Перший Козацький

Проблеми освітиПерша причина — з боку єпископату. Архієрей надто часто переконаний у власній непомильності. Скажіть чесно: ви бачили єпископа, який не впевнений, що має рацію? Ми бачили, але дуже рідко. І все тому, що навколо єпископа формується коло людей, які погоджуються завжди і в усьому, і поступово саме це коло починає замінювати собою весь інший народ Церкви.Друга причина — з боку самого народу. Наші віряни в більшості своїй неосвічені, далекі від реальних проблем Церкви, не цікавляться ні Її вченням, ні, тим більше, богослов’ям. Навіть від священників нам доводилося чути, що важливими є лише дві книги — Псалтир і Требник, а все інше — не потрібно.Більше того, у нас фактично немає інституту богословствуючих мирян — того, що давно і природно існує, наприклад, у Греції.У Греції найбільші православні богослови ХХ–ХХІ століть — це миряни. Достатньо назвати Христоса Яннараса (1935–2024), професора філософії, автора десятків книг, якого по праву вважають одним із найзначніших православних мислителів нашого часу. Поряд із ним — ціле покоління грецьких богословів, що вийшли, зокрема, з мирянських братств і богословських факультетів Афінського та Салонікського університетів.А у нас? У нас навіть людина, яка в церковній «двадцятці» читає Псалтир, регулярно сповідається і причащається, найчастіше не відрізнить монофізита від монофеліта. Ба більше — вона не зможе своїми словами пояснити, що таке «єдиносущність» або «троїчність» Бога. І тому зазвичай реагує не на того, хто має рацію по суті, а на того, хто голосніше заявляє про свою позицію і здається, при цьому, більш переконливішим.Але, знову ж таки, це не лише провина народу. Це значною мірою вина духовенства, яке не займається богословським просвітництвом людей. Послухайте проповіді — і єпископські, і священницькі. У кращому випадку це непоганий переказ євангельського тексту. У гіршому — просто ні про що.«Цей народ, що не знає закону»Тут ми підходимо до дуже болючої точки. Сьогодні наш єпископат нерідко ставиться до народу так само, як колись ставилися до нього фарисеї. Пам’ятаєте слова, сказані з презирством цими самовпевненими знавцями Писання: «цей народ, що не знає закону, проклятий він» (Ін. 7:49)? Так, це сказали фарисеї. Але якщо бути чесними, чи не думають так само інколи наші єпископи та священники?Ось так ми й отримали в результаті жінку, яка тепер «вчить» усіх, як правильно «вірувати в Бога». Коли народу десятиліттями відмовляють у голосі, а просвітництвом, якщо й займаються, то лише окремі ентузіасти, його голосом рано чи пізно стає не той, хто більш освічений, а той, хто просто має гучніший голос.І найгірше те, що за всіма цими суперечками — «мав право відлучати чи не мав», «московська вона чи ні» — якось непомітно загубилося головне, чого вчить Христос. Любов. Адже завдання священнослужителя — вести людину до Бога. Не обхідними шляхами через служіння державі, нації чи будь-чому іншому, а найпрямішою і найкоротшою дорогою — дорогою Євангелія.Що говорять канони — ті самі, про які чомусь забулиПоказово, що просвітництво народу — це не побажання і не «ліберальна вигадка». Це пряма, канонічно закріплена обов’язковість єпископа.58-ме Апостольське правило говорить: «Єпископ, або пресвітер, що нехтує кліром і народом і не навчає їх благочестя, нехай буде відлучений. Якщо ж і далі перебуватиме в такій недбалості й лінощах — нехай буде позбавлений сану».Зверніть увагу: за нехтування просвітництвом народу канон погрожує єпископу відлученням. Тлумач цього правила, візантійський каноніст Зонара, пояснює, що на кожному єпископі лежить обов’язок навчати ввірений йому народ і приводити його до істинної віри та чесного життя.19-те правило Шостого Вселенського Собору ще далі вимагає від предстоятелів Церкви навчати народ щоденно, особливо у недільні дні: «Предстоятелі церков повинні щоденно, а особливо у дні воскресні, наставляти весь клір і народ у словах благочестя».Ось канонічний фундамент церковної освіти. Він уже існує. Просто ми згадуємо про нього значно рідше, ніж про правила, які дозволяють відлучати мирян від Причастя.

