Статистика telegram channel - @preyforslay

Мав сіесту-перегляд на вихідних фільму “Кутюр” з Джолі. І ця стрічка видалася мені досить добрим прикладом посткартезіанського суб’єкта.Зрештою, психологія, спираючись на суб’єкта свідомого, відмовляється або заперечує топологію бажання як ефекту. Ефекту значення і того, що це значення репрезентує. Інше питання, що репрезентоване вислизає і не може до кінця бути символізованим.Так картезіанський суб’єкт замикається на тому: те, що він виробляє, і є ефектом його існування. Якщо існування це етика бажання, його вітальний горизонт.У “Кутюрі” фокус уваги зміщений з “Я” образу головного героя, який у центрі семантичної мережі як те, що апріорі існує до значення чогось третього. Чогось, що не обов’язково гарантує глядачеві протагоніста як такого.Та операція, яка невротичному суб’єкту не вдається неможливість привласнити або прочитати значення, якому він зобов’язаний. Будь то зобов’язання як симптом провини, чи, як у випадку істерії, відсутність його нестача у чистому вигляді.Для невротика опинення в сказаному означає перевірити “наявність”. Обсесія як спосіб обходження з доказовістю. Будь то довести Бога чи довести, що сусід має рацію, коли нарікає суб’єкта “равлик”. Покладена на суб’єкта картезіанська достовірність ускладнює для нього пустоту, покриття її тим, що немає значення.“Кутюр”, схоже, такої проблематики частково позбавлений, оскільки історія розгортається без запитання про доказ третього запитання, яке глядач міг би поставити собі, переглядаючи класичне обсесивне кіно, фантазуючи постфактум про той простір мови, в якому бажання побувало і було відчуженим.

Суб’єкт отримує посадове розпорядження-припис від Іншого в інвертованій формі. Припис, який є покликом до розшифровки, розтлумачення причини, по якій суб’єкт є люстрованим і вимушений “хотіти”.Цей припис на-мовляє і відкорковує своєрідну скриньку довіри, яка містить нібито чіткий запис буття для суб’єкта. Феноменологічність невротичного у Фройдівській семантиці починається там, де запис зісковзує, недостатньо артикулює, унеможливлює бути “повністю”. Так з’являється суперечка про не-всі, не-вся. Не всі психоаналітики лаканівські, чи не всяка жінка читає Бодріяра.Тут відбувається діахронія від parlêtre тіла, яке каже / кажучої істоти до суб’єкта, того, який перевищує. Парлетр користується мовою, проте не говорить. “Говорити немає з ким”, приймаючи місце зісковзування, зрікаючи з себе безсвідоме, солдат КПТ-терапії.Суб’єкт невротизується через ухилення від “об’єктності” в бажанні Іншого. Об’єкт з’являється на місці “поганого”, тобто на місці лакуни.Те, що Лакан називає сексуацією, можна називати діалектом в ім’я бажання. Діалектом як вимушеністю, побутовою незрозумілістю, втечею від Дискурсу. Суб’єкт народжується в Іншого, проте і помирає без винахідливості, діалектності свого бажання. В той же час психоаналіз покликаний розставити семіотику, що по суті і називається перенесенням.

Психоаналіз як інструмент практичний не зводиться ані до тлумачення анамнезу суб’єкта, ані до його едипової ситуації чи фантазматичного характеру подій дитинства. Психоаналіз то є оглядовий простір суб’єкта та його Газди. Іншого. І тієї позиції, яку він займає у пограничних дилемах, пустотах, які передбачені у тих чи інших місцях функції і поля Мови/Мовлення як в’язки з Іншим.Іронічний характер соціальних мереж є дзеркалом суб’єкта і його позиції: від тредсморалфагів до тролів та не-філософів з їх нішевими тгк.Цікавим є момент «навернення» у точку збору безсвідомого. Навернення як гордіїва вузла, уявлення про структуру, ґрін-флаг откровення. Від ідеальних стосунків, успішного інвестування в кріпту, активного осуду pdf.avi до спроби зникнення з радарів, гая фокса, юзера без аватарки.Реальне в цьому випадку постає як невідповідність між наверненням суб’єкта та його дійсним органом. Тим символом, яким він ре-презентований, бажаний.Близькість з Іншим, наближення до єдиного, єдино-вірного є травмуючим тактом. Або тактом потворства, якщо ваша ласка, оскільки в бажанні завжди є потворний залишок, у вигляді об’єкта а.Зрештою, потворність красивого є причиною того, чому безсвідоме іменується дискурсом Іншого. Інакшого прощення потворному, ніж жаги до Одного, схоже, у суб’єкта немає.

