Ірина Фаріон

"Ірину Фаріон можна було вбити фізично, але її ідеї й цінності – ні. Вони живуть у кожному ж нас". У суді я знову говорила про найважливіше. Мою Маму, Ірину Фаріон, можна було вбити фізично, але її ідеї та цінності – ні. Вони живуть у нас, у кожному, хто говорить українською, хто має гідність і пам’ятає, за що ми боремося.Про мову. Під час війни стало очевидно: мова – це наша зброя і фундамент держави. Слово було зброєю моєї мами не тільки в час війни, а ціле життя. І за це слово її вбили. Вся Україна має говорити українською. Про справедливість. Я подала цивільний позов на 15 млн грн моральної шкоди. У разі стягнення всі кошти будуть спрямовані на потреби ЗСУ, що врятує життя й нам зокрема. Також я вимагаю для обвинуваченого довічного позбавлення волі. Це не про помсту – це про відповідальність за скоєне і про безпеку українців, бо бути українцем нині – небезпечно.Про тиск. Я отримую образливі та загрозливі повідомлення. Я відповідала не лише суду й прокурорам, а й на запитання самого обвинуваченого. Частина цих «запитань» тупі й маніпулятивні: спрямовані не на встановлення істини, а на відволікання від суті злочину.Дякую всім, хто підтримує у залі суду і поза ним. Дякую журналістам, які чесно висвітлюють процес. Це ще один захист правди.Дякую,дорогі Фаріонівці❤️🇺🇦

Кривий Ріг🇺🇦💙💛📣 Мова — зброя: зустріч памʼяти Ірини Фаріон у Кривому РозіІрина Фаріон — українська мовознавець, доктор філологічних наук, професор, політична та громадська діяч, відома своєю безкомпромісною боротьбою за українську мову, національну ідентичність та державність. Проте поза камерами вона була набагато глибшою — і як людина, і як мислителька.Запрошуємо на подію, де через її особисту історію говоритимемо про силу слова, вплив інформаційного поля на суспільство та про те, чому не варто сприймати реальність лише через ЗМІ.🗓 26 серпня🕑 14:00📍 Кривий Ріг, район 98-го кварталу(точна локація — після реєстрації)🎤 Головна спікерка — Софія Особа, донька Ірини Фаріон. Вона поділиться унікальними матеріалами, відео й особистими історіями, які не потрапляли до загального обігу.📌 У програмі:• представлення ГО «Українська ініціатива МРІЯ» та наших напрямків;• розмова про образ Ірини Фаріон: за межами телевізійного формату;• дискусія про мову як інструмент ідентичності та спротиву;• блок «питання — відповіді».Це не меморіальний вечір у звичному сенсі — це розмова про цінності, які залишаються з нами, і про те, як захищати своє — через слово.🔗 Реєстрація — за посиланнямКількість місць обмеженаhttps://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd03gh9iKEzKC3Is_w_vt9a7QlsSOeMLCoyyo6lN2N_pj9JOw/viewformЗахід проходить за інформаційно-логістичної підтримки ГО «Українська ініціатива МРІЯ». Організація не є ініціатором чи співорганізатором змістовної частини події та не несе відповідальності за висловлювання спікерів і гостей.

https://youtu.be/WJaDO_9k5WMІрина Фаріон : Сьогодні, 7 серпня 1819 року народився засновник української історичної прози і співперекладач першої Біблії українською мовою Пантелеймон Куліш. Постать вкрай суперечлива, але наша. Чимало поважного зробив чоловік. Проте, як і більшість інтелігентів чи інтелектуалів, і сьогодні зокрема, не мав світоглядової сили. Був виразною розхитаною противагою до цілісного і самодостатнього Тараса Шевченка. Надцінні його міркування про мову. І геть незрозуміла його творчість язиком ....Коли б жив сьогодні, то я була б його першим нещадним опонентом. А так дякую за те добре, що зробив для нації, а зле ми й досі не побороли. Отож історія не просто вчителька життя, але і лікар. Життєпис Куліша неабиякий рецепт для оздоровлення українців як нації. Саме про це моя студія.Пізнавати і робити висновки.Нехай сумують інші, не сумуй,Робітнику безплатний, піонере.І кожного на подвиг свій готуй,Кому твою дорогу Праця стеле.Коли ж орда про тебе брехні меле,Ти на дурну дурноту мовчки плюй.

Не секрет, що Ірина Фаріон добре знала історію українського національно-визвольного руху, зокрема ОУН, а також намагалася всіляко популяризувати його. Більше того, у цій діяльності вона досягла чималих успіхів. Знаю чимало людей, які виключно завдяки Ірині мали змогу пізнати та осмислити діяльність ОУН та її визначних діячів.Однак була одна тема, яка її цікавила особливо, але при цьому Ірина зізнавалася, що має недостатньо знань, а тому могла звертатися за допомогою. Йдеться про діяльність ОУН під проводом полковника Андрія Мельника в окупованому німцями Києві у 1941-1942 роках.Одного дня Ірина зателефонувала:- Буду в Києві. Треба зустрітися, хочу більше дізнатися про київський період Олени Теліги.До цієї зустрічі я готувався, знайшов відповідні книжки, публікації. Проте, як виявилося, Ірина уже багато прочитала і багато що знала. - О, цю книжку маю, читала. Ти краще розкажи, чого не має у книжках, а що є у архіві ОУН.Ірина вміла не тільки гарно виступати, але й уважно слухати. Її цікавили деталі, імена, до почутого чи прочитаного ставилася критично. Намагалася все запам’ятати і нічого не пропустити.На той час, коли відбувалася наша зустріч, вкотре загострилося питання вшанування жертв Бабиного Яру. Ірина не приховувала своєї думки з цього приводу. Вона вважала, що українська влада має передусім вшановувати українські жертви і не перетворювати Бабин Яр в інтернаціональний меморіал. Ось для того вона й хотіла все знати про підпілля ОУН, яке в роки Другої світової війни діяло у Києві та українські жертви Бабиного Яру.Вона захоплювалася Оленою Телігою і Олегом Ольжичем. Але не тільки як геніальними поетами, а передусім як діячами ОУН. Зокрема, Ірина уважно нотувала все, що стосувалося Олени Теліги. Відчувалося, що до цієї великої українки у неї особливий сентимент.Ми розсталися задоволені розмовою. Я радів, що вдалося зустрітися з Іриною, а вона, що відтепер має достатньо матеріалу, щоб записати цікаве і так необхідне відео про діяльність ОУН.Вже після зустрічі ми ще деякий час переписувалися з приводу цієї теми. Ірина все уточнювала, не хотіла щось важливе пропустити. Я ж відчував, що відтепер тема загибелі Олени Теліги і її соратників у Києві, а також вшанування українських жертв Бабиного Яру стала для Ірини Фаріон не тільки важливою, а й близькою, такою, що її захоплювала своїм героїзмом і трагічністю.А невдовзі з’явилося обіцяне відео на одному із львівських телеканалів. Його і зараз легко можна знайти в мережі. Це, власне, була глибока і пристрасна розповідь про націоналізм, Олену Телігу, ОУН, боротьбу і смерть українців у Києві, які в умовах німецької окупації боролися за самостійність України. А ще – це відео про пам'ять, яку треба зберігати і передавати майбутнім поколінням.Джерело: Богдан Червак

«Усі хейтери Ірини Фаріон керували рукою вбивці», — Юрій Сиротюк.Сьогодні мала декілька інтервʼю. І говорила цією цитатою Юрка Сиротюка.Знімали на Масарика, і вперше за 365 днів, я зайшла в той провулок, де вбивця заправляв клятий пістолет, зробивши опісля постріл у Ірину Фаріон.Постріл, який назавжди змінив мене: водночас розбив моє серця, як дзеркало, всередині, а зовні – стійкість та силу даєш мені ти, моя Красуне, моє Диво, мій Скарбе.Я памʼятаю, як лікарка о 23.19 скзала: «Ще одна хвилина і все»… Це було одне з найболючіших стискань серця, голова відмовлялася вірити в почуте.Я знаю, що цей рік болю усіх, хто тебе так любив, кохав, оберігав, дбав, а разом із тим – рік усвідомлення того, як мало ми набулись із Тобою, як мало черпали твоїх слів…. Усього так мало.Усі, хто тебе, Мамо, цькував, гляньте на свої руки, чи там у вас немає крови Ірини Фаріон!?Добре дивіться.Моя вам зневага.А так Моя Іринко, моя найрідніша усмішко, моя найгарніша Трояндо, моє тепло серця… люблю тебе.Рік без тебе, як вічність

Вона вміла любити свою роботу, своїх студентів, свою політичну діяльність… Численним є її науковий доробок, журнальні публікації та науково-популярні дописи в газетах та журналах; літературне редакторство, укладання, редагування, блоги на сторінках «Української правди». Особливо вагомими є монографії Ірини Фаріон: «Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці ХVIII – початку ХIХ століття (з етимологічним словником)» (2001); «Правопис – корсет мови? Український правопис як культурно-політичний вибір» (2004); «Мова – краса і сила. Суспільно-креативна роль української мови в ХI – середині ХIХ ст.» (2007); Отець Маркіян Шашкевич – український мовотворець» (2007); Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху» (2009); «Суспільний статус староукраїнської мови в ХIV–ХVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива» (2015); «Мовний портрет Івана Пулюя (за листами мислителя)» (2017); «Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті» (у співавторстві). Аби відтворити боротьбу за питомі форми українських слів, що понівечені суржиком, виходять посібники «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» (2009) та «Мовна норма: пошук істини» (2017). Ірина Фаріон автор ідеї, співукладач та літературний редактор цінної книжки «Афоризми та сентенції Юрія Іллєнка. Криниця для спраглих» (2010), думки з якої відроджують ген української свободи.Останній проєкт «Мовно-літературні виклади» на Ютуб-каналі Ірини Фаріон став найдовшим в історії курсом з вивчення історії української мови, її природи та неперевершеної Сили.Ірина Фаріон не просто мріяла про Перемогу. Вона працювала на цю Перемогу і повертала приспану пам’ять українців через «Гени», мовно-літературні виклади, ПолітОгляди, постійну участь в медійних заходах. Вона любила цитувати Франкове ««Чи побіди довго ждати? / Ждати довго!» То й не жди ж! / Нині вчися побіждати, / Завтра певно побідиш».Ірина Фаріон була невідступна у своєму прагненні будувати сильну, національну державу, водночас вважала, що цього ніколи не зрозуміють ті, хто проти неї, бо велич великих не під силу малим.Ірина Фаріон назавжди в нашій пам’яті є символом Національної Ідеї, Крицею Духу, Правдою, Величчю та нашою Національною Легендою! Оксана МИКИТЮК, доцент катедри української мови Національного університету «Львівська політехніка»

Личаків. Еліта нації. Ідеї, які не вбити. Запрошуємо на екскурсія памʼяти Ірини Фаріон, приурочену до річниці загибелі. Зустрінемось на Личаківському кладовищі. Це маршрут не про втрату, а про спадок. Не про минуле, а про присутність і вплив цих постатей на наше світобачення сьогодні. Ірина Фаріон розповідала про них з пошаною. Їх не вбила тюрма, вигнання, репресії чи навіть фізична смерть. На маршруті згадаємо: Лева й Дарію Ребетів, братів Дужих, Романа Дашкевича, Маркіяна Шашкевича, родину Барвінських, Івана Франка, Соломію Крушельницьку, Віктора Чукаріна, Мілену Рудницьку, Володимира Івасюка, Ігора Білозіра… І закінчимо біля могили Ірини Фаріон. Беріть із собою 🌹 🕯️Екскурсія створена за ініціативи Софії Особи, доньки Ірини ФаріонАвторка маршруту - гідеса Наталія Зубик🔹Коли? 18 липня18:30/Зустріч біля головного входу до Личаківського кладовища/🔹Запрошуємо долучитись до збору на банку 4 батальйону «Сила Свободи» НГУ «Рубіж» для побратимів Василя Особи, Героя та чоловіка Софії Особи. Реквізити для підтримки:🔗 https://send.monobank.ua/jar/266foc31su💳 4441 1111 2390 5873❗️Участь безкоштовна за попередньою реєстрацією (https://forms.gle/7XXKjndonsN6FYvk8) та підтвердженням (скрін) донату на банку. Кількість місць обмежена.Львівська міська радаLviv Tourism Office

Старший солдат Василь Особа на псевдо Майстер загинув 6 жовтня 2024 року на Сіверському напрямку на Донеччині. Його розрахунок був на одній із ключових позицій. Разом із побратимами воїн виконував критично важливе завдання: не допустити прориву противника до нашої піхоти. Підрозділ тримав бій на позиції в районі Спірного, захисник до останнього подиху виконував бойовий наказ.Василю було 35 років. Народився у місті Добромиль на Львівщині. Закінчив техніко-економічний фаховий коледж та інженерно-будівельний факультет Львівської політехніки. Був підприємцем. Завжди мав проактивну громадянську позицію. У 2009 році приєднався до ВО «Свобода». Брав участь у Мовному майдані 2012 року. Учасник щорічних смолоскипних маршів з нагоди Дня народження голови Проводу ОУН Степана Бандери. Учасник маршів до річниці створення УПА та Дня захисників і захисниць України. Учасник Революції гідності. Василь завжди був у вирі патріотичних подій. На одній із них познайомився зі своєю майбутньою дружиною, донькою Ірини Фаріон – Софією. Cтворили люблячу сім’ю і родинно служили Україні. Був помічником народної депутатки України 7-го скликання Ірини Фаріон. Разом оновили запуск YouTube каналу Ірини Фаріон та почали працювати над поширенням національної ідеї. Завдяки йому на каналі вийшли 68 студій «Англізмів-протианглізмів». Він був переконаний: ментальна відокремленість від чужого – основа справжньої незалежності.Від січня 2022 року почав військову підготовку. Разом із побратимами формували рух опору ворогу.У 2023 році добровольцем вирушив на фронт. Служив мінометником батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. До батальйону приєднався перед самим виїздом у зону бойових дій. Швидко опанував фах навідника міномета. На полі бою неодноразово рятував життя побратимів. Був авторитетом.«Мій коханий чоловік Василь віддав життя, виконуючи свій обов’язок до останньої миті. Його відвага, людяність і самопожертва залишаються в пам’яті тих, хто воював із ним пліч-о-пліч, і тих, кого він захищав. Залишивши свій чин, як заповіт для наших маленьких дітей – Евуні та Дмитрика. Він боровся за українську Україну. Він боровся за українську мову. Він боровся за те, щоб діти його жили на своїй Богом даній землі», – сказала дружина Софія. Василь Особа нагороджений почесними відзнаками «Хрест 54 ОМБР», «Сила Впливу», «ЗА ЧИН» батальйону «Сила Свободи» 4-ї бригади швидкого реагування «Рубіж» НГУ, «Честь. Слава. Держава» від Київського міського голови та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Поховали захисника на Полі почесних поховань № 86-А Личаківського цвинтаря у Львові. У Василя залишилися дружина Софія, донька Евуня та син Дмитрик. 14 листопада 2024 року на фасаді Техніко-економічного фахового коледжу Львівської Політехніки відкрили меморіальну таблицю у пам’ять про Василя Особу. Тут же заснували щорічну іменну премію для студентів на його честь – «Шляхом Героя».

​​Учора президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, яким 11 липня офіційно встановлюється як так званий день пам’яті «жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА». Але ми чітко знаємо правду і вона гранично проста: Українська Повстанська Армія – це борці проти нацистів, більшовиків і будь-яких інших окупантів, зокрема і тогочасних польських. Це ті, хто зі зброєю в руках обстоював право української нації на існування. Це ті, кого сьогодні наслідують наші воїни, чинячи опір новітній московській імперії.Історія українсько-польських стосунків складна й кривава – з обох боків. Але спроба зобразити українців винятковими злочинцями – це або невігластво, або цинізм. Польський шовінізм ХХ століття прямо відповідальний за злочини проти українців: пацифікації, масові вбивства мирного населення, заборони мови, руйнування церков, депортації. Чи ми маємо мовчати, коли нас намагаються перетворити з жертв на катів?Сьогодні, коли обидва народи під загрозою реального знищення з боку московії, особливо небезпечно колупатися в історичних ранах. Тому ми відкрито ставимо питання: якщо Польща має “День пам’яті жертв від рук УПА”, то хіба Україна не повинна запровадити “День пам’яті українців, знищених польськими шовіністами”?Ми не прагнемо ворожнечі, але й не дозволимо принижувати свою гідність.Ми за правду, взаємну повагу і рівність.Історичне примирення можливе лише тоді, коли кожна сторона має мужність визнати не тільки свою біль, а й свою провину.

Заява ВО "Свобода" щодо ухвалення закону про множинне громадянство18 червня Верховна Рада України ухвалила антиконституційний закон про запровадження інституту множинного громадянства в Україні. ВО «Свобода» розглядає його як ще один елемент політики повзучої політики денаціоналізації та перетворення України з національної держави на країну без власної нації, історії чи традицій. У такому випадку Держава буде принесена у жертву глобалізму, мультикультуралізму, тобто силам лівого тоталітаризму.Ухвалений Закон 11469П дозволяє множинне громадянство - тобто можливість одночасно мати паспорти декількох різних держав. Це рішення матиме вкрай небезпечні наслідки для української державності. Оскільки запровадження множинного громадянства знецінює та нівелює статус українського громадянина, перетворюючи його на формальність. Легалізація другого громадянства без чіткого зв’язку із державою відкриває двері для людей, які: не проживають в Україні, не мають реального зв’язку з нашою територією, не працюють на її благо, але в той самий час зможуть впливати на внутрішню ситуацію в країні, користуватись соціальними правами і ресурсами оплаченими з кишені українців.Більше того український паспорт у руках іноземців дасть їм змогу вільно розпоряджатися і нашими природніми ресурсами та землею, саме тією, яку нині відстоюють наші захисники зі зброєю в руках. Це плювок в обличчя кожному військовому, хто ціною власного життя захищає Україну, бо ж українське громадянство – не товар! Воно здобувається кров'ю, потом і вірністю Україні! Окрім того влада зберігає за собою можливість у ручному режимі визначати список «правильних» країн, громадяни яких отримуватимуть наші паспорти за спрощеною процедурою. Бо ж статус громадянина надає політичні права - право обирати і бути обраним. Це означає, що на майбутніх виборах долю України вирішуватимуть не ті, хто у ній живе та воюєї за неї, а ті, хто, можливо ніколи тут не був. Немає жодних гарантій. що новоспечені "громадяни" не стануть інструментом для просування антиукраїнських наративів і проросійських тез. ВО «Свобода» завжди послідовно відстоювала ідею єдиного громадянства для українців! Український паспорт повинен бути символом єдності, відповідальності та готовності працювати для своєї держави, а не папірцем для легкого доступу до пільг і політичного впливу.Ми наполягаємо:- Українське громадянство має надаватись лише тим, хто живе в Україні, бореться за нашу державу, працює тут, сплачує податки. - Держава не має права підривати довіру до громадянства, як до фундаментальної інституції української незалежності.- Україна не повинна стати плацдармом становлення чужих інтересів.