Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️
Додано 14 лип 2024

Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️

@istoriya_ukrainy
Кількість підписників: 76 155
Фото: 3,040
Відео: 237
Посилання: 2,970
Опис:
Найбільший канал про справжню несовкову історію України. Розповідаємо про найцікавіше та щодня відкриваємо незвідані сторінки історії нашої Батьківщини! Вірте в ЗСУ, вірте в Україну! Слава Україні! @garrincha_7

👥 Кількість підписників

76 155
Середній/День:: -41
Середній/Тиждень:: -305
Середній/Місяць:: -1758

👁️ Середній перегляд на повідомлення

12 564
Середній/День:: 14,200
Середній/Тиждень:: 9,451
ERR: 16.5%

📊 Кількість повідомлень на день

2.9
Останній день: 0
Середнє за тиждень: 2.7
Середнє за день: 2.9

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена 2024-07-14

Стіна

Статистика telegram каналу

🟥​​⚔️8—11 вересня 1943 року біля села Новий Загорів на Волині, відбувся бій між загонами Української повстанської армії та німецькими окупантами, які значно переважали.44 молодих бійців УПА тримали бій проти понад 1500 бійців німецьких військ дві з половиною доби, маючи один міномет та чотири кулемети. Територія Загорівського монастиря, на якому розташувалися бійці УПА, була стратегічним місцем, де перетиналися шляхи УПА з сусідніх областей. З ночі 10-го до середини дня 11-го вересня німці обстрілювали монастир з артилерії, танків та мінометів, а надвечір знов пішли на штурм монастиря. Повстанці втратили ще трьох бійців, у тому числі й командуючого чотою бунчужного Марценюка Андрія («Березу»), але позицій не здали. Вночі з 11 на 12 вересня було прийняте рішення вириватися з оточення. Сховавши у підвалах храму поранених товаришів, повстанці розділилися на дві групи по шість осіб. О 5-й годині ранку, користуючись густим туманом, упівці кинули на позиції ворога гранати і у спричиненому безладі з криком «Слава Україні!» ровом через окопи прорвалися з німецького оточення. Кулеметнику Коцюбі, який лежав поранений на дзвіниці, пощастило також врятуватися, вже після того, як затих бій.Зранку 12 вересня 1943 року німці увійшли до монастиря. Почувши стогін, вони виявили одного зі схованих поранених і повісили його того самого дня. Трупи 29 захисників монастиря зібрали й поховали місцеві селяни. Вони ж увечері 12 вересня, після відходу німців, знайшли у підвалах і врятували ще двох поранених.Повстанці втратили 29 осіб у бою, один був убитий у полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90-100 осіб убитими та 150–200 пораненими. За іншими джерелами, німецькі втрати оцінюються в 540 осіб убитими та понад 700 поранених. Монастир був зруйнований, але частково уцілів до наших днів. За мотивами цього подвигу режисером Тарасом Химичем знято відеокліп до пісні гурту «Тартак» і співака Андрія Підлужного «Не кажучи нікому». Про боротьбу чоти Берези видана повість-хроніка Петра Боярчука «Бій під стінами храму» та поема поета-шестидесятника Миколи Холодного «Пам'яті 29».🎼Також збереглася повстанська пісня:В Загорові на горі,у старім монастирі,у неділю, рано-вранці,там молилися повстанці.«Благослови, Божа Мати,на ворогів міцно стати,боронити Українупо лицарськи — до загину.»«Борітеся, мої діти,бідну землю бороніте,за прикладом мого Синавстане з мертвих Україна.»В понеділок, на світанку,в Загорові блищать танки,гудуть авта й літаки — облягають німаки.«Друзі, алярм, гей вставайте,монастиря не давайте,бороніте Україну.»«Здобудемо або згинем!..» У 1989 р. кілька мешканців Горохова під орудою колишнього учасника повстанського руху, а згодом голови Волинського крайового братства ветеранів ОУН і УПА Мелетія Семенюка за сприяння місцевих мешканців і всупереч заборонам тодішньої влади звели на могилі героїв УПА дерев’яний хрест. У 2003 р. на упівській могилі біля Різдво-Богородицького храму замість дерев’яного хреста було встановлено і освячено монументальний пам’ятник. З 1990 р. найближчої неділі до свята Усікновення (11 вересня) біля стін монастиря відбуваються вже традиційні велелюдні мітинги на вшанування пам’яті героїв УПА.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
