Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Книжкове буття | Катеринка Ільчук
Додано 14 лип 2024

Книжкове буття | Катеринка Ільчук

@knyzkove_zhyttya
Кількість підписників: 9 546
Фото: 8,780
Відео: 742
Посилання: 1,880
Опис:
Про книжки, літературу і навколо @knyzkove_zhyttya Контакти: @katrinka_ilchuk Бажанки: https://rewish.io/f-IAAA Приємності, книжки і смаколики можна сюди: Володимир, 3 відділення, Ільчук Катерина, 0987890371

👥 Кількість підписників

9 546
Середній/День:: -2
Середній/Тиждень:: -21
Середній/Місяць:: -224

👁️ Середній перегляд на повідомлення

1 566
Середній/День:: 1,580
Середній/Тиждень:: 1,280
ERR: 16.4%

📊 Кількість повідомлень на день

3.9
Останній день: 0
Середнє за тиждень: 2.9
Середнє за день: 3.9

Історія змін назви

Книжкове буття | Катеринка Ільчук 2026-05-03
Книжкове буття 2025-11-24
Книжкове буття _ 2025-11-15

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена 2024-07-14

Стіна

Статистика telegram каналу

Частина 2 ▪️ «Моя темна Ванесса», Кейт Елізабет Расселл — читала двічі, обговорювала на двох клубах і одній чи двох подіях. Дуже важка і важлива книжка про неповнолітню ученицю і вчителя. Як Лоліта, але очима не гвалтівника. ▪️ «Нічний цирк», Ерін Морґенштерн — мене заворожила магія і взаємодія героїв в цій книжці. Наче сама опинилася в такому цирку. ▪️ «Довіра», Ернан Діас — головоломка про амбіції, гроші, владу. І про те, що він і вона одна сатана. ▪️ «Мірило», Ніккі Ерлік — хороша антиутопія.▪️ «Доктор Серафікус», В. Домонтович — я би читала і читала Домонтовича.▪️ «Усі мої тривожні дзвіночки», Євгенія Бабенко — історія, яку можна прочитати за вечір, але неможливо викинути з голови ще дуже довго. ▪️ «Покинь, якщо кохаєш» Коллін Гувер — драматична історія про домашнє насильство і червоні прапорці мудаків. ▪️ «Збірка її жалів», Міккі Браммер — зворушлива історія про доулу смерті, цінність життя і як ми консервуємо свої емоції. Наче проста і дуже в стилі Бакмана, але дуже зачепила мене. Останні два місяці часто повертаюся в думках до цієї книжки. ▪️ «Привіт, красуне» — неймовірна сімейна сага. Здається, останні 100 сторінок я читала із істерикою і сльозами.
#начитала «Замкнену територію» і що я вам скажу.Це не антиутопія. Або не така антиутопія, як я очікувала. Навіть до кінця книжки ми майже нічого не дізнаємося про світ поза парканом шоу. Якісь крихти, але їх дуже мало. Є шоу: герої проходять відбір, приїздять на територію наче як в пустелі в великий будинок. І виконують спільні й індивідуальні завдання. Мета: дійти до фіналу. За завдання можна отримати такі розкішні нагороди як шампанське та помада, а також предмети першої необхідності: побутова техніка та вхідні двері.Все фіксують і транслюють камери. Спочатку книжка була дуже нудна і повільна. Але! Але останні 150 сторінок нарешті було те, якою я очікувала побачити майже всю книжку: маніпуляції, жорстокість, готовність на все заради своєї перемоги і навіть трохи про життя героїв до шоу (нарешті, бо я дуже чекала, чому вони взагалі пішли на це шоу). Я розумію, чому ми бачимо шоу очима цієї головної героїні, але можливо, саме тому 2/3 книжки були такими нудними — головна героїня максимально нудна. І тільки наприкінці розкрилася. Думаю, кілька POV і перспектив додали би руху оповіді (ну я б не була на межі того, щоб відкласти книжки).Тут точно є про що поговорити на книжкових клубах, але більшість часу я думала, що книжці чогось не вистачає. Фінал був хорошим — без моралізаторства (це читач має додумати сам).
Крім того, що стає все важче зрозуміти, хто з авторів і авторок використовував штучний інтелект (а він при цьому ще й стає все більш просунутішим), так тепер ще й можна доволі легко зробити наклеп і пустити чутку, що хтось точно використовує. Це бентежить. Наприклад, є доволі багато відео про те, що Лорен Робертс («Безсила») сплагіатила свою трилогію із книжки «Багряна королева» Авеярд. Але в якийсь момент почали говорити про те, що все було навпаки. Дійшло до того, що Вікторія Авеярд записувала відео про те, що її книжки вийшли значно раніше (у 2015 році!). Тепер пішла хвиля відео про те, що Лорен Робертс використовувала АІ. Наприклад, в цієї блогерки на відео це чи не основний контент. Спочатку 4 відео про плагіат, тепер 2 відео про АІ. Вона стільки часу і зусиль цьому приділяє, що це трохи дивно (або ні). Перше відео вже набрало 349 тисяч лайків і 6,7 мільйонів переглядів. Не бачила, щоб авторка чи видавництво хоча б якось на це реагувало (може, пропустила). Але раніше вона активно ділилася процесом написання в соцмережах, робила опитування щодо імен героїв тощо.
В цьому ж і проблема. Що ми розуміємо, що вони важко і наполегливо працюють, щоб продати іншим жінкам (і чоловікам) естетику trad wife.Кожна із цих блогерок — бізнесменка, контент-кріейторка. Ще одна тред вайф блогерка зібрала аудиторію, розповідаючи жінкам, що вони мають підкорятися своїм чоловікам. Вона продає платне членство, де навчає покірності. Жінка бере з інших жінок гроші за інструкції, як не мати власних грошей. І до всього ще заявляла, що жінки не повинні мати права голосу.І оскільки вони вже встигли на цьому заробити, то тепер готові розповідати про свій «успіх». Команда операторів, яким треба ставити завдання і координувати роботу. Всі ці рекламні інтеграції, запуски власних брендів і лінійок продуктів. «Вони використовують усі права й можливості, які виборов фемінізм, щоб продати вашій доньці ідею, ніби жодні з них їй не потрібні. Вони ніколи не були традиційними дружинами.Вони були продавчинями. А товаром були ваші можливості вибору.»Хороший допис: https://www.instagram.com/p/DbeTuq0D0le/?igsh=MXU2aGpxc2w5dXNidg==Цікаво, що в якийсь момент своєї «карʼєри» вони вже хочуть визнання, хочуть, щоб всі бачили, що це їхні досягнення — зібрати стільки аудиторії і створювати контент. Дуже традиційно, ага.
Сумно, що ми опинилися в моменті, коли купити книжку — це не лише емоційна покупка, бо був важкий тиждень. Це дуже конкретна підтримка книжкових видавництв, які крім заморожених коштів на видання книжок, отримують ще й розбомблений склад. Останні дні таке відчуття, що куди не глянь — всюди погані новини. Навряд вони стануть кращими із стосом нових книжок, але так з'являється якесь відчуття сенсовності чи що. Знаю, що в Книголав (які зазнали величезних збитків через приліт) зараз акція на електронні книжки. І власне, вони казали, що з відправкою паперових зараз не дуже, тому просять купувати електронні. Але це не зовсім мій формат. Якщо не ваш теж — можна у Vivat на сайті або в книгарнях скористатися пропозицією 2+2=7 (діє до неділі включно). Загальна вартість мого кошику 3396 грн, я заплатила 2202. ➡️ На сайті заходите на сторінку акції і у фільтрі обираєте видавництво (на скріні одна книжка Лабораторії). Далі можна ще відфільтрувати на новизною або залишити за популярністю (я сортую за новизною, щоб глянути, що пропустила із новинок). https://vivat.com.ua/aktsii/2-plus-2-dorivniue-7/?filter=publisher_code_entityelement_is_knyholav
Що по бюджетах?⠀➡️ За даними Deadline, «Одіссея» збирає 257,8 мільйона доларів у світовому прокаті за перші вихідні, що перевищить показники касових зборів першого вікенду фільмів «Темний лицар повертається» (198 млн доларів) та «Оппенгеймер» (180 млн доларів).⠀Щонайменше 625 мільйонів доларів треба зібрати «Одіссеї», щоб вийти на точку беззбитковості.⠀Заявлений бюджет фільму становить 250 мільйонів доларів, а витрати на маркетинг — 125 мільйонів доларів (це пише англомовний форбс без джерел). Але зазначають, що це ще й при скороченнях в кінотеатрах.⠀«Оппенгеймер» (фільм Нолана перед «Одіссеєю») зібрав трохи менше 1 мільярда доларів.⠀➡️ Для порівняння бюджети «Служниці» (трилер, де більшість подій відбувалися в одному будинку).⠀Продакшн-бюджет: приблизно $35 млн.⠀Маркетинг і дистрибуція: орієнтовно $70 млн. Це медійна оцінка Deadline, а не офіційно оприлюднений кошторис.⠀Сукупні витрати: близько $105 млн до врахування частки кінотеатрів, відсотків і бонусів.⠀Фільм зібрав приблизно $400 млн у світовому прокаті.
«Я на власному гіркому досвіді зрозуміла: коли люди запитують, як ти тримаєшся після втрати, вони насправді не хочуть чути правди. Люди хочуть чути, як ти рухаєшся далі, бо не можуть дивитися на твій біль. А коли я не змогла "рухатися далі", листи поступово зійшли нанівець.»Кловер працює доулою смерті — людиною, яка супроводжує людей наприкінці життя. Іноді це означає просто сидіти поруч і тримати за руку; іноді слухати про чиїсь жалі; іноді — щось зробити для цієї людини. Однак за цією професією Кловер ховає власний біль. Вона не проживає це життя, а живе від чужої смерті до чужої смерті. Не взаємодіє зі світом. Кловер — інтровертка, соціально незграбна, самотня жінка, яка краще розуміє людей, що помирають, ніж живих. Вона колекціонує чужі жалі в записники. Часом втілює щось, про що шкодували як про незроблене померлі (а ми всі знаємо, що частіше шкодують про щось, чого не зробили, а не навпаки, але як це нам допомагає?). Однак це не її власні жалі, свої вона глибоко поховала. 💔 Може здатися, що це сумна важка книжка, але це не так. Вона дуже життєствердна і легко читається. Чи плакала я? Так! Але також я усміхалася до сторінок. Я б радила «Збірку її жалів» Міккі Браммер всім, хто переживає втрату, хто загубив орієнтири в житті і зараз намагається знайти якусь опору. Бо книжка ж насправді не про смерть, а про сміливість жити, не накопичуючи перелік жалів до старості. Мені трохи схоже на «Славетне життя Ей-Джея Фікрі» і на «З Елеанор Оліфант усе гаразд» (з останньому її часто порівнюють і у відгуках через головну героїню). Можливо, на «Те, що видно звідси», але без магічного елементу, а якщо взяти, що це про сміливість жити. Ну і я поки не бачила відгуків українських читачок, тож читайте. #начитала
«піхотацетакі оптимістиякі щоранку дивуютьсящо знов прокинулись»«Нора забере відчуття голоду, але посилить відчуття холоду. Вона подарує тобі втому, що тепер буде завжди в тобі. І, вдивляючись у тунель, у його темну масу, у його безодню, ти бачитимеш себе, усе своє життя, усіх рідних, дітей, згадуватимеш мрії (які нора, до речі, теж захоче з’їсти), а потім губитимуться слова. Важкість цієї землі нависатиме в тебе над головою. Ти засинатимеш з нею й прокидатимешся.»Людська нора — це заглиблення або бліндаж в окопі на передовій. Це місце, що рятує. Але й місце, яка стає могилою. Укриття і пастка водночас. «Людська нора, голод і Бог на війні» Валерія Пузіка — це страшний текст, але обов'язковий. Я вже прочитала «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу», ще в процесі читання «Ким ми були», бо ридаю кожні 5 сторінок. Окремі фрагменти із цієї наступної книжки Валерія я вже теж читала, але цільний текст мені поки важко осягнути — там дуже багато такого, чого ми уникаємо в цивільному житті під час війни. 9 липня передзамовлення. Книжка буде на початку вересня. ➡️ Нора. Валерій Пузік про 40 днів піхотинської сраки, голод, окопозалежність і нестерпну красу посадок https://www.pravda.com.ua/articles/2026/03/02/8023391/
Видавництво Ще одну сторінку дивує своєю різноплановістю. ➡️ По-перше, вони видають книжку, про яку я писала минулого травня — Bloob https://t.me/knyzkove_zhyttya/7644 Роман про те, як створити ідеального хлопця з желеподібної істоти, і що з цього може вийти.➡️ По-друге, затишне роментезі про драконячу магію, орків і любов тепер є в них у видавничому портфелі. Не найпопулярніше фентезі і не дуже нове (2023), але сюжет цікавий (і там є пригоди, тож це не те созі фентезі, де нічого не відбувається). Деелла — одна з небагатьох напіворчинь, що залишилися у світі. Після завоювання її батьківщини імператор тримає дівчину в башті, а свобода здається недосяжною мрією.Та одного дня він пропонує їй угоду: Деелла отримає шанс на волю, якщо вирушить на таємничі Острови Казок і знайде носіїв забороненої драконячої магії. Але подорож іде не за планом. Жорстокий шторм збиває корабель із курсу, і Деелла опиняється на чужому острові — просто біля ніг Рівеліна, похмурого й небезпечно привабливого ельфійського коваля. Що там далі буде — ми всі знаємо. В серії 4 частини.
Знищив більшість своїх робіт, щоб працювати на владу? Projector Publishing відкриває передзамовлення на нову книгу серії «Історії українських митців». Це уже 4 книга серії, героєм якої став Анатоль Петрицький — художник, який захоплювався імпресіонізмом, творив авангард й футуризм, жив у Будинку Слово у Харкові, вигадував сміливі театральні костюми і постановки… Його характеризують як генія українського авангарду і театру. А згодом, знищив більшість своїх робіт і став «митцем у системі» радянської влади.З книги можна дізнатися, що пов’язувало Петрицького з Курбасом, що змусило його на певний час залишити Батьківщину та, звісно, чому Анатоль важливий для нас сьогодні.Авторка книги: Валентина Клименко — журналістка та мистецтвознавиця. Ідея проєкту «Історії українських митців» народилася та втілюється спільно командами Projector Publishing, Projector Foundation та Фундацією ЗМІN. Я раніше нічого не чула про Петрицького, але знайшла кілька відео, поки книжка не вийшла, щоб трохи увійти в контекст. ➡️ https://www.youtube.com/watch?v=NfvDwjj7oTI➡️ https://www.youtube.com/watch?v=37WmgIBaJoYНу і книжку треба, бо знати своїх треба. Передзамовити за найнижчою ціною можна на сайті Projector Publishing. Зараз ціна найнижча, адже книжка ще не вийшла: https://bit.ly/4vsou7u