Опублікувала в каналі передзапису на Психосканер 4.0 тест на нарцисичну травму.

А тут хочу розповісти про один з її аспектів.

Нарцисична травма малює всередині нас ілюзію, що існує певна версія мене, яку ніхто ніколи не зможе знецінити/відкинути/образити/зачепити.

Що на якомусь рівні я досягну такої поваги та захвату від інших, що більше не буду відчувати біль.

І людина вкладається в навчання, тіло, молодість, одяг, квартири, машини, дипломи, а всередині стає краще тільки на якийсь короткий час.

Бо весь ресурс витрачається на захист від вразливості, а не на те, щоб навчитись з нею жити своє життя.

При чому майже завжди людина не усвідомлює, де в дитинстві вона себе відчувала настільки не цікавою, неправильною, не окейною і що скоріше за все, там справа була зовсім не в ній.

І пробувати вразити керівника в надії закрити порожнечу від байдужості батька — це те саме, що намагатись голод втамувати переглядом меню.

Шкода, що багато хто намагається це зробити протягом всього життя.

Витрачаючи найкращі роки своєї сили та молодості на реванш з Привидами Минулого.

Робота з нарцисичною травмою повільна, бо вимагає багато підтримки від інших. А Інші для такої людини є потенційною загрозою. Ось тут і задача з зірочкою.

Тому процес і рухається дуже дуже поступово.

Зате згодом, коли те порожнє місце всередині починають наповнювати підтримуючі люди, теплі спогади,сміливі рішення і власний добрий погляд на Себе — життя стає живим та справжнім.

Звичайний вівторок, проста їжа, добрі друзі, спокійний вечір вихідних.

Інакше, якщо туди не дивитись і нічого з нею не робити, то життя відчувається як боротьба і рух ривками, де після чергового падіння у власних очах, ви збираєтесь на реванш.

І такому режимі немає місця ні стосункам, ні творчості, ні щастю.