Статистика telegram channel - @knygoterapiia

Litosvita у партнерстві з Vivat запускають новий курс — «Жіноча черга».Старт — 9 березня. І звісно, я не можу його пропустити.Планується 10 лекцій про українських письменниць — їхню творчість, епоху, контексти, боротьбу й місце в літературі. Про тих, чиї імена ми чуємо рідше, ніж мали б. Чесно скажу: окрім Ольги Кобилянської та Лесі Українки, для мене буде багато відкриттів. Що дасть курс:✔️ 10 глибоких лекцій про авторок різних періодів — від класики до модернізму, еміграції й забутих імен ХХ століття✔️ можливість перевідкрити тексти та переглянути власні стереотипи✔️ цілісне розуміння жіночої традиції в українській літературі✔️ переосмислення канону: чому жіночі голоси опинялися на маргінесі й як повертаються сьогодні✔️ знайомство з маловідомими творами, архівними історіями, складними біографіями та літературними містифікаціями✔️ чіткі орієнтири — що читати далі й куди рухатися, якщо хочеться глибше зануритись у темуОкремо тішить склад лекторок — для мене багато нових імен, а це завжди означає новий кут зору.Якщо вам теж хочеться краще знати феміністичну літературу, проходьте на курс: https://litosvita.com/women-turn/Книготерапія 📗Підписатись

Пам’ятаєте, нещодавно я питала вас про книжки з подорожами в часі? Так от, така книжка ніби сама мене знайшла. Це "Чужоземка. Книга 1" Діана Ґеблдон від видавництва BOOKCHEF 🌟"1945 рік. Клер Рендалл, колишня військова медсестра, щойно повернулася з війни та возз’єдналася зі своїм чоловіком у другий медовий місяць, коли пройшла повз стоячий камінь в одному з давніх кіл, що розкидані по всій території Британських островів. Раптом вона стає Сассенах — «чужоземкою» — у Шотландії, розідраній війною та набігами на прикордонні клани, у році Господньому... 1743. Відкинута назад у часі силами, яких вона не може зрозуміти, Клер потрапляє в інтриги вождів та шпигунів, які можуть загрожувати її життю та розбити їй серце. Бо тут Джеймс Фрейзер, галантний молодий шотландський воїн, який виявляє їй настільки абсолютне кохання, що Клер стає жінкою, яка розривається між вірністю й бажанням — і між двома абсолютно різними чоловіками у двох непримиренних життях." Одна відома американська блогерка каже, що це найкрасивіше видання роману — і я розумію, чому. Воно справді розкішне!Подумала: якщо вже вона в Америці має, то, мабуть, і мені треба 😸Тепер лишається головне: щоб історія виявилася захопливою! Плануєте читати?#кт_поповненняКниготерапія📗Підписатись

Читаю книжку «Шукай всередині» Ольги Бондар — і мені подобається. Справді класна! 🔥 Авторка — коуч, і це відчувається, бо кожна глава закінчується питаннями. Та й у самому тексті їх багато. Це не та книга, яку просто «прочитав і забув». З нею треба працювати: взяти блокнот, ручку й рефлексувати ✍️Думаю, саме так можна отримати максимум користі. Як з кількох сессій з коучем, бо питань піднято вдосталь. Книга написана простою мовою й легко читається. Є багато прикладів із реального життя. А ще в тексті чимало глибоких, інсайтних думок. Я вже зробила купу закладок."Суть у тому, щоб зрозуміти, що саме в собі ви намагаєтесь заповнити іншою людиною і навчитися заповнювати це самостійно. Це не інша людина, якої нам бракує. Це частина нас, яку ми не чуємо і не бачимо." "Коли ви постійно фокусуєтесь на тому, що може піти не так, ви стоїте спиною до того, чого насправді хочете. " "Неможливо знайти зовні внутрішні опори." Більше вражень — коли дочитаю.А ви з якою книгою проводите вихідні?Книготерапія 📗Підписатись

