Статистика telegram channel - @kgbfiles

Чотири роки «Вершинін» виконував завдання ГПУ в Польщі. Що саме робив як розвідник, невідомо - але напевно збирав інформацію про еміграцію. Публічно ж працював в Українському науковому інституті у Варшаві, писав статті (зокрема антирадянські), вивчав архів Михайла Драгоманова. Чомусь у 1934 році в чекістів виникли підозри, що «Вершинін» їх зрадив. Зізнався у всьому роздвідці УНР, працює тепер на неї та вже по-справжньому відмовляється вертатися. У документах тих років НКВД пише про це впевнено, називаючи зокрема імена тих, перед ким саме розшифрувався Лазаревський.В Україні лишилися дружина Лазаревського Марія та їхній син Олександр. І їх у 1935 році арештували. У матеріалах їхньої кримінальної справи НКВД не приховує, що Лазаревських переслідують саме як членів родини «зрадника». Законодавчі норми, які дозволяли це робити, були ухвалені в 1934-му. Але про всяк випадок їм інкримінували ще зв’язки з польським консульством та антирадянські розмови. При цьому якщо проти Марії були хоч якісь слабенькі докази, то проти Олександра - взагалі нічого. Підозрюється в шпигунстві - та й по всьому.Обом дали по 5 років таборів. Мати та сина разом відправили до Сибіру.Можливо, в НКВД розраховували, що це допоможе повернути Гліба Лазаревського - він приїде, щоб рідних звільнили з заручників та розбиралися з ним самим. Якщо й так, то це не спрацювало. «Вершинін» приїхав, але аж на початку 1940 року, коли Варшава перебувала під німецькою окупацією. І агент зміг переконати НКВД, що ні з якою розвідкою УНР насправді не співпрацював. Що там насправді сталося, звідки взялися підозри щодо нього, і як Лазаревський їх спростував, на жаль, невідомо. Приблизно тоді ж із табору звільнили дружину та сина. Вони, виходить, виявилися невинуватими не лише як «шпигуни», а й як «члени родини зрадника». Спочатку Гліб Лазаревський поселився в Сумах, де працював перекладачем. Нарком внутрішніх справ УРСР Іван Серов попросив сумське управління допомогти йому з роботою та квартирою, запропонував використовувати як агента. Але водночас порекомендував оточити самого Лазаревського агентурою, оскільки не виключав, що той все ж може виконувати завдання «українського контрреволюційного центру». Тобто НКВД йому до кінця не довіряв.Дружина та син поки що були в російському Сиктивкарі. У 1941-му родина мала возз’єднатися у Києві, але завадила війна. «Вершинін» опинився в евакуації, син - у армії, дружина лишилася в Сиктивкарі.  В Уфі Лазаревський почав працювати в музеї Тараса Шевченка. І розробляв евакуйовану українську інтелігенцію. Згодом розповім про одну операцію, в якій брали участь Лазаревський та ще один агент Олександр Міньківський під керівництвом чекістів Володимира Сєкарєва та Анатолія Шевка (про всіх трьох писав раніше).1944-го Лазаревський повернувся до Києва - і нарешті зустрів дружину (син ще служив). Цей період його життя був плідним, але нетривалим - кінець йому поклало звільнення з музею в 1947-му через звинувачення в націоналізмі. Лазаревському дісталося зокрема за написані та видані в Уфі спогади про дореволюційний журнал «Кіевская старина». Лазаревський зміг отримати роботу бібліотекаря у Львові. Саме там його поховали після смерті в 1949-му.Незабаром з Марії та Олександра Лазаревських зняли судимість.Документи - Галузевий державний архів СБУ.Цей сюжет увійшов до моєї нової книжки "Агент з ведмедиком. Шпигунські ігри Віктора Петрова (Домонтовича)".Ви можете замовити її собі за посиланням:https://secure.wayforpay.com/button/b08cd5688f575Також можете скористатися IBAN-платежем та скинути в дірект свою адресу:UA133220010000026007340069204(сума: 569 грн, призначення: оплата товару)Підпишу та відправлю якнайшвидше.

