Перший Козацький

Захист прав у суді експерти ДЕСС називають «зловживанням правосуддям».11 березня 2026 року на засіданні Експертної ради Державної служби України з етнополітики та свободи совісті з питань свободи совісті, зокрема, обговорювався перебіг судових справ щодо припинення діяльності релігійних організацій Української Православної Церкви. Зазначається, що представники ДЕСС поінформували членів ради про хід судових процесів за позовами до керівного центру Української Православної Церкви – Київської митрополії УПЦ.Однак найдивнішим у цьому повідомленні на сайті державної установи виявилася оцінка чиновниками застосування релігійними організаціями законного механізму відстоювання права на забезпечення свободи совісті шляхом апеляції до судових інстанцій. На думку чиновників ДЕСС, частина яких мала б давно підпасти під закон України про люстрацію, юридичний захист є «зловживанням правосуддям».Оскільки для зазначених чиновників апеляція до судової системи є проблемою, постає питання про законність діяльності безпосередньо ДЕСС, а також про відповідність її «експертиз» українському та міжнародному законодавству у сфері дотримання фундаментальних прав і свобод.

🎥⛪️АРХІВНА ЗЙОМКА МИЛЕЦЬКОГО МОНАСТИРЯ УПЦ. ІСТОРІЇ ЧЕНЦІВ ПРО ШЛЯХ ДО БОГАСвято-Миколаївський Милецький монастир УПЦ на Волині — справжній острів благодаті та духовний прихисток для сотень православних християн. Наші підписники поділилися сюжетом про обитель, знятим на початку 2000-х років. Тоді, коли обитель декілька років як повернулася Церкві та відроджувалася братією. ⭕️Історію обителі в цьому сюжеті розповідає ігумен Филип. Як будувалася обитель, як розквітала, які важкі випробування переживала за часів нацистської окупації та більшовитського терору. ⭕️Своєю історією ділиться відомий в цих місцях музикант Сергій Онищук, який залишив світ та прийняв чернечий постриг в монастирі. Монах поділився великим переворотом у своєму житті та шляхом до Господа. ❗️Зараз ця обитель відроджена у всій красі та є місцем молитви для величезної кількості вірних УПЦ. Режим «духовної незалежності», в обличчі нардепа Гузя, планує відібрати святиню у християн.Монастир потребує нашої підтримки та молитов!

⚠️РЕЙДЕРИ ПЦУ ПОРУШИЛИ ДОМОВЛЕНОСТІ ТА ЗАЙШЛИ «НА ШТИКАХ» ДО ХРАМУ УПЦ В КОМАРОВІ◾️Рейдери ПЦУ як завжди порушили домовленості та збрехали православним християнам. З’ясовується все більше інформації про рейдерське захоплення Успенського храму УПЦ с. Комарів на Буковині. 🚫Вчора злодії увійшли в храм, а серійний рейдер ПЦУ Грищук заявив, що їх вторгнення до святині «відбулося мирно».🚫Втім, як з’ясовується, злочинна група Епіфанія потрапила до церкви фактично на штиках. Джерела «СПЖ» повідомляють, що разом з злодіями ПЦУ на місці були присутні 10 нарядів поліції та спецпризначенці. Вони, очевидно, були повинні забезпечити охорону цій ОПГ від ПЦУ.Вірні УПЦ не хотіли протистояння та сподівалися, що активісти Епіфанія/Бодоряка хоча б залишать їм старенький малий храм. Парафіяни віддали злодіям ключі, але останні дали зрозуміти, що вірян до святині не допустять. Тепер релігійна громада храму змушена шукати нове приміщення для проведення богослужінь, а поки їздити на службу до сусіднього села.ДОЗОР