🎬 Вікенд — ідеальний час трохи пригальмувати й подивитися щось глибоке й надихаюче. Тому як завжди у п'ятницю зібрала добірку розмов, лекцій і презентацій про книги.«Якщо у тебе немає контенту — твого бізнесу не існує»Ваша улюблена рубрика! Сьогодні у «Книжковому хробаку» — книга Ґері Вайнерчука — «Полювання на увагу. Як насправді побудувати бренд і збільшити продажі в новому світі соцмереж». Мемуари колишньої Прем’єр-міністерки Нової Зеландії Джасінди Ардерн. Читач, слухач і наглядач #13Читач — Олексій Ерінчак: https://x.com/lexpositiveСлухач — Єгор Стадний (не сидить в соцмережах) Наглядач — Юрко Федоренко: https://x.com/Djamah "Бомба у спадок". Презентація книжки Марʼяни БуджеринАвторка, спираючись на архівні матеріали, спогади учасників подій та міжнародні документи, реконструювала багаторівневий переговорний процес довкола української ядерної спадщини й відновила логіку ухвалення рішення про денуклеаризацію України та безпекові обіцянки, закріплені в Будапештському меморандумі. Після 2014 року на тлі російської агресії цей документ знову опинився в центрі уваги політиків, дослідників, громадськости. Чи справді в 1990-х Україна мала вибір, яким не скористалася? Що саме їй було обіцяно в обмін на роззброєння? Чи могла вона втримати ядерний статус? Якщо так, то чи зважилась би Росія на таку зухвалу агресію? «Місіс Делловей» Вірджинії Вулф: драма в декораціях світського рауту|Шалені автор(к)и| Агеєва,Семків"Місіс Делловей" Вірджинії Вулф, на думку Ростислава Семківа, - один з найсильніших романів ХХ століття, який говорить про поколіннєві конфлікти, травми війни, колоніалізм і бісексуальність. А ще - це роман-полеміка з Джойсом, сповнений проникливої іронії. А ще в цьому відео Віра Агеєва ділиться, як перевіряє, чи студенти читали задані тексти. Додивіться до кінця! Євгенія Кузнєцова | Вівці ціліЗапис передріздвяної зустрічі у Львові. Обирайте те, що відгукується саме вам, зберігайте на потім і діліться з іншими книголюбами. Гарного вікенду й приємних відкриттів ❤️#кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись

Аліна Дихман «Сніжний Ізюм», видавництво "Видавництво"Давно хотіла почитати цю книгу, а все чогось чекала. Тепер ясно чого — красивезного зимового видання 🔥А якщо серйозно, трохи хвилювалась перед прочитанням, бо це фентезі, а я не надто сильна в цьому жанрі. І більше люблю читати про людей, ніж про фентезійних створінь. Але виявилося, що фентезійного тут зовсім трошки, немає складних світобудов. Є окремі персонажі з української міфології, є вигадане, але поруч із цим — реальні обставини, дуже впізнавані. Тож магія не домінує, а органічно доповнює сюжет ⬇️"Дівчина, яка не любить книжки, рятує їх зі зруйнованих бібліотек деокупованої Харківщини? Так, бо в засніженому Ізюмі може статися і не таке. А ліс, куди не можна ходити, ховає не тільки міни. І що таїться в тому лісі, знає лише мовчазний чоловік, який рятує не книжки — тварин. А, може, знають ще камінні половецькі ідоли на горі. Не ходи на ту гору. Бо можеш побачити те, що не забудеш." Головна героїня Міра — непересічна, цікава і щира. Окрім подій, що стаються з нею, ми бачимо і внутрішні трансформації: проживання горя від втрати кращого друга.А ще змінюються її стосунки з матір'ю. Спойлер — мама теж непересічна і цікава 😸В романі присутня війна, окупація, наслідки, які залишаються з нами надовго. Реальне і вигадане тут разом показують трагедію і її відлуння. "Проте, книжки, на жаль, не є панацеєю, адже й серед тих, хто читав «Останній похід» та змінив лати на бронік, є ті, хто став на бік Тіні." Але при цьому роман затишний і теплий. Не знаю, як це вдалось авторці, але обов'язково спитаю на клубі 😉Ще один момент, який мене потішив — тут багаааато про книги. Про любов до читання, про важливість книжок як опори. "Міра раптом захопилася книгою. Вона терпіти не могла дивитися фільми з телефона, а ноут залишився вдома, тож «Останній похід» був єдиним варіантом, щоб відігнати нав’язливі думки і про матір, і про Марка, і про себе, і про чортових сусідів зі східного кордону. " "До Ізюму — землі й сім’ї — лишалось ще трохи. І лишилося всього кілька сторінок книги. Марко казав, що «Похід» змінив його життя. Життя Міри змінив Марко." А ще у романі вдосталь гумору. Гарних описів лісу і міста. Надії, що поборемо. І, звісно, кохання ❤️"Химерне то було видовище: кам’яні істукани без очей усе ж дивились. Здалося, що дивились не на місто, що ле­жало внизу, а крізь віки. Міра подумала: вони, як ніхто, розуміли, що всяка навала минуча, а вони зостануться, як ця гора, це небо і це місто-фортеця біля звивистої, як вуж, річки." Ну ви вже зрозуміли, що книга класна, правда? Тож читайте! P.S. Вже з нетерпінням чекаю на наші клуби з авторкою! На клуб в Ірпені залишилося одне місце. На онлайн-обговорення авторка теж прийде.

«А раптом я пишу якусь фігню?»З таким запитом на бета-рідинг до мене нещодавно звернулась авторка. Думаю, це знайомо багатьом письменникам.Очі «замилені». Перечитуєш рукопис десятий раз, і вже не розумієш, добре написано або не дуже 😖І це норм, бо автору важко бути об’єктивним до власного тексту. Саме тому потрібен бета-рідинг.Я читаю рукопис з увагою до деталей і повагою до авторів:✔️ підсвічую сильні сторони тексту, які варто зберегти й посилити✔️ показую слабкі місця — без знецінення✔️ звертаю увагу на логіку, ритм, персонажів, «провисання» сюжету✔️ роблю коментарі по тексту та надаю розгорнутий загальний відгук після прочитанняЦе не класичне редагування і тим паче не критика заради критики. Це погляд зі сторони, який знижує тривогу й дає чітке розуміння: що з текстом робити далі.Трохи про мене:✔️читачка з 35-річним досвідом✔️копірайтерка з 15-річним досвідом✔️навчалась бета-рідингу, редагуванню та письменницької майстерності у LITOSVITA✔️можу читати як готовий рукопис, так і окремі фрагменти ще в процесі написанняНа лютий є 2 вільні слоти. Якщо цікаво дізнатися деталі, пишіть в приватні @liybovbo#кт_бетаКниготерапія📗Підписатись

