Статистика telegram channel - @komorabooks

Три книжки про гендерні дослідження від Тамари Марценюк, які варто прочитати:📌«Гендерна рівність та недискримінація на практиці» — простою мовою про гендерну нерівність у нашому суспільстві та протидію їй, про міжнародні зобов’язання України й українське законодавство, а також про впровадження гендерної й недискримінаційної політики в організаціях 📌«Чому не варто боятися фемінізму» — огляд основних етапів феміністичного руху, його ключових постатей і праць, а також здобутків, що їх нині сприймаємо як належне. Також багато інформації про сучасний фемактивізм. До кожного розділу — посилання на тексти, фільми, відеолекції та інші ресурси📌«Захисники галактики: влада і криза в чоловічому світі» — якими чоловіки бачать себе і якими їх бачать інші, чого від них сподіваються і вимагають, за що засуджують і карають, як це позначається на можливостях самореалізації в суспільстві та загальній якості життя, як історично розвивалися уявлення про маскулінність і чому нині можемо говорити про кризу маскулінності

«Місто з химерами» Олеся Ільченка – цікавий історично-містичний роман про вулиці Києва, пов'язані з творчістю архітектора Владислава Городецького. Мабуть, багато хто чув про будинок з химерами, що на Банковій? Цікава історія, яка дозволяє побувати у минулому, дізнатись про життя талановитого Городецького та про таємницю «ССК». Сюжет містичний та загадковий, тому затягує читача.Автор зумів розкрити не лише його діяльність, як архітектора, але й маловідомі факти з особистого життя, його стосунки з родиною. Життя його було незвичайним. Одним з перших в Києві мав автомобіль, ходив з мавпою-макакою на плечі, полюбляв мисливство, мав можливість спроєктувати багато визначних та оригінальних місць по всьому світу. Книга буде цікава тим, хто любить Київ, хоче більше дізнатись про його історію.Ця книга про важливість сакрального серця кожного міста, що у нього більше повинно бути святого, високого, небесного. І надзвичайно важливо це зберегти.___________Дякуємо нашій читачці Альоні Жайворонок за відгук❤️

«...африканська література — явище настільки ж маловідоме серед наших любителів читати, як і сама Африка. Події, що відбуваються на величезному континенті, тільки час від часу стають предметом відносно загальної цікавості. Натомість Україна може похвалитися власним внеском у літературну «африканіану» — понад 500-сторінковий роман Сергія Сингаївського «Дорога на Асмару». Автор — письменник, перекладач з англійської й на англійську мову, в 1984–1987 роках служив військовим перекладачем у Ефіопії, в лавах радянської армії, яка допомагала соціалістичному уряду боротись із «сепаратистами», котрі зрештою таки домоглися незалежності Еритреї. Страшний і визначальною мірою штучний голод у країні, відомій своїми родючими землями (посуха 1983 року була другорядною причиною, першою ж стало застування голодомору як інструменту боротьби військово-політичної влади з кількома повстанськими рухами), був надто схожим на українську трагедію, хоч і не у всьому. Принаймні про голод у Ефіопії дізнався весь світ, особливо після грандіозного благодійного концерту Live Aid, який дали на стадіоні «Вемблі» 1985 року найяскравіші музичні зірки (паралельно з концертом не менших зірок в американській Філадельфії), й країна отримала істотну продовольчу допомогу.Українські читачі зустріли роман із захватом. «Дорога на Асмару» — це… можливо, єдиний у світовій літературі великий епос про штучний голод в Ефіопії, Голодомор-2 за сталінським зразком (як із жахом відкриває головний герой). Водночас це чи не перший великий роман про участь українців у колоніальних війнах СРСР, написаний з українського погляду, — і, парадоксальним чином, саме такий погляд несподівано забезпечує той найбільш універсальний ключ до трагічних таємниць Еритреї, що на нього Захід від 1985 року й донині так і не здобувся…» — так, приміром, відгукнулася на книгу Оксана Забужко»Замовити роман Сергій Сингаївського можна на нашому сайті — є також примірники на розпродажі за 380 грн🙌Детальніше про маловідому африканську літературу можна прочитати за посиланням 👉 https://zn.ua/ukr/CULTURE/vazhka-j-harjacha-afrikanska-literatura-malovidoma-v-ukrajini.html