Дорогі владики, всечесні отці, дорогі брати та сестри!Останні події в нашому церковному житті не дають можливості залишитися осторонь.Останні роки наша Українська Православна Церква проходить через непрості випробування. З Божої милості за цей час Господь зібрав і сформував команду досвідчених адвокатів та юристів, які щоденно докладають своїх знань і сил для захисту законних прав та інтересів релігійних громад, монастирів, священнослужителів і вірян нашої Церкви.У своїй діяльності ми керуємося насамперед Святим Євангелієм, заповіддю, яку дав нам Господь Іісус Христос: любити Бога всім серцем і ближнього, як самого себе. Водночас ми неухильно дотримуємося законодавства України та Правил адвокатської етики.Ми добре розуміємо, що серед вірних, як у духовенства так і мирян, можуть бути різні погляди, різні думки й різне бачення окремих питань. Але для православної людини найважливішим завжди має залишатися єднання з Господом нашим Іісусом Христом і єдність Святої Церкви. Саме цим принципом керується наша команда. Ми захищаємо кожного, хто звертається до нас за правовою допомогою, незалежно від особистих поглядів, якщо йдеться про захист його законних прав.Сьогодні, коли наша Церква переживає непрості часи, як ніколи потрібні взаємна любов, смирення та єдність. Нам потрібно навчитися просити прощення і прощати один одного. Адже саме розділення є тим, чого прагне ворог роду людського. Будь-які внутрішні конфлікти лише послаблюють нас і приносять радість тим, хто бажає нашій Церкві зла.Тому щиро прошу всіх — архіпастирів, священнослужителів, чернецтво та мирян Української Православної Церкви — бути стриманими у висловлюваннях, поважати церковну ієрархію, не ображати один одного, не примножувати ворожнечу, знаходити в собі сили попросити вибачення і щиро пробачити. Не шукати причин для розділення, а шукати Христа.Лише об’єднавшись єдиними устами і єдиним серцем, з Божою допомогою ми зможемо пройти всі випробування, що випали на нашу долю.З любов’ю у Христі,адвокат, протоієрей Микита Чекман

🙏У КИЇВСЬКІЙ ЛАВРІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ СЩМЧ. ВОЛОДИМИРА (БОГОЯВЛЕНСЬКОГО)Урочисті богослужіння з нагоди святкування віднайдення мощей священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького, були звершені в лаврському храмі на честь прп Агапіта Печерського.Літургію, а напередодні ввечері — всенічне бдіння, у співслужінні братії очолив вікарій Київської єпархії єпископ Гостомельський Аркадій.Після урочистостей було звершено святковий молебень у центрі храму. Священномученик Володимир був митрополитом Київським і Галицьким та прийняв мученицьку кончину в 1918 році.«Священномученик Володимир — угодник Божий, який подвизався поруч із преподобними отцями Києво-Печерськими аж до своєї мученицької кончини у 1918 році й нині разом із ними прославляє Господа в оселях Царства Небесного. Його життєвий шлях є прикладом християнської святості та молитовного подвигу. Нині його душа торжествує в оселях Божих, закликаючи кожного з нас жертвувати собою заради Господа і Його Святої Церкви», – пише Лавра УПЦ.

#ПроповідьПредстоятеля: Сучасна пустеля християнина — це його серцеПісля Божественної літургії у день пам’яті свого небесного покровителя Блаженніший владика розповів про життя преподобного Онуфрія Великого та те, яким чином сучасна людина може уподібнитися давньому подвижнику. Його Блаженство зазначив, що, вшановуючи пам’ять угодників Божих, кожна віруюча людина природно вдається до самоаналізу: порівнює своє життя з життям святого та міркує над тим, як йому уподібнитися. Однак, як наголосив він, «є такі святі, яким ми можемо уподібнитися тільки алегорично».За словами Першосвятителя, суворе пустельне життя, яке проводив преподобний Онуфрій, сьогодні ніхто не зможе повторити. У теперішній час людина практично позбавлена можливості фізично втекти від світу. Проте, як зауважив Предстоятель, неможливість зовнішнього усамітнення не звільняє християнина від обов’язку духовного подвигу. Альтернативою фізичній пустелі для сучасної людини має стати пустеля внутрішня.Докладніше.Відео у кращій якості.

МІНІСТЕРСТВО СОЦПОЛІТИКИ ТА СІМ'Ї ПІДТРИМАЛО «МІСЯЦЬ ПРАЙДУ» ЛГБТ. НА ФОНІ ВИМИРАННЯ УКРАЇНЦІВВлада України публічно висловила підтримку збоченцям, які виступають за аборти та одностатеві «шлюби»: у міністерстві соцполітики, сім'ї та єдності опублікували веселковий логотип "одностатевої сім'ї" та заявили:«У суспільстві, де поважають права людини, кожен має право жити без дискримінації, страху або необхідності приховувати себе.Рівність прав означає, що гідність і свобода мають бути доступні всім без винятку».«З нагоди місяця прайду нагадуємо про цінності, на яких будується сильне і справедливе суспільство: повага, рівність, безпека та право кожної людини бути собою», – написали в міністерстві.❗Але чекайте, Офіс міграційної політики в березні заявив: кожен рік в Україні зникає умовний Житомир.Україна втрачає 500 тисяч людей щороку, без війни, заявив Василь Воскобойник – глава офісу міграційної політики та експерт з трудової міграції. За його словами, країна "фізично вимирає".далі більше👇

