​​Знову я на сторінках Forbes, але знову не в списку ТОП-10 найбагатших людей України ;))Та, що ж таке! Ну нічого, це спільне інтерв’ю навіть цікавіше рейтингів, бо в ньому розповів, що для мене, як для CEO, змінилося після 24 лютого.Якщо коротко — за цей час я знайшов тисячі підтверджень того, що особисте лідерство необхідне. Кожному керівнику потрібен особистий контакт зі співробітниками та клієнтами, як мінімум для того, щоб бачити все їх очима. Я не можу уявити, як би ми приймали вдалі та оперативні рішення, якби за цей час не мали відряджень до Ізюму, Балаклії, Херсону чи Харкова. Коли приїжджаєш у Лиман чи на Херсонщину, зустрічаєш людей, які чекають на пенсію чи ліки, і розумієш, що у 300–400 людей сьогодні буде гарний вечір. І це важливо не тільки для людей, які користуються послугами Укрпошти, але й для тих, хто щодня ризикує, але робить все, щоб інші люди ці послуги змогли надалі отримувати. Бачити cвоїх керівників поруч на фронтлініях для співробітників – загалом їх більше за 50 000 – важливіше за все. Люди мають розуміти і постійно отримувати підтвердження того, що їх робота важлива.Сенси дають сили планувати.

Коли знаєш, що за кожною посилкою стоїть життя, не можеш вирішити, наприклад, не працювати без світла – шукаєш, де знайти ліхтарі. Як визначили журналісти – місія підживлює! Раджу прочитати повну версію статті, де, окрім моїх роздумів, можна прочитати думки й інших CEO українських компаній👇