Продовження текст ⬆️
7. Роберт Сапольскі. «Біологія поведінки». От цю книжку я взагалі включив би майже в будь-яку серйозну освіту для людей, які працюють з людьми. Бо ми страшенно любимо пояснювати поведінку характером: лінивий, агресивний, безвідповідальний, слабкий, мотивований, хороший, поганий. А Сапольскі бере поведінку людини і починає розмотувати назад: що відбувалося в мозку за секунду до цього, які гормони працювали за години, що сталося в дитинстві, що робило середовище, культура, еволюція. Після цього трохи важче швидко клеїти на людей ярлики. Я не з усім погоджуюся із Сапольскі, місцями його детермінізм для мене заходить уже занадто далеко, але для лідера знати, наскільки наша поведінка залежить від речей, яких ми самі не усвідомлюємо, — дуже корисна інтелектуальна вакцина від самовпевненості.

8. Арі Турунен. «Забуті історії міст». На перший погляд взагалі незрозуміло, що вона тут робить, бо книжка про міста. Але якщо дивитися уважніше — про те, чому одні середовища розквітають, а інші ні. Чому в певні періоди Афіни, Флоренція, Амстердам чи інші міста раптом стають магнітами для людей, ідей, науки, торгівлі, мистецтва. І там постійно випливають дуже знайомі речі: відкритість, толерантність до інакшості, конкуренція ідей, можливість приїхати ззовні і залишитися собою, певна свобода помилятися і пробувати. По суті, прекрасний матеріал для роздумів про організаційну культуру. Бо команда — теж трохи місто. Питання лише в тому, кого вона впускає, кого виганяє і що дозволяє говорити на своїй площі.

9. Тімоті Снайдер. «Про свободу». І цією книжкою я б, мабуть, закінчив, бо останнім часом дедалі більше думаю, що лідерство і свобода дуже тісно пов’язані. Якщо після взаємодії з лідером люди стають сильнішими, краще думають, можуть сперечатися з ним, здатні діяти без нього — щось іде правильно. Якщо стають залежнішими, бояться помилятися, чекають дозволу, повторюють правильні слова і без лідера губляться — в мене до такого лідерства багато питань. Снайдер пише про свободу значно ширше, звісно, про політику, державу, інституції, людську здатність діяти і створювати майбутнє, але для мене тут дуже легко провести місток до лідерства. Бо якщо лідерство не збільшує свободу іншої людини, рано чи пізно воно починає перетворюватися на контроль.

А картинка це Раб, що звільнюється, Мікеланджело. Хороша ілюстрація