​​«Ця книга стала для мене відкриттям 2024-го року. І я не голослівна — це перше перевидання за довгий час, і це перше моє знайомство з дослідницькою літературою з таким вираженим авторським стилем. Але давайте по порядку.«Набої для розстрілу» — це історія людини, яка вирішила дослідити справу «СВУ» ще у 1970-х. Гелій Снєгірьов мав в своєму арсеналі небагато: старі газети, кількох живих свідків і спогади про власну матір, дотичну до цієї справи.А створив він захопливий детектив.Я не чекала такого сучасного (сучасного мені насамперед!) погляду. Такої яскравої іронії, такого чіткого смутку, такого захоплення копирсанням в старих журналістських матеріалах. Це і справді феноменально — не мати на руках жодного документу зі слідства і все одно довести, що все воно було сфабриковане.Але найбільше мене здивувало навіть не це, а позиція автора. Я звикла до образу «великомучеників» усіх, хто страждав від радянського терору. Їх не критикували, їхні діяння вивчались, але не засуджувались. Гелій натомість не гребує гострим словом — він так ідеально балансує між повагою до ранньої діяльності учасників «Спілки визволення України» і осудом їхньої поведінки на суді, що ти і справді читаєш це як гостру критику, карколомний детектив, особисті хроніки і сучасну прозу. Ця книга вміщує в собі все, що я від неї очікувала і набагато, набагато більше — тож тепер рекомендуватиму її за кожної нагоди».Дякуємо нашій читачці Валерії Савотіній за такий емоційний відгук😍❤Замовити «Набої для розстрілу» можна за посиланням: https://komorabooks.com/product/naboyi-dlya-rozstrilu/

Наприкінці літа можна сумувати (і ми вас чесно розуміємо😉), а можна збирати осінній читацький список ще й за приємними цінами🙌Даруємо знижки на книжки, з якими варто прожити цю осінь:📎«Жінка в Берліні», Анонім – 250 гривень (замість 340)Книжка є голосом безсловесних мільйонів жінок, що в 1945 році мусили виживати в плюндрованому Червоною армією місті. Унікальний літературний та історичний пам’ятник, якому в мемуаристиці Другої світової війни належить почесне місце поруч зі щоденниками Анни Франк.https://komorabooks.com/product/zhinka-v-berlini/📎«Восьме життя (для Брільки), Ніно Харатішвілі» – 800 гривень (замість 1200)Стереотипний образ Грузії зводиться до вина, гостинних людей і прекрасних гір. А уявлення про грузинську історію й культуру для західної аудиторії доволі часто є продуктом російського наративу. Ніно Харатішвілі, грузинсько-німецька авторка, береться ламати ці хибні уявлення у своїй великій родинній сазі.https://komorabooks.com/product/vosme-zhyttia/📎«Втрачене літо», Володимир Камінер – 170 гривень (замість 280)«Карантинні» оповідки Володимира Камінера з відключеннями світла набули нового змісту. Це іронічні й мудрі спостереження за сусідами, які своєю чергою спостерігають за тобою. Дотепні, легкі, парадоксальні історії щоденного подивування цим світом, який лякає й зворушує водночас.https://komorabooks.com/product/vtrachene-lito-dojchland-kuryt-na-balkoni/

«Ще одним серйозним та вже культовим експериментом є роман "Польові дослідження з українського сексу" авторства Оксани Забужко, що побачив світ у 1996 році. Тоді чимало критиків звинуватили авторку в надмірній відвертості, адже у романі, який оповідає історію поетеси Оксани та її коханця Миколи, є чимало еротичних сцен. Ба більше, критика моментами була гострішою, ніж щодо Винничука, адже це була еротична проза, авторкою якої є жінка.Та твір наповнений не тільки історією кохання Оксани й Миколи, але й роздумами про жіночу сексуальність, вважається першим в незалежній Україні феміністичним романом, а також першим бестселером – станом на 2010 рік було продано близько 250 000 примірників.Оксана Забужко зараз є однією з найпопулярніших українських авторок за кордоном. Далеко не в останню чергу і тому, що від початку повномасштабного вторгнення веде активну громадську та політичну діяльність у світі, розповідаючи іноземній авдиторії про українську культуру та війну, яка зараз триває»Які ще книги періоду незалежності радить прочитати Канал 24 читайте за посиланням: https://24tv.ua/suchasna-ukrayinska-literatura-yaki-knigi-periodu-nezalezhnosti_n2603952