Віруючим — штрафи, прихильникам гендерної ідеології — охорону і перекриття вулиць.14 червня православні віряни Буковини здійснили традиційний хресний хід до Красноїльської обителі. Після цього щодо організаторів було складено адміністративні протоколи. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на ЗМІ.Підставою для складання адмінпротоколу та накладення штрафу назвали обмеження на проведення масових зібрань під час дії воєнного стану.Водночас останніми місяцями в Україні продовжують відбуватися великі концерти, фестивалі та інші масові заходи. На подвійні стандарти щодо ситуації із хресним ходом звертають увагу громадські діячі, адже адмінпротоколи за хресні ходи сьогодні отримують лише віруючі Української Православної Церкви. Натомість Тернопільсько-Зборівська архієпархія УГКЦ без проблем регулярно проводить піші прощі до Зарваниці.Однак найбільший абсурд виявляється у тому, що на тлі несхвалення хресних ходів у Києві відбувся гей-парад. Для цього заходу влада столиці нашої багатостраждальної держави перекрила вулиці та обмежила роботу транспорту. Надали прихильникам ЛГБТ і охорону.Віруючі громадяни висловлюють обурення та нерозуміння, як у воюючій державі можна всіляко обмежувати молитовні ходи, а масовим заходам, які пропагують гендерну ідеологію, давати зелене світло.

МІСІЯ «ЛЮБОВ ПЕРЕМАГАЄ» БФ «ФАВОР»: ПРОДУКТОВА ПІДТРИМКА ТА АКУМУЛЯТОРИ ДЛЯ ПРИФРОНТОВИХ МЕШКАНЦІВ Завдяки відгуку людей доброї волі на збір для підтримки прифронтових громад, Фондом було придбано продукти харчування тривалого зберігання та засоби гігієни для 50 парафіян Казанського храму та мешканців м. Білозерське на Донеччині. Сьогодні у громаді залишилися переважно пенсіонери та люди похилого віку. Для багатьох із них така підтримка є життєво важливою, адже вони існують на невеликі пенсії. А через небезпеки війни та проблеми з транспортом, дістатися до найближчого магазину буває непросто. Також придбано акумуляторні батареї для безперебійника для громади на честь святої великомучениці Параскеви П’ятниці у селищі Новостепанівка Донецької області.У місцях, де перебої з електропостачанням стали частиною повсякденного життя, така допомога дає змогу зберігати зв’язок, координувати гуманітарну діяльність та продовжувати служіння людям. Нехай Господь благословить усіх, хто долучився до доброї справи.

Венс розкритикував «прогресивну атеїстичну культуру»Джей Ді Венс піддав різкій критиці сучасну «прогресивну атеїстичну культуру», заявивши про упереджене ставлення лівих активістів до віруючих людей. За його словами, представники політичного лівого крила часто називають прихильників традиційних релігійних догматів «божевільними». «Якщо ви вірите, що Ісус — Син Божий, який воскрес із мертвих на третій день, багато прогресистів скажуть, що ви божевільні й вірите в забобони», — підкреслив політик.При цьому він звернув увагу на очевидний парадокс у світогляді своїх опонентів. Венс зазначив, що ті самі люди, які сміються з християнства, беззастережно приймають можливість перетворення чоловіка на жінку за допомогою гормональних препаратів. «Насправді ви вірите в щось набагато божевільніше, що є явним порушенням законів природи», — резюмував республіканець.Політик також відверто розповів про свій шлях від атеїзму до християнства. Він зізнався, що в період свого безбожжя вважав себе кращим за інших людей, але згодом усвідомив, що таке ставлення не приносить щастя й не робить його кращим. На думку Венса, кожна людина шукає вищу мету, а християнська віра є найбільш «здоровим шляхом» для знаходження справжнього сенсу життя.Він застеріг громадськість від спроб знайти сенс виключно в політиці або матеріальних речах, назвавши це шляхом до особистісних викривлень.

☦️ПОСМЕРТНУ НАГОРОДУ ЗА СИНА - ВОЇНА ЗСУ ОТРИМАВ СВЯЩЕННИК УПЦ Вручення державної нагороди — ордена Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно) воїну Олександру Максимюку відбулося 8 червня 2026 у Рівненській РДА. Високу державну відзнаку, якою Героя нагороджено за мужність, самовіддане служіння Україні та жертовний подвиг, отримав його батько — протоієрей Олександр Максимюк, благочинний Острозького благочиння, повідомляє Рівненська єпархія.Олександр Максимюк добровільно став на захист Батьківщини, не досягнувши ще й двадцятирічного віку. Він проходив службу у складі 3-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил. Загинув, рятуючи побратима з автомобіля, який зазнав ураження внаслідок обстрілу. Не вагаючись, кинувся на допомогу товаришеві, жертвуючи власним життям.Стримуючи сльози, отець Олександр поділився болем батьківського серця – жодна нагорода не може замінити сина. Назавжди двадцятирічним він залишився у пам’яті рідних.Вічна пам’ять і Царство Небесне новопреставленому воїну Олександру.

