KGB files

2/2Під кінець щось заспівали таке, що народ стрепенувся і почали скандувати: «Заповіт», «Заповіт»! Ніякого «Заповіту», останній номер щось знову подібне на пісню про партію — і концерт завершено. Публіка починає йти, я вискакую на сцену, піднімаю руку і прошу всіх зупинитися. Зупинився народ. І я кажу дуже іронічно, що ми почули в лекції на початку, що Ленін любив приходити на шевченківські вечори читати «Кобзаря». Але ми повинні пам'ятати, що Ленін любив слухати не тільки «Апасіонату» Бетховена, але й «Заповіт» Шевченка.І тому, давайте заспіваємо. Оці усмішки, які зараз у вас на обличчі, такі ж на обличчя всіх тих, хто в перших рядах, всі регочуть! І кивають головою: «Так-так, давайте-давайте!» Я йду до фортепіано і хочу взяти акорд. Вибігає жіночка, підбігає до мене, хапає мене за руки, не дає взяти акорд, шипить: «Прєкратітє сєйчас же!», а на публіку: «Концерт закінчено, розходьтеся!» Вибігає якийсь молодик, теж починає кричати, що концерт закінчено. Тоді вступає в дію Микола Матусевич. Вискакує на сцену, підходить до мікрофону, і одна лише фраза: «Люди, вам не соромно?» І уявіть собі, весь зал: «Соромно!»Ми зрозуміли, що люди на нашому боці, що ми можемо діяти далі, і ми зіскакуємо зі сцени, до нас підходять наші дівчата, ми починаємо співати «Заповіт», підхоплюють всі, співаємо. Зі сцени кричать, але вже не стало чути їхнього крику. Вони починають вимикати світло. Люди співають. Ви собі не уявляєте, як розкішно звучить «Заповіт» в темному залі! Вони потім зрозуміли, що зробили помилку, і включили, і вже більше не виключали. У жінок сльози течуть, але співають. Доспівали до кінця і кажемо з Миколою: «Хай люди виходять, ми — під кінець».Беремо одяг, виходимо і бачимо фантастичну картину. Стоїть перед філармонією на вулиці чорна «Волга». Усі люди, які були в залі, стоять довкола того авто, маса людей півколо утворили. До авто доріжка є, можна прийти. Дивляться, чи нас візьмуть в авто, чи ні. Ми засміялися, бо картина дивовижна. Але ніхто нас не просить до авто. Звернули ліворуч, ідемо до підземного переходу. І ця вся гурма людей нас у півколо бере і з нами іде на Хрещатик, і вже на Хрещатику почали дякувати і розійшлися. А ми на радощах пішли до пам'ятника Шевченку у парку і ще там проспівали «Заповіт».Нас тоді не чіпали, бо вже знали… Це був кінець березня, а 23 квітня нас заарештували. У Вікіпедії помилково написано, що нас заарештували за цей концерт, за співання «Заповіту». Ні. За участь у Гельсінській групі».

2/2Про роботу МГБ під час приїзду до Києва в 1947-му майбутнього нобелівського лауреата Джона Стейнбека та легенди світової фотографії Роберта Капи (ви напевно бачили його знімки) я колись писав, знайшовши в архіві пару коротких узагальнюючих записок. Десь мала б бути присвячена тому візиту окрема справа з розлогими донесеннями агентів, зведеннями зовнішнього спостереження, знімками прихованою камерою, можливо, розшифровкою прослушки. Але в архіві СБУ її не знайшлося - думаю, це той випадок, коли справа радше за все в Москві (якщо не знищили) - адже саме там починався і завершився їхній тур. Ну що ж, лаконічні записки - теж непогано.Цей сюжет я включив у книгу “Архіви КГБ. Невигадані історії”. У 2021-му, незадовго до того, як здавати видавництву Vivat рукопис, отримав у архіві СБУ справу агента “Стріли” (Юрія Смолича) - і там знайшлися його донесення про Стейнбека та Капу. Письменник був одним із учасників вечері в гостях у Олександра Корнійчука, на яку запросили американців. Книга приросла новими деталями.І ось тепер в іншій справі - заява до МГБ Анатолія Кирильчука, завідувача гаражу Українського товариства культурного зв'язку з закордоном (навколоконторської організації, яка відповідала за подібних важливих гостей), який, виходить, також виконував обов’язки водія. Капа, як пише Кирильчук, ходив на Аскольдову могилу, знімав мости, берег Дніпра та завод (який потім купить Петро Порошенко).У селах на Київщині американцям створили картинку колгоспного раю, але фотограф примудрився назнімати погано вдягнених дітей та родину, яка купалася в одній мисці. Усмішку викликає опис Кирильчуком камери американця, об’єктив якої може наводити фокус. Шпигунська техніка!Від першої особи наведені деталі, які потрапили до записок: Стейнбек цікавиться колгоспним врожаєм, і обидва, як здалося, розуміли російську.Бонус - "непристойна" поведінка наших представників, зокрема Рильського з Малишком.Якщо будуть друкувати п’ятий наклад “Архівів КГБ” - додам ці деталі.Нагадаю, ви можете купити книгу з підписом автора: https://secure.wayforpay.com/button/b97257b742659