Альтушка по УБДІстеричний суб’єкт є невротичним у специфічному значенні. Оскільки питання, яке постає перед істериком, то є питання не стільки перед бажанням Іншого, скільки перед його нестачею. Істерія це позиція перед неідеальним, нездалим. І позиція ця є повною нетерпимості.Істеричний маскард альтернативності є актом, направленим на (в) Ім’я-Отця як інстанції без огріхів. Панування дискурсу істерика є ефектом поспіху перед заянням у законі. Поспіху перед процесами, які істеричний суб’єкт має бажання контролювати.«Допомога» в ім’я закону як альтушка, яка надана по УБД, є метонімічним рядом із зборів у 2 млн гривень на моноколесо, рятуванням облич інституцій та репутацій тих людей, які батьківську позицію займають.В мінусі є приклади, як законодавчим інституціям допомагають працювати так, як «потрібно».Так чи інакше, засилля істеричного дискурсу є схожим на гіперопікаючу матір, яка не дає своєму надбанню розгортатися самостійно, без милиць. Там, де Ім’я-Отця програє боротьбу за етику об’єкта бажання, істеричний вибір на користь зловживання слабкістю і, як наслідок, феєрія на місці пустого, проте без належної обсесії та регулюючого органу суб’єктність поза Богом.

Пінккілерс🤩🤩, у новому році я і Дар’я Барабаш маємо бажання зробити лекцію, присвячену інстинкту. У психології та психотерапії звичним є говорити про «емоції» та «почуття». Також у психоаналізі є поняття афекту.🤩Але інстинкт не до кінця прояснений. Лакан уникає інстинкту, зміщуючи його в площину потягу. Ранній Фройд визначає Instinkt як цілеспрямовану та об'єктно фіксовану форму поведінки. І тут також нічого нового ми вам не скажемо.🤩Є враження, що інстинкт і потяг це тотожні поняття, просто які призначені для різних дисциплін. Проте якщо поставити питання про щось більше за інстинктом, якщо відокремити інстинкт від: потреби, афекту, тривоги, потягу що залишається?Чи потрібне це поняття психоаналізу і що воно у собі носить?У суботу, 10 січня, о 16:00 онлайн в Zoom будемо говорити про «Гранул Інстинкту».🤩🤩🤩🤩Участь за підпискою — £10.99.Підписка відкриває доступ до всіх платних заходів протягом місяця з моменту оплати, а також до закритої спільноти з ексклюзивними відео, авторськими постами та додатковими матеріалами.Щоб зареєструватися та отримати деталі підключення, заповніть коротку форму. Після цього ви отримаєте лист із інструкцією оплати та посиланням на спільноту.

Маю настрій написати останній допис в цьому році (окрім привітання з наступаючим, яке буде завтра).В цілому я задоволений своїм каналом, мені якось у підсумку вдалося знайти свій темп і без мемів та посередніх жартів вести цей канал. І зараз я є у роздумах, що робити далі, оскільки мене більше не йокає те, про що я пишу. Мені нецікаво це читати і писати.Останні місяці я грішив тим, що натягував психоаналітичний погляд на процеси, зовнішні від клініки. Так робить жижек, наприклад. Це вульгарно та вбиває цінність аналітичної теорії. Доповнювати якось те, що вже написано Фройдом та Лаканом, мені також не є цікаво, оскільки це непотрібно. Психоаналіз є достатнім, та сказано також вже було достатньо.В колах лаканівських аналітиків панують настрої “Ми ще не розібрались”, “Нічого незрозуміло”, “Давайте читати в соте”.Дуже мило, проте знаходитись поруч з таким бажання не викликає, оскільки то є обслуговуванням тривоги самих аналітиків. Якщо берешся до чогось, то ремесло не має бути тим, що використовується лишень як об’єкт.В цьому розрізі залишається клініка, проте то є вже моє інтимне. Я не є прибічником опису випадків, навіть анонімно по відношенню до аналізантів. Я також не є прибічником етичності супервізій, на жаль супервізії зараз, принаймні в Україні, є такими, куди приносити клініку не є можливим.Поки я думаю над тим, що є дійсно корисним для публічного, я і надалі бажатиму Вам добрих ранків. Дякую тим, хто залишається тут.

