Полковнику ніхто не пише, але нам пишуть:
"...українську мову, яка взялася невідомо звідки і коли... Це як називається?"
а також:
"...чи не означає це, що українська мова (хай навіть у ті часи вона не мала назви "українська", а жила в іпостасі слов'янської мови) формувалася, ІМОВІРНО, одночасно з формуванням архаїчних грецької мови і латини?"
Як це, "невідомо звідки"?

Якщо мені не зраджує пам'ять, були собі колись степовики(наскільки знаю — western steppe herders, нащадки східних мисливців-збирачів із євразійських степів + кавказьких мисливців збирачів + древніх північних євразійців). Літом — з конями(комонями) та скотом в полі і на луці, зимою — в лісі. Проживали вони в степах від північного причорномор'я до каспію, а туди прибули із глибшої Євразії.
В миколаївській області оно недавно проводили розкопки і ніби як підтвердили, що ті умовно світлошкірі, частково синьоокі черті генетично доволі сильно схожі на світлошкірих та частково синьооких чортів сучасної України і вони є серед предків більшості населеня Європи. (Крім фіно-угорців: мадярів, фінів, естонців, карельців. Вони в Європі з'явились дещо пізніше і мають свої(не ПІЄ!) особливі аґлютинативні мови, де іменник родів не йміє і і сам по собі куняє, зате йому ліплять много всякого в одмінках. Думаю, саме таким чином, а також через свою відносну ізольованість, ці мови змогли зберегти деякі надзвичайно архаїчні риси і фонетику.)
Скоріш всього, аже 6 тисяч роков тому у степовиків уже були свої манюні діалектичні варіації, але науковці для зручності реконструюють одну условну прото-мову, в період до перших мовних "інновацій", які ми змогли установити науковим методом. (Є також не в міру абмітні ідеї впихнути невпихуєме і піти в ностратику, про це тут. https://t.me/ingwerbrot/3220)

Згодом діалекти та їхні носії почали розбігатися. Носії посідали на вози і роз'їхались хто куди, в процесі змішуючись з місцевими. В Європі це були Western Steppe Herders — західні степові скотарі на возах і теліжках, які змішались з (раніше прийшлими із Анатолії) світлошкірими неолітичними фермерами та дещо темнішими західними мисливцями-збирачами. (Якшо шо, хоч зах. мисливці-збирачі були прийшли із Африки, але були здебольшего синьоокі і зовсім несхожі на сучасних негроїдів. Так шо чолов'яга із Чеддера це вам не Мбапук із Камеруна чи Чада. Кажуть, саме їх гени дали блакитні очі людям із культури шнурової кераміки, але загалом виною блакитним очам саме Ancient North Eurasian, походу якраз звідси модерна ідея про Гіперборею). Так вийшли сучасні європейці. Звичайно, що до носіїв ПІЄ мов в Європі були свої мови, але із них, на жаль, збереглася лише баскська.
В північну Індію прибули саме люде, які себе назвали "аріями"(звідси ж "Іран") а своїх ворогів негодяями -- "даса". Щоправда, за тисячі років змішування з місцевими дравідами та іншими індійськими народами "арійці" були повністю асимільовані, тож тепер від них лишився хіба санскрит та деякі культурно-релігійні практики. Нині грішно і потішно спостерегати як за індусами, які всім силуються довести, що вони "все ще арійці", так і за матусиними обитателями всяких 4chan-ів, які роблять те саме з помочію навколомеметичних відосіків і картинок. Одним словом, не всігда слід ототожнювати мову з народом(етносом).
Так от, як відомо, діалекти і місцеві нахрюки утворюють собою так звану "мову", а коли мовці розділилися, в кожній групі почали формуватись свої незалежні особливості путем поступових змін. Не можно точно сказати, що от був якийсь праіндоєвропейський пень і від нього відстругували по одній мові за раз і що ті стружки миттєво ставали окремими мовами чи що сам пень лишався один єдиний. Поставали і установлювалися певні морфолоґічні, синтаксичні, фонетичні риси (границі меж якими називають ізоґлосами), які зазвичай поділялися в межах діалекту або нарічья і по яких ми можемо умовно судити про "гілки" праіндоєвропейської.
Точно назвати час одділенья кожної групи діалектів ми нездатні (зокрема й через те, що писемность доходила до них в розний час), але...

#імбиромовознавство