🗺 Друзі, терміново потрібна ваша підтримка в останній день збору! До нас з невідкладним запитом на поточні потреби звернулися бійці 92-го ОБП. Маємо прискоритись, щоб вчасно виконати всі запити воїнів.Для виконання невідкладних логістичних задач та забезпечення передової воїнам потрібно терміново купити:Двигун для автомобіля.Інверторний генератор на 3-4 кВт. Зварювальний напівавтомат.Потужну зарядну станцію на 2 кВт/г Болгарки, шуруповерти, компресор, пилки, набори інструментів та ін.🎯 Ціль: 195 000 ₴Завдяки вам вже зібрано понад 90%.🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/3oy3Snydaw💳Номер картки банки4441111127371866🌐 Paypal — [email protected]Щоб взяти участь у розіграші, після того, як задонатили, поставте + в коментарях за посиланням ТУТПам‘ятайте, що маленьких донатів не буває, кожна гривня є важливою. Дякуємо всім за підтримку українського війська!А хто має можливість та суперздібність закривати збори великими донатами в декілька тисяч за раз, просимо зробити це просто зараз!🇺🇦🗺Слава Україні! Слава ЗСУ! Разом до перемоги!
🗺18 серпня 1836 року в хуторі Переходівка (нині село у Чернігівській області) народився Олександр Кониський, який стане письменником, видавцем, педагогом, напише слова пісні «Молитва за Україну».Найвідоміші літературні псевдоніми, яких у нього було близько 150 – О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин, Полтавець.Закінчив Ніжинське дворянське училище та Чернігівську гімназію, де й почав писати вірші українською. Після невдалої спроби здобути вищу освіту в Ніжинському юридичному ліцеї і відбуття військової служби, з 1854 року служив на низових посадах у Кримінальній палаті в Полтаві. Здав екстерном іспити на кандидата прав, а після селянської реформи 1861 зайнявся адвокатською практикою, сподіваючись захищати інтереси «визволених невільників».Вів літературну (з 1858) і громадську діяльність, був членом полтавської та київської «Громад», займався організацією недільних шкіл. Сам читав історію в п’яти недільних школах Полтави, одна з яких була вечірня для дорослих. Опублікував українські прописи (1862), підручник з арифметики (1863), читанку для українських шкіл (1882). Підготував підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою. В січні 1863 був заарештований і в позасудовому порядку висланий до Вологди, потім – до Тотьми (нині – рф). 1865-го отримав дозвіл виїхати за кордон для лікування. 1866-го повернувся в Україну і жив у Катеринославі (нині місто Дніпро), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом. Від 1872-го після зняття нагляду переїхав до Києва. Був одним із ініціаторів заснування у Львові Літературного товариства імені Шевченка (1873). У 1880-х роках обирався гласним Київської міської думи, тоді ж захопився проблематикою звичаєвого права. Опублікував у виданні полтавського губернського земства «Земский обзор» статтю «Мировой суд и народные обычаи» про нехтування мировими суддями звичаєвого права (1883) та «Письма из Юго-Западного края» про правовий режим чиншового володіння (1884). Автор численних поезій і прозових творів.1885 написав слова пісні «Боже Великий, Єдиний» («Молитва за Україну», музика Миколи Лисенка), що в обробці Олександра Кошиця стала духовним гімном України. Вів публіцистичну діяльність в Галичині, матеріально й інтелектуально підтримував літературно-науковий і політичний часопис «Правда», який відіграв визначну роль у формуванні української національної свідомості. Був ініціатором перетворення в 1892-му Літературного товариства імені Шевченка в Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). Йому пожертвував свою бібліотеку і архів, відкрив стипендію і заповів частину грошей.Однією з головних праць О. Кониського була повна біографія Тараса Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський» (1898), що вийшла у двох томах. Їй він присвятив останні десять років свого життя, провів величезну роботу по збиранню необхідного матеріалу, відтак відвідав Звенигородщину, інші шевченківські місця, зустрічався з багатьма людьми, що знали Шевченка, роздобув чимало рукописів поета, його листи, спогади про нього, урядові документи тощо.🕯Помер 12 грудня 1900 року в Києві.В ссср твори Кониського були заборонені, а совєцьке літературознавство зараховувало його до «націоналістів». Уціліле з творчої спадщини митця зберігається нині і Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Національній бібліотеці України НАН України ім. В. І. Вернадського.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