📚 То що там з «Агентом із ведмедиком»?Нарешті зібралася з думками, відійшла від книжкового похмілля і можу скласти докупи всі враження. Скажу відверто: мене дуже манив цей таємничий образ В. Домонтовича. У моїй голові це був загадковий класик, про якого не розповідали в школі. Одні кажуть – агент КДБ, інші – що його підставили. А за відгуками то тут, то там «Дівчина з ведмедиком» – ледь не еротична проза про заборонені стосунки неповнолітньої та старшого чоловіка.Сам же Домонтович дивиться на мене з фото «очима з насмішкою». Тобто, як ви вже зрозуміли, я нічогісінько про нього не знала.Але Едуард Андрющенко дуже майстерно це виправив. Настільки вправно, що хочеться аплодувати його терпінню складати пазли з архівних документів у єдину канву життя письменника. Так перед нами постає той, хто криється за В. Домонтовичем, – археолог Віктор Петров, а ще – агент КДБ «Іванов».Після прочитання мене більше не захоплює ця постать.Спочатку в мене було трішки люті: ну бо хто він такий, щоб вершити долі інших? Навіть тих, хто вважав його другом?! Згодом автор відкрив історії інших митців, яких також вербувало КДБ, і мені якось стало соромно за себе. Мовляв: «Мені легко засуджувати, сидячи в незалежній Україні без гніту тоталітарної системи й ризику смерті». Так настала фаза прийняття. А до кінця книги мені стало його шкода.Чому шкода?Він прожив усе життя у страху. Навіть не так: не впевнена взагалі, що він прожив СВОЄ життя. Він намагався, ніби той вужик, якось вигнутися й пройти між крапель. Але в нього не вийшло. Він не мав друзів, жив із Софією Зеровою, яка любила свого репресованого чоловіка (ось це також залишилося для мене великим запитанням у цій історії), навколо нього постійно були якісь плітки. Можливо, єдине, що йому вдалося, – це займатися улюбленими справами, зокрема археологією та письменництвом. Навіть до останніх днів його очі «бігали», коли хтось через когось «передавав привіт».«Агент із ведмедиком» – це більше, ніж книга про одного письменника. Це книга про ціле покоління, епоху, життя в тоталітарному режимі. Але без субʼєктивності автора. Едуард Андрющенко зробив все, щоб кожен з нас склав власне враження про В. Домонтовича.Тож дуже раджу!#відгуки_позатекстом

Сьогодні на Патреоні дещо дужжже цікаве - "Бик". Як Розвідка КГБ шукала Тараса "Бульбу" Боровця.Постать Тараса Боровця безсумнівно є цікавою у дослідженні, як українського визвольного руху, так і Другої світової війни в Україні.Представник УНР, Отаман "Поліської січі", Голова України (так-так, він так підписував деякі документи), отаман УНРА, в'язень нацистського концтабору, а згодом учасник Ягдфербанду Отто Скорцені. Це все про одну людини.Водночас, своїм мінливим харатером, а також спробою вести перемовини і з совєтами і з нацистами, він у певній мірі схожий на авантюриста.Досі нерозкритим вважається агентурна співпраця Боровця із НКВД. У цій справі є відповіді.Джерело: ГДА СЗРУ, Фонд 1, Справа 10594Том 1, Том 2Загалом 806 документів та фотоЯкщо Ви стаєте патроном, а найнижча підписка 3 долари в місяць (120 грн, а хто хоче, то може й більше☺️), то Ви автоматом отримуєте доступ до усіх попередніх колекцій, а там вже тисячі фото і документів. (всі колекції дам в коментарях)Усі донати котрі приходять на Патреон, я використовую на потреби свого підрозділу у війську.

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, наш добрий знайомий Едуард Андрющенко написав нову книгу і ми запросили його на бесіду!Віктор Платонович Петров. Він же, відомий під творчим псевдонімом Домонтович, зачинатель українського інтелектуального роману. Один із найяскравіших літераторів «Розстріляного відродження». Проте сам він репресій уникнув. Бо став агентом НКВД «Івановим». Він же був археологом, який досліджував скіфів і трипільців. Етнографом, який вивчав традиції українських свят. Істориком. Саме як науковець, він розробляв своїх колег і писав фантасмагоричні донесення на них. І це лише маленька частина його шляху. 📹 Історик Едуард Андрющенко, опрацювавши невідомі раніше документи НКВД/КГБ, розповідає всю історію генія та зрадника Віктора Петрова в нашій з ним розмові.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на нашу банку для закриття поточних потреб підрозділів СОУ!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

