Статистика telegram channel - @komorabooks

30 років тому, 29 лютого 1996 року, відбулася історична подія — презентація першого виданого в незалежній Україні роману сучасної української авторки про сучасне українське життя. Це був роман «Польові дослідження українського сексу» — перший бестселер незалежної України.Саме з цієї книжки почалося:• загальноукраїнська публічна дискусія;• формування національного книжкового ринку;• нова українська література;• нова українська жіноча ідентичність.Нині, через 30 років, час поміркувати:• що змінилося в українському суспільстві від моменту його появи у 1996 році;• чому, попри всі ці зміни, книжка залишається серед лідерів продажів в Україні і вже перекладена на 25 мов. Для цього 23 травня у Київському культурному кластері «Краків» на ток-шоу зберуться ті, хто були сучасниками виходу роману в 1996 році: • Оксана Забужко — письменниця, літературознавиця, перекладачка й публіцистка, авторка понад 20 книжок у різних жанрах, лауреатка численних престижних нагород і премій.• Олеся Островська-Люта — директорка Мистецького арсеналу, артменеджерка, кураторка сучасного мистецтва. • Ростислав Семків — письменник, літературознавець, викладач НаУКМА, директор видавництва «Смолоскип», співавтор ютуб-каналу «Шалені авторки». • Віталій Жежера — журналіст, театрознавець. • Лариса Денисенко — правозахисниця, письменниця, ведуча теле- і радіопрограм.• Марина Степанська — сценаристка і режисерка кіно. Модераторка: Мирослава Барчук — журналістка, документалістка, телеведуча.

29 лютого 1996 року в Київському міському будинку учителя відбулася презентація книжки «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко. Вихід книжки спричинив гучний суспільний резонанс, а її презентація лише докинула хмизу у жар. На сцені — театралізований суд: засідала «тройка» НКВД у складі Богдана Жолдака, Віталія Жежери та Вадима Скуратівського. На лаві підсудних — примірник книжки. Оксана Забужко, яка «обвинувачувалась у порушенні норм суспільної моралі та розпалюванні ворожнечі між чоловічою і жіночою статями», виступала адвокаткою власного роману. Громадським обвинувачем був Олександр Ірванець, а одним із свідків — Костянтин Родик. На сцені точилися баталії, але в фіналі «Польові дослідження з українського сексу» все-таки було виправдано, а примірник книжки просто з лави підсудних продали на аукціоні за 200 німецьких марок.До 30-річчя культового роману «Польові дослідження з українського сексу» ми підготували ювілейне лімітоване видання книжки. Передзамовлення вже відкрите!

1996 року вийшла книга «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко — перший в незалежній Україні роман, що знаменував зародження українського книжкового ринку.Вихід книжки збурив суспільство. Газетні шпальти називали авторку «українською націонал-мазохісткою», «новою відьмою української літератури» та «Генрі Міллером у спідниці». Самому ж роману пророкували статус бестселера — і це тоді, коли більшість українських читачів не те що не читали його, а навіть не бачили на власні очі. «Щось, схоже на смерч, на шалений вихор, проноситься над нашим життям, нашими проблемами. Подібних вражень від нового роману Оксани Забужко “Польові дослідження з українського сексу” чимало, хоча твір зовсім недавно зʼявився друком — близько року його читали у ксерокопіях, обговорювали, сперечалися, вихваляли і лаяли автора. Нещодавня презентація роману в київському Будинку вчителя, як і вся незвична в Україні рекламна кампанія, організована самою письменницею, доливає масло у вогонь, який і без того палає з усією силою», — писали у одній із газет 1997 року. А як ви вперше почули про цю книжку? Чи пам’ятаєте її славнозвісну презентацію? Що про це писали в газетах і про що говорили? Поділіться спогадами — поностальгуємо разом🌺