Encyclopedia of HeatНещодавно одна з колег задала питання, для чого потрібен взагалі психоаналіз?І то питання перегукується з тим, для чого суб’єкт безсвідомого потрібен як можливість думати про психічне. Питання світоглядне та етичне, аніж практичне.Психоаналіз, зокрема, часто вплітається у лавкрафтський вайб, де психоаналітик то такий могильник, копирсаючийся у щупальцях жаху, ще паралельно дес метал слухаючий в ейрподсах. Це, звичайно, мило, але створює для суб’єкта такий собі шлейф потреби бути страхітливим. Для того, щоб потім тикати пальцем дивіться, приховане.З іншого боку, суб’єкт, як і психоаналіз, існує без потреби. Перед красивим не стоїть питання «навіщо» воно просто є. Як знання про певне буття, яке не містить логічного звороту про функціональність. Сяке-таке дизайнерське страждання, якщо, звичайно, мова про суб’єктність, а не про об’єкт в обіймах бажання Іншого.Дискусія про клінічну цінність психоаналізу ставить перед суб’єктом питання і його цінності також. Якою має бути людина на прийомі в псай-спеціаліста, щоби бути йому корисною? Якщо дискутувати про ефективність, то і сам «клієнт», який проходить «лікування», має інтенсивно рухатись до покращення, а інакше що вважати цінним у такому зразку?Якщо ж не рухається, а по дизайнерськи страждає для чого лікувати те, що працює?Цінність психоаналізу у тому, щоб дати суб’єкту ту частку енциклопедичного про себе, яку він спроможний взяти в процесі аналізу. Енциклопедія тепла це той спектр знання про красиве як про більше, що є у суб’єкті. Інше питання чи лежить/пасує воно тій чи іншій людині як сукупності не тільки психічного.

Пінккілерс ,маю для вас анонс ще одного заходу, який ми разом з Дар’єю Барабаш будемо робити вже у неділю, 16.11 о 16:00.“Ехо недоступності”Ми звикли розуміти психоаналіз крізь логіку недоступного об’єкта. Де бажання мусить знайти обхідний шлях для того аби існувати. . Простим прикладом є “дружба” з тими, хто нам справді подобається, і шлюб з “недоступним”.❤️🔴Але важливо також розглянути можливість психоаналізу дати суб’єкту більше, аніж просто розуміння природи цієї недоступності.Субверсивність наближення до бажання є тією точкою, яка має бути пройдена в процесі психоаналізу. Там де суб’єкт знає, що робити з тим, чого хоче.🚬У неділю, 16 числа, спробуємо розглянути етику недоступного та поговоримо про те яким чином бажання може бути привласнене. 🪶Участь за підпискою — £5.99.Підписка відкриває доступ до всіх платних заходів протягом місяця з моменту оплати, а також до закритої спільноти, де публікуються записи подій і додаткові матеріали.Щоб зареєструватися та отримати деталі підключення, заповніть коротку форму.Після цього ви отримаєте лист із інструкцією оплати та посиланням на спільноту.

Real Boys loves emptinessЯк поняття пустого преломлюється в психічному це питання горизонту бажання.Бажанням є доля потягів, сукупності потягів, які крізь канали симптому існують/читаються як мова.Друге питання що для самого суб’єкта це мало що означає. Потрібен якісний інший для того, щоб його читали.Читали власне що?Уламок цієї сукупності. Власне уламок і є об’єктом petit.Доповнюючи, урізноманітнюючи те пусте як неможливість суб’єкта до цілістної репрезентації. Світлодіод, який блимає на напівпрацюючій лампі. Але такий танець має свою умову, якою є присутність обох партнерів. Будь то партнери по діалогу чи стосункам як би їх не називати.Якісна різниця між присутністю і існуванням у якості об’єкта є в тому, що останнє не передбачає відповіді.Коли пусте не має відповіді, від зв’язку залишаються статуси та застиглі “нерухомі” структури, які на перший погляд мають ланцюг метафори та метонімії, проте не мають оновлення або, іншими словами, +додаткової насолоди знанням. Любов коштує суб’єкту дорого не лише зіткнення та пошуку горизонту бажання, а й певної креативності, включеності в мову іншого.Саме, щось любовне помирає там, де закінчується можливість виробляти спільні meta–languages.

🌟Маю анонс онлайн-заходу, який ми робимо для Вас разом з Дар’єю Барабаш (Mental Health db) на тему “Сидатив батька в Едипі”.🌟Психоаналіз, зокрема британський, та похідні неофройдизму роблять акцент на ролі материнської фігури в формуванні суб’єкта. Ролі – як сукупності ефектів, які мають свій вплив.Проте про роль батька сказано не так багато. Так, звичайно, психоаналітична теорія ставить батька у позицію того, хто допомагає адаптуватися у навколишньому середовищі, у позицію того, хто “забирає на себе” матір, коли та надмірно навантажує собою суб’єкта, для того щоб останній почав себе шукати.🐄Але нюанси також важливі для нас, саме тому хотілося-б більш детально поговорити про те, що є батьківським сидативом, що саме структура батька покликана заспокоїти в суб’єкті, та як брак або надмірність цієї присутності можуть впливати на конституцію неврозів.Запрошую усіх у неділю, 2 листопада, о 16:00 на розмову з нами. Захід буде в Zoom (буде запис) і є безкоштовним. Ми будемо раді всіх бачити і почути ваші думки.Звичайно, першу частину заходу ми з Дар’єю проведемо як спікери, проте сподіваємося створити простір для дискусії, а не сухої лекції.🌖The REAL Pinkkillers Records.All Rights Reserved.