Отже, дорогі друзі, звітуємо!У межах благодійних ініціатив «Комори» ви допомогли зібрати 202 500 гривень😍Чотирнадцять розкішних томів Лесі Українки без цензури й з відновленими фрагментами скоро вирушать до переможниці благодійної лотереї Iryna Ivanova❤Половина зібраної суми уже полетіла на основну банку Жіночого Ветеранського Руху, які нині збирають кошти на автівку й антидронову рушницю для 109 бригади ТРО. У планах було передати другу половину суми для Охматдиту, однак збір на відновлення зруйнованого корпусу вже закритий. Тож ми вирішили, що кошти, які допомогла зібрати українська література, найкраще спрацюють в парі з її невтомним представником Андрієм Любкою, який пригнав для ЗСУ вже майже 300 машин. Отже, ще 101 250 гривень летить на постійну банку Андрія.Іще раз усіх обіймаємо й неймовірно тішимося, що українська книжка та її небайдужі читачі разом можуть змінювати й оберігати країну!А в коментарях лишаємо активні посилання на збори, адже ті досі тривають і потребують нашої підтримки 🙌

​​Якщо ви ще не читали роман В. Домонтовича «Без ґрунту», нехай це стане для вас знаком😉Ділимося враженнями від роману нашої випускової редакторки Ольги Лілік❤️«Без ґрунту» - роман контрастів. Дія відбувається у 30-ті роки минулого століття, час страху, темряви, безвиході й безнадії, коли закінчувалась тверда земля під ногами і починалося провалля. Але весняний Катеринослав – прекрасний, це південне степове місто у пишному буянні квіту чарує і п’янить, тут навіть світ може стати іншим. Службові обов’язки тиснуть на Ростислава Михайловича, він нервується, нудиться, задихається, він хоче втекти. І тікає – у стосунки із чарівною співачкою Ларисою Сольською, яку він не просто бачить – чує, яка звучить для нього ляймотивом другої симфонії Шиманівського, мелодія стає жінкою, жінка – мелодією, а кохання розкривається одночасно у слуховому і зоровому сприйнятті. Любовна лінія роману схожа на степовий передгрозовий вітер, який вривається в будинок, стрімголов проноситься кімнатами, напинає фіранки, грюкає дверима й вікнами, а після перевдягається у зоряні шати південної ночі, стежками якої блукають закохані і починають собою всесвіт.«Без ґрунту» - роман про мистецтво і митця у темні часи. Егоїстичного самотнього митця – художник Степан Линник (його прототипом був Георгій Нарбут), одірваного від ґрунту й цілком заглибленого у свою творчість. Трагічного митця – директор Художнього музею Арсен Витвицький (у ньому вгадується Микола Філянський, поет-модерніст, директор музею Дніпрогесу), творче обдарування якого не справдилося і не розвинулося. Розумового vagabond, волоцюги – Ростислав Михайлович, який прагне світоглядових мандрівок, замість незнаних земель шукає незнаних істин. Як жити, коли життю загрожує геть усе, а слово піонервожатої важить більше, ніж думка мистецтвознавця? Де знайти притулок для відпочинку душі? В. Домонтович не дає однозначних відповідей, він пропонує читачу пошукати їх.«Без ґрунту» - довгограючий роман. Він не відпускає, до нього хочеться повертатися, його кортить перечитувати, а потім – поділитися із кимось своїм відкриттям. Я ділюся із вами.Придбати книжку можна на нашому сайті: https://komorabooks.com/product/spraga-muzyky/ До видання увійшла також коротка проза автора📚