Учора внаслідок атаки РФ у Львові була пошкоджена памʼятка національного значення — Ансамбль Бернардинського монастиря. Костел і монастир бернардинів у Львові зведені у першій половині XVII. Росіяни не вперше цілеспрямовано бʼють по українській культурній спадщині. У есеї «З попелу імперій, або Нова трагедія Центральної Європи» Оксана Забужко пише: «Тому для всякої потенційної жертви має бути самозрозуміло, що "культура=безпека", – і українцям, які препогано засвоїли цей, зарівно єврейський, як і центральноєвропейський урок, ще доведеться не один рік тепер повторювати на всіх міжнародних майданчиках цю саму принизливу процедуру "розмахування культурним паспортом" ("дивіться, що́ в нас є, нас теж не можна вбивати!"), через яку поколінням раніше проходили наші західні сусіди. Що нікуди від цього не дітися, з початком великої війни стало ясно навіть нашим вайлуватим урядовцям: коли українське Міністерство культури звернулось тоді було до ЮНЕСКО по раду, як захистити від російських ракет бодай ті українські пам’ятки, котрі включено до Світової спадщини ЮНЕСКО (ансамбль Софії Київської, історичний центр Львова і т.д.), то з паризького офісу українцям порадили подбати про… сині охоронні таблички міжнародного стандарту – бо, пояснили, коли росіяни їх побачать, то не бомбитимуть (sic!).І ні, це не був жарт, – правда, розмова відбувалась до Бучі й Маріуполя, але не думаю, щоб тих паризьких службовців Буча з Маріуполем якось радикально протверезили. Хід їхньої думки легко зчитати: Росія для них – за умовчанням "країна високої культури", тільки вже не "інша", як для Кундери, а "така, як ми". Отож підніміть охоронні таблички, покажіть їй, що у вас теж є якась там культура (оскільки Росія така, як і ми, вона цього напевно ж, як і ми, не знає, ви для неї/нас задрібні в очу!), – і вона туди не стрілятиме: у нас, культурних націй, так заведено…Простіше кажучи, Росія розпочала цю війну з колосальною, просто-таки космічною культурною форою в очах Заходу. І тому по українських містах їй стріляти можна – а українцям по її зась. І ось це вже говориться майже прямим текстом: так, декотрі тварини рівніші. Цінніші ті, чию культуру знають. А вас тут не стояло, пройдіть в кінець черги». Текст увійшов до книжки «Наша Європа» — збірки есеїстики, написаної переважно після 2022 року й об’єднаної темою Європи, її невивчених уроків ХХ століття та її майбутнього.

Для багатьох наших читачів ця книжка стала однією з найочікуваніших у видавничому плані на 2026 рік. Нарешті у продажу «Листування Софії Яблонської, Володимира Винниченка та Розалії Винниченко (1928–1935)»! Від Франції до колоніальних Марокко й Індокитаю, модерного Львова і польських курортів розгорталася дружба Софії Яблонської, Володимира Винниченка та його дружини Розалії. Листування, збережене в архівах Парижа й Нью-Йорка, розкриває мистецькі пошуки дебютантки, вимогливі настанови класика, інтелектуальні суперечки, творчі ревнощі, амбіції — і народження авторського голосу.Ця книжка — захоплива мандрівка за лаштунки літератури, де письменництво постає як пристрасть, щоденна праця та випробування.Дякуємо усій команді, яка долучилася до створення цього унікального видання 💌Упорядниця: Оксана ЩурВипускова редакторка: Ольга ЛиликЛітературна редакторка: Оксана ПлаксійКоректорка: Оксана БорисМакет і верстка: Любов ОріДизайн обкладинки: Ольга СтрюцькаКнижку вже можна замовити на нашому сайті 🫀

