Голий психотерапевт😳 Маркевич Наталія

День 1🌸бути собою не означає бути хорошим. 🌸 в психотерапії є ріст та дозрівання. Перше це про стрімко, а друге про якість. 🌸 ранні шлюбі більш адаптивні, бо менший проміжок часу: ТИ ВИРІШУЄШ ВСЕ ЗА СЕБЕ🌸 є дві вітальні проблеми: автономія та привʼязаність. Тому стосунки пульсуючі. 🌸 метушиться наляканий. 🌸 я злю себе своїм чоловіком. 🌸сила і насилля - однокориневі слова День 2 ✨ найкраще, що мама може зробити для своєї дитини - це заразити її інтересом до життя✨ розум — раціо. Нога - тілесність, 2 - цінності, етичні орієнтири. Дві руки - емоції, рука- стосунок з соціумом взагалі. ✨ коли я дбаю про себе, я дбаю і про інших. Адже я контактую з ними через себе ✨ психотерапевт лікує собою як особистістю ✨ всі діти народжуються вільними і рівними, а потім ми їх виховуємо. ✨ якщо я цього не можу отримати, значить я цього не хочу. Але це не так. Я просто обираю, не хотіти. День 3 🙌🏻 те, чого ми найбільше боїмось. Те ми найбільше і хочемо 🙌🏻 вибір - це завжди про втрату, а не про те що ми отримаємо 🙌🏻 стабільність ознака психічного здоровʼя🙌🏻 те, що цінно для мене забрати не можна. А те що для когось - можна. 🙌🏻 слідуйте за інтересом 🙌🏻 слабкість може бути опорою

Зі мною щось не так, думала я після народження дитини. Адже не відчувала тієї неймовірної любові про яку всі навколо говорили Часто соціум тисне на нас фразами «всі народжували — і ти зможеш», «це призначення жінки», «діти - це лише щастя». Але за цими лозунгами часто ховається тихий, паралізуючий страх, про який не прийнято говорити вголос.Я бачу дві групи жінок, які однаково сильно потребують підтримки:1️⃣ Ті, хто тільки мріє про дитину, але зупиняється перед невідомістю.2️⃣ Мами, які вже мають досвід, але думка про другу чи третю дитину викликає не радість, а тривогу.Про що ми зазвичай мовчимо?✨втрачу себе і свою кар'єру, стану просто "мамою". (страх втрати ідентичності).✨ Моє тіло ніколи не буде колишнім, я перестану бути привабливою. ✨А що, якщо я не впораюся фінансово чи фізично? В•йна, нестабільність...✨Я пам’ятаю свій перший досвід пологів - це було боляче/страшно/самотньо, і я не хочу це повторювати. ✨Я боюсь, що мене не вистачить на двох дітей, і перша дитина буде почуватися покинутою. За кожним цим страхом стоїть реальна потреба в безпеці та ресурсі. Як психолог, я знаю: страх не зникає від того, що ми його ігноруємо. Він зникає, коли ми виносимо його на світло і розбираємо «на деталі».Запрошую вас на теплу терапевтичну зустріч «Материнство без ілюзій».Це буде простір, де можна бути щирою. Ми не будемо «лікувати» вас від небажання чи страху. Ми будемо досліджувати: де ваш страх реальний, а де нав’язаний, і де знайти опору, щоб прийняти власне рішення.🗓 Коли: 24 березня о 19:00 📍 Де: онлайн у ZOOM💳 Вартість: Донат від 300 грн Давайте обміняємося досвідом і повернемо собі право обирати свій шлях без тиску провини🔥✨ Оплачуйте та отримуйте доступ:https://secure.wayforpay.com/button/b1d0e7ed0a86a

Що робити, коли кордони вже порушили? 1️⃣ Назвати факт порушення (хоча б для себе)Без виправдань і знецінення.Не «я перебільшую», а:«Мої кордони були порушені»Без цього далі важко рухатись. 2️⃣ Дати місце емоціямЗлість, сором, безсилля, ступор - нормальні реакції.Питання не «чому я так відреагувала?», а: «Що зі мною сталося в цей момент?»3️⃣ Вирішити: повертатись до розмови чи ні. Ти маєш право:- поговорити пізніше- не пояснювати- мінімізувати контакт- або змінити формат спілкуванняКордони — це не про переконати, а про вибір дій.(хоча часто ми діємо навпаки)4️⃣ Озвучити кордон після факту (якщо хочеш і це безпечно для тебе) Формула:факт → почуття → кордонПриклади:❤️‍🔥Коли ти читала мої повідомлення без дозволу, мені було неприємно. Я прошу так більше не робити»❤️‍🔥Мені не підходить такий тон. Якщо він повториться — я завершу розмову. 5️⃣ Підкріпити кордон дією❗️Найважливіше. Якщо:- знову порушують- сміються- ігнорують➡️ ти змінюєш поведінку: виходиш із розмови, скорочуєш контакт, не ділишся особистим.⚠️Без дій кордони не працюють.6️⃣ Якщо кордони порушують системноЦе вже не випадковість, а системність .Тут важливо чесно відповісти собі:- Чи безпечно мені тут?- Чи поважають мене взагалі?- Що я втрачаю, залишаючись?З тебе ❤️, якщо було корисно