Іконоборство: війна за зображення БогаУ VII–VIII ст. Візантія пережила іконоборчу бурю. Імператор Лев III (717–741) заборонив ікони, називаючи їх ідолами. Палили святуні, нищили фрески, гнали ченців. Чому? Іконоборці плутали шанування (τιμή) з поклонінням (λατρεία), яке подобає лише БоговіІконоборча криза виникла не на порожньому місці: вона була сплетінням глибоких богословських сумнівів та жорсткої державної політики. З одного боку, іконоборці щиро боялися впасти в язичництво, вважаючи, що неописане Божество неможливо "вписати" в межі людського малюнка. З іншого — імператори прагнули обмежити вплив монастирів і консолідувати владу, використовуючи боротьбу з іконами як інструмент політичного тискуЦей період став часом справжнього випробування для Церкви: святині нищилися, а замість величних ликів стіни храмів заповнювали нейтральні рослинні орнаменти чи світські сцениПроте наслідки цієї духовної війни виявилися парадоксально плідними для Церкви. Переслідування не просто загартували вірних, а змусили богословів вийти за межі простих традицій і сформулювати чітку мову символівПравда перемогла завдяки отцям! Святий Іоан Дамаскін: "Не Матерії поклоняюся я, а через неї — Творцю. Не малюванню, а прототипу" Святий Феодор Студит: "Ікона — як печатка на воску: не сама по собі шанована, а образ Царя Небесного"Перші кроки були зроблені на VII Вселенському Соборі 787 р., який догматично постановив: "Не істинним, як ми віруємо, богопоклонінням, яке належить лише єдиному божескому єству, але почитанням першообразу того зображення, яке ми бачимо на іконі...Бо шана, яка надається образу, переходить на першообраз, i той, хто вклоняється іконі, той по суті вклоняється особі, на ній зображеній"Друге іконоборство (813–843) стало останньою відчайдушною спробою візантійських імператорів, як-от Лева V, пов’язати військову удачу з відмовою від святих образів, проте історія довела: справжня сила Імперії — у вірності Церкві. Попри десятиліття репресій проти ченців та зухвалі спроби підмінити віру " раціональною" державною ідеологією, дух взяв гору над політичною кон’юнктурою. Завдяки незламності св. Феодора Студита та волі імператриці Феодори, у 843 році відбулося остаточне Торжество Православ’я. Це була перемога не лише ікони над порожньою стіною, а переможна ствердна відповідь нашого втіленого Бога проти єретичного іконоборства. Перемога над ним стала не лише політичним актом, а й остаточним ствердженням реальності Боговоплощення: якщо Бог став людиною, Він став видимим, а отже — зображуваним. Це перетворило ікону з простої декорації на "вікно у вічність", без якого сьогодні неможливо уявити нашу Православну традиціюМОЛОДІЖНА СПІЛКА | ОДИГІТРІЯ | ЗВʼЯЗОК З НАМИ

❗ЗІРВАЛИ «ПЕРЕХІД» СВОГО ХРАМУ ДО ПЦУ ВІРНІ УПЦ - БІЛЬШІСТЮ ГОЛОСІВ21 лютого в селі Смолигів Волинської області відбулися збори територіальної громади, присвячені питанню переходу Свято-Миколаївської церкви з Української Православної Церкви до ПЦУ. Традиційно, зібрались не в храмі (де їх не буває), а в будинку культури, під наглядом правоохоронців.Незважаючи на суперечки, громадський та адміністративний тиск, вірянам УПЦ вдалося взяти участь у зборах і відстояти свій храм під час відкритого голосування.Очевидна чисельна перевага на користь Української Православної Церкви спровокувала агресію прихильників ПЦУ, які не змогли набрати необхідні дві третини голосів. Ініціатори «переходу» почали критикувати настоятеля храму за те, що він «активно агітував» своїх вірян взяти участь у зборах.Навіть казали, що батюшку «ніхто не гонить, нехай залишається – ми просто робимо перехід храму, по документах, на ПЦУ»Рейдери вже заявили, що будуть організовувати нові «збори парафіян» – скоріш за все вже без прихожан Свято-Миколаївського храму. Схоже, в ПЦУ розслабились від перемоги над віруючими під прикриттям силовиків і влади - не підігнали автобуси з "парафіянами". Тож у випадку спроб "перевести" під ПЦУ ваш храм - треба діяти більш рішуче, на всіх автобусів не вистачить.

