2) Той факт, що велика частина сюжетних сутичок у цьому фільмі побудована на дуже слабо вмотивованій (одним каламутним реченням) недовірі до інституцій. The Guardian Units of Nations — буквально військові, які покликані захищати Землю, але ми тепер з ними будемо не співпрацювати, а змагатися, бо, ну.... Це канон американського кінематографу? Незліченна кількість зокрема супергеройських фільмів мають конфлікт із якимись військовими інституціями з різних причин, дуже часто через небезпечні, неетичні експерименти, припинення супергеройської самодіяльності, недієздатність у критичних ситуаціях (хіхікаю), бажанням нажитися на війні. Такий наратив разюче констрастує з прославленням їх у сусідніх фільмах, іноді буквально в сусідніх сценах (одна сюжетка про Тоні Старка в Афганістані чого вартує). Цікаво, де ще можна про це підчитати щось інтересне.Сиджу і думаю, наскільки ми зараз далекі від цього світу. Зараз над Україною літає більше десятка ворожих шахедів. Закинули по кілька гривень на дронопад.