🌿ТРОЇЦЬКА БАТЬКІВСЬКА ПОМИНАНАЛЬНА СУБОТАУ переддень Святої Живоначальної Трійці, згідно з правоcлавним богослужбовим уставом, ми маємо батьківську поминальну суботу. Наша молитва за упокій перш за все ґрунтується на усвідомленні безсмертя людської душі і надії на Господнє милосердя.Оскільки Господь неодноразово через слова Священного Писання зауважує, що Він є Бог не мертвих, а Бог живих. Перед Богом усі живі. Єдине, що апостол Павло зауважує, що людині належить один раз померти, а потім Суд, для того щоб дати відповідь, що зробив у своєму тілі живучи – чи доброго, чи злого. Водночас ми чітко прочитуємо в Священному Писанні слова про те, що Господь прийде судити живих і мертвих. І якраз в надії на той кінцевий Суд, який подекуди в Священному Писанні називається Страшним Судом, ми і надіємося на Господнє милосердя, і тому звершуємо наші молитви за упокій.юУ Троїцьку батьківську суботу ми згадуємо не тільки наших рідних, а й усіх людей, які жили на земліНавіть якщо поглянути на богослужбове прохання, яке виголошується в храмі: “Милості Божої, Царства Небесного і оставлення гріхів у Христа Безсмертного Царя і Бога нашого просимо”. Водночас, коли ми заглянемо в слова святоотецької літератури, ми побачимо, що святитель Кирил Ієрусалимський в середині IV століття заважує, що велике благо для душі померлої людини – це молитва людей, яка пов’язана з Євхаристією. Ось тому, згідно з богослужбовим уставом, не тільки за кожним богослужінням поминаються і живі прихожани, і померлі прихожани, але є ще особливі богослужбові дні, присвячені спільній молитві за упокій. Серед них перше місце фактично займає Троїцька батьківська поминальна субота.Якщо ми подивимося у богослужбові книги цього дня, вони також особливі. Дуже особливий канон богослужбового дня, оскільки він якраз і фактично перелічує всіх тих людей, за кого звершується молитва. Дуже добре, коли є рідні і близькі, які пом’януть своїх дідів, прадідів, батьків, братів, сестер, які вже упокоїлися. Але ж є тисячі мільйонів людей, які помирають не встигнувши пожити, які помирають внаслідок певних складних життєвих обставин і різних катастрофічних подій.Перед святом Трійці ми згадуємо тих, кому ми завдячуємо своєю віроюЗрештою, ще одна цікава особливість Троїцької батьківської поминальної суботи – це саме місце її розташування у Богослужбовому календарі. Ми маємо свято Трійці, яке називаємо днем народження Православної Церкви. Так от, навіть суто по звичаю людських традицій ми знаємо, що коли у людини день народження, вона обов’язково згадує своїх батьків. Так от, в переддень Святої Живоначальної Трійці, день народження нашої Церкви, ми обов’язково маємо згадати тих, кому ми завдячуємо нашою вірою. Неділя перед Трійцею присвячена спомину Першого Вселенського собору, а разом з цим і спомину всіх святих отців, яким ми завдячуємо нашою вірою. А безпосередньо перед святом Живоначальної Трійці ми маємо день спомину наших батьків, тобто безпосередньо тих людей, яким ми завдячуємо досвідом нашої віри. Адже кожен з нас мав такий маленький епізод життя, коли ще будучи малою дитиною, лежачи у якомусь теплому ліжечку ми бачили, що дідусь і бабуся, чи тато й мама стояли в куточку біля ікони і читали молитву. Саме тим людям, які вже покинули це життя ми завдячуємо нашою вірою, ми завдячуємо тим, що вони, проживши складне ХХ століття, складне ХІХ століття, зрештою не було легких пір в житті людини, проживши своє складне життя, згідно з словами апостола Павла, віру зберегли і своє життя гідно прожили. І тому якраз в переддень свята Святої Трійці ми приходимо для того щоб пом’янути усіх рідних, близьких, знайомих. І особлива наша молитва за тих, хто не встиг дожити – чиє життя перервалося внаслідок певних обставин. Якщо говорити про сьогодення – особлива молитва за солдатів, за тих людей, які невинно загинули на полі бою, особлива молитва за тих, хто загинув в автокатастрофах, можливо в певних складних обставинах, пожежі чи на роботі.На сайті: https://rivne.church.ua/propovidi/troyitska-batkivska-pomynanalna-subota-4/