Історія України 🇺🇦 ЗСУ ❤️

🇺🇦✍️16 жовтня 1918 року гетьман Павло Скоропадський видав універсал про відродження українського козацтва. 📜Зокрема в універсалі наголошувалось: «Для зміцнення сили держави Української нашої відродити козацтво по всіх місцях його історичного існування на Україні, покладаючись в основі його відродження на ті козацько-лицарські традиції, що донесла нам історія наша з доби минулої боротьби козацької України за свою волю». Як відомо з історичних джерел, питання про відродження козацтва постало одразу після проголошення Скоропадського гетьманом України. Вже у перших його законодавчих актах - «Грамоті до всього українського народу» та «Законах про тимчасовий державний устрій України», окремо виділяється така категорія громадян як козаки.2 червня 1918 року був оприлюднений «Відручний лист Гетьмана України про ліквідацію приватних і вільнокозацьких організацій і створення Козацької Ради», в якому Скоропадський наказує «прийняти всі заходи до того, аби козаччина, в яку війде цвіт української людности, стала дійсно провідником національної ідеї і великим кадром будучої Української Козацької Армії».Протягом літа 1918 року розроблялися проєкти та проводилась попередня робота, а восени козацтво почали впроваджувати в життя. Проте, від самого початку єдності й одностайності серед причетних до розробки козацької реформи не було. У вересні був представлений проект Статуту про Українське Козацьке Військо. Після гетьманського Універсалу про відродження козацтва в пресі друкувалися телеграми зі зборів «селян-хліборобів», у яких вони цілковито підтримували Скоропадського. Однак, в подальшому формуванню козацьких частин завадила зміна воєнно-політичної ситуації в Українській Державі. Вже у середині листопада 1918 року Скоропадський заговорив про можливу федерацію з небільшовицькою росією, згодом почалось повстання Директорії. А 14 грудня 1918 року гетьман зрікся влади.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺14 жовтня 1954 року народився Микола Кунцевич. Він був одним із наймолодших українських політв'язнів СРСР, дисидентом, отримав три судових вироки і відбув 12 із 14 років ув'язнення. Микола Кунцевич народився у Києві. Закінчив естрадно-циркове училище, працював у цирку, потім став ведучим програм, читав український гумор і сам писав вірші та байки.У травні 1974 року Микола Кунцевич прочитав дві свої байки «Горила» і «Ворона» біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві.Через деякий час його заарештували і згодом засудили до 5 років позбавлення волі за «злісне хуліганство». Тоді ж, за словами Миколи Кунцевича, в Лук'янівському СІЗО він потрапив до однієї камери із режисером Сергієм Параджановим.Другий вирок і покарання на термін у 4,5 роки Микола Кунцевич отримав після того, як у 1981 році його вірші прозвучали в ефірі Радіо Свобода.Тоді почалися обшуки, і в деяких київських вишах знайшли самвидав, заборонені тексти Кунцевича.У 1984 році Миколу Кунцевича судили втретє – «за розповсюдження антидержавних матеріалів серед засуджених», бо під час відбування другого терміну покарання на одному з концертів зачитав уривок поеми Євгена Євтушенка «Братская ГЕС».Микола Кунцевич стверджував, що його адвокатом на цьому процесі був ❗️Віктор Медведчук. Кунцевич розповідав, що, як і у випадку із Василем Стусом, Медведчук просив збільшити висунутий прокурором термін у 3 роки ув'язнення ще на 1 рік 9 місяців та 19 днів із попереднього терміну. Тому, казав Кунцевич, вирок його переписали, а термін ув'язнення подовжили.У 1987 році Микола Кунцевич долучився до Української Гельсінської спілки. Цього ж року він був звільнений із ув'язнення за амністією, як і багато інших політв'язнів.У 1989 році Кунцевич став членом Народного руху України та Всеукраїнського товариства репресованих.