Нові бомбардування Штатами Ірану. Полювання за фіговим листком. Головне з допису Філліпса О'Брайена: Отже, Трамп заявив про відновлення санкцій проти Ірану, у вівторок увечері наказав бомбардувати цю країну, оголосив меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном "мертвим", а минулої ночі знову завдав ударів. Ми знову у стані війни? А чи взагалі колись із неї виходили? Відповідь на обидва запитання – і "так", і "ні". Насправді реального підґрунтя для завершення цієї війни ніколи не існувало, адже Іран жодного разу не погодився на жодну з вимог Трампа. Меморандум про взаєморозуміння був розпливчастим документом, у якому Іран не пішов на реальні поступки, натомість отримав суттєві вигоди, а всі суперечливі питання відклав "на потім". Бомбардування може тривати ще кілька ночей, але нескінченно продовжуватися воно не може – з політичних та економічних причин. Усе це лише свідчить, що Трамп удруге залишився без відповіді на війну, яку сам і розпочав. Реального важеля впливу на Іран у нього немає – і з кожним днем дедалі менше, – проте він відчуває, що не може просто піти, не прикривши свою поразку бодай якимось "фіговим листком". США настільки себе принизили, водночас оголивши власну слабкість і безглуздість своєї військової позиції, що, можливо, країна нарешті зробить те, що мала зробити ще років чи навіть десятиліть тому, – згорне військову присутність на Близькому Сході. США варто вивести війська з великих військових баз, припинити розгортання своїх сил у регіоні й, безумовно, припинити вести там будь-які війни. Нинішня війна Трампа проти Ірану – це лише черговий приклад безглуздя, марнотратства й руйнівних наслідків тривалої, вже понад тридцятип'ятирічної, важкої військової присутності США на Близькому Сході. Військова залученість США не допомогла Близькому Сходу: вона не принесла ні стабільності, ні поширення демократії. США політично й військово погано підготовлені для того, щоб відігравати конструктивну роль у регіоні. США діють у полоні небезпечної пастки незворотних витрат. Щоб упоратися з власним занепадом, США мають надати своїм союзникам і партнерам змогу самим дбати про власну безпеку, а не намагатися робити все самотужки. Наслідки нинішньої війни США проти Ірану ще більше зміцнили цю аргументацію й додали нові підстави. США виявилися набагато слабшими у військовому плані, ніж здавалося ще кілька років тому. Війна проти Ірану оголила серйозні проблеми, на виправлення яких підуть роки. Американська сторона зазнала суттєвих втрат і виснажила запаси сучасного озброєння.Держави регіону дедалі відвертіше грають із США або не довіряють їм. Показово, що і Іран, і Ізраїль однаково демонструють слабкість США, попри те що діють по-різному. Інші партнери США, зокрема країни Перської затоки, зрозуміли, що Вашингтон не здатен захистити їх від Ірану, і відповідно змінюють свою поведінку. Знову ж таки, американська військова сила лише погіршила ситуацію. Вона зміцнила при владі радикальнішу версію іранського режиму, додала йому впевненості й прирекла на подальші страждання тих іранців, які прагнуть вільної країни. США давно час усвідомити: військова сила не робить ситуацію кращою. Китай продемонстрував переваги того, щоб не втягуватися в регіон безпосередньо у військовому сенсі. Він спостерігав, як США марнують величезні військові ресурси, воюючи з китайським союзником – Іраном, який зрештою вийшов із цього протистояння сильнішим. Уникати війни – зазвичай мудре рішення. США вкотре завдали регіону чималої шкоди. Настав час розірвати це коло. Тегеран, схоже, не готовий дати Трампу бодай щось, що можна було б використати як "фіговий листок" для прикриття поразки. Іран, вочевидь, прагне отримати від цієї війни водночас і суть перемоги, і її форму. Трамп відчайдушно потребує бодай якоїсь іранської поступки, байдуже якої. Проте Іран просто не йде на це. Важко уявити, що кілька ночей безрезультатних бомбардувань з боку США здатні змінити цю базову реальність. У США просто бракує сили, і іранці це чудово розуміють.Можливо, вихід із регіону – єдиний реальний шлях, що залишився.