Ми завершуємо проєкт міжнародної співпраці «Графічні історії з Вірменії, Грузії та України» у рамках якого було створено комікс «Остання ніч на землі» — книгу, яка розповідає про війни минулого та сьогодення і їхні наслідки крізь призму жіночого досвіду. У рамках проєкту відбулось три резиденції, низка вебінарів для коміксистів та інших зацікавлених фахівців, ми презентували книжку на Франкфуртський книжковому ярмарку, а загалом мальопис вийшов українською, вірменською та грузинською мовами, також було видано лімітований наклад англійською. Для нашого видавництва це перший досвід видання коміксу. Дякуємо усім, хто підтримував нас на цьому шляху! 💌Ще раз висловлюємо щиру подяку великій команді авторів, ілюстраторів та редакторів із трьох країн, які працювали над виданням.За фінансової підтримки програми ЄС «Креативна Європа» цей проєкт міжнародної співпраці спільно втілювали: ARI Literature Foundation (Вірменя), Literature Initiative Georgia (Грузія), Видавничий дім «Комора» (Україна) та платформа графічної журналістики Drawing the Times (Нідерланди).Книжку «Остання ніч на землі» можна придбати у двох мовних версіях — українській та англійській.Електронну англомовну версію мальопису безкоштовно можна переглянути на платформі Drawing the Times

Настав час поділитися нашими видавничими планами на 2026 рік! Напишіть у коментарях, які книжки тепер чекатимете разом з нами 💌🧷 Мілєнко Єрґович «Рід» У романі Єрґович розповідає історію власної родини, а заразом історію Європи і Балкан ХХ століття. Ця розповідь, немов залізниця, з’єднує епохи, країни та людські долі. Роман складається з багатьох частин — нарисів, репортажів, документів, світлин, реальне тут чергується із вигаданим, утворюючи досконалу цілісність. Монументальний та щемливий magnum opus одного з найвідоміших сучасних балканських письменників.🧷 Листування Софії Яблонської, Володимира Винниченка та Розалії Винниченко Від Франції до колоніальних Марокко й Індокитаю, модерного Львова і польських курортів розгортається дружба Софії Яблонської, Володимира Винниченка та його дружини Розалії. Листування, збережене в архівах Парижа й Нью-Йорка, розкриває мистецькі пошуки дебютантки, вимогливі настанови класика, інтелектуальні суперечки, творчі ревнощі, амбіції — і народження авторського голосу. 🧷 Арнон Грюнберг «Тірца»Майстерна психологічна драма про батька, який вирушає в Африку на пошуки своєї зниклої доньки. А заразом і пошуки спокути. Роман про помилки та найглибші страхи, про любов і складність сімейних стосунків.🧷 Богуміл Грабал «Потяги особливого призначення» Новела Богуміла Грабала про дорослішання молодого чоловіка в окупованій німцями Чехословаччині наприкінці Другої світової війни. Двадцятидворічний Мілош, сигнальник на невеликій залізничній станції, обтяжений повсякденними тривогами, вплутується в рух опору воєнного часу. Книжка про внутрішнє дорослішання й звичайне людське життя на тлі війни.🧷 Горан Петрович «Папір»Роман одного із найяскравіших сербських письменників сучасності, майстра магічного реалізму та іронії. Дія розгортається в Італії доби Відродження та починається з історії про виготовлення надзвичайно цінного амальфійського паперу — настільки рідкісного, що його могли здобути лише особливою прихильністю. Неаполітанська королева Джованна II вирушає в особисту подорож до Амальфі, щоб придбати папір для любовного листа. Частину книжок поки що залишаємо в секреті. А ще ми готуємо кілька дуже бажаних перевидань. Стежте за анонсами у наших соцмережах 💫

4 грудня відбувся останній вебінар в межах проєкту «Графічні історії з Вірменії, Грузії та України», де ми говорили про авторське право та ведення переговорів для ілюстраторів і коміксистів. Спікером події став Лоран Мелікян — незалежний консультант, журналіст і критик, який спеціалізується на коміксах. Він регулярно співпрацює з різними виданнями, виступає на фестивалях і конференціях у Франції, аналізуючи галузь коміксів та тенденції ринку. Раніше Лоран Мелікян працював у французькому товаристві митців ADAGP у Парижі, а також був менеджером із взаємодії з публікою в культурному центрі Cité Internationale de la Bande Dessinée в Ангулемі.Тепер ви можете переглянути запис розмови з українськими субтитрами.Розмова відбулася в межах міжнародного проєкту «Графічні історії з Вірменії, Грузії та України». Цей проєкт міжнародної співпраці спільно втілюють: ARI Literature Foundation (Вірменя), Literature Initiative Georgia (Грузія), Видавничий дім «Комора» (Україна) та платформа графічної журналістики MediaRidders‘ Drawing the Times (Нідерланди).