Вірні УПЦ просили у митрополита молитов та розголосу про це беззаконня у грецькому церковному світі. ❗️Вже наступного дня владика відповів своїм братам та сестрам в Україні. Митр. Нектарій зазначив, що з батьківською любов'ю та з болем у серці прочитав відкритого листа, який є результатом переслідувань та несправедливості, які терплять вірні УПЦ.«Ваші слова це не просто букви на папері, з підписами; це каплі від ваших сліз і вашої крові, які ллються без шуму, але перед Престолом Бога вони звучать як крик праведних.Я обіймаю вас усіх – малих і дорослих, кліриків та мирян, з усією батьківською любов’ю та співстражданням мого серця. Прийміть безмежну і непохитну підтримку, але в основному – непрестанну мою молитву за кожного з вас особисто». Владика підкреслив, що молитви за вірних УПЦ на острові Керкіра не припиняються та покликав захист св. Спиридона над православними українцями.«Я молюсь від глибини серця про здоров’я всіх тих, хто потерпів рани від насильницьких дій; за тих священників, які стають символами жертовної любові; за кожну страждаючу душу, яка терпить з достоїнством та молитвою несправедливість,і від усього серця щиро бажаю якнайшвидшого відновлення тілесного і душевного».

А чому ми не здивовані?Чергового працівника Мінкульту спіймали на корупції. «Прокурорами Деснянської окружної прокуратури м. Києва повідомлено про підозру вже колишньому заступнику генерального директора з питань реставрації та експлуатації Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури заповідних територій виконавчого органу Київради (КМДА). Його підозрюють у розтраті бюджетних коштів під час реставрації пам’ятки містобудування й архітектури національного значення - корпусу Флорівського монастиря. Встановлено, що підозрюваний уклав договір із товариством-підрядником на виконання робіт з реставрації пам’ятки архітектури. Підрядник  роботи з реставрації виконав не якісно – частину робіт виконали частково, а частину – за завищеною вартістю.  Не зважаючи на це, посадовець забезпечив погодження актів приймання виконаних будівельних робіт, на підставі яких на рахунки товариства-підрядника перерахували бюджетні кошти. Висновками проведених судових експертиз підтверджено збитки столичному бюджету на суму 660 тис. гривень. Дії посадовця кваліфіковано за ч. 4 ст. 191 КК України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років». Невже ви думаєте, що цей випадок - поодиноке свідчення корупційності однієї окремої людини? Ні, ми переконані, що не думаєте. Бо корупція - то друге імʼя влади в Україні. А відтак, всі ці чиновники, які в екранах телевізорів зʼявляються у вишиванках, поза екранами - працюють над корупційними схемами, які в майбутньому допоможуть їм спокійно виїхати за кордон і звідти безбідно і потужно «любити» Україну. І якщо хтось думає, що вони крадуть тільки десь на одному «обʼєкті», то він сильно помиляється. Вони крадуть скрізь, куди можуть дотягнутися. Це в першу чергу стосується Лаври. Адже, вигнавши звідти монахів, і довівши стан святині «до ручки» (монахи б не дали цього зробити) - можна попросити мільйони на «реставрацію». Коли в Лаврі обсипається штукатурка зі стіни - керівництво Заповідника радіє. Бо можна буде з держбюджету «вибити» кругленьку суму, в пʼять, а то ц в десять разів більшу за ту, що треба для нової штукатурки. Та й ту, що нанесуть на стіну, нанесуть так, шоб через рік вона знову відпала - і «карусель реставрацій» була запущена знову. І коли всі ці мінкультники кричать про любов до України і боротьбу з «Церквою держави-окупанта», насправді вони кричать - ми хочемо завжди «вигравати» тендер на «реставраційні роботи», адже тільки так ми можемо спокійно «заробляти».Звісно, не всі такі. Але, якщо мова йде про керівників, то слід памʼятати - просто вченого (яких ми на чолі Запвідника не бачили вже років 20) або, тим більше, просто чесного - на посаду не назначать. Так і живуть.

