щоб відзначити 40 років існування, Алан Мур у 1995 році (коли йому вже було 42 роки) виступив наживо у Ньюкаслі з поетичним похмурим монологом, що схожий на подорож назад крізь власне життя автора, від дорослого віку до моменту народження. цей аудіозапис напевно є найбільш особистим твором автора. у 1999 році Едді Кемпбелл адаптував текст у графічний роман, додавши візуальні образи до слів Мура навколоплідна оболонка — це частина родової оболонки, яка іноді присутня при народженні та покриває голову, обличчя або рідше все тіло, як вуаль чи друга шкіра. вона означає, що дитина матиме дари шостого чуття, тому її часто сушать і традиційно зберігають як захисний талісман. саме її мають на увазі, коли говорять "народився у сорочці"коли мати Мура помирає, він знаходить її родову оболонку серед її речей. оболонка являє собою карту людства, з якої Мур починає читати. текст, по суті, є дослідженням зв'язків між нашою мовою, ідентичністю (ненавиджу це слово) та сприйняттям світу. оповідь регресує від ранньої дорослості, юності, дитинства, немовляти та пренатального існування в пошуках примітивної свідомості, що існувала до мови. зрештою, пошуки перериваються, оскільки немає слів, щоб описати цю свідомістьдесь ближче до кінця роботи над проектом Едді Кемпбелл випадково згадав у розмові зі своєю матір'ю, що працює над книгою під назвою The Birth Caul«о, — здивувалася вона, — ти й сам народився з такою». акушерка тоді сказала: «дивіться! в нього великий ковпачок і вуаль!»{можете послухати виступ паралельно з переглядом комікса, а можете просто почитати, ретельно розглядаючи сторінки}