"Ірину Фаріон можна було вбити фізично, але її ідеї й цінності – ні. Вони живуть у кожному ж нас". У суді я знову говорила про найважливіше. Мою Маму, Ірину Фаріон, можна було вбити фізично, але її ідеї та цінності – ні. Вони живуть у нас, у кожному, хто говорить українською, хто має гідність і пам’ятає, за що ми боремося.Про мову. Під час війни стало очевидно: мова – це наша зброя і фундамент держави. Слово було зброєю моєї мами не тільки в час війни, а ціле життя. І за це слово її вбили. Вся Україна має говорити українською. Про справедливість. Я подала цивільний позов на 15 млн грн моральної шкоди. У разі стягнення всі кошти будуть спрямовані на потреби ЗСУ, що врятує життя й нам зокрема. Також я вимагаю для обвинуваченого довічного позбавлення волі. Це не про помсту – це про відповідальність за скоєне і про безпеку українців, бо бути українцем нині – небезпечно.Про тиск. Я отримую образливі та загрозливі повідомлення. Я відповідала не лише суду й прокурорам, а й на запитання самого обвинуваченого. Частина цих «запитань» тупі й маніпулятивні: спрямовані не на встановлення істини, а на відволікання від суті злочину.Дякую всім, хто підтримує у залі суду і поза ним. Дякую журналістам, які чесно висвітлюють процес. Це ще один захист правди.Дякую,дорогі Фаріонівці❤️🇺🇦