Марафон читацьких відгуків на Goodreads 💞Продовжуємо конкурс для всіх, хто читає сучасних українських авторів Vivat і хоче, щоб про них дізналося більше людей 💚 🫥 Пишіть чесні відгуки на Goodreads (‼️участь беруть лише книжки від сучасних українських авторів, лише видавництва Vivat‼️), діліться своїми враженнями та вигравайте подарункові сертифікати номіналом 1000 грн.🎁 Щомісяця – 3 переможці:✨ рандом серед усіх учасників;✨вибір команди (відгук, який нам найбільше сподобався);✨ найбільша кількість відгуків.🏆 Переможниці березня: @burbunytsa (номінація «Оригінальність»), Ivanna olehivna (номінація «Фортуна»), @akuma_lady (номінація «Працьовитість»)Як взяти участь:🫥 опублікувати мінімум 1 відгук на книжку сучасного українського автора Vivat на Goodreads;🫥зробити скріншот;🫥Надіслати його в коментарі під конкурсним дописом у нашому телеграм-каналі (надсилати скріншоти треба саме під цей допис, шукайте його пізніше в закріплених повідомленнях каналу). 📌 Кількість відгуків необмежена.📌 Можна публікувати тексти, які вже були у ваших соцмережах.📌 Ми не впливаємо на оцінки чи зміст.📌 За відгуки з ознаками використання ШІ та грубими фактичними помилками – дискваліфікація.Щомісяця ми публікуватимемо добірку книжок, які можна обирати для марафону – але ви не обмежені лише ними. Читаємо українських авторів – підтримуємо своїх 💚

Давненько не рекомендував вам історичні книги! Тому тримайте новенький шедевр!У 2026 році в Україні вийшла друком книга Едуарда Андрющенка “Агент з ведмедиком - шпигунські ігри Віктора Петрова (Домонтовича)”.Спочатку варто розібрати автора - Едуард Андрющенко це головний редактор YouTube-каналу та сайту WAS. Я їх частенько слухаю та читаю. Цей ресурс у мене на другому місці після “Історії без міфів”.Щодо книги - вона про Віктора Домонтовича - одного із засновників жанру інтелектуального роману. Нині про нього багато говорять на всіх платформах. Але книга - це не нудне переказування біографії автора, а справжній шпигунський роман у жанрі бондіани. І це пов’язано із тим, що саме таке життя пережив Домонтович. І точно простим й однозначним його не назвеш...Крім Домонтовича, у книзі можна почитати про багатьох літераторів епохи розстріляного відродження та побачити умови, в яких проживало українське населення в той час. Для мене найцікавішими були відсилки до Довженка, Рильського та Шевельова. Деякі речі мене добряче здивували...Також варто додати, що книга написана легко й читається на одному подиху. Це не той випадок, коли засинаєш із історичним томом через 30 секунд після його відкриття.Тому якщо не знаєте, що таке почитати з історії - щиро рекомендую “Агента з ведмедиком”. Постать Домонтовича настільки неоднозначна та складна, що точно вас зацікавить.А придбати книгу можна тут.#книги

— Вони? Приходити почали постійно. Не ховалися, а поводились так, ніби вони тут великі хазяїни. Мали би ту свою роботу приховувати, натомість ставили «волги» неподалік дому.Слухали нашу квартиру. Стіни були нашпиговані. Сиділи вони в сусідній квартирі й у верхній. Я не знаю, чи зверху нині хтось живе зі старих сусідів, чи там уже хтось інший. Та мені ніколи й не було цікаво дивитися, як вони там ті дроти провели. Хай хоч зараз слухають. Так утомилася я на це все звертати увагу. Кажу оце — і відчуваю, як стомлююся.Вони щодня знали, про що ми говоримо. Нам ніяк було побути удвох. Розумієте, немає самотності, навіть якісь інтимні речі за тобою занотовують. Чули, як він звертався до мене на ім’я. Як я просила його щось допомогти. Тоді це було неприємно, а сьогодні вже майже не пам’ятаю.У спальні над ліжком була дірочка, зовсім непримітна. Ось вам і життя. Мені чомусь смішно, коли я це згадую.«Просто я їх ніколи не боялася. Так і запишіть». Уривок із документальної книжки «Вулиця причетних» Віри Курико

