Сьогодні українські родини дедалі частіше рахують не покупки, а відмови від них. Цього тижня обійдемося без м’яса. Ліки купимо після зарплати. Нове взуття дитині наступного місяця. Вибір між їжею, лікуванням і комунальними рахунками став буденністю. Найстрашніше, що до бідності починають звикати.За оцінкою Світового банку, у 2025 році за межею бідності жили 41,6% українців. У 2021 році таких було 20%. За чотири роки бідність зросла більш ніж удвічі.Головна причина очевидна: війна. Ворог знищує енергетику, підприємства, склади та житло. Кожен такий удар згодом з’являється у наших чеках: дорожчими продуктами, пальним, ліками та комунальними послугами. Люди втрачають роботу, заощадження, майно. Іноді все одразу.Але війна б’є по людях нерівномірно. Ті, хто має заощадження, ще можуть втриматися. Тим, хто жив від зарплати до зарплати, вистачить однієї хвороби чи втрати роботи, щоб опинитися за межею бідності. Розрив між людьми збільшується, а найбідніші стають ще біднішими.Держава повинна діяти вже зараз. Мінімальну зарплату необхідно підвищити щонайменше до 10 тисяч гривень, а мінімальну пенсію до 6 тисяч. Щоб це підвищення не з’їли ціни, ПДВ на базові продукти потрібно знизити з 20% до 5% і простежити, щоб різниця з’явилася на цінниках, а не залишилася у прибутках торговельних мереж. Так само необхідно розширити державне відшкодування вартості життєво необхідних ліків.І жодних нових податків для людей. ПДВ для ФОПів або збільшення ПДВ на товари та послуги лише забере в громадян те, що держава намагається їм додати. У боротьбі з бідністю це не ліки - це отрута.Країна вистоїть лише тоді, коли вистоять її люди. Саме з цього повинне починатися кожне рішення про податки, ціни, зарплати та пенсії.