Також Микола Кунцевич займався культурно-просвітницькою роботою. Він став художнім керівником гастрольно-концертного об'єднання «Рухконцерт», очолював оргкомітет фестивалів «Дзвін», «Українське сузір'я» та «Коріння наше в Україні». Учасник Євромайдану. Більше 60 разів виступав з віршами зі сцени Майдану. 21.02.2014 контужений в сутичці з "Беркутом", частково втратив зір. 🕯Помер 12 березня 2021 року, похований 16 березня 2021 року на Байковому кладовищі.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❤️‍🩹✍️10 жовтня 1889 року в селі Малі Канівці на Черкащині народився Михайло Драй-Хмара, поет, літературознавець.Походив із козацької родини. Навчався в колегії Павла Галагана в Києві, історико-філологічному факультеті Київського університету. Під час тривалого закордонного відрядження вивчав фонди бібліотек та архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда, Бухареста – студіював слов’янські мови, а за розвідку про хорватського поета А. Качача-Міошича удостоєний золотої медалі університету. У 1915-1917 роках як професорський стипендіат вивчав славістику в Петербурзькому університеті. Саме там, у розпал Першої світової війни, Михайло Драй, прізвище якого навівало паралелі з німецьким «drei» (три), став Драй-Хмарою. Відвідував лекції з української історії, брав участь у роботі об’єднання студентів-українців.Після повернення в Україну (1917) – професор Кам’янець-Подільського університету, інституту народної освіти, Київського медичного інституту. В 1930-1933 роках працював у Науково-дослідному інституті мовознавства при ВУАН.Саме в Кам’янці почав писати вірші українською, друкувався в періодиці. Учасник літературного угрупування неокласиків. Разом із Максимом Рильським, Миколою Зеровим, Павлом Филиповичем, Освальдом Бургардтом становив, за власним же висловом, «гроно п’ятірне». Хоча й не відзначався великою поетичною продуктивністю чи участю в поточному літературному житті. Автор збірки «Проростень» (єдиної прижиттєвої, 1926), а також монографії «Леся Українка. Життя й творчість» (1926).Захоплювався спортом. Знав 19 мов, при чому англійську освоїв останьою. Перекладав на українську Стефана Цвейга, Олександра Пушкіна, французьку поезію (Шарль Бодлер, Поль Верлен, Теодор де Банвіль та інших). «Вище середнього зросту, з ясним волоссям і життєрадісним обличчям, з усмішкою білих зубів і замріяними сірими очима, – описувала зовнішність батька донька Оксана. – Акуратність була його характеристичною рисою, – починаючи від рукописів та добре впорядкованої добірної бібліотеки й кінчаючи бездоганністю його одягу, – в усьому відсувався артистичний смак».В березні 1933-го заарештований за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації, однак через два місяці був відпущений за браком доказів. Опальний професор не міг знайти роботу чи щось надрукувати, а 6 вересня 1935-го заарештований повторно. На допитах не зламався і нікого не оговорив, засуджений на 5 років виправних таборів, до яких згодом додали ще 10 («участь в антирадянській організації та антирадянська агітація»).🕯Помер 19 січня 1939-го в концтаборі ГУЛАГу на Колимі. За офіційною версією – від «ослаблення серцевої діяльності». Згідно ж спогадів Михайла Добровольського, того дня їх бригада працювала на дорозі, коли до них наблизилося легкове авто з трьома сп’янілими управлінцями: 💬😥«Конвой вишикував шеренгою бригаду із сорока доходяг… Один із трьох повільно витяг маузер із дерев’яної кобури і, підійшовши за кілька кроків до першого в’язня, – трах, до п’ятого – трах… Ми з Драєм стояли аж у четвертому десятку поряд, а з другого боку стояв київський студент Володя, з чиїм батьком Драй колись дружив у Кам’янці. Отож, коли почали нізащо розстрілювати щоп’ятого, Драй умить обрахував, що під кулю потрапить саме студент Володя… Щойно кат наблизився до чергової п’ятірки, до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента і став на його місце зі словами: «Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє»… З цими словами він плюнув прибульцеві між очі… Все відбулося блискавично… Тієї ж миті кат упритул випустив у груди Драя решту набоїв…». Реабілітований у 1989-му.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🗺9 жовтня 1886 року у с. Денисів на Тернопільщині народилась Іванна Блажкевич. Дитяча письменниця. Її називають духовною донькою Ольги Кобилянської.Вчителювала, була директоркою сільськогосподарської школи Денисова, створювала дитячі садочки та займалась громадською діяльністю. Писала дитячі вірші. Була українською патріоткою, за що розплачувалась своїм здоров’ям та життям своїх дітей. Брала участь у Листопадовому чині 1918-го. 💬«За 12 днів проведено в моїй хаті 17 ревізій і 8 разів мене арештовано»,– писала у спогадах Іванна Блажкевич. Це сталося після того, як вона присягнула на вірність ЗУНР та в умовах польсько-українського протистояння відстоювала українські інтереси. Її звільнили з роботи та вигнали з помешкання. Жінка залишила сина на односельців й переховувалась у лісі.1928-го від Української соціалістичної радикальної партії висувалась депутатом до польського сейму. Місцева польська преса почала поливати кандидатку брудом. Тривали чергові арешти за начебто «підбурювання проти влади та висміювання польського шкільництва». Тоді ж померли її дві донечки, отруєні шоколадом, яким пригостив дівчаток незнайомець на вулиці. 💬😥«Смерть твоїх хаменят – то початок нашої помсти. Відтепер займися собою і залиш пропаганду вашої України, яка навіки здохла», - таку записку отримала Іванна Блажкевич після похорону дітей.1938-го Іванну Блажкевич ледь не забили палицями. Місцеві знайшли жінку непритомною біля болота. Залізницею переправити її до лікарні не дозволяв начальник станції. Долаючи перешкоди поліції, подекуди переносячи жінку на руках, люди доставили її до львівського шпиталю. Через три місяці лікування, декількох операцій Іванна Блажкевич повернулась до свого села. Сотні небайдужих приходили підтримати вчительку.Блажкевич створила 140 дитячих садочків, для неписьменних читальні, для дівчат швацькі курси. Пропагувала ідеї кооперації серед селян та була членом правління подільського союзу кооператорів. Влаштувала близько 700 творчих вечорів. 🕯Померла 1977-го у рідному Денисові. 🎗З 1993-го існує літературна премія імені Іванни Блажкевич.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

👑7 жовтня 1253 року в місті Дорогочині (нині Польща) відбулася коронація і помазання галицько-волинського князя Данила Романовича королівською короною.Данило Романович походив з династії Романовичів, відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену його батьком Романом Великим. Правління Данила вважається періодом найбільшого економічного, політичного й культурного піднесення держави.Папа Римський Інокентій ІV виношував ідею антитатарського хрестового походу, до якого прагнув долучити ряд європейських країн. Відтак звернув увагу на Галицько-Волинську державу, територія якої була однією з найбільших у Європі.Традиційно вважається, що і Данило прийняв корону (після двох відмов) через необхідність боротьби з татарами. Однак не менше його цікавили й інші вектори зовнішньої політики: боротьба за австрійську спадщину (після смерті австрійсько-штірійського герцога Фрідріха ІІ) та землі литовців, прусів, ятвягів на півночі.Посланець Інокентія ІV абат Опізо в 1253-му привіз до Дорогочина (тодішня західна околиця Галицько-Волинського князівства) королівські клейноди: корону, скіпетр і державу.Важливим наслідком коронації стало надбання рівних прав із іншими коронованими особами Європи. За тодішньою традицією, королівський титул міг надати лише Папа Римський. Король не міг бути нічиїм васалом, а в разі нападу на його державу інші королі мали надати йому допомогу. Данило Романович отримав титул «короля Русі», а папська булла закликала володарів Чехії, Моравії, Сербії, Помор’я та Прусії до походу на татар під керівництвом Данила.Втім, королівська корона не принесла бажаного. Безрезультатно завершилася боротьба за австрійську спадщину (син Данила Роман не став австрійським герцогом), ніхто не відгукнувся на відозви папи про хрестовий похід. Все це привело до охолодження відносин із Римом. Вже наступник Інокентія ІV папа Олександр ІV вороже ставився до Русі: погрожував Данилу Галицькому церковним прокляттям за відмову служити апостольському престолу, підбивав литовського короля Міндовга (коронувався в тому ж таки 1253-му) до нападу і дарував відпущення гріхів тевтонцям, які виступали проти русичів.Тим не менш ще півстоліття по тому правителі Галицько-Волинської держави титулували себе «королями Русі».Сама корона кілька століть зберігалася в Перемишлі. Була захована з початком Другої світової війни і від того часу її місце знаходження залишається невідомим.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌4 жовтня 1948 року Рада Міністрів срср прийняла ухвалу “Про виселення сімей бандитських і націоналістичних елементів”.У 1948-1953 рр. найбільше постраждали заможні селяни, яких совєти вважали головною перешкодою у колективізації західноукраїнського села. Виселяли "куркулів", які підтримували ОУН та УПА й не хотіли вступати до колгоспів.Протягом 1949 р. у віддалені райони срср із Львівської та Станіславської обл. депортовано 1524 сім'ї "злісних саботажників" колгоспного будівництва. 27 квітня 1950 р. Політбюро цк кп(б)У затвердило постанову "Про підготовку документів щодо виселення родин ОУНівців і зміну існуючого порядку комплектування груп охорони громадського порядку", відповідно до якої належало додатково депортувати 182 543 людини – "учасників банд націоналістичного підпілля", "бандпособників" та членів їхніх родин, а також 12 135 "куркулів".23 січня 1951 р. вийшла постанова Ради міністрів срср № 189-88сс "Про виселення куркулів із сім'ями з території Волинської, Дрогобицької, Львівської, Рівненської, Станіславської, Тернопільської, Чернівецької та Закарпатської областей Української рср".Станом на 7 серпня 1951 р. із західноукраїнських земель планувалося виселити 1240 "куркульських" господарств (4641 людину). За даними 9-го управління мгб срср, станом на 1 січня 1953 р. на обліку в спецпоселеннях перебували 1445 "куркулів", депортованих із західноукраїнських земель в 1951 р.Відповідно до постанови Ради міністрів урср і цк кп(б)У від 4 квітня 1951 р., майно депортованих підлягало конфіскації, частково ним сплачували держзобов'язання перед іншими суб'єктами, частину передавали безкоштовно колективним господарствам для постійного користування. На поч. 1950-х рр. масштаби депортацій значно зменшились у зв'язку з ліквідацією збройного спротиву УПА та підпілля ОУН, а також кризою сталінської моделі державного управління.Виселені сім'ї мешкали в халупах. Людям не вистачало одягу та взуття, вони були виснажені через недоїдання та важку працю. Це, а також жорсткий клімат спричинили високу смертність серед населення.Діти та підлітки мали право навчатися в місцевих школах та вишах. А після досягнення повноліття вони отримували паспорти з відміткою про обмеження в правах. Дорослі працювали у вугільній, лісовій та паперовій промисловостях, на місцевих підприємствах та в закладах міністерства промбудматеріалів.За даними МВС України, протягом 1944-1952 рр. із Заходу України депортували 65 906 сімей (203 662 людини), зокрема членів родин учасників "банднаціоналістичного підпілля", "бандпособників" та членів їхніх родин – 182 543 особи, "куркулів" із родинами – 12 135 осіб, єговістів, колишніх військово­службовців армії Андерса з їхніми родинами – 8984 особи. Їхнім місцем призначення стали віддалені регіони Уралу та Сибіру.