вражає. Різноманітність — це кисень. Команда, де всі подібні між собою, бачить однаково. А отже — пропускає інсайти, які відкривають глибшу правду про авдиторію. Різний досвід говорить про якість рішень. Тож головний мій інсайт тут: якщо не працює команда — не працює нічого. Результат залежить від уміння побачити і використати сильні сторони кожного та залучити до процесу.Думаю, ця книга може стати чудовим вибором для книжкового клубу всередині команди — особливо якщо є запит на натхнення, пошук нових ідей або розмову про лідерство. Якщо думаєте про таке обговорення і хочете, щоб воно було справді ефективним — можу допомогти з організацією або проведенням. п.с. а якщо хочете отримати гайд, як обрати книгу під запит, а не навмання для корпоративного книжкового клубу — ставте «+» в коментарях і я відправлю!)Бонусом: в ньому вже є 6 книг, які можна читати, якщо є запит на налагодження комунікації, мотивації чи фокусу всередині команди.

🌝 Що станеться, якщо посадити дизайнерів кросівок робити стільці?📖 На дизайнерському інтенсиві Nike командам видали по великому аркушу картону і поставили просте завдання: зробити стілець, який витримає вагу людини. За стиль — бонусні бали, якщо дизайн буде новаторським чи крутим. А по закінченню часу на створення — треба було зіграти в музичні стільці на власному витворі. Тобто хтось точно мав опинитися на підлозі.Здавалось би, для чого дизайнерам кросівок взагалі це завдання і чому Nike проводили таке? Як зазначає автор книги: при розробці стільців, як і взуття, форма наслідує функціональні вимоги. Можна надто захопитись формою і створити красивий, але незручний стілець. Або ж зосередившися лише на функціональних особливостях — отримати потворний предмет меблі. Те саме стосується і взуття. В мене, до речі, є такі підбори в яких дуже зручно лише стояти або сидіти. Залишились з шкільного випускного. Була малою, не знала життя і тому зберігаю як помилку минулого аби більше не повторювати 😅Тож, важливо балансувати і знаходити паралелі в суміжних сферах, які можна адаптувати до своєї діяльності. Я, до речі, обожнюю крос-індустріальне натхнення або крос-запилення ідеями (називайте це, як вам зручніше), коли формуємо надивленість для своєї ніші, надихаючись іншими сферами. По типу: - військові тренери навчають СЕО будувати команди (відсилка до автора книги «Абсолютна відповідальність»); - геймдизайнери навчають маркетологів, як утримувати увагу та мотивацію клієнтів через систему винагород. 🪐 Поділіться в коментарях: яку незвичну вправу чи метод ви використовуєте, щоб прокачати креативність? Особливо цікаві ті, які виглядають безглуздо — але працюють)