До речі, про використання спогадів Надії Суровцевої. У 1980 році Павло Загребельний опублікував повість про юнацьке кохання молодого Павла Тичини «Кларнети ніжності» — ця назва була алюзією до «Сонячних кларнетів», Тичининої славетної поетичної збірки. Приблизно дві третини повісті займає оповідь від імені дівчини, Наталки, юнацького кохання Тичини, яка передчасно померла від туберкульозу у 1916 році. Тичина писав про неї у своїх щоденниках, а також у низці віршів. У повісті Загребельного значна частина дії присвячена спогадам Наталки з часів київського дитинства, бестужевських курсів,її студентської молодості в Києві початку ХХ століття. Про ці часи у 1980 році, коли з’явилася повість, в Україні не було майже взагалі ніяких даних чи спогадів. Повість розійшлася дуже швидко, я її також тоді прочитала. Вона закарбувалася в пам’яті, бо дуже відрізнялась від того потоку задрукованого паперу, яким була тогочасна українська радянська проза. Була написана живою мовою, в ній звучав щирий жіночий голос.Коли наприкінці 1990-х років я прочитала вперше тоді видані спогади Суровцевої, відчула déjà vu. І згадала повість Загребельного. Я порівняла обидві книжки — Загребельний переписав цілі сторінки із Суровцевої. Тільки де-не-де змінив слово-друге. Біографія Наталки, коханої Павла Тичини, нагадувала історію молодої Суровцевої, була-бо типова для того покоління інтеліґентних українок. Проте наприкінці 1970-хроків Загребельний міг використовувати спогади Суровцевої, лише отримавши їх у рукопису від КҐБ. КҐБ не раз вилучало у Суровцевої її папери, влаштовувало на них справжнє полювання, намагаючись не допустити, щоб збереглися її свідчення. На щастя, це не вдалося, хоча кілька частин таки пропало.Коли Загребельний видрукував свою повість, Суровцева ще була жива. Виходить, він мусив бути абсолютно впевненим, що цієї «крадіжки» ніхто не викриє, а Суровцева мовчатиме.Загребельний дотепер в українській шкільній програмі вважається за класика. І це результат того, що навіть моральної люстрації над радянським періодом української культури не здійснено. А скільки там було дисертацій і наукових досліджень, повістей і романів, вилучених НКВД й КҐБ в тих, кого було вислано у табори чи розстріляно!— з книги «Український палімпсест» Оксани Забужко📚 Книгу можна придбати тут.«Спогади» Надії Суровцової також вийдуть друком у нашому видавництві, активно готуємо це видання❤️

Про те, як суп врятував ГрабалаБогуміл Грабал мав дуже цікаву долю, про його життєвий шлях у Чехії розповідають численні історії, мало не легенди. Таке своєрідне оміфотворення його життя є заслугою самого Грабала, який дуже любив розповідати про себе у своєму неповторному стилі.Зі слів самого письменника, його життя почалося досить-таки несподівано. Він був позашлюбною дитиною, і коли його мати прийшла до своїх батьків і повідомила, що вагітна, реакція не забарилась: батько схопив рушницю і, погрожуючи вбивством, почав бігати за донькою. Це тривало близько 20 хвилин, аж поки до них не вийшла мати й не покликала їх їсти суп,що вже стиг на столі, раз і назавжди поклавши край цьому конфлікту.Народився Богуміл Грабал 1914 року у місті Брно, в Чехіїї і до 3 років жив там разом із мамою, дідусем та бабусею, які були досить заможними. Грабал дуже любив згадувати будинок, у якому він жив у дитинстві. Дідусь і бабуся спочатку його трохи цурались, як позашлюбної дитини, проте згодом полюбили.Детальніше про письменника читайте за посиланням: https://archive.chytomo.com/news/bogumil-grabal-pabitel-pocinovuvach-piva-soncepoklonnikА замовити роман «Занадто гучна самотність» можна на нашому сайті: https://komorabooks.com/product/zanadto-guchna-samotnist/ ❤️