#відгук_книгонос«Остання ніч на землі» — це результат міжнародного проєкту в межах програми Creative Europe.Його ідея — через формат мальопису показати жіночі досвіди війни у Вірменії, Грузії та Україні.Над книжкою працювали три авторки й три ілюстратори, відібрані через відкритий конкурс. Процес включав навчальні тренінги, командну роботу й кілька мистецьких резиденцій у різних країнах. Саме тому ці історії так цілісно зібрані — за ними стоїть довгий, уважний і дуже продуманий процес.1️⃣ «Людська ріка» — Грузія / СакартвелоНана народжується на кораблі посеред Чорного моря під час втечі від війни.Усе її життя — спроба зрозуміти, чи нормально вирости всередині катастрофи й не мати «місця народження», яке відчувається домом.Коли в країні починаються нові протести й знову звучить слово «Росія», Нана не може просто сидіти вдома: вона виходить на протести, вчиться стріляти й їде волонтерити в Україну як медикиня.2️⃣ «Остання ніч на землі» — УкраїнаВіра їде до чоловіка на фронт. Це коротке роуд-муві: поїзд у темряві, волонтерські машини, водії з дуже різними поглядами на війну, жарти, щоб не з’їхати з глузду.Це історія про те, як ти тримаєшся лише тому, що хтось тримається за тебе.Про провідницю, яка стає маленьким Дамблдором у вагоні. Про водія, що називає війну «коханкою». Про іншого — Батька, для якого справжня війна «там, де четверо дітей», а фронт — ніби місце, де він може їх захистити.І про одну ніч разом, яка може виявитися останньою на землі — але від якої залежить, чи буде сили жити далі.3️⃣ «За один мем до війни»Події відбуваються в Сірій зоні — місці без мапи й кордонів, де людьми керує Сценарист. Тут війна виглядає як поступове стирання пам’яті, ідентичності й права на вибір. Це прозора алегорія Карабаху — і водночас будь-якого імперського простору.У центрі — Ніхто 070, жінка, яка пережила блокаду й примусове переселення. Вона відмовляється «розповідати пекло», бо тягар смерті неможливо коректно перетворити на текст.Ця історія дуже точно передає байдужість світу: поки люди гинуть, увагу перехоплюють меми, бренди й шум.Імперію не можна ігнорувати — вона все одно прийде далі.І те, що Вірменія, Сакартвело й Україна зібрані в одній книжці, — це про взаємну підтримку й відмову робити вигляд, що нічого не відбувається.КнигОнОс

У книжці «Остання ніч на землі» вміщені три мальописи від авторок з Грузії, України та Вірменії. Вони розповідають про різні досвіді воєн, але коріння у них одне — Росія. «Ця книга — не воєнний щоденник. Тут ви рідко почуєте вибухи чи побачите уламки зруйнованих будинків. Це розповідь про пам’ять, емоційну й глибоко особисту, і про шрами, які війна залишає в душі — гнітючі спогади, химерні сніданки під час облоги, новонароджених на переповнених кораблях мігрантів, що з часом перетворюються на міф. Про отруту війни, яка просочується в ДНК як прокляття, що передається з покоління в покоління. І про любов та співчуття, які здаються нелогічними і відчайдушними, але стають єдиною опорою, коли війна стискає лещата. Багатьом з нас робота над цією книгою допомагала вистояти. Ми чіплялися за ці історії, коли світ навколо палав і зраджував нас», — пише Міхеіл Ціхелашвілі, головний редактор книжки «Остання ніч на землі». Книгу можна придбати на нашому сайті у двох мовних версіях — українській та англійській ⭐️