🇺🇦✍️15 серпня 1556 року у Свято-Троїцькому монастирі в Ізяславі почалися роботи з написання Пересопницького Євангелія. Це один із символів української нації. Вага книги 9 кг 300 г. На оригіналі Пересопницького Євангелія приймає присягу новообраний Президент України.Пересопницьке Євангеліє – рукописна пам’ятка культури та українського православ’я XVI століття. Роботу над перекладом текстів канонічного Євангелія на староукраїнську мову розпочали 15 серпня 1556 року у Заславському Свято-Троїцькому монастирі (нині це місто Ізяслав на Хмельниччині). Закінчили ж переписування та оформлення святині 29 серпня 1561 року у Пересопницькому монастирі на Рівненщині.Розміщення тексту, орнаменти та чіткий почерк свідчить про високий рівень майстерності тодішніх майстрів. Тексти написані так званим пізнім уставом на пергаменті чорним чорнилом і червоною фарбою. Всі приписки та післямови написані “дробним” письмом.Обкладинка виконана з обрамлених в зелений оксамит дубових дощечок. Первісна оправа не збереглась, її довелось відновлювати. Але за чотириста п’ятдесят років жодна літера не вицвіла, а всі картинки залишились у первісному стані, навіть у мікроскоп не помітно ознак осипання фарби. Важить книга 9 кілограмів 300 грамів.Протягом всього існування книгою активно користувались для богослужінь та історичних досліджень. Серед читачів Євангелія – Тарас Шевченко, Іван Мазепа.Для того, щоб реліквія потрапила на церемонію інавгурації, Адміністрація президента (нині ОП) подає спеціальну заявку до Національної бібліотеки імені Вернадського. Як тільки акт передачі підписаний, книгу кладуть в спеціальний контейнер для транспортування і в супроводі кортежу із співробітників поліції доправляють до Верховної Ради. Після інавгурації Євангеліє з такими ж заходами безпеки повертають до бібліотеки.Напевно, другим за значенням та масштабом, символом для України після Пересопницького Євангелія можна вважати Томос про автокефалію української церкви.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
⚔️🇺🇦12 серпня 1916 року біля Бережан почалися запеклі бої Українських січових стрільців із російськими військами за гору Лисоню, які тривали до кінця вересня. Російський царат посилав військо, щоб прибрати до своїх рук Галичину. На окупованих землях закрили українські видавництва, розгромили осередки «Просвіти», представників місцевого духовенства заарештували й заслали до Московської губернії.Протидія українців була закономірною. Легіон УСС став виразником й оборонцем прав та сподівань свого народу, захисником рідного краю. Російська армія рекрутувала мільйони українців зі сучасних східних областей України, аби їх руками захопити західні землі, що путінська армія намагається робити зараз, відправляючи гарматним м'ясом українців з окупованих територій Сходу та Півдня.Головні бої відбувались при обороні Бережан, над річкою Ценівкою біля Потутор, на Лисоні. Не один раз січові стрільці рятували безнадійні ситуації, в які потрапляли австро-угорські війська.Так було 3 вересня 1916 року, коли січові стрільці відбили натиск ворога на Лисоні. 16 вересня на Диких Ланах росіяни атакували турецький полк, але ситуацію виправили січові стрільці, відкинувши загарбників до річки Золотої Липи. 29—30 вересня відбувся третій бій на Лисоні. 30 вересня московські війська розбили оборонні позиції австрійців і підійшли до позицій, які займали січові стрільці.Бої за гору Лисоню в історію Легіону УСС увійшли під назвою «кривавий тан». Полк УСС був оточений росіянами. Без спорядження і допомоги його залишки потрапили в полон. З цих часів походить відома стрілецька пісня «Як з Бережан до кадри січовики манджали...».