Статистика telegram каналу - @howfrankydies

Логотип телеграм спільноти - як помирає френкі♡ 2022-02-01

як помирає френкі♡

Кількість підписників:
985
Фото:
120 
Відео:
 
Посилання:
Категорія:
Блоги
Опис:
it wasn't sex, it was naked poetry. @helly_holly ©

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

як помирає френкі♡
2024-02-28
як помирає френкі♡
2024-01-08
як помирає френкі♡
2023-08-22
як помирає френкі♡
2022-05-24

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала як помирає френкі♡ - @howfrankydies

рівно рік тому я мала дивну нічну розмову зі своєю читачкою і пообіцяла запостити оцей вірш наступним, щоб їй не так боліло. але через кілька годин прийшла війна.
взагалі, дякую всім хто читає, хто зі мною, незважаючи на те, що вірші тут тепер в сто разів рідше ніж були. я все так само вірю в них і у кожного, кого зустрічаю.
а тим, у кого болить серце, ви зцілитеся - березнем і сонцем♡

753
23-02-23 23:01

ФРЕНКІ НЕ СПИТЬ
засинай під утомлений стогін мостів,
під тонкий аромат левкою.
засинай, я ділюся теплом своїх снів
і душею, як кров, жаркою.
цим холодним вертепам важливо якусь,
хоч би зрідка, давати відсіч.
хай вони обіймають. а я усміхнусь
і скажу: не сиди за північ.
хай тебе не лякає, що шал вітрів
буде вити всю ніч до сказу.
засинай під утомлений стогін мостів,
а ще трохи й прокинемось разом.

429
23-01-29 18:00

з вами радіо френкі, добраніч♡

2400
22-11-20 21:57

МІЖПРОСТОРОВИЙ
хлопець під тридцять і я удвох.
ніби й плацкарт нівроку.
поряд із нами пророк і волхв.
в нього полиця збоку.
ніч промайнула, як п'ять хвилин,
зорі уже в кишені.
час нас як завжди бере на кпин.
ми вже не проти. вчені.
потяг зривається з якорів,
далі - поля і хати.
місяць у небі перегорів.
отже, пора й поспати.
ми розтинаємо простір, час,
хмари, дощі, тумани.
хлопець під тридцять замовив чай.
волхв гомонить із нами.
я вже навчився тлумачить сни.
що ти візьмеш з старого?
сонце здирається на тини
й звідти гукає Бога.
паморозь - в шию палкий укус,
це щоб було на згадку.
як не пробачив і не забув,
значить, ти ще в порядку.
бачиш, як хвилі позбулись смут?
топлять свій гнів в припливах.
може, якби я жила десь тут,
я би була щаслива.
потяг звивається, не спішить,
нащо тобі до міста?
ловиш ту саму шалену мить?
просто охота їсти.
в когось знаходиться круасан.
волхв усміхає в вуса.
він, виявляється, партизан.
я декламую Стуса.
роги великих страшних дерев
дряпають вікна й хмари.
щось всередині щемить, як нерв,
сльози і як кошмари.
хтось же колись полюбив тебе.
серце воно не гляне.
небо осіннє і голубе.
вже на полях селяни.
чисте повітря, як хіть п'янка.
їхня любов - у нивах.
може, якби я була така,
я би була щаслива.

421
22-11-14 22:55

ПТСРПЕНЬ
пам'ятаєш різницю, що вірші, а що коханці?
що немає різниці, про все пошкодуєш вранці?
подивився у небо, наївся піску і сонця.
ти нікого не любиш, тобі це усе здалося.
не здалося лише,
що писати - погана звичка.
що тепер - наче потяг,
а те, що було - як стрічка,
майорить у руках і зникає на мить із виду,
і лиш трошки розкриєш пальці - не буде сліду.
приїжджаєш у місто - спочатку занадто жарко,
вже асфальт перегрітий і люди гуляють в парку.
там усе як завжди і вціліли усі вітрини,
і великий плюс, що вже точно не плюнуть в спину.
це під тиском століття блідніє усе цікаве -
і ти теж байдужієш, і ти вже не твоя справа.
аж ген-ген, аж на зламі болить і періщить злива.
і отам уже компас - і той не такий важливий.
от околиця, літо. без снів і усяких знаків.
і нічого такого, а якось зриває якір.
а вертаєшся з міста - і знову напрочуд ясно.
кожне слово - команда і кожна молитва - гасло.
червоніє і гасне над морем палка заграва.
без чуттів і вмирати - не надто важлива справа.
більш нічого не скажу,
у серпні мені тихіше,
та про це нехай буде.
я, власне, тому і пишу:
ми недавно зайшли - ніби двадцять годин від дому,
але все це навколо до біса якесь знайоме.
позавчора вони стріляли, як навіжені,
у той берег, де ледь не вмерли мої легені.
де ми якось лишили зорі зніяковілі,
де лишився привид, прозора душа без тіла.
ми зустрілись з ним й обоє аж похололи.
я уже не такий і не буду таким ніколи.
та якщо я збагну, що лишився роки позаду,
то не зможу більше втікати від цього чаду.
але поки живий, випадають дивацькі карти.
і, буває, смієшся, хоч начебто і не варто.
і повторюєш мантру, й шепочеш до сходу сонця:
ти нікого не любиш, тобі це усе здалося.

2000
22-08-22 18:52

мій хороший друг у зсу збирає кошти на тепловізор.
я хочу допомогти і вам буду вдячна♡
номер картки банки: 5375411200498652
посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/ACG6sXDXha
приватБанк: 5169 3600 1820 0877
PayPal: 1oleskovalchuk@gmail.com
вірші скоро будуть●

471
22-08-18 20:49

31 ТРАВНЯ
травневі квіти встигли облетіти,
був день багатим щебетом, п’янким.
щасливиця! я встигла зрозуміти,
що зі всіма – те саме, що ні з ким.
кричала слізно усмішками тиша
та ластівки завіяли псалом.
ти говорив, що десь чекає інша.
що я – на день. або на ніч. як сон.
о, щось тоді лягло мені на плечі,
що й справді була як відлуння сну!
і ти сказав, мов, дякую за вечір.
а я тобі: спасибі за весну.
і ти здригнувся. що, відчув прощання?
так ну і що? якась одна зі ста.
весна ішла, узявши у вигнання
цілунок мій в натомлені вуста.
заради всіх пташиних піруетів,
нехай хоч щось торкається душі.

не ображайте у житті поетів.
вони ж про вас писатимуть вірші.

1300
22-05-31 09:58