Повідомлення telegram каналу - @howfrankydies

МІЖПРОСТОРОВИЙ
хлопець під тридцять і я удвох.
ніби й плацкарт нівроку.
поряд із нами пророк і волхв.
в нього полиця збоку.
ніч промайнула, як п'ять хвилин,
зорі уже в кишені.
час нас як завжди бере на кпин.
ми вже не проти. вчені.
потяг зривається з якорів,
далі - поля і хати.
місяць у небі перегорів.
отже, пора й поспати.
ми розтинаємо простір, час,
хмари, дощі, тумани.
хлопець під тридцять замовив чай.
волхв гомонить із нами.
я вже навчився тлумачить сни.
що ти візьмеш з старого?
сонце здирається на тини
й звідти гукає Бога.
паморозь - в шию палкий укус,
це щоб було на згадку.
як не пробачив і не забув,
значить, ти ще в порядку.
бачиш, як хвилі позбулись смут?
топлять свій гнів в припливах.
може, якби я жила десь тут,
я би була щаслива.
потяг звивається, не спішить,
нащо тобі до міста?
ловиш ту саму шалену мить?
просто охота їсти.
в когось знаходиться круасан.
волхв усміхає в вуса.
він, виявляється, партизан.
я декламую Стуса.
роги великих страшних дерев
дряпають вікна й хмари.
щось всередині щемить, як нерв,
сльози і як кошмари.
хтось же колись полюбив тебе.
серце воно не гляне.
небо осіннє і голубе.
вже на полях селяни.
чисте повітря, як хіть п'янка.
їхня любов - у нивах.
може, якби я була така,
я би була щаслива.