Наталія Чайковська «Ластівка», видавництво Нора Друк «Ластівка» — роман, заснований на реальних подіях. Йдеться про село Соб’ятин на Волині, яке радянська влада знищила за непокору: за погане виконання колгоспних планів, за небажання ламатися під систему. Цікаво, що коли починала читати книгу, трапилася стаття про село. "Українці дуже добре розуміють, що таке втрата рідного дому. А що було робити, коли радянська влада вирішила стерти з лиця землі цілий населений пункт, а всіх мешканців переселити в іншу область за непокору і зрив колгоспних планів? У романі «Ластівка» Наталія Чайковська у притаманному їй стилі занурення в реальні події і відтворення найменших деталей розповідає історію однієї родини, що жила в селі Соб’ятин на Волині, від якого зараз лишилося старе кладовище та горбок землі, де колись стояла церква. Село, якого немає на карті, житиме доти, доки житиме пам’ять про нього…" Це цікава і дуже емоційна книга про зламані долі, про післявоєнні роки, про втрату дому — теми, які сьогодні для багатьох з нас актуальні. Здається, вже стільки прочитано про злочини радянської влади, що важко чимось здивувати. Але щоразу — дивує. І болить 💔"Найлютіший звір на землі — людина. Навіть вовк не такий страшний, як двоноге створіння." "Не забувайте про свій дім і своє коріння.Бо пам'ять — це те, на відміну від дому, що у нас відібрати не можуть!" Авторка зазначала, що сама родом із села неподалік, і під час роботи над романом відчувала велику відповідальність — це відчувається в тексті. Мені сподобалось глибоке занурення в деталі: побут, щоденне виживання українців, внутрішній світ головної героїні."Минуле ― як вівтар, на який вона щоразу жертовно клала часточку себе." "Найважче покинути навіть не дім. Найважче покинути мертвих." "Її життя розлетілось на гострі друзки й щомиті кожен уламок впирався в тіло" Рекомендую, якщо любите історичні романи про українське село. Поки ця книга на першому місці з доробку авторки (Читала ще "Крок" та "Мовчазна згода") 🔥#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись

Що радять підписники «Книготерапії» 📚1. Стефані Гарбер «Одного разу розбите серце»Фентезійна казка з темним шармом: угода з принцом сердець, магічний світ і пригоди. Одне з найулюбленіших фентезі — щиро рекомендують 🫶🏻2. Макс Кідрук «Зорі над островом Пасхи» 4 тревелоги в одній книзі: подорожі, карти, фото, історія й природа. Читається легко й захопливо — географія, яку хочеться вчити.3. Тревіс Болдрі «Книжки та кістяний пил» Затишне фентезі для ескапізму: доброта, розмови замість насильства, підтримка й чесна праця. Ідеально, коли втомлюєшся від драм.4. Артем Чех «Район Д»Теплі, нетригерні історії про мешканців одного району. Дуже жива мова, відчуття «рідного» міста й часу. Легко й приємно.5. Ендрю Мейн «Хованки з хижаком»Пригодницький трилер 10/10. Розумний головний герой-науковець і напружений сюжет. Для фанів жанру — мастрід.6. Б. К. Борісон «Ферма Лавлайт»Затишний романс friends-to-lovers. Грін флег герой і сцени, які ще довго згадуються.7. Джон Марс «The One. Суджені»Захоплює з перших сторінок, читається за день. Фінал — вау. Книга значно сильніша за серіал.8. В. Е. Шваб «Незриме життя Адді Лярю»Навіть для тих, хто не любить фентезі. Ніжна, небанальна історія, яка лишається з тобою надовго ❤️9. Ліз Нуджен «Дивна Саллі Даймонд»Психологічний трилер із сильним наповненням. Не зважайте на обкладинку — всередині дуже добре.10. Ґеорґі Ґосподінов «Садівник і смерть»Щемко, людяно, геніально. Про втрату, любов і життя — так, як нині особливо болить.11. Ласло Краснагоркаї «Меланхолія опору»Темний, постапокаліптичний, тривожно актуальний текст із чорним гумором.12. Саша Станішич «Походження»Особиста й болюча історія про війну, ідентичність і памʼять. Досвід Югославії, який нам важливо знати 💔Дякую всім причетним до створення добірки! ❤️#кт_добіркаКниготерапія📗Підписатись