Рівень 3💜25. Скажи три твердження зі словом "ми". Наприклад, "Ми обоє зараз відчуваємо…"26. Заверши речення: "Хочу, щоб у мене був хтось, з ким я міг би поділитися…"27. Якщо хочеш, щоб я стала тобі близьким другом, будь ласка, поділися зі мною чимось, що мені було б важливо знати.28. Скажи своєму партнеру, що тобі у ньому подобається. Цього разу будь максимально відвертим – це мають бути речі, які ти не скажеш людині, яку бачиш вперше.29. Який момент був найбільш незручним у твоєму житті.30. Коли ти востаннє кричав перед іншою людиною? А на самоті?31. Розкажи партнерові щось, що тобі подобається з його життя.32. Для тебе є щось занадто серйозне, над чим не можна жартувати?33. Якщо б ти помер просто зараз і не встиг би нікому нічого сказати, про що б ти шкодував найбільше?34. Уяви собі, що будинок, де лежить все, що ти нажив за життя, горить. Ти встиг врятувати рідних, домашніх тварин, документи, гроші. Лишився час, щоб винести ще одну річ . Що б це було? Чому?35. З усіх людей у твоїй родині, чия смерть вразила б тебе найбільше? Чому?36. Поділися зі мною якоюсь особистою проблемою і запитай, як би я її вирішила

Прочитайте подані нижче твердження й відзначте ті, що описують вашу МАТІР1. Моя мати часто занадто гостро реагувала на відносно незначні події.2. Моя мати рідко виявляла емпатію або цікавилася почуттями інших людей.3. Коли розмова заходила про особисті емоції чи почуття, моя мати відчувала себе незатишно, змінювала тему або закривалася,4. Мою матір часто дратували індивідуальні прояви інших людей та інші точки зору.5. У дитинстві мати часто розповідала мені про свої проблеми, але не могла вислухати мене.6. Моя мати часто говорила або робила шось, не враховуючи почуття інших.7. Моя мати рідко приділяла мені особливу увагу або співчувала, але все змінювалося, коли я хворіла(в).8. Моя мати була непослідовною: іноді поводилася доволі мудро, іноді нерозумно.9. Якщо мені було сумно, мати або говорила щось поверхневе і стандартне, або злилася й саркастично коментувала мою поведінку.10. Розмови в сімʼї оберталися навколо інтересів моєї матері.11. Навіть моя ввічлива незгода з думкою матері могла змусити її обурено захищати свою позицію.12. Було неприємно розповідати матері про мої успіхи, бо здавалося, що їй нецікаво.13. Моя мати рідко спиралася на факти й логіку,формулюючи свої погляди.14. Моя мати не аналізувала свої дії і не визнавала свою роль у створенні проблеми.15. Моя мати була схильна бачити все в чорно-білому світлі та не сприймала нове.

У мене була фобія собак, років з 10. Тай загалом і котів🥺 В нас вдома ніколи не було тваринок, в селі був лише. Я не могла знаходитись в одній кімнаті з собакою, коли йшла по вулиці і бачила, що біжить собака. То або чекала, щоб хтось надійшов, або обходила 10 дорогою. Страшенно боялась… Проте все змінилось з появою доньки. А точніше коли вона почала бігати, і на вулиці її дуже почали цікавити песики. Звісно…. Коли знайомі, або господарі дозволяли погладити, чи потримати за повідок - мене просто кидало в піт… але мені дуже не хотілось, щоб в моєї доньки був мій страх… тому я брала себе в руки і з обережність показувала, що тваринки - це добре. І тд. І з часом, страх зменшився. Цього літа я поїхала до подруги у Варшаву і ночувала з собакою в одній кімнаті. Це взагалі для мене і навіть один ранок ми гуляли лише у двох, прибирала за ним і несла на руках. Ця історія про три речі: 1. Будь які страхи набуті, і у в дорослому віці ми можемо їх позбутись. Якщо є така бажання 2. Психотерапія, яка дозволила мені через роки роботи над собою - усвідомлювати свої страхи та не переносити їх доньку. 3. Батьківство - дуже сильна мотивація до змін... якби не моя донька, цього блогу може б ніколи так і не було! Поставте 🔥 якщо цікаво на що ще мене змотивувало батьківство