Сьогодні 130 років з дня народження одного з найзагадковіших українських авторів минулого століття — Віктора Петрова (Домонтовича). З цієї нагоди тримайте анонс 💚«Агент із ведмедиком» — так називатиметься книжка, яка вийде у Vivat наступного року. Її зараз пише історик Едуард Андрющенко, якого ви можете знати за попередньою працею — «Архіви КГБ. Невигадані історії».Цього разу все теж обертається навколо розсекречених архівних справ. А де, як не в них, шукати відповіді на питання, які хвилюють не лише дослідників, а й читачів «Доктора Серафікуса» та «Дівчини з ведмедиком»? Всі, хто хоч трохи цікавився біографією письменника та вченого, знають, що він співпрацював з радянськими спецслужбами. Але конкретних, підтверджених документами фактів ніхто не знав — більше було легенд і чуток, іноді напівфантастичних. І ось нарешті історію Віктора Петрова можна побачити майже без «білих плям».Але майбутня книжка — не тільки про Петрова. Автор розкаже і про людей навколо нього — видатних науковців та письменників, агентів, об’єктів розробки, жертв репресій та співробітників спецслужб.📖 А також нагадуємо, що в серії української класики можна насолоджуватися книжкою «Доктор Серафікус»

У "Локальної історії" вийшов спецпроєкт "Сандармох" про розстріл 1111 в'язнів соловецьких таборів, серед яких понад 200 — українці. Зараз на слуху прізвища Миколи Куліша і Валер'яна Підмогильного, Миколи Зерова і Гео Шкурупія, Леся Курбаса і Валер'яна Поліщука, яких убили НКВС-івці саме в урочищі Сандармох.Проте цей проєкт пішов іншою дорогою, і розказує історії 5 представників різних сфер: ▪️ засновника української географії Степана Рудницького, ▪️ письменника й перекладача Мирослава Ірчана, ▪️ прем'єр-міністра УНР і засновника УАПЦ Володимира Чехівського,▪️ літературного критика Антіна Крушельницького▪️ письменника Олексу Слісаренка.Також там окремі сторінки про те, як у СРСР проводився великий терор загалом, і окрема хроніка розстрілів у Сандармосі.Мені візуально проєкт дуже подобається, а особливо, що принаймні половину імен авторів я знаю: Ярина Цимбал, Ростислав Семків, Юрій Шаповал. Окремо подобається те, що взяли вже не тих людей, про яких чують з кожної праски і яких міфологізують турбопатріоти, а й людей, які менш відомі, але не менш цінні для України.З текстами проєкту поки глибоко не ознайомлювався, тому сказати поки нічого не можу. Можливо, напишу свою думку, як прочитаю.Наробив вам трохи скрінів, щоб ви точно клікнули й подивилися.Проєкт дивитися/читати тут: https://sandarmoh.localhistory.org.ua

До Вашої уваги два фото. На першій світлині радіо та радіодеталі, що були вилучені після загибелі Романа Шухевича у Білогорщі, 5 березня 1950 року.На другому фото - це вже пристрій сучасної російсько-української війни. Він має оригінальну назву "ванільний цукор", або ж просто "ванілька".Ця маленька приблуда дуже помічна на фронті, особливо зараз, коли важливою стороною цієї війни є - війна дронів. Отже, "ванілька" - це дуже класний, компактний і якісний детектор дронів.З власного досвіду скажу, що вже не раз рятувала життя та здоров'я.Кілька місяців тому, я замовив їх для свого підрозділу, і ось розробники повідомили, що із дня на день будуть готові.Ціна питання за 5 штук = 15 тис. грн.За три дні я вже повертаюся на фронт, тож велике прохання до усіх небайдужих підписників - допожіть у придбанні цих чудо-приладів.Зі своєї сторони обіцяю за кожен донат більше ніж 500 грн. тут появиться допис із цікавими архівними артефактами.картка Моно: 5375 4141 0873 3352Наперед дуже вдячний за допомогу.

До Дня Незалежності у нас особливий випуск, в якому ми вирішили висвітлити боротьбу за радянських часів. Українці різними способами наближали незалежність, чинили опір системі й підточували її зсередини. Про це ми вирішили поговорити з Едуардом Андрющенком – кандидатом історичних наук, головредом WAS та автором книжки “Архіви КГБ: невигадані історії”. Дар'я Анцибор розпитала нашого гостя про самвидав, підпілля, дисидентство, табори та багато іншого. В яких умовах існував підпільний спротив радянській системі? Які були способи символічного й реального спротиву?Якою насправді була роль дисидентства і самвидаву?Хто були ті, хто обирав найрадикальніший шлях боротьби з тоталітарним режимом – самоспалення?Які ключові історії з українського спротиву вплинули на розвал Союзу?А ті, хто підтримує нас фінансово, зможуть також дізнатися, чому в КГБ так слідкували за окремими субкультурами.Цей випуск ми підготували у співпраці з магазином Monitex, який спеціалізується на нумізматиці та інших видах колекціонування.Заходьте на сайт monitex.com.ua, вибирайте ідеальні монети до Дня Незалежності й не тільки, а в коментарі не забудьте вказати промокод Porobleno10. Він надасть знижку 10% на замовлення.Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=oMhsm43AuGoСлухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno