Ірина Фаріон

‼️Хвилина мовчання. Львівщина прощається із захисниками:🕯️ Микола Мельник. Стриянин. Загинув 25 лютого в Чугуївському районі Харківщини🕯️Євгеній Гомзяков. Житель селища Жвирка Шептицького району. Загинув у жовтні 2024 року біля населеного пункту Цукурине Донецької області. Вважався зниклим безвісти🕯️ Ростислав Мадиняк. Сколівчанин. Загинув 19 лютого поблизу населеного пункту Чугуївка Куп’янського району Харківської області🕯️ Михайло-Віктор Сцельніков. Львів’янин. Служив у складі 93 бригади «Холодний Яр». Загинув 20 травня 2023 року🕯️ Ігор Паранкевич. Львів’янин. У 2025 році долучився до лав 5 окремої важкої механізованої бригади. Загинув 7 серпня 2025 року🕯️ Степан Сапса. Уродженець села Помонята Івано-Франківської області. Від 2024 року служив у складі 5 окремої важкої механізованої бригади. Загинув 15 серпня 2025 року🕯️ Тарас Наремба. Народився в селі Незнанів Шептицького район, проживав у селі Вислобоки Жовтанецької громади. Вважався безвісти зниклим. Загинув 11 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької областіВічна пам’ять та шана усім полеглим воїнам!🕊️

▪️«ДУЖЕ ПЕРЕЖИВАЮ ЗА НЕЇ. ЗНАЮ,ЩО ВОНА РОЗУМНА І МОЖЕ ВІДПОВІСТИ КОЖНОМУ НА БУДЬ-ЯКУ ОБРАЗУ. АЛЕ Ж Є РІЗНІ ЛЮДИ, ЯКИХ ІНОДІ І ЛЮДЬМИ НАЗВАТИ ЯЗИК НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ. ІРИНА СЕБЕ ПРИСВЯТИЛА БОРОТЬБІ І ВЖЕ НЕ ВІДСТУПИТЬ»-стискається серце від цих слів найдорожчої МАМИ Ірини Фаріон, світлої пам'яти Ярослави Степанівни, яка має сьогодні уродини. Сила, Характер, Віра, Незламність - все найкраще через ланцюг поколінь.https://wz.lviv.ua/life/124516-yaroslava-farion-koly-kazala-dontsi-shchob-ne-ishla-u-polityku-vona-meni-vidpovila-a-khto-bude-borotysiaОстаннє привітання Ірини Дмитрівни з Уродинами та Безсмертям своєї НАЙВЕЛИЧНІШОЇ:Ірина Фаріон 27.02.24Сакральний для мене нині День: уродини моєї святої МАМИ -Ярослави Степанівни Фаріон, уродженки Старосамбірського району села Бусовиська. 27 лютого 1927 року вона прийшла в цей світ і подарувала мені ВСЕ: життя з характером і метою. Бо сама була Характером і Метою. Максими її життя релігійний і національний. Поза тим, не знайся з тими, що нехтують вірою та етнічністю. Бог і Україна це найвищі смисли життя. Дякую, Мамо, що заклала ці дві опори. Пройшла гордо й незалежно 92 роки життя. Сьогодні було б 97! Сьогодні я трепетно перестеляла ліжко, де Ти відпочивала і відходила, закликаючи смерть, бо вона лиш инша форма життя. Ти цього життя вже НЕ хотіла. Ти його вичерпала, як вичерпують звідане і неминуче. Ти наймужніша і найглибша з усіх! Сьогодні Ти в мені, у своїй пречарівній внуці та дивовижних правнуках. Дихаємо Тобою, звіряємо все з Тобою, серцем і думками все з Тобою.ДОБРЕ ЛИШЕ ТЕ,ЩО ТИ НЕ БАЧИШ ЖАХІВ ВІЙНИ І ТОГО,ЯК ТВОЯ ДИТИНА СТАЛА МІШЕННЮ ДЛЯ ДЕГЕНЕРАТІВ. Дякую, що навчила називати світ відповідно до його природи. Дякую за Життя. Все з Тобою, Натхненнице і Голубко наша. Найвеличніша для мене Велич Особистости»

https://www.youtube.com/watch?v=opFqGN5jZ48 Ірина Фаріон : Сьогодні, 27 січня, 1927 року народився Олекса Тихий – Дон Кіхот ХХ століття з обличчям европейського президента. Його побратим і співкамерник на засланні Василь Овсієнко казав: «…це була людина, близька до того ідеалу, де починається святість». Замість катедри отримав каторгу. Був засуджений загалом на 22 роки – відсидів 14. Автор праць «Мова – народ: Висловлювання про мову та її значення в житті народу» та «Словник мовних покручів» ( Донецьк, 2009). Учителював у школах Запорізької та Сталінської областей, зокрема у Дружківці, викладав історію, українську мову й літературу, фізику й математику. Це був універсальний учитель, який міг і хотів створити свою школу. Він було запропонував райвно, що бере клас і веде в ньому всі дисципліни і виховання. Звичайно, цього йому не дозволили. А згодом усунули від викладання гуманітарних дисциплін.Його карали навіть за його вуса: «Підганяють наш козацький рід під свій копил». Відмовлявся голити їх. «Якщо поступлюся в цьому – завтра завимагають ще чогось».ПРОРОЧІ слова уродженця Донецького краю Олекси Тихого від 24 квітня 1973 року з Листа до Голови Президії ВР УРСР»: «Чи буде Донеччина через 10-20 літ складовою частиною української нації як форми спільності людей, об’єднаних територією, мовою, внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру? Думається, що НЕ БУДЕ, якщо основний елемент духовної культури – МОВА – буде так інтенсивно витіснюватись у всіх сферах життя, особливо в закладах освіти»«Донеччина - це 1/6 всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України в разі її нормального розвитку, або ганебним, холероподібним, коли й інші райони підуть шляхом байдужності до національної культури та мови. І в другому випадку ганьба та прокляття впадуть на голови кожного з нас, донбасівців, хто бачив, усвідомлював насування загибелі і мовчав, хто в догоду череву забув, якого він роду-племені, зрадив свій народ, з чужих рук брав отруйну зброю асиміляції та допомагав нищити українську мову, культуру, традиції, обряди».Якщо б на наші донецькі степи на зайшов дикий московський ворог 2014 року і якщо б тодішня влада його звідти нещадно вибила – не було теперішньої трагедії. Донеччина – це степова корона України.

Цими днями відзначали би свої уродини двоє наших побратимів, бійці Легіону Свободи – Іван Тимців та Іван Лахвацький.🇺🇦Іван ТимцівНародився 19 січня 1991 року у Львові. Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола. Після здобуття професійно-технічної освіти вступив до Національного університету «Львівська політехніка». Закінчив кафедру військової підготовки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та відслужив строкову службу.Член ВО “Свобода” з 2011 року. Був активним учасником “Студентської Свободи”. Протягом багатьох років жодна акція не обходилась без нього. Був одним із передових активістів молодіжки, учасником сокільських таборів. Був активним учасником Революції Гідності. У складі сокільської чоти відбивав наступ “Беркуту” на Київраду.Як доброволець “Карпатської Січі” у 2015 виконував бойові завдання в районі ДАП.У мирний час був приватним підприємцем. Захоплювався гірським туризмом.Із перших днів повномасштабної війни захищав Україну у складі 80-ї окремоїдесантно-штурмової бригади.Загинув 14 серпня 2022 року.🇺🇦Іван ЛахвацькийСвободівець. Родом з Галичини, та проживав на Січеславщині. Старший сержант, командир інженерно-саперного взводу 128-ї Дніпровської бригади ТРО. Загинув 27 вересня 2024 року на Дніпропетровщині.Памʼятаємо. Вічна слава Героям!

https://www.youtube.com/watch?v=nm_dN0qbKM8&t=372sІрина Фаріон : 17 січня 1957 року відійшов у Вічність один із найпасіонарніших українських отаманів Іван Полтавець-Остряниця. Нащадок козацького роду гетьмана нереєстрового козацтва Якова Остряниці (17 ст.) – засновника Чугуєва на Слобожанщині, український військовик та політичний діяч, консерватор, монархіст-гетьманець, Генеральний писар канцелярії гетьмана Павла Скоропадського. Політик націоналістичних поглядів у морі тодішнього соціялістичного лівацтва. Ненависник чужинців всіх мастей, що визискували Україну. Пам’ятаємо. Пишаємося. Ще його називали честолюбний авантюрист, «самостійницький» елемент, великий український ентузіяст, переконаний гетьманець, людина «козацької гордости», мегаломан. "Тільки незалежна національна держава дасть Українському Народові можливість існувати і розцвітати. Тільки лицарським духом сильна, глибокою вірою… і любов'ю до Батьківщини напоєна військова сила збудує незалежну державу та оборонить її від ворогів. Тільки віками вироблені і жертвою крови предків наших освячені лицарські традиції дадуть… силу непереможну нашій Армії"І. Полтавець-Остряниця

🕯️Хвилина мовчання. Львівщина прощається зі захисниками:Іван Пенцак. Родом із села Завадів Яворівського району. 31 грудня, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білокузьминівка Донецької областіОлег Холявка. Львів’янин. Виконував бойові завдання на Північно-Слобожанському напрямку в складі 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригадиРоман Супрун. Виконував бойові завдання на Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 80-ї бригадиІгор Орлов. Уродженець Луганської області. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку в складі 503-го окремого батальйону морської піхоти Військово-морських силМикола Бобак. Проживав у селі Вільхівці Жидачівської громади. Загинув 23 грудня поблизу населеного пункту Покровськ Донецької областіІван Ілик. Народився у селі Великі Дідушичі Стрийської громади, проживав із сім‘єю у Стрию. Виконував бойові завдання у Покровському районі Донеччини, після бойового завдання понад півтора року вважався безвісти зниклимТарас Андибур. Житель села Ролів Меденицької громади. Загинув 23 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання. Понад рік вважався зниклим безвістиСпівчуття рідним😢

https://www.youtube.com/watch?v=4ruwaY4wGp4&t=10s Ірина Фаріон : 19 грудня 1920 року народився Микола Руденко. Шлях від сталініста до дисидента. Чи націоналіста? Еволюція від переконливого сталініста, секретаря письменницької парторганізації до дисидента, засновника та першого очільника Української Гельсинської Групи, в’язня сталінсько-московських концтаборів, філософа, економіста, поета, пасіонарного захисника нашої мови.Ось як висловився про це письменник Микола Сом: «Ніхто не думав не гадав, що справжній комуніст і воїн, який ходив у бій «За Родину, за Ста...», невдовзі назове надбання класиків-марксизму хитрою, ворожою брехнею. Його спершу оголосять божевільним, потому виженуть із партії, виключать зі Спілки письменників, арештують і відправлять у Сибір. Але і там він житиме з Україною».Наша студія про того, хто «обрав для себе гірку роль радянської Касандри» (с. 11 Поезії, 1991), що передбачала економічний крах СРСР.Пам'ятаємо. Вчимося. Натомість чинна власть творить нових дисидентів, як ото мене, яку звільнено з роботи за політичні переконання з наказу міністра-неука і плагіятора лісовго. То де ті, що садили Руденка? То яке майбутнє в неука лісового і в його підопічного восьмільйонерника Бобала?"Та все ж, коли час мій земний промине,Ви, друзі, підносячи келих недільний,Ніколи не смійте жаліти мене – бо, може, лиш яБув по-справжньому вільний". Микола Руденко

🕯️Хвилина мовчання. Львівщина прощається зі захисниками:Юрій Мирошниченко. Уродженець міста Лисичанськ Луганської області. Загинув 22 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курахове Покровського району Донецької областіВіктор Ляшенко. Жовківчанин. Загинув 21 вересня в Костянтинівці Донецької областіРуслан Даніленков. Житель міста Кам'янка-Бузька. Через поранення 5 грудня загинув поблизу населеного пункту Гуляйполе Запорізької областіІван Маркевич. Уродженець селища Брюховичі Львівської області. Виконував бойові завдання на Херсонському напрямкуРоман Тарновський. Львів’янин. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямкуАндрій Солтисік. Львів’янин. Виконував бойові завдання на Донецькому, Південно-Слобожанському, Курському, Луганському та Запорізькому напрямкахВасиль Петрусь. Житель села Боратин Золочівського району.Загинув 5 грудня біля населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької областіІгор Кубан. Житель села Нижнє Висоцьке Боринської громади Самбірського району. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лисівка Покровського р-ну Донецької області 28 вересня 2024 рокуВічна шана та слава усім полеглим воїнам. Співчуття рідним😢

Я СТОЯТИМУ НА СТОРОЖІ ПАМʼЯТИ ПРО ІРИНУ ФАРІОН…Цей допис є зверненням до всіх, хто має намір писати про мою маму – Ірину Фаріон. Вважаю своїм обовʼязком захищати памʼять про неї від двозначних тлумачень та перекручень фактів. Маю на те моральне та юридичне право як її донька.Також Закон чітко дає мені право звертатися до суду з проханням про захист чести та гідности Ірини Фаріон, використовуючи всі правочинності.‼️‼️Окремо висловлюся щодо наміру Рози Туманової, яка пропонує написати «першу повноформатну біографію Ірини Фаріон», щодо оголошеного фінансового збору на написання такої книжки, то зазначу, що сім’я Ірини Фаріон на таку ініціативу згоди не надавала. ‼️‼️Тож, у випадку подання недостовірної інформації, спотворення, перекручування фактів про життя Ірини Фаріон, будь-якого порушення її чести та гідности, упередженого висвітлення її життя, вимагатиму спростування такої інформації та притягнення до відповідальності на підставі ч.2 ст. 277 Цивільного кодексу України. Також вживатиму усіх заходів з відшкодування можливого завдання шкоди. ‼️Хоча авторка цієї ініціативи наполягає, що моєї згоди не потрібно, і писатиме вона про маму в історичному й культурному контексті, не торкаючись приватного життя, то зазначаю:- що життя Ірини Фаріон було публічним;- ⁠в мережі розташовані її інтерв’ю, виступи, лекції та ютуб-канал, який мама створила та висловлювала в ньому власну думку та погляди від свого імені, зі своїми емоціями та правдиво;- ⁠тож кожен, кого цікавить постать Ірини Фаріон в історичному та культурному контексті, може почерпнути інформацію з першоджерел, від імені Ірини Фаріон та з її уст, а не через призму світогляду сторонньої людини, зокрема п. Рози;- ⁠окремо щодо збору п. Рози на написання книги, який вона оголосила, і через витратні складові на проживання авторки у місті Львові, то декларую непричетність до такого збору;- ⁠також мені незрозуміло, на які дослідження життя Ірини Фаріон потрібні кошти, якщо вся інформація про її життя та діяльність є у відкритих джерелах безпосередньо від імені Ірини Фаріон. Ще раз хочу застерегти: усі охочі, які паразитуватимуть на імені моєї мами, отримають якісний цивільний позов, бо я стоятиму на сторожі памʼяти про Ірину Фаріон. P.S. Моя мама би сказала, що «роза - то не троянда». Мама зналася на квітах.

Пам'яті Юрка Луня (30.06.1981-25.10.2022). 💔Нестерпно боляче писати цей допис швидкоплинности життя та смерти. Їх обох вже немає з нами. Вбито... Але вони житимуть у нашій пам'яті, поки ми живі, любимо їх, молимося за них і боремося за їхні цінності, за Україну, яку вони любили понад своє життя 🇺🇦Тільки помста змусить переосмислити ті нескінченні смерті...Вічна пам'ять 😔Ірина Фаріон : І біль, і злість, і печаль, і туга, і нескінченність зла..... Дякую, Юрчику, що могла бути з Тобою поруч. Вічна щоденна помста ворогові. Співчуття родині і надиху нам до боротьби. Задля Юрка. Задля майбутнього нашого, яке так натхненно вишивав червоним і чорним Юрко.див. фільм про Лицаря https://www.youtube.com/watch?v=FVS64sBK5ZY Панове. Сьогодні річниця, як загинув свободівець Юрій Лунь. Сьогодні надійшла страшна звістка, що загинув син нашого свободівця пана Фатеєва, що втратив дві ноги на війні ще з 2014 року.....Іду під ударним дощем з цвинтару, де поминали Юрка. Заходжу в кав'ярню, аби зігрітися на мить. За столом із компом сидить женщіна і спілкується на всю кав'ярню з увімкненим гучномовцем на всю залу мовою варварів.Трясця. Закипаю швидше, ніж моя кава:- Припиніть рявкати цим язиком, - голошу на всю кав'ярню. Встаю! Усі завмирають.Женщіна умить переходить на українську і мовить у телефон українською:- Я буду українською. Я у Львові.Нависаю над нею і повідомляю одкровення:- Ви не у Львові. Ви в Україні!Щебече українською. Їй у відповідь у гучномовці також.Поряд столик з молодими людьми. Мабуть, студенти-медики, бо вулиця Личаківська. Задоволено перезираються між собою. Мовчать.Виходжу з кнайпи в дощ, аби змити з себе москвороту інфекцію. Це моя персональна помста кожному москворотому за кожного вбитого Воїна. Слова - кулі. Мова зброя. До стінки їх! Всіх. У кожного з нас свій фронт. Я щойно повернулася зі Словаччини. Я не чула там жодної иншої мови, як словацької. Там не буде війни. Тут їй нема кінця, як і могилам. Кричу про це 20 років!!!! Зарадикальна? Ні. Зам'яка. Загнилі ті, що поряд.(25.10.2023)