ЧОМУ НЕ МОЖНА СЛУЖИТИ ЛІТУРГІЮ БЕЗ АНТИМІНСУі чому антимінс без підпису — це не антимінс?Антимінс — це не просто «тканина для зручності», і далеко не «технічна деталь» богослужіння. Антимінс — це видимий знак єдності з єпископом і всією Церквою.Без нього Божественна літургія не просто небажана — вона неможлива.1. Що таке антимінс насправдіАнтимінс — це освячена єпископом плащаниця із зображенням Христа, з вшитими мощами мучеників і обов’язково підписана правлячим архієреєм.2. Чому не можна служити без антимінсуЛітургія — це не приватна молитва і не «таїнство за бажанням». Це дія вселенської Церкви, яка звершується в єдності з єпископом. Саме тому жоден священник не має «власної» Євхаристії, кожна Літургія звершується від імені Церкви, а не особи. Відтак, немає антимінсу — немає Літургії.3. Ключове питання: А ЧИ МОЖНА СЛУЖИТИ НА АНТИМІНСІ БЕЗ ПІДПИСУ?Ні. Тому що антимінс без підпису єпископа не є освяченим, не є дійсним і взагалі не є антимінсом у церковному сенсі.Це просто тканина з іконографією.Чому підпис настільки важливий? Бо підпис — це не формальність, а юридично-канонічний акт.Тому, служіння без дійсного антимінсу — це не тільки канонічне беззаконня, а й псевдолітургія, імітація Таїнства.І навіть якщо все «зовні» виглядає правильно, читаються молитви,вживаються правильні слова, Євхаристія не звершується автоматично. Вона звершується в Церкві, а не поза нею.Відтак, там, де дозволяють служити без антимінсу, або на непідписаному антимінсі, там уже зруйнована еклезіологія, а Церкву перетворено на релігійний сервіс.Але, Церква — не сцена, єпископ — не декорація, а антимінс — не аксесуар.Церква стоїть не на «обставинах», а на Переданні, і там, де Передання зневажають, там зникає не лише канон — там зникає сама Церква.Чекаємо на відповідь керівництва ПЦУ - що це було? На нашу думку, це було просто ще одне підтвердження того факту, що навіть всередині структури Думенко прекрасно розуміють, що насправді ніякої Літургії там не звершується. Є імітація - як з цим антимінсом.

Повідомлялося, що силовика направили у командировку десь у східному напрямку. Там він повинен був пересидіти весь шум навколо його фіаско та зв’язків з бойовиками Епіфанія/Бодоряка. 📓За інформацією з Буковини, Кішлар вже давно став куратором рейдерських захоплень храмів УПЦ в області. 🚫Він був на місці під час штурмів активістами ПЦУ храмів УПЦ у Товтрах, Задубрівці та Верхніх Станівцях.🚫Кішлар особисто застосовував силу проти парафіян Успенського храму УПЦ с. Михальча, поки рейдери різали замки на святині. 🚫Силовик особисто проводив розвідку перед штурмом Свято-Духівського кафедрального собору УПЦ. 🚫А в день кривавої бійні, яку влаштували бойовики ПЦУ, знаходився безпосередньо на місці. Більше того, зафіксовано, як Кішлар спокійно спілкувався з рейдерами, які ще годину тому забивали на землі священників. Кішлар не зміг протистояти парафіянам собору, які відмовилися віддати свою святиню на наругу рейдерів. Його співучасть у злочині була настільки кричущою, що одіозного силовика довелося приховати. ⭕️Чернівецько-Буковинська консисторія звернулася до МВС та омбудсмена з прав людини з проханням притягнути до відповідальності злочинця. Тепер, за багаточисельними даними, Кішлара повернули. І це означає, що готуються нові провокації проти православних буковинців. Підпишись на ДОЗОР, борись за права УПЦ!

Ці «вороги народу» в його уяві «ходять з прапорами», «ходять з різними відзнаками», або «ходять в рясах». Очевидно, під «ждунами в рясах» він має на увазі православних священників. «Якщо ми хочемо жити, якщо ви цінуєте своє життя – ждунів потрібно виявляти і хоча б вчинити по-християнськи – на обмін. Якщо не знищити, то на обмін», — закликає нібито лідер «християнської» організації. ⭕️Жрець Зінкевич бачить майбутнє України як «мілітарної держави». «Це великий позор, коли українська нація бореться з ТЦК. Позор», — розпаляється він. Коли злочини представників ТЦК вже навіть вишка режиму «духовної незалежності» не може приховувати, а бусифікацію змушений визнати навіть Зеленський, це звучить цікаво. Іронічно не цьому тлі виглядає молодий здоровий хлопець — «іподиякон» Зінкевича — який тримає мантію жреця позаду. ⭕️Зінкевич також згадав якийсь випадок на Волині, де, за його словами, «ждуни, очолювані Церквою, перекривають дорогу, щоб не мобілізовуватися». Хоча він не назвав прямо УПЦ, контекст його виступу і згадка про «ряси» вказує саме на православне духовенство.