Багато хто з них додому так і не повернувся.Після смерті сталіна масові депортації припинилися, однак скасування правових обмежень для депортованих тривало до 1956 р. Повоєнні депортації на західноукраїнських землях мали "антинаціоналістичне" забарвлення і яскравий етнічний характер. Примусові виселення пришвидшили колективізацію, підірвали соціальну базу українського руху Опору, змінили етнічну та соціальну структуру регіону.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🔱🇺🇦⚔️3 жовтня 1917 року в Чигирині на Черкащині розпочався з'їзд Вільного козацтва.Місто раніше було резиденцією українських гетьманів у часи від Богдана Хмельницького до Петра Дорошенка.На з'їзд прибули 200 делегатів, які представляли 60 тисяч вільних козаків Київщини, Херсонщини, Катеринославщини, Чернігівщини, Кубані та інших регіонів.З'їзд обрав Генеральну Раду Вільного козацтва у складі 12 людей.Керівником Генеральної Ради був наказний отаман. Генеральна Рада підпорядковувалась Центральній Раді. Почесним отаманом Вільного козацтва став командувач 1-го Українського корпусу генерал Павло Скоропадський. Але оскільки Скоропадський перебував на фронті, наказним військовим отаманом було обрано Івана Полтавець-Остряницю.Українська революція 1917 – 1921 рр. дала поштовх народній ініціативі і створенню на українських землях громадських об’єднань різного спрямування. Особливе місце серед них посіло Вільне козацтво.Вільне козацтво стало першою в Україні народною міліційною організацією, яка підпорядковувалася Генеральному Секретарству внутрішніх справ Української Центральної Ради. Її головними структурними одиницями були сотні. До сотенної старшини входили 5 чоловік, кожна сотня мала свій прапор, канцелярію та бібліотеку. З’їзд Вільного козацтва постановив «запропонувати Українській Центральній Раді негайно особим актом оголосить саму широку автономію України», оскільки російська демократія «ще не зрозуміла наших домагань», з’їзд висловив їй «глибоку догану» та прийняв рішення домагатись виведення російських військ з території України, «а на їх місце перевести українські частини, що перебувають в росії».Хоча головним завданням Вільного козацтва була боротьба із пограбуванням, насиллям і дезертирством та підтримка порядку у державі, внаслідок відсутності в Центральної Ради власних збройних сил під час більшовицького наступу козаки стали на захист незалежності України. І після розформування у квітні 1918 року значна частина вільних козаків аж до 1923 року склала ядро повстансько-селянського руху проти радянської влади, входила до складу похідних груп Армії УНР Другого Зимового походу. Проведення 107 років тому у Чигирині з’їзду Вільного козацтва мало важливе значення для його організаційного зміцнення. А саме виникнення Вільного козацтва було проявом національної свідомості і народної ініціативи. Мужність і героїзм вільних козаків надихали на боротьбу наступні покоління українців.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

❌😥2 жовтня 1980 року Василя Стуса засудили на 10 років таборів і 5 років заслання. Стус отримав вирок, який став для нього смертельним.Після того як його "адвокат" Віктор Медведчук заявив "всі злочини Стуса заслуговують покарання", Василь відмовився від нього, за що був покараний. Василя вивели із зали суду і вирок зачитали без нього.Справу розглядали з 29 вересня. Адвокатом Стуса призначили Віктора Медвечука. Чоловік протестував, хотів захищати себе сам, але з його бажаннями не рахувалися.Промова прокурора тривала понад 2 години. Він розпочав із досягнень УРСР, які паплюжив "дьогтемаз" Стус. Згодом розповів про "злочини бандерівців". Завершив "злочинами" самого дисидента. Адвокат зазначив, що Стус заслуговує на покарання, але просив звернути увагу на сумлінну працю та складну операцію на шлунку.