В "Агенті з ведмедиком" теж є своя "Плесень". Серед її об'єктів були Агатангел Кримський та Наталія Полонська-Василенко. Агентами, залученими до справи, були "Іванов" та "Кримський". Так-так, "Кримський" розробляв Кримського.Нагадаю, триває передзамовлення моєї нової книжки “Агент з ведмедиком. Шпигунські ігри Віктора Петрова (Домонтовича)”, що виходить у видавництві Vivat. Ви можете замовити її безпосередньо в автора - тобто в мене. Кожну придбану книжку я підпишу. На передзамовлення діє знижка: 483 гривні замість 569 (до речі, 672 сторінки!). Надруковані примірники будуть готові орієнтовно в лютому - і я одразу почну їх підписувати та відправляти.Замовляти за посиланням:https://secure.wayforpay.com/button/b08cd5688f575Також ви можете купити мою попередню книгу "Архіви КГБ. Невигадані історії" з підписом (вона вже є, тобто відправлю одразу): http://secure.wayforpay.com/button/b5f326a5b5a99Якщо не проходить платіж (або якщо хочете замовити за кордон) - пишіть у приват.Документи - ГДА СБУ, ГДА СЗРУ.

Насправді "Вітмана" звали Олександр Оглоблин, він був українським істориком, а 9 років тому нетривалий час обіймав посаду київського бургомістра. Вже сім років він жив у Німеччині. Жінка, яка його шукала, знала, що Оглоблин колись був агентом НКВД та мав псевдонім "Кримський". Сама вона теж співпрацювала з тією організацією (вже під абревіатурою МГБ) та користувалася псевдонімом "Наташа".Знайшовши "Вітмана"-Оглоблина, "Наташа" одразу перейшла до справи, заради якої приїхала сюди зі сходу Німеччини. Нагадала співрозмовнику псевдо "Кримський" та запропонувала знову стати радянським агентом. Тобто для початку розповісти все, що знає про українську діаспору, а потім, можливо, будуть і інші завдання. Тоді держава все пробачить, навіть посаду бургомістра, дозволить повернутися до Києва та по-справжньому займатися головною справою життя - історією України. “Наташа” знала, на які мозолі тиснути. По-перше, тут у вчених-україністів майже не було доступу до джерел (а вдома будуть!). По-друге, Оголоблин у Баварії жив у страшних злиднях.Не буду тут наводити всі діалоги між ними, аргументи та контраргументи, складений “Наташею” психологічний портрет Оглоблина - це все є в “Агенті з ведмедиком”. Лише розповім, яку перевірку влаштував Оглоблин радянській зв’язковій. Звідки бо знати, що це радянська зв’язкова? А якщо це провокація американської контррозвідки? Або Служби безпеки ОУН, про яку в діаспорі ходять страшні чутки? Понад рік тому в тій-таки Баварії зник безвісти Віктор Петров (головний герой книжки), і серед версій була саме така: вбитий СБ ОУН через підозру в роботі на більшовиків.Вимога Оглоблина показати посвідчення видається такою наївною, що аж смішно (ага, радянські агенти їздять у західну зону зі справжніми документами), але далі вчений озвучив більш реалістичну ідею. 2

Нагадаю, триває передзамовлення моєї нової книжки “Агент з ведмедиком. Шпигунські ігри Віктора Петрова (Домонтовича)”, що виходить у видавництві Vivat. Ви можете замовити її безпосередньо в автора - тобто в мене. Кожну придбану книжку я підпишу. На передзамовлення діє знижка: 483 гривні замість 569 (до речі, 672 сторінки!). Надруковані примірники будуть готові орієнтовно в лютому - і я одразу почну їх підписувати та відправляти.Замовляти за посиланням:https://secure.wayforpay.com/button/b08cd5688f575Також ви можете купити мою попередню книгу "Архіви КГБ. Невигадані історії" з підписом (вона вже є, тобто відправлю одразу): http://secure.wayforpay.com/button/b5f326a5b5a99Якщо не проходить платіж (або якщо хочете замовити за кордон) - пишіть у приват.Документи - ГДА СБУ, ГДА СЗРУ.Також цитата за збіркою:Відлуння Великого терору. Збірник документів у трьох томах / Відп. ред. Валерій Васильєв, Роман Подкур, Лінн Віола. Том. 3: Чекісти Сталіна в лещатах «соціалістичної законності». Его-документи 1938–1941 рр. / Укладачі Андрій Савін, Олексій Тепляков, Марк Юнге. Київ, Видавець В. Захаренко, 2019, c. 33