Сьогодні познайомилася з Аліною Дихман, авторкою книги «Сніжний Ізюм», і отримала свій примірничок з автографом — лімітоване зимове видання ❤️Книга ось про що:"Дівчина, яка не любить книжки, рятує їх зі зруйнованих бібліотек деокупованої Харківщини? Так, бо в засніженому Ізюмі може статися і не таке. А ліс, куди не можна ходити, ховає не тільки міни. І що таїться в тому лісі, знає лише мовчазний чоловік, який рятує не книжки — тварин. А, може, знають ще камінні половецькі ідоли на горі. Не ходи на ту гору. Бо можеш побачити те, що не забудеш." Щодо зустрічі, вона була дуже приємна, хоча й коротка — в Ірпені страшенно холодно. Донька швидко нас сфоткала, ми так само швидко розбіглися по автівках, але домовилися без поспіху поспілкуватися на книжковому клубі.Тому нагадую:28 лютого об 11:00 в Ірпені відбудеться клуб із авторкою 🔥Важливо: на офлайн-зустрічі залишилося всього два місця!Спочатку ми обговоримо книгу між собою, а потім до нас приєднається Аліна — можна буде поставити всі запитання, поспілкуватися й отримати автографи ✍️Вартість участі при сплаті сьогодні — 300 грн. В лютому буде дорожче. Аліна також пообіцяла приєднатися до онлайн-обговорення (дату узгодимо окремо — вже з тими, хто запишеться, щоб було зручно всім).Щоб забронювати місце або поставити запитання, пишіть у приват: @liybovbo#кт_клубКниготерапія📗Підписатись

Як завжди, у п'ятницю зібрала кілька нових відео. Тут класика, яка раптом відкривається інакше, розмови про Стуса без бронзи й пафосу, чесні тексти про наше покоління та закулісся книжкового бізнесу. "Земля" Ольги Кобилянської: містичний роман і його макбетівська інсценізація | Шалені автор(к)иБагато років "Землю" Кобилянської зводили тільки до соціальних негараздів, хоча це значно складніший, багатошаровий текст. У цьому випуску ми говоримо відразу про дві "Землі" - власне роман Ольги Кобилянської, але також і його сучасну театральну інтерпретацію у постановці Івана Уривського в Театрі Лесі Українки. Вам обов'язково треба послухати! «Поки ми тут, усе буде гаразд». Стус як спосіб пояснити Україну сьогодні – Жадан і ГусейноваУ цьому випуску «Харківської школи романтиків» Олена Гусейнова і Сергій Жадан говорять зі стін Мистецького Арсеналу в Києві – з виставки «Поки ми тут, усе буде гаразд», присвяченої Василю Стусу. Їхня розмова швидко виходить за межі біографії: як ми звикли «заливати бронзою» шістдесятників, чому шкільний офіціоз часто віддаляє від читання, і як побачити в цьому поколінні живих людей – через фото, предмети, голоси. Чому кожному поколінню українців доводиться через це проходити? | ОЛЕКСАНДР МИХЕДМи поговорили про «Позивний для Йова» як документ епохи та про те, чому Захід досі намагається верифікувати українську правду через «хороших росіян». Про баскетбольні уроки з дитинства, які гартують характер, про втрату «польоту фантазії» та про те, чому наше покоління стало тими самими «носіями червоної калини», яка колись здавалася такою далекою. Litosvita | Марія Придьма про ріст команди, інвестиції в сервіс та Cultosvita"Титульний аркуш" - подкаст про книжковий бізнес. В інтерв'ю Марія Придьма, СЕО школи творчого та професійного письма Litosvita, розповідає про таке:✅ як зібрати й менеджерити команду, яка професійно зростає та не звільняється;✅ у скільки обійшлися інвестиції в нову CRM-систему та як це вплинуло на творчий процес;✅ скільки власних коштів вклала Марія Придьма в нову платформу Cultosvita;✅ як формуються програми в школі та чому Litosvita - не про агресивний маркетинг;✅ та як Litosvita виставляє цілі й використовує для цього OKRи. Якщо дивилися щось із цього — відгукніться. І, як завжди, пишіть, що ще варто подивитися — поповнюємо список разом 💪#кт_щоподивитисьКниготерапія📗Підписатись