Після його виступу засідання суду перервали. Відновилось воно 2 жовтня одразу з читання вироку. Окрім максимальної міри покарання, на Стуса наклали штраф 2,2 тис. крб. судових витрат. Не дозволили вимовити й останнього слова.Дружині Валентині Василь сказав, що такого терміну не витягне. Так і сталося.Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування.🕯Помер в ніч на 4 вересня 1985-го під час безстрокового сухого голодування. Василь Стус похований на табірному цвинтарі, 1989-го перепохований на Байковому кладовищі.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🤝30 вересня 1990 року на площі біля Республіканського стадіону в Києві відбувся 300-тисячний мітинг українців проти нового Союзного договору з росією. Ініціатором заходу виступив Народний рух України.Перед тим відозву до народу із закликом взяти участь у мітингу опублікувала парламентська опозиція – Народна Рада, очолювана Ігорем Юхновським. Президія Київської міської ради санкціонувала акцію, але комуністи намагалися чинити перешкоди. Влаштували аграрний ярмарок на майдані, де мав проходити мітинг - захід довелося проводити неподалік.Дійство розпочалося о 15:00. Люди несли синьо-жовті та червоно-чорні прапори. Зі сцени виступили голова УРП Левко Лук'яненко, поет Дмитро Павличко, політики Сергій Жижко, Іван Заєць та інші. Усі заперечували можливість підписання нового договору і порівнювали його з угодою 1922 року - утворенням СРСР. Їхні виступи люди підтримували плакатами "Ні - новому Союзному договору!".Серед іншого звучали вимоги виходу України з Радянського Союзу, розпуску комуністичної партії і націоналізації її майна, відставки голови Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука та уряду Віталія Масола, надання Декларації про державний суверенітет статусу конституційного акту, створення власних збройних сил і повернення українських солдатів в Україну.За 2 години виступів демонстранти рушили Хрещатиком, потім до пам'ятника лєніну, біля якого поклали вінок із колючого дроту.Всеукраїнська акція закінчилась о 19:00. Її підтримали в Коростені, Івано-Франківську, Донецьку та інших містах.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!

🕯❌Засновника харківської школи бандури Гната Хоткевича засудили до розстрілу 29 вересня 1938 року. Звинуватили в участі у "контрреволюційній організації" і шпигунстві на користь Німеччини.🎼Народився Гнат Хоткевич 31 грудня 1877 року в Харкові. З 1920-го активно долучився до літературно-мистецького життя України. Викладав українську мову та літературу в Деркачівському зоотехнікумі. За 6 років повернувся до Харкова, де керував класом бандури у місцевому музично-драматичному інституті. З 1928 року став художнім керівником полтавської капели бандуристів. Писав художні, драматичні твори, кіносценарії.У період згортання українізації потрапив у немилість до радянської окупаційної влади за свої твори і відродження давніх українських традицій. Усі його твори заборонили, а видавництва вимагали повернути гонорари - не влаштовувало ідейне спрямування.1937-го 60-річний Хоткевич, який проживав із родиною у злиднях, написав листа президентові Академії наук урср Олександрові Богомольцю. Просив того посприяти виданню декількатомної художньої праці про Шевченка, підручника "Бандура" та історичного огляду музичних інструментів. Той пообіцяв підтримати, але не встиг.23 лютого 1938 року Хоткевича арештовують. За 3 місяці чекісти змусять його підписати зізнання, що є "німецьким шпигуном". Вирок призначить особлива трійка унквд по Харківській області. 🕯Розстріляли Гната 8 жовтня 1938 року у харківській в'язниці нквд на вулиці Чернишевській. Похований у братській могилі.📝Пізніше дружина Платоніда Скрипко отримає звістку від брехливої влади совєцьких окупантів, що чоловік помер у в'язниці 1942 року від серцевого нападу.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!