Зусиллями стрілецьких куренів, завдяки їх геройському чину був ліквідований прорив російських військ на Бережани. В околицях міста, на схилах Лисоні, у кривавих боях полк УСС утратив убитими, полоненими й пораненими більше тисячі старшин та стрільців. Із 44 старшин у строю залишилось 16. Своєрідним реквіємом полеглим звучали слова пісні Р. Купчинського «Заквітчали дівчатонька», яку він написав на смерть убитого на Лисоні й похованого під Вільховцем підхорунжого Мальованого.Обороною Бережан завершився один із періодів змагань стрілецтва, з якого воно вийшло ослабленим, але ідейно загартованим, з відновленою ідеєю Українського війська. У ході битви полк УСС втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання — зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши їм важких втрат. Лисоня — це одночасно тріумф і Голгофа для січових стрільців. А для наступних поколінь вона стала символом боротьби українського народу за утвердження державної незалежності.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
🇺🇦🤬10 серпня 2012 року набув чинності мовний закон «Ківалова-Колесніченка». Ним було передбачено, що в 13 регіонах України російська мова отримує статус регіональної, який практично прирівнює її до державної. Закон дозволяв використовувати в офіційному діловодстві не українську мову, а ту, якою у конкретному регіоні розмовляє не менш як 10% жителів. Сценарій його підготовки й ухвалення вкотре продемонстрував уміння російських імперців вдаватися до обману тоді, коли вони не можуть перемогти опонентів у відкритому протистоянні.Після провалу наполегливих спроб впровадити російську як другу державну російські політтехнологи почали інтенсивний пошук іншої законодавчої бази для продовження зросійщення й денаціоналізації українців у формально незалежній державі.Таку базу їм вдалося знайти в «Європейській хартії регіональних або меншинних мов», ухваленій у Раді Європи в 1992 році.Маніпулятивне використання Хартії полягало у впровадженні в мовне законодавство поняття «регіональна мова», статус якої, згідно з положеннями ухваленого документа, передбачав широкі права на вживання в офіційній документації, в освіті, судочинстві, засобах масової інформації, що фактично дорівнює функціям державної мови.Із текстів рішень міськрад з проросійською владою «регіоналів» та комуністів було очевидним, що в такий спосіб функції державної мови на цих територіях переходять до російської. Понад те, документи містили формулювання, які свідчили, що депутати – регіонали й комуністи – не залишали українській мові, а відповідно й українцям, місця на їхній власній землі. Свого часу прийняття закону викликало хвилю протестів по всій Україні. Опозиція заявляла, що закон прийнято з істотними порушеннями.Але після втечі зрадника Януковича Верховна Рада 23 лютого 2014 року визнала таким, що втратив чинність, закон про основи державної мовної політики від 3 липня 2012 року. Однак тодішній в. о. президента України і голова Верховної Ради Олександр Турчинов відмовився схвалити скасування цього закону, вибрав більш правильний варіант — відправити на розгляд закон на дотримання ним конституційності до Конституційного Суду.Подання про конституційність закону, відомого як «мовний закон» Ківалова-Колесніченка, надійшло до КСУ в липні 2014 року; у жовтні було відкрито провадження у справі про його відповідність Конституції.28 лютого 2018 року Конституційний Суд України визнав закон «Про засади державної мовної політики» таким, що не відповідає Основному закону.Конституційний суд України у своєму рішенні чітко вказав причини для визнання закону неконституційним.Це порушення "процесуального" характеру, зокрема: "голосування" за законопроект депутатами, які були за межами України, перебували за межами ВР; відсутність розгляду поправок та пропозицій до законопроекту; неособисте голосування; відсутність обговорення законопроекту.Але найголовніше, що важко переоцінити, якої шкоди українському суспільству та державі завдав цей маніпулятивний неконституційний закон, прийнятий проросійською владою зрадників.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
🇺🇦⚔️6 серпня 1914 року у Львові було створено легіон Українських січових стрільців, який став першим українським національним бойовим підрозділом після битви під Полтавою в червні 1709 р.До появи Українських січових стрільців спричинила Перша світова війна. Уже в перший її день, 1 серпня 1914 р. лідери трьох найбільших галицьких партій утворили Головну Українську Раду, яка, зокрема, поставила перед австрійським командуванням питання про організацію в австрійській армії окремого українського формування, що мало стати зародком української національної армії.6 серпня 1914 р. у львівській газеті «Діло» з'явилося звернення Головної Української Ради «до всього українського народу», в якому закликали добровольців записуватися Українські Січові стрільці (УСС). На заклик Головної Української Ради відгукнулося 28 000 добровольців, але австрійський уряд, не впевнений у лояльності українських частин, дав дозвіл лише на 2,5 тисячі. Ядро легіону становили члени довоєнного січового, сокольського і пластового руху.Узимку 1914-15 рр. сотні УСС у складі 130 бригади боронили карпатські переходи: їм припала тоді розвідча й охоронна служба. Першим успіхом легіону УСС була перемога на горі Маківці 29 квітня — 3 травня 1915. Далі він визначався в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями.У лютому 1918 р. легіон УСС, який лишався у складі австрійської окупаційної армії, вирушив у похід на Україну. Стрільці розташувалися на Херсонщині і були приписані до групи архікнязя Вільгельма Габсбурґа (полковника Василя Вишиваного). Пізніше «усусуси» були переведені на Буковину, брали участь у боях із поляками за Львів, але вже не могли вплинути на ситуацію.Водночас у листопаді 1917 р. в Києві навколо Євгена Коновальця з українців, які тікали з російської армії та російського полону, сформувався Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців (СС), який згодом розгорнувся в полк СС, а далі в корпус і групу СС, що були однією з найкращих формацій української армії. «Усусуси» зіграли важливу роль в подіях Української революції 1917-21 років.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
🕯😱🔴5 серпня 1937 року — день початку «Великого терору».У цей день наказом нквд № 00447 вступила в дію постанова Політбюро цк вкп(б) від 2 липня 1937 року «Про антисовєцькі елементи».Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком нквд Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.Ретельно проводилася «чистка» партійних лав та органів безпеки. Політбюро цк кп(б)у розіслало по областях усср вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження.Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах гулаг (рос: Главное управление лагерей) нквд ссср. Якщо первинний ліміт для усср за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ усср Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.За період «Великого терору» на території усср, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.Лише в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорська в Карелії у період 27 жовтня – 4 листопада 1937 року з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, із них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною. Серед них - Лесь Курбас, Микола Куліш, Марко Вороний, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний та інші яскраві постаті українського відродження 20-х років ХХ століття.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
⚔️28 липня 1765 року московська цариця Єкатєріна ІІ видала маніфест щодо скасування козацького полкового устрою в Слобідській Україні.На території Слобожанщини почали діяти російські державні установи, а козацькі полки було перетворено у регулярні гусарські.Території полкових сотень об'єднувалися в комісарства при збереженні самих сотень. У центрах комісарства були організовані: комісарське управління, комісарська канцелярія, місцевий суд. Комісарства об'єднувалися в провінції, які територіально точно відповідали полкам. Всі провінції складали губернію.В 1766 було скасовано існуючий адміністративний поділ і всю територію слобідських козаків було перетворено в звичайну губернію імперії. Слобідсько-Українську губернію. П'ять слобід: Охтирка, Харків, Ізюм тощо отримали статус міст. Особлива увага була приділена Харкову, який з 1780 став головним містом в новоствореній Харківській губернії.В майбутньому Східна Слобожанщина опиниться в рсфср, а потім рф, де знаходиться й по цей день.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!
​​🕯🇺🇦Степану Чубенку назавжди 16 років. У 2014 році його жорстоко вбили бойовики «днр» за синьо-жовту стрічку на рюкзаку. Юнак із Краматорська був спортсменом, воротарем місцевої футбольної команди «Авангард». Та любив він не лише футбол — писав вірші, грав в КВК, разом з друзями опікувався дитячим будинком і завжди мріяв про власних дітей... У ці дні виповнюється 11 років з дня загибелі Степана.11 років тому бойовики банди «Керч» жорстоко вбили шістнадцятирічного Степана Чубенка. За наказом ватажка Погодіна, його підлеглі Михайло Сухомлинов і Юрій Москальов вивезли хлопчика в село під Донецьком, довго катували і розстріляли. Після скоєних на Донбасі злочинів Погодін утік до Криму, де і був затриманий за запитом Інтерполу. 30 липня стало відомо, що окупанти в Криму звільнили терориста “ДНР” Погодіна, якого звинувачують у вбивстві школяра.10 листопада 2019 року суд Торецька заочно засудив убивць українського школяра Чубенка до довічного ув’язнення.Хлопчина мріяв стати професійним футболістом та вже встиг стати успішним голкіпером місцевої команди «Авангард». У старших класах Степан вже був дуже свідомим громадянином, цікавився політикою та був небайдужим до майбутнього своєї Батьківщини.Але 12 квітня 2014 року його рідний Краматорськ захопили російські окупанти. Степан не лишився осторонь та організував допомогу нашим військовим. Разом із такими ж юними друзями вони носили визволителям харчі та воду, зривали прапори сепаратистів та розповсюджували містом листівки: «Краматорськ – це Україна»!Мама Степана Чубенка – дуже боялась за сина, але він твердо відповідав: «Чому я маю боятись якихось чужинців? Я на своїй землі, на українському Донбасі».Але, у червні 2014 року, через постійні погрози від терористів так званої «ДНР», Степан був змушений виїхати у Київ до друзів. Зовсім скоро Краматорськ нарешті звільнили, і хлопець одразу побіг на вокзал за квитком до батьківської домівки та до цуценя Біма, за яким так сумував.Квитки були лише через окупований Донецьк, в який досі ходили потяги зі столиці. Він дуже хотів зробити рідним сюрприз, тож про повернення нікому не сказав. Згодом Сталіна Чубенко отримала страшні новини від окупантів: «Вашого сина заарештовано». Так почались пекельні місяці пошуків найдорожчого у житті.Жінка негайно приїхала в Донецьк, де їй сказали, що Степана, начебто, відправили у селище Горбачево-Михайлівка. Невтомна мати ходила з фотографією молодшого сина в руках, стукалася у всі двері і питала, чи не бачив хто-небудь її хлопчика. Жінка сподівалась, що в одному з підвалів полишених домівок тримають її сина. Живого. Але сподівання були марними. Після зустрічі з ватажком «ДНР» Захарченком, їй повідомили, що Степана вже немає серед живих.Бойовики зізналися, що заарештували Стьопу через жовто-блакитну стрічку на рюкзаку і шарф ФК “Карпати”, який знайшли серед речей. Жінці сказали, що сина після арешту відправили нібито рити окопи, під час чергового обстрілу хлопчина втік разом з іншими полоненими. Більше його не бачили. Пізніше один з найманців сам зізнався: “Ніякої втечі не було. Хлопця вбили. Де тіло – ніхто не знає”.Після того, як бойовики “ДНР” проговорилися, що хлопця вбили незабаром після затримання, батьки Степана в буквальному сенсі підняли всю землю навколо ненависного блокпоста. Тіло хлопця знайшли самі окупанти.Шістнадцятирічного українця вбили дуже жорстоко: руки замотали скотчем за спиною, вибили зуби, довго знущались, а потім закрили обличчя його ж футболкою та зробили п’ять смертельних пострілів у голову.Ексгумацію провели шостого жовтня. Зазвичай цього дня Сталіна святкувала День вчителя, а тепер це назавжди найстрашніший день у житті Чубенків.Указом Президента України від 28 червня 2017 року Степан нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).10 грудня 2021 року на стадіоні в Краматорську відкрито пам’ятник юному патріоту-футболісту.🌐 Історія України🔱 Підпишись, пізнавай, поширюй!